Ухвала суду № 72424692, 22.02.2018, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

_____________

У Х В А Л А

Іменем України

22 лютого 2018 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого-судді - Іващука В.Я.,

суддів - Сачука В.І., Єремейчука С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Москалик Т.В.,

прокурора - Марути Р.Д.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

його захисника - Фесовця В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Фесовця В.П., матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017180010003478 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 24.11.2017 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_2, громадянина України, непрацюючого, з середньою освітою, не одруженого, раніше судимого вироком Сарненського районного суду Рівненської області 22.06.2016 року за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком 1 рік, визнано винним та засуджено:

- за ч.3 ст.185 КК України з призначенням покарання - 3 /три/ роки 2 /два/ місяці позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Сарненського районного суду від 22.06.2016 року, і за сукупністю вироків призначено остаточне покарання - 3 /три/ роки 7 /сім/ місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_1 у строк відбутого покарання термін його попереднього ув'язнення, починаючи з 25.05.2017 року по 20.06.2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, з 21.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_1 залишено попередній - тримання під вартою.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7, рішення суду щодо якого в апеляційному порядку не оскаржується.

Крім того, судом задоволено цивільний позов ОСОБА_4 й стягнуто на його користь з ОСОБА_7 та ОСОБА_1 12 024 /дванадцять тисяч двадцять чотири/ гривні.

Також судом вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

За вироком суду, ОСОБА_1, в ніч з 24 травня 2017 року на 25 травня 2017 року, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_7., шляхом віджиму вікна квартири АДРЕСА_1, проникли в середину, звідки викрали товарно-матеріальні цінності, завдавши потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди в розмірі 23 650 /двадцять три тисячі шістсот п'ятдесят/ гривень.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_7. кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Не погоджуючись із вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Фесовець В.П. оскаржив його в апеляційному порядку.

В поданій ним апеляційній скарзі, не оспорюючи кваліфікацію дій свого підзахисного ОСОБА_1 та доведеність його вини, вважає вирок суду незаконним у частині зарахування строку попереднього ув'язнення ОСОБА_1 Свою позицію мотивує тим, що згідно ч.1 ст.5 КК України зворотну дію в часі має тільки такий закон про кримінальну відповідальність, який 1) скасовує злочинність діяння, 2) пом'якшує кримінальну відповідальність. Стверджує, що при ухваленні вироку суд першої інстанції не застосував відповідний Закон України в частині зарахування строку попереднього ув'язнення з розрахунку один день за два за весь період перебування ОСОБА_1 у місцях попереднього ув'язнення (ст.413 КПК України).

Просить вирок суду змінити, зарахувавши ОСОБА_1 у строк відбутого ним покарання термін його попереднього ув'язнення з 25.05.2017 року й до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Фесовця В.П. на підтримку поданої захисником апеляційної скарги, думку прокурора Марути Р.Д. який заперечив щодо мотивів апеляційної скарги захисника обвинуваченого та просив вирок суду залишити в силі, як обґрунтований і законний, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.

Висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину встановлені сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом дана повна та всебічна оцінка, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ніким не оспорюються.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло) є вірною.

У відповідності до вимог ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Зазначені вимоги закону судом дотримані належним чином.

Так, судом обґрунтовано враховано обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 його щире каяття, відшкодування збитків та активне сприяння розкриттю злочину.

Водночас, при обранні виду та міри покарання судом належно враховано й те, що обвинувачений ОСОБА_1, будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став та знову вчинив злочин перебуваючи на іспитовому терміні, а тому колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду що виправлення й перевиховання ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Також колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо доцільності зарахування ОСОБА_1 у строк відбування ним покарання строку його попереднього ув'язнення з 25.05.2017 року по 20.06.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

З 21.06.2017 року дія вказаного закону втратила чинність. Тому доводи апеляційної скарги захисника обвинувачуваного про подальше зарахування його підзахисному строку відбування попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі не підлягають задоволенню.

Тож врахувавши особу обвинуваченого ОСОБА_1 та усі обставини вчиненого ним умисного злочину, суд обрав йому покарання згідно санкції інкримінованої статті.

Таким чином, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.185 КК України, призначаючи йому міру покарання й зараховуючи строк відбутого покарання, суд першої інстанції дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального законів, які визначають кваліфікацію дій винної особи, зарахування строків попереднього ув'язнення та регулюють питання щодо наведення доказів на підтвердження встановлених ним обставин.

На думку колегії суддів, призначене обвинуваченому місцевим судом покарання є справедливим і відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та його особі. Обрана судом міра покарання є достатньою для виправлення та запобіганню вчиненню обвинуваченим нових злочинів.

Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого - адвоката Фесовця В.П. не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду, зазначене у ній не є підставами, в порядку ст.409 КПК України, для зміни чи скасування вироку, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Фесовця В.П. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С У Д Д І :

______ ______ _______

Іващук В.Я. Сачук В.І. Єремейчук С.В.