Постанова № 72417569, 26.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року справа №805/4064/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,

секретар судового засідання Терзі Д.А.,

за участю представника відповідача Кононенко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі №805/4064/17-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованих за межами населених пунктів Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області (кадастровий номер НОМЕР_1).

В обгрунтування позову зазначив, що 14.06.2016 року звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду, надав погоджену у встановленому законом порядку землевпорядну документацію.

Відповідач проект розглянув та повернув його на доопрацювання, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмови відповідача в затвердженні проекту та передачі позивачу в оренду земельну ділянку.

Судовим рішенням, яке набрало законної сили 05.05.2017 року, відповідача зобов'язано розглянути клопотання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з урахуванням встановлених судом обставин.

Проте, відповідач, повторно не затвердив проект. При цьому підстави, визначені суб'єктом владних повноважень в якості відмови, не передбачені жодними нормами чинного законодавства.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року позов задоволено.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянина ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованих за межами населених пунктів Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області(кадастровий номер НОМЕР_1).

Відповідач з судовим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зауважив на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить рішення скасувати, прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Позивач не усунув зауваження до проекту землеустрою, тому відсутні підстави для погодження цього проекту.

Надання або відмова в наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є дискреційними повноваженнями відповідача, тому суд не може перебирати на себе ці функції та зобов'язувати державний орган надати відповідний дозвіл.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні аналогічних позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

14 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) розташованих за межами населених пунктів Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області та передати в оренду строком на сім років земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 57,5000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області для ведення фермерського господарства (а.с. 12).

Головним управлінням розглянуто проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та листом від 29.06.2016 № Л-2697/0-1675/6-16 повернуто проект на доопрацювання з наступних підстав:

-в пояснювальній записці проекту землеустрою не відображена інформація щодо зменшення площі запроектованої до відведення земельної ділянки в порівнянні з наказом відповідача від 16.06.2015 №522-СГ;

-інформація щодо розглянутого проекту землеустрою у висновку відділу культури і туризму Олександрівської районної державної адміністрації потребує уточнення;

-опис меж запроектованої до відведення земельної ділянки у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не в повній мірі відповідає розробленому проекту землеустрою і потребує уточнення;

-термін дії наказу сплив 16 червня 2016 року;

-згідно з викопіюванням з ґрунтової карти Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області (далі - викопіювання) запроектована до відведення земельна ділянка частково представлена чорноземами звичайними малогумусними, шифр агровиробничої групи 60 л, тобто земельна ділянка, що проектується до відведення відноситься до особливо цінних земель. Таким чином, проект землеустрою відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» підлягає обовязковій державній експертизі;

згідно з вказаним вище викопіюванням, запроектована до відведення земельна ділянка за складом угідь частково представлена сіножатями, що не відповідає розробленому проекту і потребує уточнення (а.с. 13).

Не погодившись з відмовою в затвердженні проекту землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправної відмови.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2017 у справі № 805/4678/16-а, яка набрала законної сили 05.05.2017 року визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Донецькій області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованих за межами населених пунктів Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області, викладену у листі від 29.06.2016 № П-2697/0-1675/6-16.

Зобов'язано відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 14.06.2016 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованих за межами населених пунктів Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області та передачу в оренду строком на сім років земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 57,5000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області для ведення фермерського господарства (а.с.15)

Відповідно до судового рішення позивач 15.05.2017 року знову звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) розташованих за межами населених пунктів Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області та передачі в оренду строком на сім років земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 57,5000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області для ведення фермерського господарства (а.с. 25).

Листом від 29.05.2017 відповідач проект землеустрою повернув на доопрацювання та зазначив, що зауваження, викладені у листі від 29.06.2016 № Л-2697/0-1675/6-16 усунені не в повному обсязі, а саме:

1) термін дії наказу від 16.06.2015 № 522-СГ сплив 16.06.2016;

2) опис меж запроектованої до відведення земельної ділянки у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.06.2016 № НВ-1402005072016 не в повній мірі відповідає розробленому проекту землеустрою і потребує уточнення;

3) згідно з викопіюванням з грунтової карти Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області запроектована до відведення земельна ділянка за складом угідь частково представлена сіножатями, що не відповідає розробленому проекту і потребує уточнення (а.с.26).

02.06.2017 року, 25.07.2017 року ОСОБА_2 звертався до відповідача із заявами аналогічного змісту про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) розташованих за межами населених пунктів Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області та передачу в оренду строком на сім років земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 57,5000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області для ведення фермерського господарства (а.с.27, 29).

Листами від 16.06.2017 року, 08.08.2017 року відповідач повертав проект на доопрацювання з тих самих підстав, які були викладені у листі від 29.05.2017 року (а.с.28, 30).

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача прийняти рішення про передачу в оренду строком на сім років земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 57,5000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області для ведення фермерського господарства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2017 року по справі № 805/2285/17-а позов задоволено - зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Донецькій області прийняти рішення про передачу ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 57,5000 га, ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності що перебувають у запасі, на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області для ведення фермерського господарства.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2017 скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Скасовуючи судове рішення,суд апеляційної інстанції зазначив, що зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання земельної ділянки у користування є передчасним, оскільки наданню земельної ділянки у користування передує затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_3 виходив з того, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що чисельні підстави відмови відповідачем у затвердженні проекту землеустрою, викладені в листах від 14.06.2016, від 15.05.2017, від 29.05. 2017, від 16.06.2017та від 08.08.2017 є необґрунтованими та такими, що не передбачені законом. Проте, відповідач знову проігнорував вимоги закону та протиправно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою за тих же підстав.

Спірні правовідносини між сторонами полягають в незатвердженні відповідачем проекту землеустрою, який є передумовою передачі земельної ділянки в оренду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регламентовані Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768 (далі - ЗК України).

Частиною першою статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту «є-1» частини 1 статті 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

На підставі п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (далі - Положення № 15), є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Відповідно до п. 2 Положення № 15 Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

На підставі ч. 4 ст. 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Вищенаведене узгоджується з вимогами частини 13 статті 123 ЗК України, відповідно до яких підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Таким чином, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Листами ГУ Держгеокадастру від 16.06.2017 року, 08.08.2017 року аналогічного змісту відмовлено в затвердженні позивачу проекту землеустрою, з обґрунтуванням наступними підставами:

-сплив термін дії наказу Головного управління Держземагентства у Донецькій області від 16 червня 2015 року № 522-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації землеустрою гр. ОСОБА_2.»;

- необхідність уточнення проекту землеустрою, оскільки запроектована до відведення земельна ділянка за складом угідь частково представлена сіножатями, що не відповідає розробленому проекту.

Як визначено частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд наголошує, що в постанові Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2017 року, яке набрало законної сили 05.05.2017 року, вже визначалася оцінка вищезазначеним підставам відмови ГУ Держгеокадастру у Донецькій області в затвердженні позивачу проекту землеустрою.

Так, перевіряючи обґрунтованість твердження відповідача, що термін дії Наказу № 522-СГ сплив 16 червня 2016 року, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 2 Наказу № 522-СГ протягом року ОСОБА_2 мав забезпечити:

- розробку та погодження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у п. 1 цього наказу земельної ділянки (пп. 2.1. п. 2 наказу);

- розробку та подання на затвердження в установленому законодавством порядку технічної документації з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки (пп. 2.2. п. 2 наказу);

- подання погодженого проекту землеустрою та затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки до ГУ Держземагентства в області (пп. 2.3. п. 2 наказу).

Пунктом 3 Наказу № 522-СГ визначено, що у разі невиконання вимог п. 2, цей наказ слід вважати таким, що втратив чинність.

На виконання Наказу № 522-СГ ОСОБА_2 забезпечив розроблення та погодження Проекту землеустрою, розробку та подання на затвердження в установленому законодавством порядку Технічної документації, звернувся до ГУ Держгеокадастру з клопотанням про затвердження проекту землеустрою, разом з яким подав Проект землеустрою та Технічну документацію.

Таким чином, впродовж року з моменту видання Наказу № 522-СГ позивач забезпечив виконання вимог п. 2 цього наказу.

Наказом № 522-СГ не встановлений строк його дії або строк дії дозволу на розроблення проекту землеустрою. Ним визначені наслідки невиконання позивачем вимог пункту 2 в межах річного строку з моменту його видання. Правовий наслідок невиконання позивачем вимог п. 2 впродовж року полягав у втраті чинності цим наказом.

Крім того, Наказ не передбачав обов'язку ОСОБА_2 забезпечити затвердження проекту землеустрою впродовж року з моменту видання цього наказу.

Таким чином, твердження відповідача, що Наказ № 522-СГ втратив чинність 16 червня 2016 року є безпідставним.

Крім того, 02 червня 2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою» за № 497I (далі - Закон № 497).

Згідно з п. 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 497 цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 497 офіційно оприлюднений в «Голосі України» від 26 червня 2015 року № 113 і набрав чинності 27 червня 2015 року.

На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 497 прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення органів виконавчої влади про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленомуст. 186-1 Земельним кодексом України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що:

-наказ № 522-СГ як рішення органу виконавчої влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що було прийнято до набрання чинності Законом № 497, зберігає чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто до 27 червня 2017 року;

-продовження терміну дії цього наказу шляхом видання відповідного нового для затвердження Проекту землеустрою не потребує;

-розроблений відповідно до наказу № 522-СГ проект землеустрою після його погодження в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України, підлягає затвердженню органом, який надав дозвіл на його розроблення.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що відмова відповідача в затвердженні проекту землеустрою з підстави спливу терміну дії наказу №522-СГ є незаконною.

Перевіряючи обґрунтованість підстави відмовив в затвердженні проекту землеустрою відповідача - згідно з викопіюванням з ґрунтової карти Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області (стор. 39), запроектована до відведення земельна ділянка за складом угідь частково представлена сіножатями, що не відповідає розробленому Проекту і потребує уточнення, суд встановив наступне.

Викопіювання з ґрунтової карти Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області, на яке посилався відповідач, взагалі не містить інформації про розподіл земель за складом угідь.

В той же час довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл із за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01 липня 2015 року на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області, складена відділом Держземагентства в Олександрівському районі Донецької області 14 вересня 2015 року № 202, свідчить, що запроектована до відведення земельна ділянка площею 57,5000 га представлена землями сільськогосподарського призначення, 57,5000 га з яких являють собою рілля.

Крім того, як в текстових, так і в графічних матеріалах Проекту землеустрою йдеться про те, що запроектована до відведення земельна ділянка площею 57,5000 га - це рілля.

Згідно з п. 4.7. висновку відділу Держгеокадастру в Олександрівському районі Донецької області від 13 червня 2016 року № 18/41-16 склад угідь згідно з даними форми 6-зем: існуючі - 57,5000 га - рілля, проектні - 57,5000 га - рілля.

У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10 червня 2016 року № НВ-1402005072016 зазначено, що земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 площею 57,5000 га є землями сільськогосподарського призначення, з яких 57,5000 га - рілля.

Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження, що запроектована до відведення земельна ділянка повністю або частково представлена сіножатями.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що відмова відповідача в затвердженні проекту землеустрою з підстави, що запроектована до відведення земельна ділянка за складом угідь частково представлена сіножатями, є незаконною.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже визнавалися незаконними аналогічні підстави відмови ГУ Держгеокадастру у Донецькій області в затвердженні проекту землеустрою позивачу.

Суд звертає увагу відповідача, що статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових та службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, або за принципом взаємності - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом. Обов'язковий характер судового рішення, постановленого іменем держави, підкреслює авторитет судової влади і сприяє утворенню в Україні режиму законності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції.

Європейський суд неодноразово робив висновок, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов'язкове, судове рішення залишалося невиконаним.

Суд звертається до рішення ЄСПЛ у справі «Brumarescu v. Romania» від 28.11.1999 року, відповідно до якого «Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів». «Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі» (справа «Ryabykh v. Russia» від 24 липня 2003 року).

Таким чином, попри встановлення судовим рішенням, яке набрало законної сили, незаконними підстав відмови в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_2 відповідач знову надав відповідь позивачу, в якій зазначив аналогічні підстави відмови в затверджені проекту землеустрою, які вже були предметом судового розгляду.

В зв'язку з зазначеним, суд вважає незмістовними доводи апелянта, що позивач не усунув зауваження до проекту землеустрою.

Крім цього, суд зазначає, що ГУ Держгеокадастру, відмовляючи ОСОБА_2, в затвердженні проекту землеустрою, повинен був зазначити, які вимоги і якого закону або прийнятого відповідно до нього нормативно-правового акту були порушені позивачем.

Позивачем надані всі необхідні документи, що передбачені чинним законодавством для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На підставі викладеного, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що своїми діями ГУ Держгеокадастру створює ситуацію, при якій позивач об'єктивно позбавлений можливості доопрацювати Проект землеустрою при наявності факту невиконання відповідачем обов'язкових остаточних судових рішень.

Суд погоджується, що для повного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Донецькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянина ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованих за межами населених пунктів Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області(кадастровий номер НОМЕР_1).

Суд не приймає доводи апелянта про втручання суду першої інстанції в дискреційні повноваження відповідача, зобов'язуючи затвердити проект землеустрою, оскільки судом визначено відповідачу обов'язок, який знаходиться в компетенції ГУ Держгеокадастру у Донецькій області та який він не виконує всупереч вимогам закону, неодноразово зазначаючи в якості підстав відмови в затвердженні проекту землеустрою одні й ті ж самі недоліки, на думку відповідача, які були предметом розгляду та визнані протиправними судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Суд погоджується з апелянтом, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову. Проте суд зауважує, що предметом розгляду цієї справи було зобов'язання відповідача прийняти рішення про передачу в оренду земельної ділянки.

Тоді як предметом розгляду в даному випадку є зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Донецькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу).

За приписами пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі №805/4064/17-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі №805/4064/17-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 26.02.2018 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення

Повне судове рішення складено 26 лютого 2018 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

Л.В. Ястребова