Постанова № 72417259, 22.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 335/12597/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Шалагінова А.В. повний текст рішення складено 01.05.2017 року Пр. № 22-ц/778/225/18Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (надалі - Банк) до ОСОБА_2, треті особи - Вознесенівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (надалі - Вознесенівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області), Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (надалі - ВПВР УДВС ГТУЮ) про звільнення заставного майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який у подальшому уточнив (т.с. 1 а.с. 97) та в якому просив:

- звільніти з-під арештів двокімнатну квартиру, загальною площею 73,83 кв. м, житловою площею 29,2 кв. м, зі всіма невід'ємними її приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, та яка знаходиться в іпотеці у Банку, накладених державними виконавцями, а саме:

= 06.01.2011 за № 10696913 головним державним виконавцем Кохненко Є.С. ППВР ВДВС ГУЮ у Запорізькій області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 032996 від 14.12.2010; стягувач ВДВС;

= 24.03.2017 за № 19615315 державним виконавцем Вороніним Р.Б. Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 53566814 від 23.03.2017.

В обґрунтування свого позову Банк зазначив, що 26.12.2007 між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 987-Ф на суму 537000,00 грн. зі сплатою відсотків 15,5% річних та строком повернення - 25 грудня 2012 р. На забезпечення виконання зобов'язань між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № lZ/987-Ф, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М. за реєстровим № 3469, предметом якого є двокімнатна квартира, загальною площею 73,83 кв. м, житловою площею 29,2 кв. м, зі всіма невід'ємними її приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки, зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконала, у позивача виникло переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку майна.

Проте, на вказане майно було накладено арешти державними виконавцями, що унеможливлює реалізацію позивачем своїх законних прав щодо погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок реалізації іпотечного майна.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року (т.с. 1 а.с. 128-129) позов Банку задоволено.

Звільнено з-під арештів двокімнатну квартиру, загальною площею 73,83 кв. м, житловою площею 29,2 кв. м, зі всіма невід'ємними її приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, та яка знаходиться в іпотеці у Банку, накладених державними виконавцями, а саме:

= 06.01.2011 за № 10696913 Головним державним виконавцем Кохненко Є.С. ППВР ВДВС ГУЮ у Запорізькій області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 032996 від 14.12.2010;

= 24.03.2017 за № 19615315 державним виконавцем Вороніним Р.Б. Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 53566814 від 23.03.2017.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, третя особа Вознесенівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області у своїй апеляційній скарзі (т.с. 1 а.с. 136-140) просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити Банку в знятті арешту з квартири АДРЕСА_1

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (т.с. 1 а.с. 202), справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 1 а.с. 204) з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів, яка має постійний склад (в Апеляційному суді Запорізької області працює замість 71 судді за штатом 20 суддів фактично, із них: 13 суддів у судовій палаті у цивільних справах), а також відпустки судді-доповідача у період з 14 вересня по 17 жовтня 2017 року включно.

Банк подав апеляційному суду письмові заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі (т.с. 1 а.с. 216-220).

У судовому засіданні 30 листопада 2017 року було розпочато розгляд цієї справи апеляційним судом по суті за присутністю представника третьої особи Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області: заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення представника третьої особи Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, оголошено перерву у розгляді цієї справи в зв'язку із витребуванням ухвалою апеляційного суду (т.с. 1 а.с. 230) у Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області та у Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області інформації про те:

- хто саме є стягувачем у виконавчих провадженнях, в яких було накладено арешт:

= 06.01.2011 за № 10696913 Головним державним виконавцем Кохненко Є.С. ППВР ВДВС ГУЮ у Запорізькій області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 032996 від 14.12.2010;

= 24.03.2017 за № 19615315 державним виконавцем Вороніним Р.Б. Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 53566814 від 23.03.2017.

*чи є стягувачем у даних виконавчих провадженнях (яких саме, №, дата відкриття) саме Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»;

*надати суду належним чином завірені копії постанов державного виконавця про відкриття даних виконавчих проваджень та вищезазначених постанов державного виконавця про вказаний арешт майна боржника для долучення до матеріалів цієї справи.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали апеляційному суду були надані відповідна інформація Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (т.с. 1 а.с. 239) та Вознесенівським ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області (т.с. 1 а.с. 240-249), за змістом яких стягувачем у виконавчому провадженні, в якому було накладено вищезазначений арешт, є ПАТ «Державний ощадний банк України», а боржником - ОСОБА_2

У судове засідання 22 лютого 2017 року належним чином повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справ, у тому числі відповідач ОСОБА_2 через свого представника за довіреністю (т.с. 2 а.с. 1-2) ОСОБА_5, яка не є адвокатом, але була допущена до участі у цій справі в якості представника відповідача ще судом першої інстанції, (т.с. 1 а.с. 234-235) відповідач ОСОБА_2 та представники третіх осіб не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Встановлено, що апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито ще до 15.12.2017 року (ухвала апеляційного суду т.с. 1 а.с. 202).

В силу вимог п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VІІ, якій набрав чинності з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання відповідача ОСОБА_2 та представників третіх осіб і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю представника Банку за довіреністю (т.с. 2 а.с. 3) ОСОБА_6, яка не є адвокатом, але була допущена до участі у цій справі в якості представника Банку ще судом першої інстанції, та представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю (т.с. 2 а.с. 2) ОСОБА_5, яка не є адвокатом, але була допущена до участі у цій справі в якості представника відповідача ще судом першої інстанції, а тому в силу вимог закону мають право приймати участь у цій справі в апеляційному суді.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які у тому числі на запитання апеляційного суду зазначали, що вони лише в усній формі звертались до державного виконавчої служби з питання скасування вищезазначених арештів, письмові докази останнього відсутні, просили долучити до матеріалів цієї справи копію постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року, якою позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 02.03.2017 року № 48775514 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 5212,57 доларів США та 3968,32 грн. та інш., яка не містить даних про набрання останньою законної сили; перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення … і ухвалити … нове рішення …

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є рішення, постанови.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового… є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов Банку у цій справі, керувався ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 208, 212-215 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, та виходив із законності та обґрунтованості позовних вимог Банку у цій справі, оскільки в даному випадку право іпотеки (застави нерухомого майна) виникло на підставі договору іпотеки від 26.12.2007, тобто до прийняття виконавчих документів, а також накладення на їх підставі відповідних арештів на майно державними виконавцями.

Проте із такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна з наступних підстав.

При перевірці законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, тобто чинних на час постановлення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі (26 квітня 2017 року).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Однак, зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає.

Має місце неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково вважав встановленими. Також має місце невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У порушення вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, не сприяв повному та всебічному з'ясуванню, обставин цієї справи.

Судом першої інстанції правильно було встановлено, що двокімнатна квартира загальною площею 73,83 кв. м, житловою площею 29,2 кв. м зі всіма невід'ємними її при належностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,є предметом іпотеки за договором сторін у цій справі від 26.12.2007 року (а.с. -9).

Однак, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що саме ПАТ «Державний ощадний банк України» є стягувачем, а ОСОБА_2 - боржником у виконавчому провадженні № 18877438 (т.с. 1 а.с. 45) з примусового виконання виконавчого листа № 2-3986/2009, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя -08.02.2010 року про звернення стягнення на це іпотечне майно: двокімнатну квартиру загальною площею 73,83 кв. м, житловою площею 29,2 кв. м зі всіма невід'ємними її при належностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке перебувало на виконанні до 19.04.2013 року (т.с. 1 а.с. 83, копія постанови) (т.с. 1 а.с. 239 інформація ВПВР УДВС ГТУЮ, надана апеляційному суду на виконання відповідної ухвали апеляційного суду, яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі, як доказ, передбачений ст. 367 ч.3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги).

З метою забезпечення виконання вищезазначеного рішення суду 06.01.2011 за № 10696913 головним державним виконавцем Кохненко Є.С. ППВР ВДВС ГУЮ у Запорізькій області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 032996 від 14.12.2010 (т.с. 1 а.с. 74) накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_2, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (витяг з державного реєстру, копія т.с. 1 а.с. 98- 99).

24.03.2017 за № 19615315 державним виконавцем Вороніним Р.Б. Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 53566814 від 23.03.2017 (т.с. 1 а.с. 100) накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 у зв'язку із стягненням з боржника ОСОБА_2 на користь Вознесенівського ВДВС у Запорізькій області виконавчого збору.

Правові підстави для скасування вищезазначеного обтяження державним виконавцем при поверненні вищезазначеного виконавчого документу стягувачеві були відсутні.

Оскільки, на депозитний рахунок державної виконавчої служби кошти в рахунок погашення боргу та виконавчого збору від ОСОБА_2 не надходили.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

В силу вимог ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на час повернення виконавчого документа стягувачеві, у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, не знімається у випадку нестягнення з боржника виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

З 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» 02.06.2016 та згідно п.15 р. VIII Інструкції передбачено - при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.

Інформація із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень про дії відповідного виконавчого провадження є офіційним документом, а отже є прямим доказом здійснення виконавчих дій державного виконавця і винесених ним постанов щодо завершеного виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах Державної виконавчої служби, - завершені виконавчі провадження передаються до архіву та строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_2 знищено відповідно акту від 24.02.2017 року (т.с. 1 а.с. 239 інформація ВПВР УДВС ГТУЮ, надана апеляційному суду на виконання відповідної ухвали апеляційного суду, яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі, як доказ, передбачений ст. 367 ч.3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги).

Банк, як стягувач, та боржник ОСОБА_2 не звертались до виконавчої служби із заявами про скасування вищезазначених обтяжень з будь-яких підстав.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Дійсно в силу вимог ст. 3 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, Банк мав право на звернення до суду із вищезазначеним позовом.

Оскільки, за змістом ст. 20 ч.1 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Проте, здійснюючи правосуддя, суд захищає права…фізичних осіб,…у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно).

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав треба розуміти закріпленні законом матеріально правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів вказаний у ст.16 ЦК України, який не є вичерпним та застосовується судом, залежно від змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушено, а також наслідків, що спричиненні цим порушенням.

Згідно із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, а також у позовному провадженні.

На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні.

Встановлено, що арешт на вищезазначене нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_2, накладено постановою державного виконавця в рамках вищезазначеного виконавчого провадження.

Відповідно до ст.383 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, (аналог ст. 447 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Так, зі змісту позовної заяви Банку встановлено, що позов заявлено з підстав порушення прав позивача, як стягувача, у виконавчому провадженні щодо арештованого майна (вищезазначеної квартири), що належить боржнику ОСОБА_2 Тобто предметом оскарження з боку позивача, як стягувача у виконавчому провадженні, по суті є процесуальна дія державної виконавчої служби, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

У п. 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК… Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено ст. 60 Закону про виконавче провадження.

Таким чином, вищезазначений арешт майна, не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, а тому останній слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України (судовий контроль за виконанням судових рішень).

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної скарги переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому. суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

Не може бути прийнята апеляційним судом як доказ, передбачений ст. 3671 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у цій справі в обґрунтування позову Банку та законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції від 26 квітня 2017 року копія постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року в іншій справі за участю тих самих осіб, якою позов боржника ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Волзнесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 02.03.2017 року № 48775514 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 5212,57 доларів США та 3968,32 грн. та інш., та яка у тому числі не містить даних про набрання нею законної сили.

Відсутність матеріалів виконавчого провадження, які знищені державною виконавчою службою відповідно до акту від 24.02.2017 року (т.с. 1 а.с. 239), не є перешкодою для вирішення питання про звільнення квартири з - під арешту у вищезазначений інший (позасудовий чи судовий) спосіб, передбачений законом.

За таких обставин, доводи третьої особи Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, як особи, яка подала апеляційну скаргу, ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Тому, апеляційну скаргу Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області слід задовольнити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року у цій справі слід скасувати; ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Банку до ОСОБА_2, треті особи - ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області про звільнення заставного майна з-під арешту відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 13 ЦПК України у разі відмови Банку, як позивачеві, у задоволенні його позову у цій справі у повному обсязі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача ОСОБА_2 у цій справі будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

При цьому, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги третьої особи Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, з Банку на користь Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області підлягають стягненню понесені останнім документально підтверджені судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, зокрема у вигляді судового збору за подачу вищезазначеної апеляційної скарги у розмірі 1600,00 грн. (т.с. 1 а.с. 198).

Керуючись ст. ст. 10 ч. 4, 213-214 ЦК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст.ст. 141, 368, 371 - 372, 379, 381-384, п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, треті особи - Вознесенівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про звільнення заставного майна з-під арешту відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 00032129) на користь Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (ЄДРПОУ 35037170) судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у розмірі 1600,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення апеляційної інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 26 лютого 2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.