Ухвала суду № 72417998, 23.02.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15025/17

Провадження № 11-сс/779/78/2018

Категорія ст.173 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_2

суддів Гриновецького Б.М., Повзла В.В.,

за участю: секретаря судового засідання Шандаловича А.І.,

прокурора Свірідова Д.І.,

власника майна ОСОБА_3,

представника власника майна – адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 17 листопада 2017 року про арешт майна, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 17 листопада 2017 року задоволено клопотання представника цивільного позивача ПАТ «Перший український міжнародний банк» - ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12017090010000414 від 02.02.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3,5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.222, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.4 ст.358 КК України, та накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_3, а саме ? квартири за адресою м. Львів, вул.Бережанська, 54/16, площею 82,1 м кв, реєстраційний номер 888128146101.

Не погоджуючись з постановленою слідчим суддею ухвалою, представник ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що ухвала слідчого судді містить лише формальне посилання на норми процесуального кодексу та не містить належного обґрунтування під ставності накладення арешту на майно ОСОБА_3

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що слідчий суддя не звернув увагу на передбачені ст.171 КПК України вимоги до змісту клопотання про арешт майна, яке подається цивільним позивачем. Зокрема, в клопотанні не зазначений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, лише вказано суму отриманих посадовими особами ТзОВ «Компанія Рона» кредитних коштів та вартість іпотечного майна. Крім того, до клопотання не долучені й докази факту завдання шкоди ОСОБА_3 та розміру цієї шкоди.

Звертає увагу суду на те, що арешт був накладений в порядку забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, а тому такий позов повинен був бути заявлений цивільним позивачем у відповідності з вимогами ст.128 КПК України. Разом з тим до ОСОБА_3 цивільний позов у даному кримінальному провадженні заявлений не був. Вважає, що ПАТ «ПУМБ» у відповідності до ч.1 ст.61 КПК України не набув статусу цивільного позивача. оскільки не подав належно оформлену позовну заяву у кримінальному провадженні.

Також вказує, що станом на дату подачі позовної заяви представником ПАТ «ПУМБ» - 01.11.2017 року ОСОБА_3 не був підозрюваним у даному кримінальному провадженні. Зазначає, що ні в клопотанні про арешт майна, ні в оскаржуваній ухвалі слідчого судді не обґрунтовано причинно-наслідковий зв'язок між будь-якими діяннями ОСОБА_3 та негативними наслідками, які настали для банку у вигляді матеріальних збитків.

Крім того вказує, що ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 17.11.2017 року постановлена без виклику ОСОБА_3, рішення слідчого судді він не отримав, а тому відповідно до ч.3 ст. 395 КПК України строк апеляційного оскарження повинен обчислюватися з дня отримання копії судового рішення та підлягає поновленню.

Просить поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 17 листопада 2017 року; скасувати ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 17 листопада 2017 року та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника цивільного позивача ПАТ «Перший український міжнародний банк» про арешт майна в рамках кримінального провадження №12017090010000414 від 02.02.2017 року.

Під час апеляційного розгляду:

- ОСОБА_3 та його представник – адвокат ОСОБА_4 просили задовольнити вимоги апеляційної скарги;

- прокурор вважав, що ухвала слідчого судді є законною, а подана апеляційна скарга є необґрунтованою, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді протягом п’яти днів з дня її оголошення. Якщо, зокрема, ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ОСОБА_3, щодо майна якого вирішувалося питання про арешт, не був повідомлений належним чином про розгляд клопотання і в порушення вимог п.7 ст. 173 КПК України копія ухвали слідчого судді не була надіслана йому не пізніше наступного робочого дня після її постановлення, колегія суддів вважає, що він не пропустив строк на оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна і вказана скарга може бути розглянута по суті апеляційною інстанцією.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст.170-173 КПК України для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Положеннями ст. 131 КПК України передбачено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку .

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 4 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна може звернутись,зокрема, з метою забезпечення цивільного позову цивільний позивач.

У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Відповідно до ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт 1\2 квартири за адресою м. Львів, вул. Бережанська, 54\16, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим відділом Івано-Франківського відділу поліції ГУ НП України в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017090010000414, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 222, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366. ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом фінансового шахрайства та підробки документів на об’єкти нерухомості.

В ході досудового розслідування встановлено, що посадові особи ТзОВ «Компанія Рона» ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з яким у ПАТ «Перший український міжнародний банк» існують цивільно-правові відносини, на підставі укладених кредитних договір № 1.12-02 від 20 січня 2012 p., № 1.14-16 від 26 лютого 2014 p., № ЮР/1.14-17 від 26 лютого 2014 р. та Генерального договору № АК/Г- LVO-52 від 25 грудня 2014 p., з додатками до них, з метою заволодіння коштами Банку, шляхом збільшення розміру кредитної лінії, без мети їх повернення, обов’язковою умовою чого є надання додаткового забезпечення у вигляді застави, залучивши громадянин: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та працівника ПАТ «ПУМБ» ОСОБА_3 шляхом вчинення уявних правочинів, передали в іпотеку фізично неіснуючі вісім об’єктів нерухомості.

Таким чином, посадові особи ТзОВ «Компанія Рона» за сприянням працівника Банку ОСОБА_3, з корисливих спонукань, шляхом обману та зловживання довірою, що полягає у використанні раніше встановлених з Банком взаємовідносин та надання недостовірних відомостей стосовно наявності об’єкту нерухомості, заволоділи кредитними коштами ПАТ «ПУМБ» на загальну суму 157 101 864,00 грн., позбавивши Банк можливості повернення заборгованості шляхом звернення стягнення на іпотеку.

Колегія суддів суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_3 не був підозрюваним у даному кримінальному провадження і позовні вимоги до нього не заявлялися, оскільки згідно відповіді старшого слідчого СВ Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_16 від 27.10.2017 року, ОСОБА_3 було оголошено про підозру за ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.222, ч.2 ст.366, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України (а.п.19).

Крім того,01 листопада 2017 представником ПАТ «ПУМБ» ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні, через канцелярію Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області подано позовну заяву про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, на загальну суму 157 101 864,00 грн. в якій ОСОБА_3 вказаний одним із цивільних відповідачів.

З метою забезпечення вказаного цивільного позову у кримінальному провадженні №12017090010000414 08 листопада 2017 року представник ПАТ «ПУМБ» ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_3 – 1\2 квартири за адресою м. Львів, вул. Бережанська, 54\16, площею 82, 1 м. кв., реєстраційний номер 88812814610.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 17 листопада 2017 року вищевказане клопотання про накладення арешту на майно - задоволено.

Задовольняючи клопотання про арешт майна в межах кримінального провадження №12017090010000414, слідчий суддя встановив належну правову підставу для задоволення клопотання цивільного позивача – для забезпечення цивільного позову та прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Також дослідивши клопотання та додані до нього докази апеляційний суд вважає, що, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, накладення арешту на майно необхідно для запобіганням ризикам, зокрема, що зазначене майно може бути відчужене, приховане, пошкоджене, втрачено чи передане іншим особам.

Крім того, матеріали судового провадження, свідчать, що на даному етапі розслідування кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді прийнята у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту та перевірив доцільність накладення арешту у даному кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, слідчим суддею були порушені вимоги закону, які б давали підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно вказав на те, що володілець (власник) майна в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся судом про розгляд справи, оскільки в матеріалах відсутні дані, які свідчать про те, що ОСОБА_3 дійсно викликався до суду і був належним чином повідомлений про розгляд клопотання про арешт майна.

Вказана обставина не може бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними доводи адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3, про те, що участь її підзахисного у розгляді клопотання про арешт майна була обов’язковою і вказане клопотання не могло бути розглянуто без його повідомлення.

При апеляційному розгляді не встановлено істотних порушень норм КПК України, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді, і не вбачаються такі підстави і зі змісту апеляційної скарги.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею.

Як вбачається з представлених матеріалів ОСОБА_3 та його представник з таким клопотанням до суду не зверталася. Враховуючи те, що власник майна чи її представник не були присутні в судовому засіданні, вони не позбавлені можливості звернутися до місцевого суду з відповідним клопотанням про скасування арешту майна повністю або частково.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2017 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

ОСОБА_1: підписи ОСОБА_2

Судді: Б.М. Гриновецький

ОСОБА_17

Згідно з оригіналом. Суддя: О.П. Васильєв