Рішення № 72425141, 15.02.2018, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/689/17

№ провадження 2/647/38/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2018 року Бериславський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді В.С.Миргород

при секретарі І.В.Татаровської

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області цивільну справу №647/689/17 за позовом ОСОБА_1 до Бериславської міської ради Херсонської області, про визнання недійним та скасування п.6.6.1 та п.6.6.2 рішення Бериславської міської ради Херсонської області №684 від 17.09.2015 року, треті особи: Головне управління Держгеокадастру Херсонської області, ОСОБА_2, суд, -

за участі представників сторін :

від позивача – представник за дорученням адвокат ОСОБА_3.

від відповідача представник за довіреністю ОСОБА_4, ОСОБА_5

третьої особи 1-представник за довіреністю ОСОБА_6

третьої особи 2- представник за довіреністю адвокат ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Бериславського районного суду Херсонської області з цивільним позовом до Бериславської міської ради Херсонської області, про визнання недійним та скасування п.6.6.1 та п.6.6.2 рішення Бериславської міської ради Херсонської області №684 від 17.09.2015 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконно приватизувала присадибну земельну ділянку, що межує з присадибною ділянкою, яка знаходиться в її користуванні і розташована за адресою м. Берислав вул.2 проїзд Слобідський, буд,2. 17.09.2015 року 57 сесією 6 скликання Бериславської міської ради №684 прийнято рішення (п.п.6,6.1,6.6.2) про передачу у власність присадибну земельну ділянку ОСОБА_2, розташовану за адресою м. Берислав вул.2 проїзд Слобідський,4, площею 0,0584га (кадастровий номер 6520610100:01:001:0410).

Приватизація присадибної земельної ділянки здійснено на підставі технічної документації виготовленої ТОВ ВКФ «СТАСО ЛТД» в особі ОСОБА_8 При складанні самого акту узгодження меж було порушено вимоги закону, що зобов'язують виконавця технічної документації при виконанні кадастрової зйомки узгодження меж присадибної ділянки з сусідніми землекористувачами, складання акту узгодження меж та необхідність підписати акт суміжними землекористувачами, здійснити закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі у присутності користувачів суміжних земельних ділянок, яким за 5 робочих днів присилається повідомлення. Виконавець технічної документації ОСОБА_8 грубо проігнорував дані вимоги закону, порушив вимоги Інструкції при виготовленні технічної документації, а саме: відсутній акт узгодження межі з суміжним землекористувачем, відсутні межові знаки, не складено акту передачі на збереження межових знаків, чим порушено вимоги п. б ч.2 ст.198 ЗК України. Погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами є обов'язковою умовою для виготовлення кадастрової зйомки земельної ділянки, яка є невід'ємною частиною технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку, виставлення межових знаків проводиться в присутності суміжних землекористувачів, які підписують акт прийому-збереження цих межових знаків.

З цього приводу неодноразово зверталася до Бериславської міської ради, у відділ земельних ресурсів з письмовими заявами про призупинення приватизації ОСОБА_2 з зв'язку зі спірною межею.

Бериславською міською радою не було повернуто технічну документацію виконавцю ОСОБА_8 на доопрацювання, а винесено питання про надання ОСОБА_2 дозволу на приватизацію земельної ділянки на розгляд 57 сесії 6 скликання, що в подальшому призвело до того, що ОСОБА_2 незаконно приватизувала присадибну ділянку, захопивши належну її (підпірну стінку) і частину присадибної ділянки, яка знаходиться у її користуванні. Просить визнати недійсними п.п. 6. 6.1 та 6.6.2 рішення Бериславської міської ради № 684 від 17.09.2015 року та скасувати його.

У подальшому ОСОБА_1 подала заяву до суду відповідно до ст. 31 ЦІК України про уточнення своїх позовних вимог, а саме ОСОБА_1, звертається до суду з позовом до ОСОБА_2, Бериславської міської ради у якому просить визнати недійсними п.п. 6, 6.1, 6.2 рішення Бериславської міської ради № 684 від 17.09.2015 року та скасувати рішення, свої вимоги обгрутовує тим, що 17.09.2015 року 57 сесією 6 скликання Бериславської міської ради №684 прийнято рішення (п.п.6.6.1.6.6.2) про передачу у власність присадибну земельну ділянку ОСОБА_2, розташовану за адресою м. Берислав вул.2 проїзд Слобідський.4. площею 0.0584га (кадастровий номер 6520610100:01:001:0410).

Приватизація присадибної земельної ділянки здійснено на підставі технічної документації виготовленої ТОВ ВКФ «СТАСО ЛТД» в особі ОСОБА_8 Присадибну ділянку зареєстровано у відділі державного геокадастру Бериславського району, видано документ на право власності.

Вважає, що ОСОБА_2 приватизувала вказану ділянку незаконно, так, як було порушено вимоги наказу №376 від 18.05.2010 року, а саме пункт2.2., пункт2.3, пункт2.4., пункт 3.12 наказу №376 які зобов'язують виконавця технічної документації при виконанні кадастрової зйомки, необхідність узгодження меж присадибної ділянки з сусідніми землекористувачами, складання акту узгодження меж і підписання акту суміжними землекористувачами.

Погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами є обов'язковою умовою для виготовлення кадастрової зйомки земельної ділянки, яка є невід'ємною частиною технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку, виставлення межових знаків проводиться в присутності суміжних землекористувачів, які підписують акт прийому-збереження цих межових знаків.

ОСОБА_2 незаконно приватизувала присадибну ділянку, захопивши належну її (підпірну стінку) і частину присадибної ділянки, яка знаходиться у її користуванні.

Просить визнати недійсними та скасувати п.п. 6.6.1,6.6.2 рішення Бериславської міської ради №684 від 17.09.2017 року.

У подальшому позивачка подала суду заяву про уточнення позовних вимог у якій звертається до ОСОБА_2В про визнання незаконною приватизації присадибної ділянки ОСОБА_2, яку обґрунтовує тим, що не визначені межі земельної ділянки та не закріплені межі межовими знаками. Всупереч п. б ч.2ст.198 ЗК України не відбулось погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами. ОСОБА_2 незаконно приватизувала присадибну ділянку, захопивши належну мені (підпірну стінку) і частину присадибної ділянки, яка знаходиться у її користуванні. Просить визнати незаконною приватизацію присадибної ділянки ОСОБА_2, розташовану за адресою м. Берислав вул..2 проїзд Слобідський,буд.4, площею 0,0584 га (кадастровий номер НОМЕР_1 01 001 0410).

У подальшому позивачка на підставі ст.31 ЦПК У країни, уточнила позовну заяву, виклавши їх зміст та нормативно - правове обґрунтування наступним чином, а саме ОСОБА_1, звертається до суду з позовом до Бериславської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, Головне управління Держгеокадастру Херсонської області, у якому просить скасувати п.п. 6, 6.1, 6.2 рішення 57 сесії 6 скликання Бериславської міської ради № 684 від 17.09.2015 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що сусідка ОСОБА_2, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 приватизувала незаконно присадибну земельну ділянку, що межує з присадибною ділянкою, яка знаходиться в її користуванні і розташована за адресою м. Берислав провулок 2 проїзд Слобідський. буд.2. Розібрала частину її підпірної стіни, ОСОБА_9 погодження межі не має, межових знаків не має. Акта передачі на збереження межових знаків, як того вимагає Наказ №376 від 18.05.2010 року «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», не має.

17.09.2015 року 57 сесією 6 скликання Бериславської міської ради №684 прийнято рішення (п.п.6., 6.1., 6.2) про передачу у власність присадибну земельну ділянку ОСОБА_2, розташовану за адресою м. Берислав вул.2 проїзд Слобідський.4, площею 0.0584га (кадастровий номер 6520610100:01:001:0410), без зазначення фактичної площі земельної ділянки.

Вважає, що ОСОБА_2В, приватизувала вказану ділянку незаконно, оскільки було порушено вимоги наказу №376 від 18.05.2010 року, а саме пункт2,2. нункт2,3, пупкт2,4, пункт 3,12, які зобов'язують виконавця технічної документації при виконанні кадастрової зйомки узгодження меж присадибної ділянки з сусідніми землекористувачами, складання акту узгодження меж і підписання його суміжними землекористувачами, здійснити закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі у присутності користувачів суміжних земельних ділянок. Виконавець технічної документації ОСОБА_8 грубо порушив дані вимоги Наказу №376. ОСОБА_2 фактично захопила частину її присадибної земельної ділянки, яка була сформована в 1957 році на підставі межі яка проходить згідно генерального плану міста та майно позивачки - підпірну бутову і частину шлакової підпірної стіни що належить її, згідно Договору дарування №1946 посвідченого Бериславською державною нотаріальною конторою, площа земельної присадибної ділянки в її Договорі дарування є орієнтовною. Просить скасувати п.п. 6., 6.1, 6.2 57 сесії 6 скликання Бериславської міської ради рішення №684 від 17.09.2015 року про передачу присадибної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за адресою м. Берислав 2 проїзд Слобідський,будинок 4.

В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат ОСОБА_3 підтримали уточнену позовну заяву з підстав зазначених у ній та просять скасувати п.п. 6, 6.1, 6.2 57 сесії 6 скликання Бериславської міської ради рішення №684 від 17.09.2015 року передачу присадибної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за адресою м. Берислав 2 проїзд Слобідський,будинок 4..

Представники відповідача за дорученням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали, суду пояснили, що рішення відповідає нормам закону. Земельні ділянки знаходились у комунальній власності. Якщо одна з сторін не погоджує межі, то створюється комісія, яка склала акт узгодження меж земельної ділянки, що в даному випадку і було зроблено. Ніяких документів, підтверджуючих право власності позивачки на підпірну стіну не має. Акт та розпорядження в судовому порядку не скасовані, ОСОБА_1 звернулась до суду, але позов залишено без розгляду. Позивачка користується земельною ділянкою у більшому розмірі чим отримала у користування по Договору дарування. Просять відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_7 суду пояснила, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів того, що підпірна стіна належить її на праві власності, окрім цього не надала доказів того, що ОСОБА_2, якимось чином порушила її права та законні інтереси приватизувавши земельну ділянку та не надала доказів того, що оскаржуваним рішення порушені її права що підлягають захисту.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.

Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони наголошували на тому, що надали до справи всі наявні в них докази . Клопотань у тому числі і про призначення експертизи сторони не заявляли. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали інвентарних справ №854 та №76, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2, допитавши свідка ОСОБА_8, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що вимоги позову не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 14 Конституції України та ст. 1 ЗК України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею ст. 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією (ст. 13 Конституції України).

Земельним законодавством встановлено як підстави набуття права на землю громадянами та юридичними особами, так і певну процедуру вирішення питання передачі земельної ділянок.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України(далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписи ч.2 ст.4 ЗК України визначають, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За статтею 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб»єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Статтею 12 ЗК України передбачені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, щодо розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування житлового будинку від 17.08.2001 року ОСОБА_1 є власницею житлового будинку №2 з побутовими спорудами, що знаходиться в м.Бериславі Херсонської області по вул.. 2 проїзд Слобідський,2 що розташований на земельній ділянці площею 500 кв.м. (а.с.4, 48 ).

З інвернтарної справи №76 вбачається, що згідно схематичного плану та Генерального плану затвердженого 25.02.1957 року загальна земельна площі домоволодіння по вул. 2 Слобідський проїзд, 4 що належить ОСОБА_2, складає 584 кв.м.

Попередній власник домоволодіння ОСОБА_10 продала, а ОСОБА_9 купив вищезазначене домоволодіння в м.Бериславі по другому Слобідському проїзді,4, яке розташоване на земельній ділянці 584 кв.м.. У подальшому ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_11 купила зазначене домоволодіння, яке знаходиться на земельній ділянці розміром 390 кв.м.

ОСОБА_2 є власницею є власницею житлового будинку №4 з господарськими та побутовими будівлями та спорудами в м.Бериславі Херсонської області по вул.. 2 проїзд Слобідський, що розташований на земельній ділянці площею 390 кв.м.(інвентарна справа №76). Інших документів, які підтверджували, або спростовували розмір земельної ділянки суду не надано, відсутні також документи щодо зменшення розміру земельної ділянки.

З акту узгодження меж земельної ділянки від 11.03.2015 року вбачається, що по проїзду другому Слобідському,4 в м.Бериславі на земельну ділянку площею 584 кв,м розробляється проект з землеустрою щодо відведення її у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Земельна ділянка по проїзду другому Слобідському,4 межує із земельною ділянкою по проїзду другому Слобідському,2,землекористувачем якого є ОСОБА_1 Ділянки між собою відокремлені кам»яною стіною ( підпірна стіна), яка є межею між цими ділянками. Накладки суміжних земельних ділянок не виявлено, межі не порушено (а.с.6).

18.08.2015 року позивачці було направлено повідомлення про розгляд земельного спору на засіданні комісії з розгляду земельних спорів 04.09.2015 року о 14-00 годині в приміщенні Бериславської міської ради, яке вона отримала 25.08.2015 року(а.с.111об.).

11.09.2015 року позивачці було направлено протокол засідання комісії з розгляду земельних спорів від 04.09.2015 року, який вона отримала 22.09.2015 року (а.с.111).

З протоколу засідання комісії Бериславської міської ради з розгляду земельних спорів від 04.09.2015 року, яка у повному складі виїхала на місце розташування земельних ділянок, вбачається, що на земельну ділянку площею 0.0584 кв.м по проїзду другий Слобідський, 4 в м.Бериславі розробляється проект землеустрою щодо відведення її у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Земельна ділянка по проїзду другий Слобідський,4 межує з земельною ділянкою проїзду другий Слобідський,2, землекористувачем якого є ОСОБА_1 Дані земельні ділянки знаходяться у комунальній власності. Накладки суміжних земельних ділянок не виявлено. Площа земельної ділянки, що знаходиться в користування ОСОБА_1 по проїзду другий Слобідський,2 відповідно до договору дарування та технічному паспорту ( а.с. 10,47) складає 0,0500 кв.м, після проведення геодезичної з»емки встановлено фактичний розмір земельної ділянки 0.0518 кв.м. У землекористувача ОСОБА_1 не виявлено перешкод у користуванні земельною ділянкою по проїзду другий Слобідський,2 за цільовим призначенням, є вільний доступ до житлового будинку та інших споруд для їх належного обслуговування. Підпірна стінка, по технічним характеристикам об»єкту, є єдиною конструкцією стіни, яка утримує земельну ділянку по проїзду другий Слобідський,4 та бере свій початок вздовж проїзду другий Слобідський, (має Г образну форму).

Комісією на місцевості, разом з представником ТОВ «СТАСО ЛТД», в присутності суміжних землекористувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було узгоджено межу, між земельними ділянками по проїзду другий Слобідський,2 та 4 в м.Бериславі (а.с.40-44).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він є підприємцем та займається виготовленням проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. До нього звернулась ОСОБА_2 з проханням виготовити документацію. Він розпочав роботи з цього приводу,у ОСОБА_2 все співпадало з документами. Коли узгоджували межі земельних ділянок була присутня позивачка. У подальшому в нього закінчилась ліцензія та ОСОБА_2 уклала угоду з ФОП ОСОБА_12, яка і виготовила її проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

17.09.2015 року Бериславська міська рада на 57 сесії 6 скликання прийняла рішення №684 про затвердження ОСОБА_2 розроблений відповідно до рішення 51 сесії 6 скликання Бериславської міської ради №609 від 30.01.2015 року Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по проїзду другому Слобідському,4 в м.Бериславі площею 0.0584 га (кадастровий номер 6520610100:01:001:0410) та передачу у власність зазначеної земельної ділянки з оформленням право встановлювального документу ( а.с.146 об).

Не заслуговують і на уваги твердження позивачки про те, що встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 відбулось із порушенням норм діючого законодавства.

Відмова суміжного користувача від підпису акту погодження меж не є перешкодою для визначення таких меж, оскільки обов»язковою є або присутність суміжних землекористувачів або їх належне повідомлення про такі дії (в разі їх відсутності при визначенні меж), що передбачено п.3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріпленні межовими знаками, затв. наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 р. №376.

Крім того, позивачем не оскаржувавався акт узгодження меж земельної ділянки від 11.03.2015 року та протокол засідання комісії Бериславської міської ради з розгляду земельних спорів від 04.09.2015 року, що свідчить про згоду із таким рішенням відповідача.

17.02.2016 року ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на земельну ділянку (а.с.147-150).

Відповідно до частин першої – третьої статті 78 ЗК України право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянкам. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі статтею 80 ЗК України суб’єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи – на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, – на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, – на землі державної власності.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Суд вважає, що набуття права власності на земельну ділянку громадянкою ОСОБА_2 відбулась із дотриманням визначених діючим законодавством процедур, зокрема ст.118 ЗК України і будь-яких порушень при цьому не встановлено, доказів на підтвердження таких порушень позивачем не надано. Не надано позивачем також доказів того, що надання згоди ОСОБА_2 за рішенням органу місцевого самоврядуваання на отримання у власність земельної ділянки розміром 0.0584 га, якимось чином вплинуло на права та обов»язки землекористувача ОСОБА_1А, щодо земельної ділянки згідно Договору дарування у розмірі 0.0500 га та згідно фактичного землекористування в розмірі 0.0518 га.

Окрім зазначеного вище у постановах від 11.11.2014 року та 05.03.2012 року Верховний Суд України дійшов висновку про те, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання із прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладення договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту. Скасування такого рішення органу місцевого самоврядування не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження та ухвалення відповідного рішення.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Отже, будь-яких підстав для визнання незаконним та скасування п.6, 6.1, 6.2 рішення №684 Бериславськеої міської ради Херсонсокї області 6 скликання від 17.09.2015 року не вбачається. За таких обставин позовні вимоги позивача є безпідставними.

Керуючись ст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд–

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Бериславської міської ради Херсонської області, про визнання недійним та скасування п.6.6.1 та п.6.6.2 рішення Бериславської міської ради Херсонської області №684 від 17.09.2015 року, треті особи: Головне управління Держгеокадастру Херсонської області, ОСОБА_2– відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Представник позивача адвокат ОСОБА_3, вул..Р.Люксембург.6-а м.Берислав Херсонської області,74300, т. НОМЕР_2

Позивач ОСОБА_1, пр..Слобідський проїзд, 2/2 м.Берислав Херсонської області, 74300.

Відповідач – Бериславська міська рада Херсонської області, вул..1 Травня,244 м.Берислав Херсонської області, 74300.

Представники відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, вул..1 Травня,244 м.Берислав Херсонської області, 74300.

Третя особа - ОСОБА_2, пр..Слобідський проїзд, 2/4 м.Берислав Херсонської області, 74300.

Представник третьої особи - адвокат ОСОБА_7, пр..Слобідський проїзд, 2/4 м.Берислав Херсонської області, 74300.

Третя особа – Головне управління Держгеокадастру в Херсонської області, вул..Університетська,136-а м.Херсон, 73036.

Представник третьої особи ОСОБА_6, вул..Університетська,136-а м.Херсон, 73036

Повне рішення складено 23.02.2018 року.

Суддя В. С. Миргород