Рішення № 72420503, 15.02.2018, Троїцький районний суд Луганської області

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/2347/16-ц

Провадження № 2/433/19/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2018 рокуТроїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Суського О.І.,

при секретарі - Яковлєвій В.А.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с.м.т. Троїцьке матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов вищезазначений позов, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 07 червня 2003 року по 26 серпня 2015 рік. В період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства, у березні 2004 року за спільні кошти позивачем та відповідачем було набуто спірне майно, а саме автомобіль марки «Citroen» чорного кольору, державний номер НОМЕР_1, який було придбано в кредит, та ? частину квартири 4-х кімнатної, що розташована в АДРЕСА_1, загальною площею 84,3 кв.м., мотоцикл марки Suzuki «VS 800», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, чорного кольору, яке позивач просить поділити. З урахуванням змінених позовних вимог та ст. 71 СК України позивач просила відступити від принципу рівності часток подружжя і виділити їй із спільного майна право особистої власності на автомобіль марки «Citroen» чорного кольору, державний номер НОМЕР_1, припинити за відповідачем право спільної сумісної власності на вказаний автомобіль та усунути перешкоди у здійсненні особистого права власності на автомобіль, що знаходиться у використанні відповідача; витребувати у відповідача технічну документацію на автомобіль; виділити відповідачу із спільного майна право особистої власності на ? частину зазначеної вище квартири; виділити відповідачу із спільного майна право особистої власності на вищезазначений мотоцикл.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилися, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'являється, про час та місце слухання справи був повідомлений через засоби масової інформації.

Враховуючи неявку у судове засідання відповідача, з метою дотримання встановлених законодавством процесуальних строків розгляду судом справи зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом було встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_5 дійсно сторони з 07 червня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі (т.1, а.с.4).

Рішенням Миронівського районного суду Київської області № 371/1210/15-ц від 26 серпня 2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано. (т. 1, а.с. 5-6).

Рішенням Миронівського районного суду Київської області № 371/1553/15-ц від 29 жовтня 2015 року було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в твердій грошовій сумі у розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 27 серпня 2015 року до повноліття дитини (т.1, а.с. 7-8). Вказане рішення суду звернено до виконання (т.1, а.с. 54).

Згідно копії свідоцтва про реєстрнацію НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_3 26 квітня 2007 року було зареєстровано автомобіль марки «CITROEN», модель С2 1.4, тип хатчбек легковий, номер шасі (кузова, рами) VIN НОМЕР_7, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1, а.с. 17). Вказаний автомобіль ОСОБА_3 було придбано в кредит, зобов'язання по сплаті якого виконано у повному обсязі станом на 01 квітня 2015 року (т.1, а.с. 147).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 78160588 від 16 січня 2017 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на ? частину квартири, що розташована в АДРЕСА_1. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, 10 березня 2004 року, Управління Луганської міської ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі (т.1, а.с. 38-39).

При цьому, суд звертає увагу на те, що положення пункту 4 частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України про те, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею, ним під час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», набрало законної сили 13 червня 2012 року. Оскільки частина спірної квартири набута відповідачем у власність до 13 червня 2012 року, то положення пункту 4 частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України на дані правовідносини не поширюються.

Належних та допустимих доказів про належність будь-кому із сторін спірного мотоциклу, до суду надано не було.

Статтями 11-13 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Відповідно до положень ст.ст.76-78, 80-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержаний за рахунок останніх автомобіль, внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Із долучених до позовної заяви матеріалів судом не представляється можливим встановити за рахунок кого з подружжя здійснювалося погашення їх спільного боргу, і за рахунок яких коштів відбувалось таке погашення кредиту. Таким чином, вищевказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки такий набутий за спільні кошти, в порядку виконання кредитних зобов'язань, а встановити інші джерела надходження коштів для придбання транспортного засобу, за відсутності належних фактичних доказів з даного приводу, не дається можливим.

Згідно з ч.2 ст.70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Зазначена норма в такій редакції набрала чинності з 08 липня 2017 року.

На час звернення з позовом до суду та зміну позовних вимог ч.2 ст.70 СК України була в наступній редакції «при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї».

Позивач чи її представник не довели, що за час шлюбу відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив майно. Відсутні докази, що за час шлюбу відповідач ухилявся від утримання доньки. Дійсно відповідач має зобов'язання зі сплати аліментів, але таке зобов'язання виникло у останнього вже після постановлення рішення про розірвання шлюбу між сторонами. Проживання доньки сторін з позивачем не є підставою для відступлення від принципу рівності часток подружжя і виділення позивачу із спільного майна права особистої власності на автомобіль. Крім цього, у процесі розгляду вказаної справи по суті, не було надано оцінки спірного майна, відповідних клопотань про проведення товарознавчої експертизи не заявлялося, з огляду на що не представляється можливим визначити дійсну вартість спірного майна, що також унеможливлює відступлення від принципу рівності часток майна подружжя. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Таким чином, в ході судового розгляду сторонами не надано належних та допустимих доказів про наявності обставин, які б свідчили про можливість відступити від засади рівності часток подружжя, а тому позовні вимоги є не обґрунтованими, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову повністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 65, 70 СК України, ст.ст. 5-13, 76-81, 89, 141-142, 158, 206,211, 258-259, 265, 272 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_3) відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України через Троїцький районний суд Луганської області до Апеляційного суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.І.Суський

15.02.18