Рішення № 72419245, 26.02.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5832/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 року Залізничний районний суд м. Львова в складі: головуючого - судді Боровкова Д.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект -Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору № 690007563 від 15 лютого 2008 року, укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк» та відповідачем, у розмірі 84261,38 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту - 29253,67 грн., заборгованість по відсоткам - 55007,71 грн. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 19695,00 грн., які зобов'язувався повернути зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, зі ставкою 28% річних, з терміном погашення не пізніше 15 лютого 2009 року. 27 грудня 2012 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» та ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» був укладений договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) № 27/12/2012-01 відповідно до умов якого кредитор передав позивачу за плату права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 690007563 від 15 лютого 2008 року. Відповідач не виконав свої зобов'язання ні перед банком, ні перед новим кредитором, кредитні кошти не повернув. У зв'язку з наведеним, просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості.

26 грудня 2017 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова було відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі.

26 січня 2018 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив /а.с.63-65/, в якому він проти позову заперечив, мотивуючи це тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що б підтверджували видачу йому грошей, а також, зазначив, що просить відмовити у позові в зв'язку зі спливом строку позовної давності, оскільки відповідно до умов кредитного договору дата остаточного повернення кредиту була визначена 15 лютого 2009 року, і тому позивач укладаючи 27 грудня 2012 року договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) № 27/12/2012-01 вже довідався про порушення свого права, проте позов до суду був поданий лише 27 листопада 2017 року, тобто з пропуском строків позовної давності, встановлені нормами ЦК України.

Учасники справи не подали клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а відтак, справа розглядалася судом у порядку спрощеного провадження без їх повідомлення (виклику).

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти.

Судом встановлено, що 15 лютого 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 690007563 «Про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки VISA Альфа-Банк з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи - резидента» (надалі - кредитний договір) /а.с.10-19/. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит в розмірі 19695,00 грн. та зобов'язувався повернути тіло кредиту та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, зі ставкою 28% річних, в строки та в порядку, встановленими кредитним договором (рівними платежами щомісячно), з кінцевим терміном погашення не пізніше 15.02.2009 року.

18 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» був укладений договір про відступлення прав вимоги № 2012-1-2/1, згідно з умовами якого банк передав вказаному товариству за плату права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 690007563 від 15 лютого 2008 року /а.с.31-40/.

27 грудня 2012 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» та ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» був укладений договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) № 27/12/2012-01 відповідно до умов якого кредитор передав позивачу за плату права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 690007563 від 15 лютого 2008 року /а.с.41-53/.

Як убачається з розрахунку суми боргу /а.с.6/ відповідач взятих на себе зобов'язань ні перед ПАТ «Альфа-Банк», ні перед позивачем належним чином не виконав, у зв'язку із чим станом на 27 листопада 2017 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 84261,38 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту - 29253,67 грн., заборгованість по відсоткам - 55007,71 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Відповідач у відзиві на позов просить відмовити у позові в зв'язку зі спливом строку позовної давності, мотивуючи це тим, що відповідно до умов кредитного договору дата остаточного повернення кредиту була визначена 15 лютого 2009 року, і тому позивач укладаючи 27 грудня 2012 року договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) № 27/12/2012-01 вже довідався про порушення свого права, проте позов до суду був поданий лише 27 листопада 2017 року, тобто з пропуском строків позовної давності, встановлені нормами ЦК України.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Зазначена правова позиція відповідає позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року № 6-14цс14.

Відповідно до пункту 2.4 кредитного договору відновлювальна кредитна лінія відкривається протягом двох робочих днів з дати укладання цього договору. Строк дії відновлювальної лінії складає 730 днів з моменту її відкриття, але в будь-якому випадку закінчується в 24:00 останнього дня місяця строку дії картки. Дія кредитної лінії не припиняється в разі реалізації Банком свого права на перевипуску картки у відповідності із п.3.3.10. Договору.

Таким чином, відповідно до умов кредитного договору платіжна картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 року № 6-134цс14.

Як убачається з акту приймання-передачі реєстру боржників від 27.12.2012 року до договору купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) № 27/12/2012-01 від 27 грудня 2012 року датою закінчення кредитного договору від 15 лютого 2012 року № 690007563 зазначено 15 лютого 2009 року /а.с.9/.

У матеріалах справи відсутні докази того, що після закінчення строку дії платіжної картки, тобто після 15 лютого 2009 року, відповідачем була отримана нова картка.

За таких обставин, суд вважає, що 16 лютого 2009 року кредитору ПАТ «Альфа-Банк» достовірно було відомо про порушення свого права на повернення кредитних коштів відповідачем ОСОБА_1, про що позивач мав можливість та повинен був дізнатися, підписуючи вищевказаний акт приймання-передачі реєстру боржників від 27.12.2012 року.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що позивач звернувся з позовом до відповідача лише 27 листопада 2017 року, тобто більше ніч через вісім років після того, як у первісного кредитора виникло право звернутися до суду з вимогою про повернення кредитних коштів, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що у задоволені позову слід відмовити, оскільки позивач звернувся до суду з пропущенням строку позовної давності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,109,141,259,265,274-279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект -Капітал» (79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, 28 корпус; ЄДРПОУ 36676934) до ОСОБА_1 (79000, АДРЕСА_1; РНОКП: НОМЕР_1) про стягнення заборгованості - відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може бути подана останніми протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Повний текст рішення складений 26 лютого 2018 року.

Суддя:

Оригінал рішення.