Рішення № 724272, 17.04.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" квітня 2007 р. Справа № 124/7-05/125/7-05/126/7-05/4

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніктранс»,

м.Дніпропетровськ

до

Закритого акціонерного товариства «Бориспільський автозавод»,

с.Проліски Бориспільського району Київської області

про

розірвання договору та стягнення коштів

секретар судового засідання: Холоденко Н.О.

за участю представників:

позивача

Осадчий О.С. дов. від 27.03.2007р. № 12

відповідача

Андишула А.М. дов. від 4.07.2006р.

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніктранс»(надалі –позивач) заявлено позови до Закритого акціонерного товариства «Бориспільський автозавод»(надалі –відповідач), в яких позивач просить:

- зобов’язати відповідача розірвати договір № 105-Б/03 від 10.10.2003р., прийняти неякісну продукцію –автобуси БАЗ А 079.04 «Еталон»держ. № 034-01 АА, № 034-02 АА, № 034-03 АА, № 034-06 АА, № 034-08 АА, № 034-09 АА, № 034-10 АА, стягнути з відповідача їх вартість в сумі 943 936,00 грн. та штраф за поставку неякісних автобусів в сумі 157 322,69 грн.;

- зобов’язати відповідача розірвати договір № 106-Б/03 від 14.10.2003р., прийняти неякісну продукцію –автобуси БАЗ А 079.04 «Еталон»держ. № 034-11 АА, № 034-12 АА, № 034-13 АА, № 034-15 АА, № 034-20 АА, стягнути з відповідача їх вартість в сумі 653 600,00 грн. та штраф за поставку неякісних автобусів в сумі 108 933,38 грн.

- зобов’язати відповідача розірвати договір № 107-Б/03 від 14.10.2003р., прийняти неякісну продукцію –автобуси БАЗ А 079.04 «Еталон»держ. № 034-27 АА, № 034-31 АА, № 034-26 АА, стягнути з відповідача їх вартість в сумі 392 160,00 грн. та штраф за поставку неякісних автобусів в сумі 65 360,00 грн.;

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2006р. справи № 124/7-05, № 125/7-05, № 126/7-05 об’єднані в одну справу № 124/7-05/125/7-05/126/7-05.

На підставі розпорядження голови господарського суду Київської області справа № 124/7-05/125/7-05/126/7-05 прийнята до провадження суддею Попіковою О.В. ухвалою від 7.02.2007р.

З урахуванням уточнень, викладених в заяві від 16.04.2007р. № 16\4 ТОВ „Ніктранс” просить зобов’язати ЗАТ „Бориспільський автозавод” розірвати договори № 105-Б\03 від 10.10.2003р., № 106-Б\03 від 14.10.2003р., № 107-Б\03 від 14.10.2003р., прийняти неякісну продукцію –автобуси: державний № 034-27АА, № 034-31АА, № 034-26АА, № 034-11АА, № 034-12АА, № 034-13АА, № 034-15АА, № 034-20АА, № 034-01АА, № 034-02АА, № 034-03АА, № 034-06АА, № 034-08 АА, № 034-09АА, № 034-10АА і стягнути з відповідача –ЗАТ „Бориспільський автозавод” на користь ТОВ „Ніктранс” вартість неякісних автобусів у сумі 1989696 грн., а також штраф за поставку неякісних автобусів у сумі 331616,40 грн.

Позовні вимоги з посиланням на акти експертиз Дніпропетровської торгово-промислової палати обґрунтовані приписами статей 678 ЦК України, 188 ГК України з огляду на те, що згідно умов договорів купівлі-продажу автобусів відповідач передав у власність позивача автобуси марки БАЗ А079.04 «Еталон», у 15 з яких виявлено виробничі недоліки, у зв’язку з чим позивач направив на адресу відповідача претензії про виявлення дефектів та необхідність заміни автобусів, проте вимоги позивача виконані не були, а тому позивач має право відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, а також сплати штрафу в розмірі 20% вартості поставленої неякісної продукції.

Відповідач –ЗАТ „Бориспільський автозавод” у наданому відзиві, додаткових запереченнях та наданих в судовому засіданні поясненнях проти позову заперечує, просить суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що виявлені дефекти не є виробничими, надані позивачем висновки експертизи не вказують на характер недоліків та причини їх виникнення і не можуть вважатись належними доказами в розумінні статті 32 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є судовими експертизами, а наявні в автобусах дефекти усунуті відповідачем в процесі гарантійного ремонту. Також відповідач вказує на пропуск позивачем 6-місячного строку позовної давності, встановленого ч.8 статті 269 ГК України.(заява про застосування позовної давності, штамп канцелярії суду від 23.02.2007р.).

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ч. 2 ст. 16 ЦК України, серед яких відсутній обраний позивачем спосіб про визнання договору оренди № 1-05 від 01.01.2005 р. розірваним. Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Діючим законодавством передбачено розірвання судом договору у випадках передбачених законом, а не зобов’язання контрагента розірвати укладені договори, отже позовна вимога ТОВ „Ніктранс” зобов’язати ЗАТ „Бориспільський автозавод” розірвати договори № 105-Б\03 від 10.10.2003р., № 106-Б\03 від 14.10.2003р., № 107-Б\03 від 14.10.2003р не відповідає матеріально-правовому способу захисту права особи –позивача. Таким чином, позовні вимоги позивача про зобов’язання ЗАТ „Бориспільський автозавод” розірвати договори № 105-Б\03 від 10.10.2003р., № 106-Б\03 від 14.10.2003р., № 107-Б\03 від 14.10.2003р задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача –ЗАТ „Бориспільський автозавод” на користь ТОВ „Ніктранс” вартості неякісних автобусів у сумі 1989696 грн., а також штрафу за поставку неякісних автобусів у сумі 331616,40 грн. то судом встановлено наступне:

Між ТОВ «Ніктранс»(позивач, покупець) та ЗАТ «Бориспільський автозавод»(відповідач, продавець) укладено договори № 105-Б/03 від 10.10.2003р., № 106-Б/03 від 14.10.2003р., № 107-Б/03 від 14.10.2003р.

Відповідно до умов зазначених договорів продавець зобов’язався передати покупцю у власність автобуси малого класу власного виробництва марки Еталон, модель А-079.04, а покупець зобов’язався прийняти їх та оплатити (п.1.1 Договору). Автобуси повинні відповідати затвердженим стандартам України або технічним умовам підприємства виготовлювача, затвердженим на цю продукцію та мати відповідний сертифікат якості (п.4.1 Договорів). Продавець надає покупцю гарантію на автобуси –12 місяців з моменту передачі або 40 тис. км. пробігу, в залежності від того, що настане раніше (п.4.2 Договорів). В момент передачі автобусів Продавець передає Покупцю сервісну книжку, керівництво по експлуатації, сертифікат якості та свідоцтво відповідності (п.3.4 Договорів).

Позивач здійснив оплату придбаних за договорами автобусів, що підтверджується платіжними дорученнями № 3515 від 14.10.2003р., № 3603 від 17.10.2003р., № 3619 від 20.10.2003р. № 3906 від 14.11.2003р., № 4255 від 04.12.2003р.

Відповідно до актів прийому-передачі автобусів від 18.10.2003р., від 21.10.2003р., від 04.12.2003р. продавець передав, а покупець прийняв автобуси моделі БАЗ А 079.04 «Еталон»держ. №034-01 АА, №034-02 АА, №034-03 АА, №034-06 АА, №034-08 АА, №034-09 АА, №034-10 АА, № 034-11 АА, № 034-12 АА, № 034-13 АА, № 034-15 АА, № 034-20 АА, 034-26 АА, № 034-27 АА, №034-31 АА. Разом з автобусами Покупець прийняв сервісну книжку, керівництво по експлуатації, сертифікат якості та свідоцтво відповідності.

Згідно з п.4 зазначених актів претензій з боку покупця до кількості, комплектності та якості автобусів немає.

Позивач направив на адресу відповідача лист № 167 від 28.04.2004р., претензію № 168 від 28.04.2004р., претензію № 181 від 06.05.2004р., в яких повідомлялось про виявлення дефектів в ході експлуатації автобусів та вимагалось прийняти назад неякісну продукцію, повернути сплачену за них суму грошових коштів та сплатити штраф у розмірі 20 % їх вартості, які відповідач залишив без задоволення.

Укладені між сторонами договори № 105-Б/03 від 10.10.2003р., № 106-Б/03 від 14.10.2003р., № 107-Б/03 від 14.10.2003р. за своєю правовою природою є договорами поставки.

Згідно приписів ч.2 статті 245 ЦК УРСР, чинного на момент укладання договорів, договором поставки є договір, що укладається між організаціями за їх розсудом, за яким поставщик зобов'язується передати покупцеві продукцію в строк, який не збігається з моментом укладення договору.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснено оплату товару, а відповідачем –виконані зобов’язання з його передачі у власність позивача.

Спір у даній справі виник у зв’язку з якістю автобусів, що передані у власність позивача відповідно до умов зазначених договорів.

Відповідно до вимог статті 248 ЦК УРСР якість продукції, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам або зразкам. У договорі може бути передбачена поставка продукції більш високої якості порівняно з стандартами, затвердженими технічними умовами чи зразками.

В разі поставки продукції більш низької якості, ніж вимагається стандартом, затвердженими технічними умовами чи зразком, покупець зобов'язаний відмовитися від прийняття і оплати продукції, а якщо продукція вже оплачена покупцем, то внесена ним сума підлягає поверненню.

Проте, якщо недоліки поставленої продукції можуть бути усунені без повернення її поставщикові, покупець вправі вимагати від поставщика усунення недоліків у місці знаходження продукції або усунути їх своїми засобами, але за рахунок поставщика.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази, які приймаються судом, повинні відповідати загальним вимогам щодо належності та допустимості (ст.34 ГПК України).

Відповідно до положень статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

На підтвердження того, що поставлені за договорами автобуси не відповідають встановленим вимогам щодо їх якості, позивач посилається на акти експертиз, складені експертами Дніпропетровської торгово-промислової палати України № В-1959-5 від 28.04.2004р., № В-1959-6 від 28.04.2004р., № В-1959-8 від 28.04.2004р., № В-1959-9 від 28.04.2004р., № В-1959-10 від 28.04.2004р., № В-1959-11 від 28.04.2004р., № В-7037 від 06.12.2004р., № В-504 від 04.02.2005р., № В-1959-1 від 28.04.2004р., № В-1959-4 від 28.04.2004р., № В-5094 від 10.09.2004р., № В-3348-1 від 01.07.2004р., № В-3348-2 від 01.07.2004р., № В-1959-2 від 28.04.2004р., № В-1959-7 від 28.04.2004р., № В-1959-3 від 28.04.2004р., відповідно до яких перевіркою якості методом візуального контролю встановлено ураження корозією та дефекти каркасу кузовів автобусів, усунення яких необхідно провести в умовах заводу-виробника.

Разом з тим, господарський суд вважає, що зазначені акти не можуть вважатись висновком судового експерта в розумінні статті 43 ГПК України і не відповідають вимогам належності та допустимості доказів.

Крім того, відповідно до листа Дніпропетровської торгово-промислової палати України № 88/01.3-13 від 26.01.2005р., надісланого на запит відповідача, стан автобусів БАЗ А 079.04 визначався з застосуванням органолептичного методу, тобто визначення якості товару на підставі аналізу сприйняття органів відчуття, і не встановлює причин та характеру виникнення виявлених дефектів, для чого необхідно провести додаткові дослідження.

Згідно п.10 роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторони. За необхідності з'ясування зазначених у таких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка буде вважатись первинною.

Враховуючи необхідність застосування спеціальних знань, ухвалами господарського суду Київської області від 31.05.2005р. (суддя Бабенко К.А.) по справам № 124/7-05, № 125/7-05, № 126/7-05 призначено комплексну судову експертизу (автотехнічну та експертизу матеріалів, металів і сплавів), проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалами від 12.09.2005р. по справам № 124/7-05, № 125/7-05, № 126/7-05 замінено експертну установу та доручено проведення експертизи Відкритому акціонерному товариству «Укравтобуспром», оскільки викладені в ухвалі про призначення експертизи питання не входять до компетенції експертів КНДІСЕ.

Згідно з експертними висновками ВАТ «Укравтобуспром»№ 101 від 22.02.2006р. по справі № 124/7-05, № 101 від 22.02.2006р. по справі № 125/7-05, № 101 від 22.02.2006р. по справі № 124/7-05 виявлені дефекти кузовів автобусів носять поодинокий характер, прямого впливу на безпеку руху при їх виявленні і усуненні не мають. В період експлуатації автобусів позивачем прямого впливу на безпеку руху виявлені дефекти не мали. Аналіз конструкторської і технологічної документації підтверджує, що дані дефекти не є результатом конструктивних недоробок чи неправильного виробництва. Дефекти такого типу є практично неминучі в процесі експлуатації автобусів і є результатом як втомної міцності металу, так і регулярного перевантаження кузова та руху по дорогах, характерних для умов експлуатації в Україні. Час, необхідний для проведення такого ремонту, становить, залежно від кваліфікації і чисельності ремонтної бригади, від 1 до 4 днів. Після усунення дефектів експертиза даних автобусів підтвердила відсутність зафіксованих до гарантійного ремонту дефектів після більш ніж року інтенсивної експлуатації при зафіксованому значному пробігу, що підтверджує безпечну експлуатацію автобусів. Технічний стан оглянутих автобусів відповідає вимогам безпеки руху, що додатково підтверджується і щоквартальним проходженням державного технічного огляду органами ДАІ. Конструкція та якість виготовлення кузовів автобусів в цілому відповідає конструкторській і технологічній документації, вимогам ТУ У 34.1-31936646-003-2003.

Враховуючи викладене, виробничий характер виявлених позивачем дефектів автобусів проведеною судовою експертизою не підтвердився, тоді як інших доказів на підтвердження даного факту, які б відповідали вимогам розділу V ГПК України, позивачем не надано.

Разом з тим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача –ЗАТ „Бориспільський автозавод” на користь ТОВ „Ніктранс” вартості неякісних автобусів у сумі 1989696 грн., а також штрафу за поставку неякісних автобусів у сумі 331616,40 грн. заявлені позивачем за межами позовної давності з огляду на наступне:

Відповідно до приписів статті 249 ЦК УРСР для позовів, що випливають з поставки продукції неналежної якості, встановлюється шестимісячний строк давності з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставленої йому продукції.

01 січня 2004 року набрали чинності ЦК України та ГК України, положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до вимог ч.8 статті 269 ГК України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Відповідно ч.4 статті 678 ЦК України, на яку посилається позивач, положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до вимог статті 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Таким чином приписи ч.2 статті 712 ЦК України надають всім положенням статей 655-697 ЦК України диспозитивного значення, якщо йдеться про їх застосування до зобов’язань поставки. Тобто, переважному застосуванню до зобов’язань поставки підлягають положення статей 264-271 ГК України, а положення статей 655-697 ЦК України підлягають застосуванню, якщо інше не передбачено законами, що формулюють спеціальні правила щодо поставки.

Гарантії якості товарів, а також претензії у зв'язку з недоліками поставлених товарів регулюються приписами статті 269 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГК України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень ч.ч.5-8, статті 269 ГК України постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб. Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому ст.231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором. Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Таким чином, у разі виявлення недоліків протягом гарантійного строку покупець за договором поставки не отримує прав, передбачених статтею 678 ЦК України, але має право вимагати від постачальника (виробника) усунення дефектів виробів за його рахунок.

У всіх випадках, коли виявляється неналежна якість або некомплектність товарів, поставлених на підставі договору поставки, в тому числі і при виявленні дефектів виробів в період гарантійного строку, з постачальника може бути стягнуто штраф в порядку ч.7 статті 269 ГК України.

Положення ч.8 статті 269 ГК України, що передбачає позовну давність тривалістю шість місяців з дня встановлення у належному порядку недоліків поставлених товарів, слід кваліфікувати як спеціальне правило, що конкретизує загальне правило п.4 ч.2 статті 258 ЦК України, тому ч.8 статті 267 ГК України підлягає переважному застосуванню перед п.4 ч.2 статті 258 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про недоліки автобусів, що стали підставою для звернення з позовом, з актів експертиз Дніпропетровської торгово-промислової палати України, які були складені в квітні, липні та вересні 2004 року, тоді як з позовами він звернувся до господарського суди лише в квітні 2005 року, тобто встановлений ч.8 статті 269 ГК України шестимісячний строк позовної давності позивачем пропущений, що відповідно до ч.4 статті 267 ЦК України також є підставою для відмови у позові.

Викладене вказує на необґрунтованість вимог позивача та відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ніктранс»в позові повністю.

Суддя

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі – 4 травня 2007р.