Рішення № 72427831, 20.02.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

справа № 638\6998\17

2\638\1895 \18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 лютого 2018 року м. Харків

Дзержинський районний суду м. Харкова в складі головуючого судді Штих Т.В., секретаря Тарасової О.П. розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»: заборгованість у розмірі 28864,73 гривен за кредитним договором № б/н від 19.05.2011 року, яка складається з наступного: 2571,37 грн. - заборгованість за кредитом; 21392,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3050,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500, 00 грн. - фіксована частина, 1350,70 грн. - процентна частина, а також судові витрати у розмірі 1600,00 грн. судового збору. В разі неявки в судове засідання відповідача, ПАТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення.

В обґрунтування заявленого позову позивач ПАТ КБ „ПриватБанк" зазначив, що 19.05.2011 року надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 2800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач послався на підписання відповідачем заяви як на згоду відповідача на те, що підписана ним заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затвердженими наказом СП-2010-256 від 06.03.2010 року, та «Тарифами банку», які викладені на сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, разом складають договір між ним та банком. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою позивач додав до позовної заяви. Позивач послався на ч. 1 ст. 634 ЦК України в силу якої договір між ним та відповідачем є договором приєднання,

Позивач зазначив, що відповідач умови зазначеного договору не виконує, тому станом на 28.02.2017 утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 28864,73 грн. В обґрунтування наявної заборгованості та обов’язку відповідача її погасити позивач послався на відповідні положення ОСОБА_2 банку, які викладені на сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, Правил користування платіжною карткою, Умов та правил надання банківських послуг, а також на положення ст.ст. 509, 1050, 1054, 526, 527, 530, 629, 610, 525, 615, 598, 599 ЦК України.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що позов не визнає, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, проти позовних вимог заперечував повністю.

Відповідач заперечував факт укладення ним кредитного договору з позивачем, заначив, що не мав наміру укладати з позивачем відповідний кредитний договір на зазначених позивачем умовах, заявленого позивачем кредиту не отримував, що позивач не надав належних та допустимих доказів фактичного надання й, відповідно, отримання відповідачем кредитних коштів і наданий позивачем розрахунок сам по собі не свідчить про фактичне отримання відповідачем відповідних коштів.

Також відповідач послався на невідповідність зазначених позивачем умов кредитного договору вимогам чинного законодавства, правову та арифметичну неправильність наданого позивачем розрахунку нібито наявної заборгованості.

Суд визнав явку сторін або їх представників обов’язковою.

В судове засіданні представник позивача ПАТ КБ „ПриватБанк" не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Від представника ПАТ КБ „ПриватБанк" - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності № 3262 - К - Н - О від 17.01.2017 р., надійшло клопотання, в якому він просить справу розглянути за відсутності представника позивача, в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його особистої участі й бажання брати участь у справі через свого представника – адвоката ОСОБА_2 В судове засідання представник позивача – адвокат ОСОБА_2 з’явилась, викладені в запереченнях на позов доводи підтримала, проти позову заперечувала повністю на зазначених в запереченнях підставах.

У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків їх витребування, передбачених ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні докази у матеріалах справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

19.05.2011 відповідач підписав «Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку» й надав її позивачу. Позивач випустив й вручив відповідачу банківську платіжну картку, якою відповідач певний час користувався.

Суд доходить висновку, що підписання відповідачем зазначеної «Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку» не є укладенням відповідного кредитного договору, адже відповідач, окрім зазначеної «Анкети-заяви» не підписував інших документів, які встановлювали умови кредитування, на які посилається позивач. Суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме зазначені позивачем «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» та «ОСОБА_2 банку» є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці умови, правила та тарифи мав на увазі відповідач, підписуючи зазначену «Анкету-заяву» та відповідно взяв на себе зазначені позивачем зобов’язання.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-2320цс16, розглянутій Верховним Судом України, в якій зазначено:

«Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

У справі, яка переглядається, суди встановили, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам і тарифами складає між сторонами кредитно-заставний договір.

Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов’язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов’язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором”.

Позивач не надав суду «Правил користування платіжною карткою», затвердженими наказом СП-2010-256 від 06.03.2010 року, та «Тарифами банку», на які посилався як на частину кредитного договору. Наданий позивачем «Витяг з ОСОБА_2 обслуговування кредитних карт «Універсальна» не може бути належним та допустимим доказом в цій справі адже не підписаний позивачем й не містить усієї необхідної інформації, зокрема протягом якого часу діяли відповідні тарифи, а також містить інформацію, яка суперечить інформації, що зазначена в наданому позивачем розрахунку заборгованості (зокрема, станом на 11.05.2011 процентна ставка згідно розрахунку становила 36 відсотків на рік (які пізніше змінювались), а згідно наданого «Витягу з тарифів» - 2,5 відсотків на місяць, тобто 30 відсотків на рік).

Так само як і в наданому позивачем разом із додатковими поясненнями документів «О актуализации тарифов по картам «Универсальная», «Универсальная GOLD», карте Юниора и элитным картам» вказаний розмір процентів з 01.04.2015 року (52.84%) відрізняється від розміру процентів за цей же період, зазначеному в розрахунку заборгованості відповідача (43,20%).

Також суд бере до уваги невідповідність зазначених позивачем умов кредитування вимогам чинного законодавства. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, що діяла на 19.05.2011, встановлений договором розмір процентів не міг бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку, а умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку була нікчемною. Також зазначені позивачем умови кредитування суперечать і визначеному ст. 1056-1 ЦК України порядку застосування змінюваної процентної ставки в редакції станом на час розгляду цієї справи.

За таких обставин наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача не можна вважати обґрунтованим, адже позивач не доказав правильності та відповідності чинному законодавству показників, на основі яких цей розрахунок був здійснений, не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження даних, які використав в своєму розрахунку.

Також суд, здійснивши вибіркову перевірку наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача, виявив арифметичну неправильність цього розрахунку. Так, наприклад, за період з 31.07.2015 по 31.08.2015 року (30 календарних дній) позивач нарахував відповідачу проценти в розмірі 137,58 грн. на поточну заборгованість в розмірі 2441,11 грн. по ставці 43,20% річних, а за період з 29.04.2016 по 30.04.2016 року (один календарний день) позивач нарахував відповідачу проценти в розмірі 4,57 грн. на поточну заборгованість в розмірі 2441,11 грн. по ставці 43,20% річних, що є арифметично неправильним.

Не зважаючи на визнання судом явки сторін обов’язковою, представник позивача до суду не з’явився, пояснень щодо неточностей та помилок в розрахунку не надав.

Здійснення розрахунку заявлених позивачем грошових позовних вимог не є обов’язком суду. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно, здійснення правильного, обґрунтованого та точного розрахунку грошових позовних вимог є виключно обов’язком позивача.

За таких обставин суд вважає, що позивач не доказав правильності та обґрунтованості наданого ним розрахунку заборгованості відповідача.

Згідно ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Позивач не підтвердив відповідність копій наданих ним письмових доказів оригіналам, які знаходяться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Також позивач, надавши суду додаткові пояснення до позовної заяви з додатками, ніяк їх не засвідчив, а також не надав суду доказів надсилання цих документів відповідачу.

При цьому згідно вимог ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно, за таких обставин суд не має права брати до уваги надані разом додатковими поясненнями позивача документи.

Також суд доходить висновку, що позивач не доказав факту отримання відповідачем кредитних коштів, адже відповідна «Анкета-заява» та здійснений позивачем розрахунок заборгованості відповідача не свідчать про факт отримання відповідачем від позивача кредитних коштів у певному розмірі.

Враховуючи зазначені обставини та положення чинного цивільного процесуального законодавства суд дійшов висновку що позивач не доказав належним чином факту укладення ним із відповідачем відповідного договору кредитування, а також факту надання ним відповідачу та, відповідно, отримання відповідачем зазначених позивачем кредитних коштів. Відповідно, позивач не доказав наявності заборгованості відповідача, про стягнення якої він просить суд. За таких обставин позов не може бути задоволений судом.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоказовість позовних вимог, отже в задоволенні позову має бути відмовлено.

На підставі ст.ст. 1054, 1055, 1056, 1056-1 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 95, 141, 259, 263 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Судові витрати вважати сплаченими позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Суддя : Штих Т.В.