Рішення № 72419359, 20.02.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2099/17

провадження №: 2/398/256/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" лютого 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючої судді Соколової Р.І., за участі секретаря Лісовської Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 12130рн. 51 коп., що виникла станом на 30 квітня 2017 року.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 1 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір б/н, згідно умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В свою чергу відповідач зобов’язався повернути банку кредитні кошти у строки передбачені кредитним договором згідно графіку платежів та сплатити відсотки за його користування та інші платежі визначені договором.

У зв'язку з тим що позичальник не виконує свої зобов’язання по кредитному договору виникла прострочена заборгованість, яка станом на 30 квітня 2017р. становить 12130грн. 51коп. та складається з:

- заборгованості за кредитом в сумі 493 грн. 03 коп.;

- заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 7883грн. 65 коп.;

- заборгованості за пенею за несвоєчасне виконання зобов’язання за договором в розмірі 2700 грн. 00 коп.,

а також штрафів, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, в розмірі:

- 500 грн. - фіксована частина,

- 553 грн. 83 коп. - процентна складова.

7 листопада 2017 року через канцелярію суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення на позов. Відповідно до наданих заперечень відповідач ОСОБА_1 не визнає позов в повному обсязі та вважає його необґрунтованим з тих підстав, що позивачем до позовної заяви не долучено копію договору від 01.07.2017 року, який нібито укладено між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 та на який посилається позивач. Крім того, позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач підтвердила, що підписала Заяву разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, однак не зазначає яким чином, оскільки приєднана до позовної заяви Анкета-заява про приєднання до умов та правил надання послуг ПриватБанка, підписана не ОСОБА_1

Також, представник відповідача в своїх запереченнях зазначає, що строк позовної давності сплинув, оскільки до вимог про стягнення неустойки(штрафу, пені), відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, застосовується строк позовної давності в один рік. Відповідно до правил користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – зі сплином останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору. Отже позивачем, не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

29 листопада 2017 року від позивача надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача, в яких зазначено, що у відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою, яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами ОСОБА_3. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між ОСОБА_3 і клієнтом договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.( ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідач підписала заяву про приєднання до Умов та правих надання банківських послуг, а, отже, як зазначено в самій заяві, ознайомилась та згодна з Умовами та Правилами в тому числі обслуговування по платіжним карткам, та Тарифами банку, які разом з цією .заявою складають Договір банківського обслуговування. Крім того, відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, про ознайомлення з якими вона засвідчила своїм підписом в заяві про приєднання. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та ОСОБА_3.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті ОСОБА_3) складають Договір про надання банківських послуг. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить.

Виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 6 років, ОСОБА_1В в Банк за фактом неправильного нарахування відсотків не зверталася, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погоджувалася.

Крім того, доказами, які підтверджують факт укладання ОСОБА_1 кредитного договору та наявність невиконаних кредитних зобов’язань, є кредитний договір, розрахунок заборгованості, виписка по рахунку, копія паспорта відповідача, за яким був оформлений кредитний договір, фото ОСОБА_1В з продуктом.

Виписка з карткового рахунку свідчить про те, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та про те, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Про те, що відповідач ознайомлена з умовами кредитування, свідчить копія анкети-заяви від 01.07.2014 року, надана позивачем, з якої чітко вбачається наступна інформація про персональні дані відповідача, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Вказана інформація заповнена відповідачем особисто. Крім того, згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” відповідач засвідчила особистим підписом в заяві після тексту такого змісту, Я згодна (єн) з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та ОСОБА_3 Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...”.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також ОСОБА_3 банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях ОСОБА_3 та на офіційному сайті ОСОБА_3.

Відповідно до п. 1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.

Крім того, даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів, а саме: безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануітет, тощо, а відповідно до даного договору - відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Строк картки, яку було видано ОСОБА_1, закінчується останнього дня 02.2018 року, у зв’язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились. Представником позивача до позовної заяви приєднане клопотання про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі. Відповідач та його представник, причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 липня 2014 року між публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір б/н про надання споживчого кредиту. Згідно умов договору банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 500грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, між сторонами правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Відповідач ознайомився та погодився із запропонованими умовами, про що 1 липня 2014 року розписався у Анкеті-заяві. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст.634 ЦК України.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв’язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг, тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг ОСОБА_3.

Відтак, подавши заяву від 1 липня 2014 року, відповідач підтвердила, що ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку.

За статтями 526, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність угоди між сторонами підтверджується заявою позичальника, умовами та правилами надання банківських послуг, а сума заборгованості – її розрахунком станом на 30 квітня 2017 року .

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, що передбачено ч.1 ст. 625 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до п.2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановлено банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами ОСОБА_3", складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ "Приватбанк" свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно п.2.1.1.5.6 умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) оплати винагороди банку.

Власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.1.1.2.7 умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.

Відповідно до п.1.1.3.2.2 "Умов та правил надання банківських послуг" у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного договору та/або у разі виникнення Овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та /або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або в установленому банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим договором.

Судом не приймаються до уваги заперечення представника відповідача щодо не підписання ОСОБА_1 заяви-анкета разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", оскільки жодних доводів на спростування підписання відповідачем анкети-заяви не наведено, клопотання про проведення почеркознавчої експертизи відповідачем не заявлялось, в той же час позивачем надано фото клієнта ОСОБА_1 з продуктом (пластиковою карткою).

Відповідно до норм ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, оскільки іншого відповідачем не доведено, суд виходить з того, що заява-анкета підписана відповідачем особисто 01 липня 2014 року та складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві, відповідно до якого відповідач погодилась, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та ОСОБА_3 договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення та згодна з його умовами.

Відповідач зобов'язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.com.ua.

За змістом частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Частиною третьою статті 1056-1 ЦК України визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури.

Відповідно до п.1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг Банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків.

При цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно п.1.1.3.1.9 Договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Згідно п.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг Позичальник зобов'язаний одержувати виписки про стан картрахунків і про здійснені операції за картрахунками. У разі незгоди зі змінами Правил та/або ОСОБА_3 позичальник зобов'язаний звернутися до ОСОБА_3 для розірвання договору і погасити заборгованість, що виникла перед ОСОБА_3 (п.1.1.2.4 Умов).

Відповідно до наказу банку №СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року відсоткова ставка з 01.09.2014 року підвищена до 34,80% річних.

Відповідно до наказу банку №СП-2015-6552838 від 18.02.2015 року відсоткова ставка з 01.04.2015 року підвищена до 43,20% річних.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підвищення позивачем відсоткової ставки відбулося відповідно до Умов та Правил, відповідач не повідомив позивача про незгоду зі змінами, а тому на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості в розмірі 7883 грн. 65 коп., з яких: 7861 грн. 13 коп. - несплачені проценти на прострочену заборгованість, 22 грн. 52 коп. - несплачені проценти на поточну заборгованість.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення боржником зобов’язання він, відповідно до ст. 549, 1050 ЦК України, зобов’язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Вимоги про стягнення з відповідача штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн. та 553грн. 83 коп. - процентна складова, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг передбачено стягнення штрафу з позичальника при порушенні останнім строків платежів за будь-яким грошовим зобов’язанням більше ніж на 30 днів в розмірі 500грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій.

При цьому, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Умовами кредитно договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань щодо повернення основної суми кредиту, процентів та винагород.

У той самий час, згідно з пунктом 2.1.1.7.6 кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов’язання за договором, тобто і за – несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій.

За таких обставин нарахування ОСОБА_3 одночасно пені і штрафу здійснено з недотриманням положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Тому вимога ОСОБА_3 про стягнення штрафу – фіксованої та процентної складової, задоволенню не підлягає.

Представником відповідача було подано заяву про застосування строку позовної давності як щодо вимог про стягнення основної заборгованості так і щодо вимог про стягнення штрафних санкцій.

З приводу застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.1.1.7.31 кредитного договору, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк"та ОСОБА_1 строк позовної давності, стосовно вимог ОСОБА_3 щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки- пені, штрафів, витрат ОСОБА_3 становить 50 років.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно умов договору банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору та зміст вище викладених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності(стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту(стаття 261 ЦК України). Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 22 жовтня 2014 року по цивільній справі № 6-127цс14.

Як встановлено судом, строк дії кредитної картки, отриманої відповідачем, до 28 лютого 2018 року. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що нарахування процентів позивачем розпочалось з жовтня 2014 року, а з позовом до суду банк звернувся 03.06.2017 року (дата здачі позовної заяви на підприємство поштового звязку), тобто позивачем не пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення основної суми боргу та нарахованих процентів при зверненні до суду.

Щодо твердження позивача про збільшення строку позовної давності до 50 років суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку, пунктом 1.1.7.31 яким установлено позовну давність тривалістю в п'ятдесят років, не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Крім того, у заяві позичальника від 01 липня 2014 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Розглядаючи справу № 6-16цс15 Верховний суд України постановою від 11.03.2015 року роз’яснив, що не мають юридичного значення, і юридичних наслідків, посилення в кредитному договорі на певні документи (внутрішні документи банку, наприклад Умови та Правила надання банківських послуг, Пам’ятка клієнта, ОСОБА_3 банку і т.д.), які позичальник не підписував як додатки до договору, і які містять умови надання та користування банківським кредитом, не передбачені безпосередньо договором кредиту. Такі документи (положення, правила) не є частиною договору кредиту і не можуть застосовуватися судами при визнанні умов договору кредиту, зокрема строку позовної давності.

Строк позовної давності за вимогами позивача про стягнення пені відповідно до ст.258 ЦК України складає один рік.

З урахуванням заяви представника відповідача про застосування позовної давності, сума пені згідно з положеннями ч.2 ст. 258 ЦК України, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 повинна нараховуватись за період один рік до дня звернення з даним позовом до суду, тобто з 03.06.2016 по 03.06.2017 року, але в межах заявлених позовних вимог. Виходячи з наданого позивачем розрахунку заборгованості, пеня за вищевказаний період складає 1100,00грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 493 грн. 03 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 7883 грн. 65 коп., заборгованості за пенею за несвоєчасне виконання зобов’язання за договором в розмірі 1100 грн. 00коп.

Згідно вимог ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог, в сумі 1249грн. 96 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13,81, ст. 141, ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 9476 (дев’ять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 68 коп. заборгованості за кредитним договором від 1 липня 2014 року та 1249 (одну тисячу двісті сорок девять) грн. 96 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р.І.Соколова