Постанова № 72420509, 07.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11197/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Дробота М.Ю.

представника відповідача Красневича Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.10.2017 року в справі №450/991/17 за позовом ОСОБА_2 до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії (суддя І інстанції - Данилів Є.О., місце ухвалення: м. Пустомити, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції: 26.10.2017),

встановив:

ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся в суд з позовом до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова (надалі - відповідач, Галицьке ОУПФ м. Львова), в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати неправомірним рішення УПФ України в Пустомитівському районі Львівської області від 28.03.2017 р. про відмову в перерахунку пенсії позивачу; зобов'язати Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова перерахувати, починаючи з дня виходу на пенсію, виплатити заборгованість та виплачувати призначену ОСОБА_2 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII, з урахуванням інших видів виплат (допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань), які вказані у довідці Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 23.03.2017 року № 26-20, в розмірі 88 відсотків від суми заробітної плати.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.10.2017 року адміністративний позов задоволено частково: визнано неправомірним рішення УПФ України в Пустомитівському районі Львівської області від 28.03.2017 р. про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_2; зобов'язано Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії державного службовця у розмірі 88 % середньомісячної заробітної плати відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент призначення пенсії), із врахуванням виплачених йому сум одноразової матеріальної допомоги для оздоровлення, одноразової матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутові питань, індексації заробітної плати, на які нараховувалися і сплачувалися внески (збори) на загальнообов'язкове державне пенсійне (соціальне) страхування, включивши такі до місячного розрахунку заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії, починаючи з 27.03. 2017 року включно та провести виплату нарахованих сум (за виключенням проведених виплат).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, в іншій їх частині, - відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказує, зокрема, на те, що такі види оплати як матеріальна допомога на оздоровлення та покращення соціально-побутових умов, індексація зарплати не передбачені ст.33 Закону України «Про державну службу» як складові частини заробітної плати, тому не враховуються в заробіток для обчислення пенсії державному службовцю. Відтак, вважає, що підстав для проведення перерахунку пенсій з врахуванням сум, зазначених в графі «Інші виплати» в довідці №26-20 від 23.03.2017 немає. Крім того, до 01.05.2016 року пенсійне забезпечення державних службовців було врегульоване нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. З 01.05.2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, у зв'язку з цим втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргуз наведених у ній мотивів.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 призначена пенсія державного службовця по інвалідності другої групи з 19.10.2009 р., згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р., чинного на момент призначення пенсії, у розмірі 88 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Стаж державної служби 18 років.

27.03.2017 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку його пенсії із врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на соціально-побутові потреби та індексації заробітної плати згідно з довідкою Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 26 - 20 від 23.03. 2017 р. Листом відповідача № 3424/03-31 від 06.03.2017р. позивачеві повідомлено в такому перерахунку, оскільки суми виплачених матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на соціально-побутові потреби, індексації заробітної плати не враховуються при обчисленні пенсії.

Вважаючи таку відмову пенсійного органу протиправною, позивач оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій посадових осіб ПФУ, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. № 3723 (далі - Закон №3723), пенсія державним службовцям призначається від суми їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» (Закон №108) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 2 цього Закону, в структуру заробітної плати входять: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно з ч.2 ст. 33 Закону №3723, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до ч.6 ст.33 Закону №3723-XII державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Частиною 1 статті 35 Закону №3723-XII передбачено виплату державним службовцям допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу при наданні щорічної відпустки.

Аналіз наведених положень дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань входять до системи оплати праці державного службовця.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078).

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати та входить до складу фонду додаткової заробітної плати.

Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій, відповідно до якої, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори)до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховується: сума витрат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності зазначеним Законом, з яких згідно цього Закону були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше нараховуються внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування враховуються в заробіток (доход) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року, від 3 червня 2014 року (№№ 21-430а11, 21-97а13, 21-125а13, 21-350а13, 21-134а14).

Зокрема, у постанові від 03 червня 2014 року (справа №21-134а14), Верховний Суд України звернув увагу, що перевага у таких випадках має надаватись не положенням законів України «Про державну службу» та «;Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними, а спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, висновок відповідача про те, що вказані виплати не враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії державного службовця, - є помилковим, тому відмова в перерахунку пенсії із врахуванням таких виплат є протиправною.

Так, із довідки Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 23.03.2017 року №26-20 про складові заробітної плати вбачається, що до заробітної плати позивача за період з січня 2008 року по жовтень 2009 року включені, зокрема, суми матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, які не були враховані при розрахунку пенсії позивача, при цьому, на всі види виплат, що включені в довідку, нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з моменту звернення позивач до пенсійного органу з розширеною довідкою про складові заробітної плати.

При цьому, слід зазначити, що посилання відповідача на те що втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців, є в даному випадку недоречними, оскільки, як установлено судом, пенсія позивачеві призначена у неправильному розмірі з самого початку, а тому має бути перерахована.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова залишити без задоволення, а постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.10.2017 року в справі №450/991/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М. В. Костів судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 08.02.2018.