Рішення № 72428195, 16.02.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/6728/17

Провадження № 2/643/674/18

16.02.2018 р. м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді - Сиротникова Р.Є.

За участю секретаря Новакової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1ІВ., 25.05.2017 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просила суд усунути перешкоди у користуванні житлом шляхом вселення її та її неповнолітнього сина до приміщення квартири №159по вул. Валентинівській, 41 в м. Харкові.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 2001 по 2016 роки перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, який розірвано за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30.08.2016.

18.08.2016 в квартирі за адресою АДРЕСА_1, в якій вона мешкала разом із відповідачем та сином ОСОБА_3, сталася чергова сварка, в ході якої відповідач фізично та на словах ображав позивача, принижував, відібрав у неї ключі від квартири, всі її особисті речі та речі її сина, пояснюючи, що всі ці речі придбані на його кошти. В цей же день позивач змушена була разом із малолітнім сином переїхати проживати окремо віл відповідача. Після переїзду позивача із сином, відповідач відмовлявся повернути їй її речі та речі її сина, повернути документи позивача, що лишились в спірній квартирі тощо. В зв'язку із такими діями відповідача, ОСОБА_1 зверталась до правоохоронних органів та після допиту відповідача слідчим, він повернув позивачу її паспорт. З 18.08.2016 син позивача мешкає разом із нею, вони зареєстровані в спірній квартирі, власником якої є відповідач. З 18.08.2016 позивач не має можливості потрапити до свого житла навіть для того, щоб забрати свої особисті речі та все необхідне для дитини. З приводу протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 неодноразово зверталась до правоохоронних органів, однак вирішити спір в позасудовому порядку не вдалося.

В зв'язку із викладеним позивач звернулась із позовом до суду та просила суд усунути перешкоди у користуванні квартирою №159 по вул. Валентинівській, 41 в м. Харкові, шляхом вселення її та її неповнолітнього сина до вказаної квартири та зобов’язати ОСОБА_2І, не чинити перешкоди у користуванні квартирою.

В судовому засіданні представник позивача, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Крім доводів, наведених в позовній заяві зазначив, що відповідач звертався до суду із позовом про визнання його довірительки такою, що втратила право користування спірною квартирою. Рішенням Московського районного суду м.Харкова ввід 24.07.2017 року його позов задоволено, на рішення суду першої інстанції позивачем у даній справі подано апеляційну скаргу.

Рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 18.10.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.07.2017 скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Відповідач та його представник, що діє на підставі договору про надання правової допомоги - адвокат ОСОБА_4, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечували та пояснили, що спірна квартира є особистою приватною власністю відповідача, придбана ним до укладення шлюбу із позивачем. На теперішній час сторони у шлюбі не перебувають, між ними постійно виникають суперечки. Після однієї із сварок в серпні 2016 року позивач забрала сина, свої особисті речі та добровільно залишила спірну квартиру. Відповідач стверджував, що перешкод позивачу у проживанні в спірній квартирі він не чинив, а навпаки, через протиправну поведінку позивача звертався до правоохоронних органів за захистом своїх прав, зокрема після того, як позивач зламала замки на дверях до квартири, вчинила скандал у нього вдома. Вважав, що оскільки на теперішній час позивач не є членом його родини, відсутні підстави для її проживання та реєстрації в квартирі, що є його власністю.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, представників сторін, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №5190, належить на праві приватної власності відповідачу у справі, ОСОБА_2.

З копії рішення Московського районного суду м. Харкова від 30.08.2016, яка є в матеріалах справи, вбачається, що сторони з 07.06.2011 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано.

З довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку від 19.05.2017 №1403, виданої дільницею №32 КП «Жилкомсервіс», вбачається, що сторони та їх неповнолітній син, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.

З копії відповіді на ім'я позивача за підписом начальника Московського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 від 07.08.2017, вбачається, що як позивач, так і відповідач по справі неодноразово в серпні-вересні 2016 року звертались до правоохоронних органів з приводу побутових сварок, протиправної поведінки, перешкод у спілкуванні із малолітнім сином, завдання тілесних ушкоджень, скоєння крадіжки, тощо. За фактами звернень заявникам направлялись письмові відповіді.

Сторонами та їх представниками в судовому засіданні не заперечувався факт не проживання позивача та її неповнолітнього сина в спірній квартирі з серпня 2016 року.

Згідно ст. 156 ЖК Української РСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

За змістом ст. 64 ЖК Української РСР, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло; ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною 3 статті 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України,з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Судом встановлено, що син сторін зареєстрований з правом проживання за вищевказаною адресою, де нині живе його батько та вирішується питання щодо вселення його матері, іншого власного житла не має.

Суд приходить до висновку, про те що розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем та втрата сімейних відносин не впливає на право користування спірною квартирою позивача з сином.

Щодо неповнолітнього ОСОБА_3, то окрім вищевказаних підстав (ст. 156 ЖК України, ст. 405 ЦК), підставою до його вселення за вищевказаною адресою також є приписи ст. 29 ЦК України щодо місця проживання неповнолітніх дітей.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч. l ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч.7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Посилання відповідача як підставу заперечень проти позову на норми цивільного законодавства, які визначають, що власник будь-чого має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд і вимагати усунення перешкод у здійсненні свого права, то, на думку суду, в даному випадку вони не можуть бути застосовані, так як виниклі між сторонами правовідносини підлягають регулюванню спеціальними нормами права, які виписані у житловому законодавстві.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до переконання, що позов ОСОБА_1 обґрунтований, доведений належними та допустимими доказами, судом достовірно встановлений факт того, що відповідач дійсно створив позивачці із сином перешкоди для користування житловим приміщенням, тому їхні права підлягають відновленню шляхом їхнього вселення в спірну квартиру.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,81,263-265 ЦПК України, ст. ст. 9,64,156 ЖК України, ст. 29, 396,405 ЦК України, ст. 7 СК України, ст. 47 Конституції України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом вселення ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, та її сина, ОСОБА_3, який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, в квартиру АДРЕСА_3 та зобов’язати ОСОБА_2, який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_4, не чинити позивачу та її неповнолітньому сину перешкоди у користуванні вказаною квартирою.

Стягнути з відповідача, ОСОБА_2 на користь позивача, ОСОБА_1 сплачений нею при зверненні до суду судовий збір у розмірі 640,00 (шістсот сорок грн.00 коп.) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Харківської області.

Повне судове рішення складене 23.02.2018.

Суддя Р.Є. Сиротников