Рішення № 72422306, 20.02.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/80/2018

Справа № 537/3526/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2018 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Чернявській А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представник позивача - ОСОБА_2) до товариства з обмеженою відповідальністю «Технодрім» про визнання договору залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу (фінансового лізингу) недійсним, стягнення коштів та захист прав споживачів, та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технодрім» (представник позивача за зустрічним позовом Брановицький Олександр Олександрович) до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу №0021/1 від 15 червня 2017 року, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовною заявою, де просить суд ухвалити рішення, яким визнати Договір №0021/1 залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу (фінансового лізингу) від 15 червня 2017 року, укладений між ним та ТОВ «Технодрім» недійсним; стягнути з відповідача на його користь комісію за організацію Угоди в сумі 77 748 грн. 00 коп.; стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп.; стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 15 травня 2017 року між ним та ТОВ «Технодрім» було укладено Договір №0021/1 залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу (фінансового лізингу), згідно якого позивач виступив в якості лізингоодержувача, а відповідач - лізингодавець, предмет лізингу - транспортний засіб КІА Sportage. Вказаний транспортний засіб позивач мав намір придбати для власних потреб. Позивач вказує, що на день звернення з позовом до суду він транспортний засіб не отримав, а сплачені ним кошти не повернуті.

Позивач вважає укладений договір між сторонами таким, що укладений з численними порушеннями чинного законодавства, які порушують його права та охоронювані законом інтереси, у зв'язку із чим повинен бути скасований, оскільки він повинен бути посвідчений нотаріально, що випливає із положень Закону України «Про фінансовий лізинг», Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за номером 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Також позивач вважає, що у змісті Договору №0021/1 залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу (фінансового лізингу) відсутнє чітке визначення його предмету, оскільки зазначено лише марку автомобіля, модифікацію, об'єм двигуна, тип КПП, привід, без зазначення індивідуальних ознак.

ОСОБА_1 зазначає, що 15 червня 2017 року ним на розрахунковий рахунок ТОВ «Технодрім» було сплачено 77 748 грн. 00 коп. з призначенням платежу «Комісія ЗГ Дог. Залуч. Фінанс. Активів для Придб. Трансп. Засобу 0021/1 від 15 червня 2017 року». Розділом «Визначення термінів» Договору передбачено, що комісія за організацію угоди - це першочерговий єдино разовий платіж, що має бути сплачений лізингоодержувачем на користь лізингодавця за організацію та ведення Договору протягом терміну його дії; даний платіж включає в себе витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з укладанням, виконанням та обслуговуванням Договору лізингу. Тобто, як зазначає позивач, лізингодавець за рахунок лізингоодержувача бере на себе обов'язок з організації Договору, для його оформлення, що включає витрати, пов'язані з укладанням, виконанням та обслуговуванням Договору лізингу. Фактично відповідачем жодних дій не вчинялось та не здійснювалось, про що свідчить відсутність будь-яких актів виконаних робіт. Позивач відокремлює поняття «комісія за організацію Угоди» і «лізинговий платіж».

Позивач вважає наявними порушення відповідачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладанні спірного договору, оскільки у спірному договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені Законом України «Про фінансовий лізинг», Цивільним кодексом України, повністю виключена відповідальність відповідача за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної комплектації, у справному стані, одночасно значно розширені права лізингодавця.

В ході розгляду справи представник відповідача, ТОВ «Технодрім» - Брановицький О.О., звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, згідно якого просив суд ухвалити рішення, яким визнати дійсним договір залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу №0021/1 від 15 червня 2017 року.

Ухвалою суду від 06 листопада 2017 року прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «Технодрім» до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу № 0021/1 від 15 червня 2017 року до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Технодрім» про визнання договору залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу (фінансового лізингу) недійсним, стягнення коштів та захист прав споживачів.

В судове засідання позивач (відповідач за зустрічним позовом), ОСОБА_1, не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його представником - ОСОБА_2, надано до суду заяву, згідно якої остання просить розглянути справу без участі позивача та без її участі; зазначила, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити; проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Згідно змісту письмових заперечень, наданих представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2, доводи відповідача (позивача за зустрічним позовом) щодо відмови ОСОБА_1 від нотаріального посвідчення договору не відповідають дійсності, оскільки останнього не було ознайомлено зі змістом «відмови від нотаріального посвідчення договору», а лише було вказано, де необхідно підписати.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом), ТОВ «Технодрім», в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не надав до суду прояснень про причини неявки.

Згідно наданих представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) ТОВ «Технодорім» Брановицьким О.О. письмових заперечень, останній просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог. Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) зазначає, що правочин сторонами укладено у письмовій формі, особисто підписано позивачем та повноважною особою відповідача, та таким чином було дотримано усі вимоги, які ставляться чинним законодавством України до чинності правочину. Також спірний договір містить детальний опис умов отримання транспортного засобу та порядок сплати необхідних платежів. Окрім того, представник ТОВ «Технодрім» вважає, що Закон України «Про захист прав споживачів» не має пріоритетного значення для регулювання питання залучення фінансових активів та лізингу, оскільки спеціальним Зконом, що регулює зазначену сферу правовідносин є Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Згідно змісту заперечень, представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) вважає, що договір лізингу нотаріального посвідчення не потребує. Окрім того, ОСОБА_1 було запропоновано нотаріально посвідчити договір, на що останній відмовився. Оскільки укладений договір фінансового непрямого лізингу зобов'язує відповідача придбати предмет лізингу в майбутньому, а саме після виконання лізингоодержувачем певних зобов'язань, то на момент укладання договору у лізингодавця був відсутній транспортний засіб, а відтак зазначені у спірному договорі дані предмета договору є достатніми. Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) також вважає помилковим твердження ОСОБА_1 щодо несправедливих умов договору.

Ухвалою суду від 22 вересня 2017 року задоволено клопотання позивача, ОСОБА_1, про забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти в сумі 77 748 грн. 00 коп. , що знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_2 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю «Технодрім», код ЄДРПОУ 40997531, юридична адреса: місто Київ, вулиця М. Грушевського , будинок 10, офіс 212.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 280 Цивільно-процесуального Кодексу України (в редакції від 15 грудня 2017 року), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторони позивача та відповідача на підставі письмових матеріалів справи, оскільки представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, він не повідомив суд про причини неявки, позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

15 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Технодрім» було укладено Договір залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу №0021/1 (фінансового лізингу), за умовами якого предметом договору є залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу з метою подальшої його передачі для користування лізингоодержувачу на підставі Договору прямого фінансового лізингу.

Згідно пункту 1.1 Договору №0021/1, його предметом є транспортний засіб марки КІА Sportagе, комплектація/модифікація Business, 2,0/диз., тип КПП - АТ, привід повний.

Пунктом 1.7 спірного Договору передбачено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом терміну, який становить не більше 30 (тридцять) робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця комісії за організацію угоди, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу: у разі наявності сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у пункті 6.4 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу, на умовах, викладених у пункті 6.5 даного Договору.

Згідно пункту 2.1 зазначеного Договору, вартість предмета лізингу на момент укладання даного Договору становить 777 480 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 3.1 спірного Договору, відповідач зобов'язався придбати предмет лізингу, який визначено лізингоодержувачем, в порядку та на умовах даного Договору та інших письмових домовленостей між сторонами; на умовах, викладених у даному договорі, передати придбаний для позивача предмет лізингу.

Пунктом 6.1 спірного договору передбачено, що комісія за організацію Угоди являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу у розмірі 10%, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення Договору за його організацію та супроводження протягом терміну дії Договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату.

Так, згідно Додатку №1 до Договору №0021/1, розмір зазначеної у пункті 6.1 цього договору комісії, становить 77 748 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов пункту 6.1 спірного Договору ОСОБА_1 15 червня 2017 рок було сплачено кошти в розмірі 77 748 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №17845789.

В судовому засіданні встановлено, що предмет лізингу відповідачем не був переданий ОСОБА_1

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини 5 цієї норми, у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3, частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини 3 статті 18 Закону).

Так, аналіз змісту Договору №0021/1 залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу (фінансового лізингу), укладений 15 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Технодрім», показав, що в ньому виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом звужені обов'язки лізингодавця (розділ 13 Договору), які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях Цивільного України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Пунктом 1.5 Договору встановлено, що лізингодавець разом із продавцем солідарно відповідають перед лізингоодержувачем виключно за зобов'язаннями щодо продажу (поставки) якісного предмета лізингу. Лізингодавець доручає лізингоодержувачу представляти та захищати його інтереси перед продавцем транспортного засобу щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо.

Таким чином, із зазначених положень пункту 1.5 спірного договору вбачається, що лізингодавець, тобто ТОВ «Технодрім», не відповідає перед лізингоодержувачем - ОСОБА_1, за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки в даному випадку вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.5 спірного договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням статті 808 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 799 Цивільного кодексу України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 15 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Технодрім», нотаріально посвідчено не було.

Представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) ТОВ «Технодрім» в обґрунтування його заперечень, а також доводів зустрічного позову в тій частині, що укладений договір не потребує нотаріального посвідчення, надано до суду висновок науково-правової експертизи, затвердженої 22 червня 2017 року Головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН Пархоменко Н.М. за вих..№126/64-е, а також відмову ОСОБА_1 від 15 червня 2017 року від нотаріального посвідчення Договору залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу (фінансового лізингу).

Однак, суд критично ставиться до твердження представника відповідача (позивача за зустрічним позовом), що позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) було запропоновано нотаріально посвідчити договір, на що останній відмовився, а також до наданого Висновку від 22 червня 2017 року, оскільки вказаними вище нормами чинного законодавства передбачене обов'язкове нотаріальне посвідчення правочинів такого типу.

За викладених обставин, оцінюючи надані сторонами письмові докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, враховуючи зазначені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про недодержання в момент вчинення правочину, а саме Договору №0021/1 залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу (фінансового лізингу), укладеного 15 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Технодрім», сторонами вимог, які встановлені Цивільним кодексом України, а також Законом України «Про захист прав споживачів», у зв'язку із чим спірний договір слід визнати недійсним, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача, ТОВ «Технодрім», на його користь сплачену комісію за організацію Угоди в сумі 77 748 грн. 00 коп., оскільки спірний договір судом визнано недійсним.

Оскільки положеннями статті 141 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких статтею 133 цього Кодексу віднесено витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідача у разі задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ТОВ «Технодрім» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на оплату правову допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп., а також сплачений судовий збір в розмірі 320 грн. 00 коп., сплачений при подачі до суду заяви про забезпечення позову.

У зв'язку із встановленим в судовому засіданні фактом недійсності спірного правочину та задоволенням позовних вимог ОСОБА_1, суд приходить до висновку про необхідність відмови ТОВ «Технодрім» в задоволенні зустрічного позову про визнання правочину дійсним.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції від 15 грудня 2017 року), статями 203, 215, 220, 509, 799, 806, 808 Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансовий лізинг», суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) до товариства з обмеженою відповідальністю «Технодрім» (код ЄДРПОУ 40997531, місцезнаходження: 02099, місто Київ, вулиця М. Грушевського, будинок 10, офіс 212) про визнання договору залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу (фінансового лізингу) недійсним, стягнення коштів та захист прав споживачів - задовольнити.

Визнати Договір залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу №0021/1 (фінансового лізингу), укладений 15 червня 2017 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Технодрім» - недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Технодрім» на користь ОСОБА_1 сплачену останнім комісію за організацію Угоди в сумі 77 748 грн. 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Технодрім» на користь ОСОБА_1 витрати, понесені останнім на оплату правової допомоги в розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Технодрім» на користь ОСОБА_1 витрати, понесені останнім на оплату судового збору при подачі до суду заяви про забезпечення позову в розмірі 320 грн. 00 коп.

В задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Технодрім» до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу №0021/1 від 15 червня 2017 року - відмовити.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Д.О. Зоріна