Постанова № 72421161, 21.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1865/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. Час і місце ухвалення: 11:55, м.Миколаїв Дата складання повного тексту: 10.10.2017р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги Головного управління ДФС у Миколаївській області та товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

22.09.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2016 року №0002621304, №0002631304, №0002641304, №0002651401, №0002661401, №0002671401.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.10.2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано повністю податкові повідомлення-рішення від 31.08.2016 року №0002621304, №0002631304, №0002641304 та №0002651401. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.08.2016 року №0002661401 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 310312 грн. та в частині застосування штрафних санкцій в сумі 39431,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 31.08.2016 року №0002671401 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1951 грн. та в частині застосування штрафних санкцій в сумі 975,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині задоволених вимог, 14.12.2017 року Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою ненадання ТОВ «Альянс» до перевірки товарно-транспортних накладних та інших документів, підтверджуючих перевезення придбаного у ТОВ «Ос-Маркетинг» товару; сума балансової вартості основних засобів дорівнювала (не перевищувала) доходам від їх продажу, а тому не могла бути включена до витрат позивача; деякими договорами, укладеними з Консорціумом «Науково-виробниче об'єднання «Укргідроенергобуд», не передбачено оплату ТОВ «Альянс» витрат субпідрядників на відрядження та проживання їх робітників.

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.10.2017 року та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Альянс».

ТОВ «Альянс» також подало 04.01.2018 року апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції від 05.10.2017р., в якій просить скасувати вказану постанову в частині вимог товариства, які залишено без задоволення, та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги товариство зазначає, що висновок суду першої інстанції про відсутність у товариства права на формування податкового кредиту за рахунок ТОВ «Тех-Трейдінг» обґрунтований виключно посиланням на наявність вироку Галицького районного суду м.Львова від 28.10.2015 року, яким ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України. Апелянт зазначає, що вказаним вироком не встановлено нереальності (фіктивності) господарських операцій між ТОВ «Альянс» та ТОВ «Тех-Трейдінг». Вирок суду є обов'язковим лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно відповідною особою, однак не може бути підставою для визначення добросовісному платнику податків податкових зобов'язань.

Головне управління ДФС у Миколаївській області подало відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Альянс», в якому зазначило, що у справах наведеної категорії Верховний Суд виходить з того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження їх документами бухгалтерського обліку. Просить апеляційну скаргу ТОВ «Альянс» залишити без задоволення.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду учасники справи в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що подані скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Предметом спору є податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 31.08.2016 року: №0002621304 про визначення суми податкового зобов'язання з військового збору та штрафної санкції в сумі 562,50 грн., №0002631304 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1500 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 375 грн., всього на суму 1875 грн., №0002641304 про застосування штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн., №0002651401 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 27900 грн., №0002661401 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 550402 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 99454 грн., всього на суму 649856 грн., №0002671401 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 104371 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 52185,50 грн., всього на суму 156556,50 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту №27/14-29-14-01/32741433 від 09.08.2016 року документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Альянс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, яким зафіксовано порушення товариством: п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, 138.2, 138.3, 138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.13 ст.146, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.176.2 ст.176, п.173.3 ст.173 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 550402 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 27900 грн., занижено податок на додану вартість в сумі 104371 грн., не донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 1500 грн. та військового збору в розмірі 450 грн.

Зокрема, в акті перевірки №27/14-29-14-01/32741433 від 09.08.2016 року ГУ ДФС у Миколаївській області не визнано: фактичного здійснення господарських операцій ТОВ «Альянс» з контрагентом ТОВ «Ос-Маркетинг», з посиланням на ненадання первинних документів, які підтверджують фактичне перевезення товарів, походження товару (сертифікати), отримання товару уповноваженою особою позивача (журнал реєстрації довіреностей); фактичного здійснення господарських операцій з ПП ОСОБА_4 у зв'язку із встановленням надлишково списаних сум витрат на проживання персоналу в частині оплати за проживання осіб, які не перебувають у трудових відносинах з ТОВ «Альянс»; фактичного здійснення господарських операцій ТОВ «Альянс» з ТОВ «Тех-Трейдінг» з посиланням на нездійснення господарської діяльності вказаним підприємством, що встановлено вироком Галицького районного суду м. Львова, яким ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України; встановлено завищення сум витрат ТОВ «Альянс», у зв'язку з віднесення до складу витрат по балансовій вартості на суму 40952 грн. від реалізації основних засобів (легкового пасажирського автомобіля марки MERSEDES-BENZ VITO №114 ШАССІ vin VSA НОМЕР_1), а також завищення сум витрат по взаємовідносинах з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у зв'язку із встановленням перевищення доходів від реалізації ТМЦ за цінами нижчими ніж ціни придбання таких ТМЦ в сумі 9757 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ТОВ «Альянс», дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0002671401 від 31.08.2016 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 102420 грн. та штрафних санкцій в сумі 51210 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0002661401 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 240090 грн. та штрафних санкцій в сумі 60022,50 грн., є правомірними, оскільки позивач не мав права на врахування у власному податковому обліку в якості податкового кредиту 102420 гривень за рахунок ТОВ «Тех-Трейдінг». При цьому, суд виходив з того, що вироком Галицького районного суду м. Львова визнано винною ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, та встановлено, що ОСОБА_2 діючи умисно, з корисливих мотивів, вступила в злочинну змову із невстановленими особами з метою здійснення фіктивного підприємництва, зокрема й ТОВ «Тех-Трейдінг», спрямованого на ухилення від сплати податків, шляхом заниження сум податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ТОВ «Альянс» щодо його помилковості виходячи з наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст.1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.44 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно ст.1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом пунктів 44.1, 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У статті 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом «а» п.198.1 цієї статті Кодексу встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, у підприємства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення, так як податковий кредит та податкове зобов'язання у платників податків виникають внаслідок здійснення реальної операції, а податкова накладна лише складається для її документального підтвердження. Податкова накладна є вторинною по відношенню до господарської операції, та сама по собі, без здійснення операції не дає право на податковий кредит. Без здійснення реальної господарської операції, не може бути ні податкового зобов'язання, ні податкового кредиту.

У перевірений період ТОВ «Альянс» укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт по завершенню будівництва гідроагрегатів №2, 3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції з ТОВ «Тех-Трейдінг» №7/2014 від 03.01.2014 року.

Зазначені правовідносини ТОВ «Альянс» відобразило в бухгалтерському обліку у 2014 році на загальну суму 3443757,09 грн. (в т.ч. ПДВ 269703 грн.).

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2016 року по справі №461/10058/15-к, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Зокрема, вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_2 протягом другої половини 2013 року та першої половини 2014 року, достовірно знаючи, що придбаває підприємства без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності, організувала реєстрацію та придбання ряд суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Тех-Трейдінг», якими в подальшому видавалися неправдиві документи фінансово-господарської діяльності. Злочинна діяльність полягала у спілкуванні та наданні суб'єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки податкових та банківських реквізитів фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ «Тех-Трейдінг», для подальшого оформлення фіктивних господарських операцій , спрямованих на ухилення від сплати податків, шляхом заниження сум податкових зобов'язань, незаконного переведення безготівкових коштів у готівку. Зазначено, що своїми умисними протиправними діями ОСОБА_2 вчинила пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та пособництво у службовому підробленні, тобто складання та видача службовими особами завідомо неправдивих офіційних документів, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.1 ст.366 КК України.

З вказаного слідує висновок, що підприємству ТОВ «Альянс» підприємством ТОВ «Тех-Трейдінг» у лютому, березні, квітні 2014 року надавались первинні бухгалтерські документи без мети реального настання правових наслідків.

Колегія суддів зазначає, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, виписані контрагентом ТОВ «Тех-Трейдінг», фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Верховний Суд в постанові від 13.02.2018 року по справі №2а-2571/10/0870 (К/9901/455/18) зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Сукупність обставин у даній справі, а саме, відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій та наявність доказів створення фіктивного підприємства, яке є учасником господарських взаємовідносин, обумовлюють правомірність висновку суду першої інстанції про те, що ТОВ «Альянс» не мало права на врахування у власному податковому обліку в якості податкового кредиту 102420 гривень за рахунок ТОВ «Тех-Трейдінг».

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта ТОВ «Альянс» на правову оцінку наявності вказаному вироку суду, надану судом в іншій адміністративній справі, оскільки частиною 7 статті 78 КАС України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Альянс» висновків суду щодо відсутності у позивача об'єктів оподаткування за господарськими операціями з ТОВ «Тех-Трейдінг» та, як наслідок, про завищення податкового кредиту, не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування постанови суду першої інстанції з частині вимог товариства, які залишено без задоволення, колегія суддів не вбачає.

В оскаржуваній постанові суд першої інстанції визнав необґрунтованими висновки акту перевірки №27/14-29-14-01/32741433 від 09.08.2016 року щодо не підтвердження ТОВ «Альянс» первинними документами здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Ос-Маркетинг» на виконання договору поставки №ДГ-0000009 від 07.05.2013 року та договору про переведення боргу від 01.09.2013 року, за якими ТОВ «Ос-Маркетинг» у вересні 2013 року поставило на адресу ТОВ «Альянс» товарно-матеріальні цінності (ґрунтовку, брезент, цемент, бітум тощо) на суму 462671,81 грн. (в т.ч. ПДВ 77111,97 грн.).

Виходячи зі змісту ст.ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що в підтвердження виконання договорів, укладених з ТОВ «Ос-Маркетинг», позивачем надано видаткові накладні за вересень 2013 року, податкові накладні за вересень 2013 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2013 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за вересень 2013 року, додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року.

Судом, також, встановлено, що отримані від ТОВ «Ос-Маркетинг» ТМЦ реалізовано ТОВ «Альянс» під час будівельних робіт, що узгоджується з видами діяльності товариства.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів доходить висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій позивачем та ТОВ «Ос-Маркетинг».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДФС у Миколаївській області посилається на ненадання ТОВ «Альянс» до перевірки документів, які підтверджують фактичне перевезення товарів, походження товару (сертифікати), отримання товару уповноваженою особою позивача (журнал реєстрації довіреностей).

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки вказані документи не є документами податкового обліку, з наявністю яких ПК України пов'язує право платника податків на формування податкового кредиту чи валових витрат.

Варто зазначити, що в матеріалах справи відсутні відомості про проведення податковим органом зустрічної звірки ТОВ «Ос-Маркетинг».

А відтак, висновок суду першої інстанції про те, що позивач правомірно включив до витрат собівартість придбаних у 2013 році у ТОВ «Ос-Маркетинг» товарів для подальшого використання у власній господарській діяльності, колегія суддів вважає правильним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 31.08.2016 року №0002661401 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 73256 грн. та штрафних санкцій в сумі 18314,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, актом перевірки №27/14-29-14-01/32741433 від 09.08.2016 року зафіксовано завищення ТОВ «Альянс» витрат у розмірі 40952 грн. Зокрема, зазначено, що на підставі договору купівлі-продажу легкового пасажирського автомобіля марки MERSEDES-BENZ VITO №114 ШАССІ vin VSA НОМЕР_1 від 10.04.2015р. №12/2015, довідки-розрахунку на продажу основного засобу від 11.04.2015 року №ААЕ 136082, акту приймання-передачі основних засобів, ТОВ «Альянс» в бухгалтерському обліку у 2015 році відобразило продаж основних засобів.

За висновками перевіряючих, про що також зазначено в апеляційній скарзі ГУ ДФС у Миколаївській області, сума балансової вартості дорівнювала (не перевищувала) доходам від такого продажу, а тому не могла бути включена до витрат ТОВ «Альянс» відповідно до п.146.13 ст.146 Податкового кодексу України.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, до складу витрат при визначенні об'єкта оподаткування за 2015 рік сума 40952 грн. по операціях з продажу основних засобів ТОВ «Альянс» не включалась.

Зазначену операцію у власному податковому обліку товариство відобразило наступним чином: Дт 97 «Інші витрати» Кт 10 «Основні засоби» на суму балансової вартості реалізованих основних засобів; Кт 97 «Інші витрати» Дт 79 «Фінансові результати» списані витрати, пов'язані з балансовою вартістю основних засобів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність висновків ГУ ДФС у Миколаївській області щодо завищення суми витрат в розмірі 40952 грн. у 2015 році, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з продажу основних фондів.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Альянс» та ВП Южноукраїнська АЕС ДП НАЕК «Енергоатом» укладено договір про виконання робіт з реконструкції компресорної власних потреб №2-128-08-15-02043 від 01.12.2015 року відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Актом перевірки №27/14-29-14-01/32741433 від 09.08.2016 року зафіксовано, що собівартість реалізованих ТОВ «Альянс» ТМЦ на адресу ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ВП ЮУАЕС у січні 2016 року ТМЦ перевищує дохід від реалізації даних ТМЦ на суму 9757 грн. При цьому, товариством не нараховано податкові зобов'язання з ПДВ за січень 2016 року на суму 1951 грн., внаслідок відображення операцій з реалізації ТМЦ за цінами нижчими ніж ціни придбання таких ТМЦ. Операція не вплинула на визначення податку на прибуток.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Згідно п.2.2 договору №2-128-08-15-02043 від 01.12.2015 року договірна ціна є динамічною, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої у договорі.

З вказаного слідує, що внаслідок реалізації товару за ціною, що є нижчою від ціни придбання, платник податків отримує збиток. Його дохід від такої операції менший ніж витрати, тому й у такого платника податків не виникає податкового зобов'язання з ПДВ.

В даному випадку ціна товару не підлягає державному регулюванню, відтак встановлена ціна - фактично особисте рішення кожного суб'єкта господарювання. Як зазначає ТОВ «Альянс», вказана господарська операція не направлена на отримання прибутку, а тому в даному випадку визначено ціну, за яку підрядна організація погодилась виконати роботи на об'єкті.

Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Доводи апеляційної скарги ГУ ДФС у Миколаївській області висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Що ж до висновків акту перевірки та обґрунтувань апеляційної скарги в частині відображення ТОВ «Альянс» господарських операцій з ПП ОСОБА_4, то вони базуються на тому, що позивачем надлишково списано суми витрат на проживання персоналу в частині оплати за проживання осіб, які не перебувають у трудових відносинах з ТОВ «Альянс».

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Альянс» та ПП ОСОБА_4 укладено договори №9 від 01.01.2014 року, №4 від 01.01.2013 року, №1 від 01.01.2015 року та №1 від 01.01.2016 року, згідно умов яких ПП ОСОБА_4 протягом відповідного року зобов'язувався надавати позивачу послуги з забезпечення проживання персоналу в м.Новодністровське, Чернівецької області, а ТОВ «Альянс» зобов'язувався у встановлені у договорах строки оплатити кошти.

Прийняття наданих послуг здійснювалось на підставі підписання актів виконаних робіт. За вказаними господарськими операціями позивачем у 2013 році включено до складу витрат 121850 грн., у 2014 році - 556850 грн., у 2015 році - 965600 грн. та у І кварталі 2016 року - 83500 грн.

Актом перевірки №27/14-29-14-01/32741433 від 09.08.2016 року зафіксовано надлишково списані витрати в сумі 99800 грн. - за 2013 рік, 47350 грн. - за 2014 рік, 806750 грн. - за 2015 рік, 27900 грн. - за І квартал 2016 року, у зв'язку з оплатою за проживання осіб, які не перебувають у трудових відносинах з ТОВ «Альянс». Зазначених висновків відповідач дійшов з посиланням на накази про відрядження штатних працівників ТОВ «Альянс», згідно яких кількість відряджених працівників не відповідає кількості осіб, що проживали у ПП ОСОБА_4 відповідно до актів виконаних робіт.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими такі висновки акту перевірки, зазначивши, що у зв'язку з великим обсягом робіт, з метою належного виконання будівельно-монтажних робіт із завершення будівництва гідроагрегатів №2 та №3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції, ТОВ «Альянс» укладено Договір субпідряду №23-01/12011-К від 01.02.2012 року з Консорціум «Науково-виробниче об'єднання «Укргідроенергобуд». Відповідно до п.4.2.8 вказаного Договору витрати на відрядження робітників включаються в договірну ціну згідно розрахунку та сплачуються Генпідрядником в межах кошторисного ліміту по фактичних витратах згідно бухгалтерської довідки субпідрядника. В довідці відображаються прізвища, посади, терміни відрядження, суми добових, проживання, проїзду кожного працівника і підписується керівником, головним бухгалтером, завіряється печаткою. Частка трудовиплат у відсотках від сумарних трудовитрат, що виконуються робітниками, які знаходяться у відрядженні, не повинна перевищувати 50%.

Тобто, генпідрядником - Консорціум «Науково-виробниче об'єднання «Украгідроенергобуд» за умовами договору здійснювалась оплата по актах виконаних робіт, до яких включено 50% витрат на відрядження (операція відображена та включена до складу доходу); та за надані послуги ТОВ «Альянс» здійснено оплату ПП ОСОБА_4 відповідно до актів виконаних робіт (операція відображена та включена до складу витрат).

Оскільки чинним законодавством не встановлено порядку оформлення відряджень залучених до договору про виконання робіт (послуг) осіб, які не перебувають у трудових відносинах з суб'єктом господарювання, та враховуючи наявність у позивача всіх первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність ТОВ «Альянс» реальності отримання у ПП ОСОБА_4 послуг з проживання працівників та сплати за них коштів.

В апеляційній скарзі ГУ ФС у Миколаївській області посилається на те, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, нерухоме майно за адресами, зазначеними в актах прийому-здачі робіт та послуг, наданих ТОВ «Альянс», не перебуває на праві власності, інших речових правах у ПП ОСОБА_4, що за висновками податкового органу, свідчить про фактичну неможливість ПП ОСОБА_4 надати позивачу послуги з проживання персоналу.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагента вказаних об'єктів нерухомості на праві власності, не може являтися вичерпною ознакою неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Більше того, податковим органом не проведено зустрічної звірки ПП ОСОБА_4, як і не надано доказів того, що персонал ТОВ «Альянс», як штатний, так і залучений за договором з субпідрядною організацією, проживав в інших місцях, аніж це відображено у первинних документах товариства.

Доводи апеляційної скарги податкового органу висновків суду першої інстанції також не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Головного управління ДФС у Миколаївській області та товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.02.2018р.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко