Постанова № 72423974, 20.02.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м.Суми

Справа №592/3636/17

Номер провадження 22-ц/788/144/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представники позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі - Сумська міська рада, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми»,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 листопада 2017 року в складі судді Князєва В.Б., ухваленого у м. Суми,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом, в якому після уточнення, ОСОБА_1 просила суд: 1) визнати свідоцтво про право власності від 19.01.2015 року № НОМЕР_1 недійсним та таким, що не може бути підставою для реєстрації права власності за територіальною громадою м. Суми на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 109,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1; 2) скасувати запис про державну реєстрацію права власності територіальної громади м. Суми на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 109,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, проведену на підставі свідоцтва про право власності від 19.01.2015 року № НОМЕР_1; 3) визнати за нею право власності на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 21,1 кв.м (довжиною 6,64 кв.м, шириною 2,98 кв.м, висотою 2,6 кв.м), за адресою: АДРЕСА_1; вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до договорів купівлі - продажу від 18.10.2002 року, від 18.12.2002 року, від 12.06.2003 року, укладених між нею та ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вона набула право власності на 44/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до договору купівлі - продажу від 04.03.2002 року, укладеного між нею та ПП «Відродження-С», вона набула право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 89,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Інші власники на вказаний житловий будинок відсутні. Отже, фактично вона є власником всього будинку. З метою будівництва підвалу (вириття котловану, будівництво стін підвалу та інше) під вказаним будинком 03.06.2003 року нею було укладено договір з ТОВ «Рембудмонтаж» ЛТД, згідно якого вона сплатила 11387,00 грн. за будівельні роботи за вказаним договором. За таких підстав, вона особисто під будинком, який належить їй на праві власності, збудувала підвальне приміщення, яке є допоміжним приміщенням та призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Крім того, у збудованому нею підвальному приміщенні нею було проведено систему опалення. В жовтні 2016 року у збудованому нею підвальному приміщенні під її будинком розпочалися будівельні роботи. На її звернення, хто саме і на яких підставах проводить будівельні роботи, Департамент ресурсних платежів Сумської міської ради листом від 26.10.2006 року повідомив, що підвальне нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 площею 109,2 кв.м, належить територіальній громаді м. Суми на підставі свідоцтва про право власності від 19.01.2015 року № НОМЕР_1. Враховуючи той факт, що вона є власником нежитлового приміщення, загальною площею 89,8 кв.м, та 44/100 часток житлового будинку разом з відповідною частиною надвірних господарчих та побутових будівель, підвальне приміщення, загальною площею 21,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, яке збудоване нею, належить їй на праві власності, як особі яка його збудувала. Крім житлових та нежитлових приміщень, у будинку, який належить їй на праві власності, наявне підвальне приміщення, загальною площею 75,5 кв.м, яким раніше розпоряджалося Управління комунального майна СМР. З 25.04.1997 року на підставі рішення ВК СМР від 15.04.1997 року №197 вказане підвальне приміщення було передано Приватному виробничо - комерційному підприємству «НІКЕ» (далі - ПВКП «НІКЕ»), засновником якого є вона на підставі договору оренди №ФМ-045. Під час будівництва підвалу, вона користувалась тим, що її підприємство орендує підвальне приміщення, а тому вхід до підвалу нею було облаштовано через підвальне приміщення, яке перебувало в оренді ПВКП «НІКЕ». Рішенням господарського суду Сумської області від 25.09.2014 року ПВКП «НІКЕ» виселено із займаного нежитлового приміщення, площею 75,5 кв.м, по АДРЕСА_1 Відповідно до технічного паспорту від 23.01.1997 року,- загальна площа підвального приміщення під будинком АДРЕСА_1 становила 75,5 кв.м. Відповідно до технічного паспорту від 15.07.2005 року,- загальна площа підвального приміщення складає 109,2 кв.м з урахуванням збудованої нею частини підвалу, площею 21,1 кв.м. Таким чином, наявність вказаних технічних паспортів доводить факт побудови нею частини підвального приміщення, внаслідок чого збільшилась загальна площа підвалу в цілому.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.11.2017 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що договір оренди від 25.04.1997 року, укладений між ПВКП «НІКЕ» та Управлінням комунального майна та приватизації СМР був укладений більше ніж на три роки, тому підлягав нотаріальному посвідченню, доказів чого відповідачем надано не було, тому він є нікчемним, а отже відповідач не міг набути права власності на поліпшення на підставі нікчемного правочину. Також, суд не звернув уваги на договір підряду від 03.06.2003 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, квитанції до прибуткових касових ордерів, що свідчать про будівництво позивачем під власним будинком підвального приміщення. Відповідачем не було надано доказів, що спірне підвальне приміщення було збудоване саме ним. Зазначає, що не була присутня при перевірці та складанні акту від 04.11.2008 року, відповідно до якого ПВКП «НІКЕ» виконано реконструкцію нежитлового приміщення. Також, в матеріалах справи наявний акт прийому-передачі від 31.01.2015 року про передачу ПВКП «НІКЕ» Управлінню комунального майна та приватизації СМР нежитлового приміщення площею 75,5 кв.м, а не приміщення площею 109 кв.м, тобто поліпшення у вигляді збільшення площі ПВКП «НІКЕ» не виконувались та не передавались. Вказані обставини підтверджуються також і рішенням Господарського суду Сумської області від 25.09.2014 року.

Позивач та її представник в судовому засіданні доводи скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради просив скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.

Представники інших відповідачів до суду не прибули, але належним чином оповіщені про час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне приміщення було побудовано ПВКП «НІКЕ», доказом чого є звернення даного підприємства від 11.04.2007 року №6, в якому воно просило надати дозвіл на прибудову кімнати у зв'язку з виробничою необхідністю. Після цього звернення, працівниками відповідача було проведено огляд орендованого приміщення, під час якого було встановлено, що дане приміщення, площею 21,1 кв.м, вже побудовано без будь - яких дозвільних документів, чим порушено п.п. 7.7 та 7.8 договору оренди даного приміщення (в редакції зміни 2, 3 від 03.09.2002 року).

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Як вбачається із цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до договорів купівлі - продажу від 18.10.2002 року, 18.12.2002 року, 12.06.2003 року, - ОСОБА_1 набула право власності відповідно на 20/100, 18/100 та 6/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10, 11, 12).

Відповідно до договору купівлі - продажу від 04.03.2002 року ОСОБА_1 набула право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 89,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).

25.04.1997 року між ПВКП «НІКЕ», засновником якого є позивач, та Відділом комунального майна виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів, правонаступником якого є відповідач у справі, був укладений Договір №ФМ-045 від 25.04.1997 року, за умовами якого підприємству було передано в оренду на умовах, визначених договором, нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення кафе (а.с.76-79).

03.09.2002 року між Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради та ПВКП «НІКЕ» було укладено зміну № 2 до договору оренди №ФМ-045 від 25.04.1997 року, відповідно до п. 2.1 яких об'єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею 75,5 кв.м (а.с. 90-91).

Відповідно до п. 7.7, 7.8 зміни № 2 до договору оренди якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця покращення об'єкту оренди, які неможливо відокремити від об'єкта оренди інакше як із завданням йому шкоди, то в разі розірвання договору з вини орендаря ці покращення залишаються у власності орендодавця. Вартість покращень об'єкта оренди, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які можуть бути відокремленими від нього інакше як із завданням йому шкоди, компенсації не підлягають.

Відповідно до технічному паспорту від 23.01.1997 року загальна площа підвального приміщення під будинком АДРЕСА_1

Відповідно до технічного паспорту від 15.07.2005 року загальна площа підвального приміщення складає 109,2 кв.м з урахуванням збудованої частини підвалу, площею 21,1 кв.м. (а.с. 15-17).

11.04.2007 року ПВКП «НІКЕ» звернулося до начальника Управління майна комунальної власності СМР з листом, в якому просило надати дозвіл на прибудову кімнати до орендованого ним приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 93).

Листом №1079/01-08 від 15.05.2007 року управління повідомило ПВКП «НІКЕ», що питання, викладене у зверненні (щодо надання дозволу на проведення ремонтних робіт), буде внесене на розгляд профільної постійної комісії СМР (а.с. 95).

Отже, позивач з приводу надання дозволу на проведення ремонтних робіт щодо добудови кімнати 21,1 кв.м. у підвальному приміщенні будинку, як його власник, не зверталась.

25.05.2007 року працівниками сектора контролю за використанням комунального майна, за участю депутата СМР - ОСОБА_10, було оглянуто підвальне нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Під час огляду встановлено, що роботи по прибудові нежитлового приміщення, площею 21,1 кв.м, вже виконані фактично; ПВКП «НІКЕ» використовує це приміщення, як для розміщення бару. Роботи виконані без відповідних дозвільних документів, необхідних на проведення вищевказаних робіт, про що було складено службову записку (а.с.96).

З копії акту перевірки виконання умов договору оренди нежитлового приміщення від 04.11.2008 року вбачається, що орендарем ПВКП «НІКЕ» на час перевірки орендарем виконана реконструкція нежитлового приміщення, площею 21,1 кв.м (а.с.97-98).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.01.2015 року нежитлове приміщення (кафе), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 109,2 кв.м, належить до комунальної власності територіальній громаді м. Суми (а.с. 55, 56).

Також, встановлено, що рішенням Господарського суду Сумської області від 25.09.2014 року виселено ПВКП «НІКЕ» з займаного нежитлового приміщення, площею 75,5 кв.м, по АДРЕСА_1, з поверненням приміщення Управлінню майна комунальної власності Сумської міської ради (а.с. 26-27).

Встановленими обставини спростовуються мотиви позову про порушення її прав власника, оскільки їй не належить на праві приватної власності підвальне приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Висновок місцевого суду з приводу набуття права власності на прибудовану до підвального приміщення кімнату площею 21,1 кв.м. через залишення у комунальній власності цього нежитлового приміщення, оскільки це приміщення приєднано до орендованої ізольованої частини підвального приміщення площею 75,5 кв.м. (з'єднання з кімнати площею 21.1 кв.м. з орендованою частиною підвального приміщення відбулось через обладнання в стіні проходу) з тих підстав, що орендарем без згоди орендодавця проведено реконструкцію у зв'язку з чим відбулось поліпшення орендованої площі є помилковим, бо використання площі «новоствореної» кімнати не охоплюється умовами договору оренди, укладеного 25.04.1997 року між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та ПВКП «НІКЕ», але це не вплинуло на загальні висновки суду і не призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 лютого 2018 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: В.І. Криворотенко

О.Ю. Кононенко