Ухвала суду № 72418931, 20.02.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/4697/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Гулієва М.І.

Провадження № 22-ц/783/7242/17 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

20 лютого 2018 року м. Львів

Апеляційний суд Львівської області в складі судді Левика Я.А., перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2017 року у справі за позовом ЛКП «Південне» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб ЛМКП «Львівтеплоенерго», Франківської райадміністрації про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ЛКП «Південне» про зобов'язання визнати заборгованість незаконною та такою, що підлягає списанню, зобов'язання списати суму з особового рахунку основного квартиронаймача для відшкодування завданої шкоди, -

в с т а н о в и в:

рішенням Франківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2017 року первісний позов задоволено частково. В задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_2

Ухвалою судді судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 08 грудня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2017 року була залишена без руху, оскільки така містила ряд недоліків, а саме для сплати судового збору за подання скарги у відповідності до вимог закону, або подання суду доказів звільнення від сплати судового збору, уточнення змісту апеляційної скарги, зокрема її прохальної частини.

Однак, така ухвала не була виконана особою, що подала скаргу у вказаний строк.

Натомість, на виконання вимог вищезазначеної ухвали, ОСОБА_2 подано заяву у якій така зазначає, що їй не відомо звідки суддею визначено судовий збір у сумі 1569,79 грн. Зазначає, що судовий збір за подання апеляційної скарги згідно із пп.6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» сплачено в повному обсязі в сумі 357,84грн. Також, зазначає, що згідно із п.13 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання зустрічної позовної заяви не справляється. Також, вказує на те, що твердження судді про те, що апеляційна скарга подана всупереч вимогам ст. 295 ЦПК України і про те, що прохальна частина скарги не конкретизована - не відповідають дійсності та законодавству України, оскільки в апеляційній скарзі апелянтом ОСОБА_2 чітко та детально вказано, що саме апелянт просить у суду апеляційної інстанції зробити із рішенням суду першої інстанції та що саме апелянт просить зробити із зустрічним позовом у задоволенні якого було незаконно відмовлено суддею першої інстанції. Зазначає, що ухвала апеляційної інстанції від 08 грудня 2017 року є повністю незаконною та упередженою.

Ухвалою судді судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 09 січня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2017 року була повторно залишена без руху, а саме для сплати судового збору за подання скарги у відповідності до вимог закону, або подання суду доказів звільнення від сплати судового збору, уточнення змісту апеляційної скарги, зокрема її прохальної частини.

Однак, така ухвала не була виконана особою, що подала скаргу у вказаний строк.

Натоміть, ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали Апеляційного суду Львівської області від 09 січня 2018 року подану заяву, у якій така зазначає, що на її думку суддя не знає норм чинного законодавства та не розуміє їх суті і вимог. Зазначає, що судовий збір за подання апеляційної скарги згідно із пп.6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» сплачено в повному обсязі в сумі 357,84грн. Вказує на те, що при поданні зустрічної позовної заяви вона не платила судовий збір і це визнали та підтримали своїми ухвалами суди двох інстанцій, то це означає, що вона заплатила нуль гривень. Вказує на те, що при поданні апеляційної скарги вона мала б заплатити 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме нуль помножити на 110% дорівнює нуль. Також, вказує на те, що твердження судді про те, що апеляційна скарга подана всупереч вимогам ст. 295 ЦПК України і про те, що прохальна частина скарги не конкретизована - не відповідають дійсності та законодавству України, оскільки в апеляційній скарзі апелянтом ОСОБА_2 чітко та детально вказано, що саме апелянт просить у суду апеляційної інстанції зробити із рішенням суду першої інстанції та що саме апелянт просить зробити із зустрічним позовом у задоволенні якого було незаконно відмовлено суддею першої інстанції.

У відповідності до змісту ч.3 ст.185 та ч.2 ст.357 ЦПК України, якщо особа, яка подала скаргу відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ч. 3 ст. 357 цього Кодексу, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Крім цього, відповідно до п. 70 рішення Європейського суду з прав людини Стебницький і «Комфорт» проти України від 03 лютого 2011 року (Заява № 10687/02): «Суд також зазначає, що касаційна скарга підприємства-заявника на відмови судів нижчих інстанцій у задоволенні позову була повернута без розгляду внаслідок того, що підприємство-заявник не сплатило державне мито, яке вимагалося. У цьому зв'язку Суд повторює, що національні суди мають кращі можливості для тлумачення та застосовування норм матеріального та процесуального права (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ріжамадзе проти Грузії» (Rizhamadze v. Georgia), заява № 2745/03, п. 21, від 31 липня 2007 року). Підприємство-заявник не скаржилося на те, що зазначене положення було нечітким і непередбачуваним, та не заявляло, що не мало коштів, аби сплатити державне мито, яке вимагалося, і, таким чином, було позбавлене можливості подати касаційну скаргу. Воно просто наполягало на своєму власному тлумаченні цього положення. Оскільки відповідні судові рішення не виявляють будь-якого явно свавільного мотивування (див., для порівняння, рішення у справі «Донадзе проти Грузії» (Donadze v. Georgia), заява № 74644/01, п. 32, від 7 березня 2006 року), Суд вважає, що скарга підприємства-заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо несправедливості провадження про відшкодування шкоди є явно необґрунтованою та повинна бути відхилена згідно з підпунктом «а» пункту 3 та пунктом 4 статті 35 Конвенції.».

Також, як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, що стосується судового збору за подання заяв, скарг, оскарження судових рішень, така вказує про те, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору слід вважати прийнятними враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи, крім цього, такі діють стримуючим фактором для легковажних претензій, однак такі не повинні бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.

Серед інших, зокрема, п.п. 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини Станков проти Болгарії «STANKOV v. BULGARIA» від 12.07.2007 (заява №68490/01).

У даному випадку ж, ОСОБА_2 не просила суд апеляційної інстанції ні про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру, а наполягала на власному тлумаченні норм закону, яке слід вважати помилковим, оскільки згідно пп. 6, п 1, ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (чинного на момент подання апеляційної скарги), ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не була фактично сплачена позивачем.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 вимог ухвали Апеляційного суду Львівської області від 09 січня 2018 року ані протягом десяти днів з дня отримання її копії (05.02.2018 року), ані на даний час виконано не було; наведених вище недоліків апеляційної скарги не усунуто, апеляційну скаргу слід вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.

Відповідно до змісту ч.2 ст. 357 та ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги. Однак, у випадку повторного подання апеляційної скарги апелянту слід звернути увагу на те, що строк на апеляційне оскаження закінчився, а тому у випадку подання апеляційної скарги, таку слід подавати з обгрунтованим клопотанням про поновлення строку на апеляційнке оскарження.

Керуючись ст. 185, ст. 357 ЦПК України, -

у х в а л и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2017 року вважати неподаною і повернути апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцять днів з дня її складення.

Судове рішення складено 20.02.2018р.

Суддя Я.А. Левик