Рішення № 72418891, 19.02.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10238/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого – судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Ваврин М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2, від імені якого діє – Лотфі ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третіх осіб - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_5 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в :

28 грудня 2017 року ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_4 з вимогами про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 18 195,47 грн. та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., треті особи – ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_5.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до протоколу узгодження розміру та способу здійснення страхового відшкодування від 17 серпня 2017 року позивачем одержано страхове відшкодування в розмірі 23 700 грн., а розмір заподіяної шкоди згідно із висновком експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ від 30 серпня 2017 року № 247 становить 41 895,47 грн. Різниця між завданою шкодою та страховою виплатою в розмірі 18 195,47 грн., на думку позивача, повинна бути відшкодована відповідачем.

Моральна шкода заподіяна позивачеві тим, що пошкодження автомобіля істотно ускладнило його повсякденне життя, оскільки не є громадянином України.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані положенням ст. 1194 Цивільного кодексу України та правовою позицією Верховного суду України, яка зазначена в постанові від 20.01.2016 року у справі № 6-2808цс15, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Відповідач, заявлені позовні вимоги не визнає, в повному обсязі, вважає, що зобов’язання із заподіяння шкоди припинено у зв’язку із задоволенням страховою компанією майнової вимоги позивача, розмір якої попередньо врегульована з страховою компанією шляхом підписання протоколу узгодження розміру та способу здійснення страхового відшкодування від 17 серпня 2017 року.

Третя особа - ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у поясненнях зазначає, що страховою компанією зобов’язання щодо виплати страхового відшкодування виконані в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

07.08.2017 року ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки «Citroen Jumpy», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії СХО 907887, спричинив дорожньо-транспортну пригоду у результаті якої пошкодив автомобіль марки «Mazda 6», номерний знак LA 704 BE, під керуванням ОСОБА_1 ОСОБА_2.

Позивачем та відповідачем на місці дорожньо-транспортної пригоди 07.08.2017 року складено та підписано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду без участі працівників Національної поліції.

Цивільна відповідальність відповідача - ОСОБА_4 застрахована у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на умовах договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10.09.2016 року, укладення якого посвідчено полісом №АК/4734410.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10.09.2016 року, що посвідчений полісом № АК/4734410, укладений між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_5.

Предметом страхування є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяною життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок забезпеченого транспортного засобу «Citroen Jumpy», державний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідно до вимог п. 201.1 та п. 201.2 ст. 201 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу, в тому числі внаслідок його відчуження, договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії, а права та обов'язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.

Придбавши транспортний засіб «Citroen Jumpy» відповідач набув статусу страхувальника на умовах зазначеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог п. 201.1 та п. 201.2 ст. 201 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 ЦК України.

Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 Цивільного кодексу України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов’язане з виконанням цими особами обов’язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов’язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, – якщо законом передбачено такий обов’язок.

Так, відповідно до ст. 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV , положення якого спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі ст. 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22–31, 35, 36 зазначеного Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов’язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов’язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов’язанні ним є страховик).

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань – деліктному та договірному.

Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий може відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов’язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Наявні у матеріалах судової справи докази підтверджують, що позивач як потерпілий не відмовився від права на одержання страхового відшкодування та реалізував своє право на відшкодування шкоди шляхом звернення до страхової компанії – ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», у якій застрахована цивільна відповідальність відповідача.

У зв’язку з цим, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи) у межах встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого – це шкода пов’язана з пошкодженням транспортного засобу.

Порядок розрахунку шкоди, пов’язаної з пошкодженням транспортного засобу визначається в ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та включає відшкодування витрат, пов’язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованих згідно із Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24.11.2003 року № 142/5/2092, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092.

Відповідно до п. 2.4 та п. 8.3. цієї Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Отже, вартість матеріального збитку – це та сума, яку за законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Однак, спеціальні норми Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема межами ліміту відповідальності страховика.

Так, у відповідності із п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону, страхова сума – це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Судом встановлено, що згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10.09.2016 року № АК/4734410 ліміт відповідальності (страхова сума) ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за шкоду заподіяну майну становить 100 000 грн.

Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цихтранспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» від 17.11.2011 року № 698 максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілому у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції обмежений 50 000 грн.

У зв’язку із складенням позивачем та відповідачем повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду без участі працівників Національної поліції ліміт відповідальності ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за шкоду заподіяну майну позивача обмежений 50 000 грн.

На підтвердження заявлених вимог позивачем до позовної заяви доданий висновок експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ від 30 серпня 2017 року № 247, за змістом якого, вартість матеріального збитку, який заподіяний власнику автомобіля «Mazda 6», номерний знак LA 704 BE, внаслідок ДТП становить 41 895,47 грн.

Згідно із наявним у матеріалах судової справи листа ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» від 16.01.2018р. №188/18, який поданий відповідачем, вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу автомобіля «Mazda 6», номерний знак LA 704 BE з урахуванням фізичного зносу деталей складає 29 607,44 грн.

Відповідно до ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Статтею 102 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Частиною 7 цієї статті встановлено вимогу про те, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом – також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

Додатково, у висновку експерта, що складений на замовлення учасника справи, згідно із вимогами ч. 5 ст. 106 Цивільного процесуального кодексу України, зазначається, що висновок підготовлений для подання до суду.

Судом встановлено, що поданий позивачем висновок експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ від 30 серпня 2017 року № 247, що складений судовим експертом ОСОБА_7, таким вимогам не відповідає, отже не може вважатися висновком експерта в розумінні статей 102 та 106 Цивільного процесуального кодексу України.

Тому такий висновок розцінюється судом як письмовий доказ.

Відповідно до ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України, письмовими доказами вважаються документи, які місять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, у матеріалах даної цивільної справи є два письмових докази, які містять різні дані щодо вартості матеріального збитку, однак, в межах, встановленого законодавством ліміту відповідальності страховика.

Проте, за результатами дослідження спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Судом встановлено, що саме такий порядок одержання страхового відшкодування був обраний позивачем і документальним підтвердженням цього є наявний у матеріалах судової справи протокол узгодження розміру та способу здійснення страхового відшкодування в порядку, що передбачений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 17 серпня 2017 року та акт огляду транспортного засобу від 08 серпня 2017 року.

На думку суду складений 17 серпня 2017 року між страховою компанією та представником позивача протокол має всі ознаки договору, оскільки є результатом взаємної домовленості між сторонами, вільного волевиявлення, врегульовує істотні моменти у відносинах між ними (розмір страхового відшкодування, порядок і строки його виплати), підписаний та схвалений уповноваженими представниками сторін, дії сторін відповідають вимогам законодавства.

Підписавши цей протокол, сторонами обумовлено, що розмір страхового відшкодування за транспортний засіб позивача, що пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася за участю транспортного засобу відповідача, складає 23 700 грн.

Судом встановлено, що розмір страхового відшкодування, виплаченого ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 31.08.2017 року потерпілому складає 23 700 грн., що відповідає розміру майнової вимоги позивача, яка зафіксована у складеному 17 серпня 2017 року протоколі.

Відтак, після отримання погодженої суми страхового відшкодування вимоги потерпілого були задоволені.

Таким чином, виконавши свої зобов’язання щодо виплати потерпілому коштів в погодженому з ним розмірі – 23 700 грн., страховик, який одночасно є боржником як в договірному, так і в деліктному зобов'язаннях, відшкодував заподіяну майну потерпілого шкоду, що є підставою для припинення первісного деліктного зобов'язання та виключає наявність підстав, передбачених ст. 1194 Цивільного кодексу України, для додаткової (субсидіарної) відповідальності відповідача.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-2806цс16:

«Після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов’язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов’язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України)».

«Такий висновок зумовлений тим, що за змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування, яке за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик виплатив третій особі, а не своєму страхувальнику, є одночасно й відшкодуванням шкоди третій особі (потерпілому) в деліктному зобов'язанні, оскільки страховик у договірних правовідносинах обов'язкового страхування відповідальності є одночасно боржником у цьому деліктному зобов'язанні».

В своє чергу, виплату страхового відшкодування, яка здійснена страховиком за результатами досягнення згоди із потерпілим не слід вважати такою, що здійснена не в повному обсязі чи в розмірі меншому страхової суми, оскільки потерпілий досягнувши згоди із страховою компанією щодо розміру страхового відшкодування по суті визначив розмір його зобов'язань із страхового відшкодування, яких буде достатньо для покриття заподіяної йому шкоди.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 грн., суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши доводи позивача щодо завданої йому моральної шкоди, форм її прояву, розміру завданої моральної шкоди у 10 000 грн., суд звертає увагу на те, що належних доказів на підтвердження завдання моральної шкоди представником позивача суду не надано.

Так, обґрунтовуючи форми прояву завданої позивачу моральної шкоди, позивач покликається на те, що пошкодження автомобіля істотно ускладнило його повсякдення життя в Україні, оскільки тривалий час не мав можливості повноцінно використовувати автомобіль за його цільовим призначенням. Для відновлення нормального порядку життя, був змушений витрачати значні зусилля, грошові кошти. Не мав можливості швидко відремонтувати свій автомобіль та не мав можливості швидко отримати страхове відшкодування.

Проте, характер пошкоджень транспортного засобу не перешкоджав його експлуатації, оскільки позивач мав змогу вільно ним керувати та переміщатися за його допомогою.

Підтвердженням цьому, є дані щодо пробігу транспортного засобу позивача, які зафіксовано в акті огляду транспортного засобу від 08 серпня 2017 року та у висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ від 30 серпня 2017 року № 247.

Пробіг транспортного засобу під час його огляду в страховій компанії становить 115 607 км, про що зазначено в акті огляду транспортного засобу від 08.08.2017 року, а пробіг транспортного засобу, який вказаний експертом у висновку складає 115 616 км, що вказує на те, що транспортний засіб переміщався.

Твердження позивача про значне витрачання грошових коштів, за відсутності доказів, які підтверджують понесені витрати в додаткових обсягах в порівнянні з тими, які існують у зв'язку із експлуатацією транспортного засобу, є необґрунтованими.

За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Таким чином, отримання позивачем страхового відшкодування не залежить від волі відповідача, його виплата здійснюється страховою компанією у строки, визначені законодавством або додатково узгоджені між страховою компанією та потерпілим. Крім цього, потерпілий, підписавши із страховою компанією протокол узгодження розміру та способу здійснення страхового відшкодування добровільно визначив строки його одержання.

Отже, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 22, 23,599, 999, 1166-1168, 1187, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_2, який проживає: Республіка Австрія 6500, м. Ландек, вул. Рьомерштрассе, 12/4, від імені якого діє Лотфі ОСОБА_3, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, треті особи – ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (ЄДРПОУ 20602681), м. Київ, вул. Кирилівська, 40, ОСОБА_5, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 про відшкодування шкоди – відмовити за їх безпідставністю.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_8