Ухвала суду № 72416680, 22.02.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1004/16-ц

Провадження № 22-ц/779/194/2018

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Калиновський М.М.

Суддя-доповідач Девляшевський

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: представника прокуратури Івано-Франківської

області - Хомин М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до Кулачківської сільської ради та ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування рішення сільської ради від 24.12.2015 року та повернення земельної ділянки, за апеляційною скаргою Коломийської місцевої прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, на ухвалу Снятинського районного суду, постановлену головуючим-суддею Калиновським М.М. 29 листопада 2017 року,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Снятинського районного суду від 29 листопада 2017 року закрито провадження у справі за позовом Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до Кулачківської сільської ради та ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування рішення сільської ради від 24.12.2015 року та повернення земельної ділянки.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, представник Коломийської місцевої прокуратури подав апеляційну скаргу, у якій посилається на необґрунтованість висновків суду. Зокрема, представник прокуратури вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява прокурора подана в інтересах юридичної особи до іншої юридичної особи, оскільки відповідачами по справі визначено не лише юридичну особу Кулачківську сільську раду, а й фізичну особу - ОСОБА_1 Також, на думку апелянта, помилковим є висновок суду першої інстанції, що вимога прокурора про повернення земельної ділянки стосується реалізації повноважень ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця та сторони господарського договору, оскільки із змісту угоди про тимчасове використання спірної земельної ділянки, укладеної між Кулачківською сільською радою та ОСОБА_1, вказану земельну ділянку було передано ОСОБА_1 як фізичній особі. При цьому, зауважує представник прокуратури, зазначену угоду про тимчасове використання земельної ділянки не можна вважати господарським договором, оскільки вона не відповідає умовам обов'язковості суб'єктивного складу господарських договорів, які передбачені ст.1 ГПК України. Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що позов був поданий з підстав незаконного використання своїх повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою Кулачківською сільською радою і ніяким чином не пов'язане з діяльністю ОСОБА_1, як сторони будь-якого господарського договору. Посилаючись на те, що одним із відповідачів є фізична особа, а предметом спору є земельна ділянка розташована на території Снятинського району, апелянт вважає, що даний позов у повній мірі підсудній Снятинському районному суду. А тому, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті заявлених позовних вимог.

Представник Кулачківської сільської ради та ОСОБА_1 в засідання апеляційного суду не з'явились з невідомих причин, хоча судові повідомлення були направлені та вручені завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності.

В засіданні апеляційного суду представник прокуратури Івано-Франківської області апеляційну скаргу з вищезазначених мотивів підтримав.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

У постанові від 17 лютого 2015 року по справі №21-551а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи, які підтверджуються чи оформлені відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Такого ж висновку Верховний Суд України дійшов у постановах від 24 лютого 2015 року (справа №21-34а15), від 16 грудня 2014 року (справа №21-544а14), від 09 грудня 2014 року (справа №21-308а14), від 11 листопада 2014 року (справа №21-493а14).

16 грудня 2015 року Верховним Судом України прийнято постанову в цивільній справі №6-2510цс15, предметом якої був спір про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та витребування її з чужого незаконного володіння. Розгляд справи відбувся на спільному засіданні трьох судових палат ВСУ - в цивільних, адміністративних та господарських справах, і за його результатами три профільні палати найвищого суду в державі, з урахуванням висновку Конституційного Суду України в п.4 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та з огляду на положення ст.11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України дійшли висновку для всіх трьох названих судових інстанцій про те, що для визначення суду, до компетенції якого має бути віднесений земельний спір, основне значення має зміст права, на захист та/або оспорювання якого спрямований позов. Якщо це право речове, то спір належить до компетенції цивільного або господарського судочинства. У такому випадку вимоги про визнання незаконним рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого виникло речове право, теж повинні розглядатися у порядку такого судочинства.

У постанові Пленуму Вищого Господарського Суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» суд касаційної інстанції зазначив, що питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, який виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватися залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто є вони приватноправовими чи публічно-правовими, а також чи відповідає склад сторін у справі ст.1 ГПК України.

З цією метою слід аналізувати предмет позову, підстави позову та зміст позовних вимог.

Із змісту позовної заяви вбачається, що прокурором заявлено вимогу про повернення державі земельної ділянки розміром більше 20,48 га, дозвіл на використання якої за визначену у рішенні сільської ради плату, отримано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

В засіданні апеляційного суду прокурором фактично визнано, що спірна земельна ділянка, яка призначена для сільськогосподарського виробництва, не може використовуватись відповідачем для ведення індивідуального господарства.

Колегія суддів констатує, що угода про фактичне використання землі від 04 січня 2016 року укладена між Кулачківською сільською радою та ОСОБА_1, який в тексті угоди визначений як приватний підприємець, громадянин (а.с.10). Використання такого формулювання, на думку колегії суддів, без сумніву означає, що стороною згаданої угоди є не фізична особа, а фізична особа - підприємець. З наведеного випливає, що між сільською радою і ОСОБА_1 виникли правовідносини щодо використання спірної земельної ділянки у господарських цілях за визначену плату.

Ці правовідносини мають приватноправовий характер, вони врегульовані нормами господарського права та пов'язаних із здійснення сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Отже, суд першої інстанції, враховуючи предмет і підстави позову прокурора, зміст і характер позовних вимог, суб'єктний склад правовідносин, дійшов до правильного висновку про те, що даний спір відноситься до юрисдикції господарського, а не загального судочинства.

Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду про закриття провадження в даній справі є законною і обґрунтованою. Тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Коломийської місцевої прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, залишити без задоволення, а ухвалу Снятинського районного суду від 29 листопада 2017 року в даній справі без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Повний текст ухвали складено 26 лютого 2018 року.

Головуючий: В.А. Девляшевський

Судді: Р.Й. Матківський

В.Д. Фединяк