Постанова № 72416319, 21.02.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року Справа № 924/622/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Миханюк М.В. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Смолій Б.В. - керівник; Долич О.В. - адвокат; Кобець О.В. - представник

відповідача: не з'явилися

третьої особи: Гуленко Ю.М. - адвокат; Смолій Б.В. - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський"

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" від 24.01.2018р. на рішення господарського суду Хмельницької області, ухваленого 12.01.18р. колегією суддів Гладій С.В. (головуючий), судді - Смаровоз М.В., Муха М.Є. о 13:22год., у м. Хмельницькому, повний текст складено 17.01.2018р. у справі №924/622/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про застосування наслідків нікчемності договору відступлення прав вимоги №1 укладеного 19.05.2016р. між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Інвестиційно - розрахунковий центр" та стягнення 561 585 182,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" звернулося до господарського суду з позовом про застосування наслідків нікчемності договору відступлення права вимоги №1 укладеного 19.05.2016р. між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Інвестиційно - розрахунковий центр" та стягнення з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 561585182,51грн., сплачених на підставі вказаного договору. Позовні вимоги обґрунтовані, ти що на дату укладення даного договору щодо банку діяла постанова НБУ від 22.12.2015р. №917/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", згідно якої на підставі статей 7, 15, 55 ЗУ "Про Національний банк України", статей 66, 67, 73, 75 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", глав 3, 5 розділу І та глави 12 розділу ІІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності, віднесено його до категорії проблемних та встановлені певні обмеження в діяльності. В обґрунтування нікчемності договору позивач посилається на пункти 2, 8, 9 частини 3 статті 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Звернення банку 12.07.2016р. до відповідача з повідомленням про нікчемність договору від залишилося без відповіді.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.01.2018р. у справі №924/622/17 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про застосування наслідків нікчемності договору відступлення прав вимоги №1 укладеного 19.05.2016р. між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Інвестиційно - розрахунковий центр" та стягнення 561585182,51грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача суму 561585182,51грн. отриманих за нікчемним правочином (договором про відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016р.) та суму 240000,00грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно встановлених пунктами 2, 7-9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимог та підстав договір відступлення права вимоги №1 від 19.05.2016р. укладений між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Інвестиційно - розрахунковий центр" є нікчемним, зокрема, банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; позивач уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам Законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. При цьому, судом також враховано, обставини, що встановлені в межах адміністративної справи №826/15961/16, в якій досліджувалися відносини ПАТ "Банк Михайлівський" з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" 25.01.2018р. звернулося до суду з апеляційною скаргою від 24.01.2018р., в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Хмельницької області від 12.01.2018р. у справі №924/622/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову ПАТ "Банк Михайлівський" про застосування наслідків нікчемності договору відступлення права вимоги №1 від 19.05.2016р. та стягнення з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 561 585 182,51грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, скаржник зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції підтримав позицію позивача, що договір про відступлення права вимоги №1 від 19.05.2016р. є нікчемним з підстав, передбачених п. 2, 7-9 ч. 3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон про гарантування вкладів) однак, в даному випадку відсутні підстави нікчемності за вказаними нормами Закону.

Щодо відсутності підстав нікчемності за пунктом 2 частини 3 вказаної норми, апелянт зазначає, що вказаний пункт передбачає, що правочини є нікчемними у двох випадках: а) якщо за таким правочином банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним; б) якщо через укладення такого правочину виконання банком його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Щодо зменшення зобов'язань перед фізичними особами, скаржником зазначено, що висновок суду про те, що на підставі договору відбулось збільшення зобов'язань банку перед фізичними особами, які підпадають під гарантовану виплату з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 1,11 млрд. грн. до 2,6 млрд. грн. є неправомірним, оскільки різниця між 2,6 млрд. грн. та 1,1 млрд. грн. складає 1,5 млрд. грн., тоді як договір укладено на значно меншу суму (561 млн. грн.). Таким чином, очевидним є невідповідність сум збільшення зобов'язань банку та сумою договору, і, як наслідок, неправильність висновків суду. Крім того, останній не надав належної оцінки доказам, наявних у справі, а саме публічно розміщеним відомостям Фонду та самого позивача, що станом на 01.07.2016р. загальна гарантована сума станом на 13.07.2016р. складала 988 млн. грн. Тобто вбачається, що після укладення договору загальна гарантована сума не збільшилась, а навпаки зменшилась з 1,11 млрд. грн. до 988 млн. грн.

Також скаржник зазначає про порушення судом дискреційних повноважень НБУ, оскільки стаття 15 ЗУ "Про Національний банк України" передбачає, що Правління НБУ приймає рішення про віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних. Таким чином, Закон відносить до дискреційних повноважень НБУ віднесення банку до категорії неплатоспроможних, який самостійно визначає причини та підстави неплатоспроможності банку. Відповідно лише рішенням Правління НБУ може підтверджуватись, внаслідок чого банк став неплатоспроможним. Виходячи зі змісту рішення Правління НБУ №14/БТ від 23.05.2016р. укладений договір не згадується як причина, яка призвела до збільшення зобов'язань банку перед фізичними особами, та як наслідок до неплатоспроможності банку. Проте суд, в порушення зазначених дискреційних повноважень НБУ, визначив у рішенні, що якби банк не взяв на себе зобов'язання за договором, то відповідач не отримав би надходжень на рахунок та відповідно не міг провести розрахунки з фізичними особами, зменшуючи власні зобов'язання. Таким чином, на підставі договору банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним.

Щодо неповного з'ясування судом обставин справи, апелянт зазначає, що в при винесенні оскаржуваного рішення, суд не з'ясував такі обставини, як, те, що голова Правління Банку Дорошенко І.В. 19.05.2016 був у відпустці згідно наказу № 162-КВ від 18.05.2016 (зі змінами згідно наказу №170-КВ от 19.05.2016). У зв'язку із відпусткою Голови Правління виконання його обов'язків 19.05.2016 було покладено на заступника Голови Правління банку ОСОБА_8 на підставі наказу № 162-КВ від 18.05.2016. Суд не дослідив відповідних наказів, які повинні бути витребувані від банку. Разом з тим, суд врахував звіт куратора НБУ щодо стану балансу банку станом на 20.05.2016р. При цьому, жодних перерахувань відповідач на користь позивача за договором не здійснював. Тому не зрозуміло, чому і які збільшення коштів на рахунку позивача врахував суд. Крім того, не враховано положення частини 3 статті 92 ЦК України щодо дій органу або особи в інтересах юридичної особи.

Щодо настання правових наслідків для позивача за договором, апелянт звертає увагу на те, що обставина, щодо виконання у повному обсязі зобов'язання за окремими договорами купівлі-продажу цінних паперів не є підставою нікчемності за п. 2, 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону про гарантування вкладів, застосування наслідків яких є предметом позову. При цьому, позивач не заявляв на цій підставі позовних вимог щодо визнання договору частково недійсним (в частині відступлення йому прав вимоги за такими окремими договорами). Разом з тим, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Фактичного перерахування покупцями коштів за цими договорами коштів в оплату цінних паперів не відбувалось, що свідчить про наявність у відповідача прав на відступлення позивачу права грошової вимоги до боржників. Судом не було залучено до справи ТОВ "Менкор Трейдінг" та не було повно встановлено обставини у справі в частині здійснення ТОВ "Менкор Трейдінг" оплати за цінні папери.

Про погашення зобов'язань банку, скаржник зазначає наступне. Виходячи зі змісту статей 26, 52 Закону про гарантування вкладів, яка передбачає, що розрахунки із вкладниками здійснюються за рахунок коштів Фонду (а не банку), виконання грошових зобов'язань перед кредиторами здійснюється банком в межах наявного у банку майна (решта вважаються погашеними та припиняються) укладення та виконання договору ніяк не могло призвести до неможливості виконання банком грошових зобов'язань перед іншими кредиторами. Крім того, суд не встановив, перед якими саме кредиторами та в якій сумі банк не виконав свої грошові зобов'язання через укладення та виконання договору, що свідчить про необґрунтованість висновків суду. Договір не був збитковим для банку (збиток банку завдано не укладенням та виконанням договору, а не проведенням (некомпетентним проведенням) роботи банком з набутими активами. Якщо банк не отримує прибутків від набутих прав вимоги, це свідчить про те, що саме уповноважена особа Фонду (яка нині здійснює керівництво банком), а не відповідач, винен у тому, що у банку не вистачає коштів на здійснення розрахунків із кредиторами. Таким чином, факт укладення та виконання договору не призвів до збільшення зобов'язань позивача перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування та не призвело до збільшення витрат на виведення банку з ринку, і договір не мав наслідком неможливість виконання банком грошових зобов'язань перед іншими кредиторами.

Щодо відсутності підстав нікчемності за пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону про гарантування вкладів та підстав для її застосування скаржник зазначає, що у даному випадку відсутні будь-які переваги (пільги) для відповідача. Приймаючи рішення та погоджуючись із нікчемністю договору на підставі вказаної норми суд не встановив, які саме переваги (пільги), прямо не встановлені для законодавством чи внутрішніми документами банку, отримав відповідач, відповідно має місце неправильного застосування даної норми. Для правильного застосування зазначеної норми права, слід було встановити отримання відповідачем переваг (пільг), внаслідок укладення договору. Крім того, в силу частини 8 вказаної статті Закону укладення та виконання договору не призвело до жодних із зазначених наслідків.

Щодо не порушення обмежень НБУ, у скарзі зазначено, що постановами та розпорядженнями НБУ регулюється виключно діяльність банків, та вони не поширюються на діяльність інших учасників господарських правовідносин. Тому обмеження у діяльності банку, встановлені НБУ рішенням про віднесення банку до категорії проблемних, не були та не могли бути відмові відповідачу на момент вчинення правочину та не поширюються на його діяльність. Виходячи зі змісту постанови НБУ №917/БТ від 22.12.2015 (зі змінами згідно постанови № 295/БТ від 27.04.2016) укладенням договору не було порушено обмежень, встановлених останньою, оскільки за договором банк не здійснив кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови. Це свідчить про відсутність порушення банком обмежень, встановлених НБУ. Суд не володів достатніми спеціальними знаннями для вирішення питання наявності порушення обмежень НБУ, в результаті чого і прийшов до хибного висновку. Крім того, контроль за дотриманням банком встановлених обмежень покладений на НБУ. Відсутність факту застосування НБУ до банку заходів впливу за укладення договору свідчить про те, що жодних порушень вимог, обмежень НБУ банком при укладенні договору від 19.05.2016р. допущено не було.

Щодо дійсності рішення єдиного акціонера банку №4 від 18.05.2016р. скаржник зазначає, що протягом всього часу вказане рішення №4 не було оскаржено у судовому порядку, що свідчить про його дійсність та юридичну силу. При цьому, апелянт звертає увагу на постанову пленуму ВСУ №13 від 24.10.2008р. щодо презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи. Також зазначає, що відсутність печатки банку на рішенні акціонера не порушує законні права акціонера. Тому, навіть якби було подано позов про визнання недійсним рішення акціонера, у суду не було б підстав для не залишення в силі рішення акціонера. Також, не порушує законні права акціонера те, що представництво акціонера на загальних зборах здійснював ОСОБА_8 на підставі довіреності, виданої акціонером, та який одночасно був посадовою особою банку. Ні позивач, ні Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (його уповноважена особа) не були акціонерами (учасниками) банку на дату прийняття рішення єдиного акціонера банку №4. Тому вони не мають права оскаржувати рішення акціонера. Таким чином, суд порушив принцип презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи та в основу рішення поклав висновок про недійсність вказаного рішення.

Щодо відсутності підстав для застосування нікчемності на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону про гарантування вкладів, апелянтом зазначено, що позов у справі подано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Гриценко В.В., повноваження якого визначені рішенням виконавчої дирекції Фонду №265 від 24.01.2017, та якому делеговано повноваження, визначені п.п. 4, 5, 6 та 8 ч. 2 ст. 37, п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону про гарантування вкладів. Виходячи зі змісту вказаних норм Закону заявляти про нікчемність правочину уповноважена особа Фонду має право лише з підстав, які були виявлені при перевірці правочинів протягом дії тимчасової адміністрації. Наказом тимчасової адміністрації Банку від 01.07.2016 № 85/1 затверджено результати перевірки правочинів, викладені в Акті комісії №8 про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 01.07.2016, згідно з яким встановлено нікчемність правочину лише на підставі 3 пунктів 2, 8, 9 ч. 3 ст. 38 Закону. Таким чином, уповноваженою особою Фонду за результатами перевірки договору не було виявлено нікчемності останнього на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону, що додатково свідчить про відсутність таких підстав. Уповноважена особа Фонду Гриценко В.В. не мав повноважень на самостійне встановлення нікчемності договору на інших підставах та подавати позов про нікчемність договору на підставі вказаної норми Закону, а суд відповідно не мав законних підстав для застосування наслідків нікчемності на даній підставі.

Щодо відсутності підстав нікчемності згідно пункту 8 частини 3 статті 38 Закону про гарантування вкладів скаржник зазначає, що вказаним пунктом передбачено, що правочини є нікчемними за сукупності двох обставин: а) якщо правочин вчинений з пов'язаною із банком особою; та б) такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Відповідач заперечував, що є пов'язаною із банком особою. При цьому, звертав увагу суду, що позивач навіть конкретно не зазначає, за якою нормою відповідач є пов'язаною із банком особою. Суд у рішенні не зазначає, в інтересах яких осіб проводились операції через відповідача, які пов'язані із банком особи здійснювали вплив під час проведення операцій на відповідача, через які відносини здійснювався вплив на відповідача, що свідчить про незаконність та необґрунтованість висновків суду. Разом з тим, враховуючи зміст статті 52 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" особа є пов'язаною із банком за умови наявності відповідного рішення правління банку або уповноваженої Комісії НБУ. Ані правління банку, ані Комісія НБУ не приймали рішення про визначення відповідача пов'язаною із банком, що виключає таку пов'язаність на момент укладення договору. Також судом не враховано, що результати перевірки НБУ не є достатніми для визначення пов'язаності осіб із банком. На підставі цих висновків уповноважена Комісія НБУ лише може прийняти рішення про пов'язаність особи із банком. За відсутності обґрунтованості висновків Комісія НБУ не приймає рішення про пов'язаність особи із банком. Крім того, самого факту пов'язаності особи із банком недостатньо для визначення правочину нікчемним на підставі вказаного пункту статті 38 Закону. Не кожний правочин банком з пов'язаною особою є нікчемним, а лише той, який не відповідає вимогам законодавства України.

Щодо відсутності підстав нікчемності за пунктом 9 частини 3 статті 38 Закону про гарантування вкладів, у скарзі зазначається, що пункт 9 вказаної статті передбачає нікчемність правочину за сукупності двох обставин: а) внаслідок вчинення правочину збільшились витрати, пов'язані з виведенням банку з ринку; та б) такий правочин вчинений з порушенням норм законодавства. В оскаржуваному рішенні не зазначено суму, на яку збільшились витрати, пов'язані з виведенням банку з ринку. Крім того, висновок про збільшення витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пов'язаних із виведенням банку з ринку в частині виплати гарантованої суми відшкодування, суперечить фактичним обставинам справи. Висновки про збільшення витрат банку на виведення з ринку внаслідок укладення договору є необґрунтованими. Судом не зазначено, які норми законодавства були порушені при укладенні договору, внаслідок чого відбулось збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку.

Щодо відсутності преюдиційного значення рішення у справі №826/15961/16 скаржником зазначено, що суд прийшов до певних висновків у справі на підставі обставин, встановлених в адміністративній справі у справі №826/15961/16, оскільки обставини, встановлені у вказаній справі не потребують повторного доказування в силу ч. 3 ст. 35 ГПК України. При цьому, апелянт зазначає, що не брав участі у справі №826/15961/16. Сторонами у справі були ТОВ "Екосіпан" (позивач) та Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (відповідачі). Предметом розгляду справи не був спірний договір та не досліджувалися обставини його укладення та виконання. В порушення норм процесуального права суд не дослідив самостійно належним чином всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та доказів, які підтверджують наявність чи відсутність цих обставин. У даному випадку, безпідставно стягнув з відповідача кошти на користь позивача, які фактично не перераховувались останнім.

Таким чином, порушення обмежень НБУ, існування підстав нікчемності договору за пунктами 2, 7-9 частини 3 статті 38 Закону про гарантування вкладів не підтверджуються документально та нормативно.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2018р. (колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Демянчук Ю.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" від 24.01.2018р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.01.2018р. у справі №924/622/17 та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 21.02.2018р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2018р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" від 24.01.2018р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.01.2018р. у справі №924/622/17 прийнято до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Миханюк М.В, суддя Крейбух О.Г. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018р.).

Позивач - ПАТ "Банк Михайлівський" у запереченнях на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.01.2018р. у справі №924/622/17 у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване рішення суду у даній справі без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача (апелянта) ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у судове засідання 21.02.2018р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду апеляційної скарги за належною адресою - місце знаходження юридичної особи (29013, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 82, оф.2), що підтверджується реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції від 09.02.2018р. (а.с. 186, т.ІІІ).

Крім того, Згідно відомостей он-лайн сервісу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" "Відстеження пересилання поштових відправлень" (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) поштове відправлення з штрихкодовим ідентифікатором №3300115022304 з ухвалами апеляційного суду від 09.02.2018р. про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги у даній справі до розгляду, яке направлено на адресу відповідача - ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (29013, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 82, оф.2) повернулося до поштового відділення зв'язку - Рівне 1 з відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання", що з урахуванням постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 вважається, що адресат належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзаци 1, 3 пункту 3.9.1 постанови пленуму).

Згідно частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У матеріалах справи наявні відомості про направлення відповідачу (апелянту) ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання

Оскільки явка представників сторін та третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони та третя особа належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника апелянта.

В судовому засіданні 21.02.2018р. представники позивача та третьої особи підтримали свої доводи викладені у запереченнях та відзиві на апеляційну скаргу у даній справі та надали пояснення в обґрунтування своїх позицій.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву та заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 12.01.2018р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що згідно пункту 1, 3 постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015р. №917/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" (зі змінами, внесеними постановою Правління НБУ від 27.04.2016р. №295/БТ) було встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності та віднесено його до категорії проблемних строком до 180 днів (а.с. 87-92, 93-94, т.І).

Відповідно до пункту 4 даної постанови із дня її прийняття та до кінця строку, визначеного в пункті 3 постанови, для ПАТ "Банк Михайлівський" встановлено ряд обмежень в його діяльності, зокрема, не здійснювати кредитних операцій в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття даної постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.

На період віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку та призначено куратором ПАТ "Банк Михайлівський" службовця Національного банку України ОСОБА_11 (пункт 5 постанови).

Виходячи зі змісту постанови Правління від 22.12.2015р. №917/БТ, Національним банком України було встановлено, що ПАТ "Банк Михайлівський" виступає повіреним від імені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" згідно договору доручення №1 від 11.11.2014р., на підставі якого здійснює залучення грошових коштів у позику від фізичних осіб на підставі укладених договорів. Зазначено, що відповідно до даних статистичної звітності за формою №625 між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" за станом на 01.12.2015р. укладено 2697 договорів про розміщення коштів на вкладні (депозитні) рахунки на суму 219,1 млн. грн. (в тому числі 208,9 млн. грн. у вигляді короткострокових вкладів, то становить 95,3%). Зазначене свідчить про опосередковане залучення ПАТ "Банк Михайлівський" коштів від фізичних осіб (а.с. 90, т.І).

Також у постанові Правління НБУ зазначено, що залучення коштів від небанківських фінансових установ Банк здійснює за процентними ставками, що є вищими ніж встановлені процентні ставки по банківській системі. При значному обсязі таких операцій - зобов'язаннях (16,3%) та при наявності тенденції збільшення вартості таких коштів з початку поточного року, здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" таких операцій не має економічної доцільності (сенсу) та є ознакою ризикової діяльності згідно підпункту 1 ч. 4 п. 3.3. глави 3 розділу І Положення №346.

Згідно пункту 2 постанови Правління НБУ від 27.04.2016р. №295/БТ "Про окремі питання діяльності ПАТ "Банк Михайлівський" та внесення змін до постанови Правління НБУ від 22.12.2015р. №917/БТ "ПАТ "Банк Михайлівський" зобов'язано до 16.05.2016р. подати до Національного банку України документи для визнання банківської групи у відповідності до вимог Положення №134 або надати аргументовані пояснення щодо відсутності такої групи (а.с. 93, т.І).

Матеріалами справи встановлено, що Національним банком України в період з 27.06.2013р. до 01.01.2016р. проводилася перевірка достатності капіталу ПАТ "Банк Михайлівський". Інспектування проведено станом на 01.01.2016р., істотні події та зміни, які відбувалися після цієї дати, також враховані. Із довідки від 30.05.2016р., складеної за результатами перевірки, НБУ (Департаментом інспекційних перевірок банків) було встановлено контрагентів Банку, які відповідають деяким ознакам пов'язаності їх з Банком, що визначені главою 3 Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, яке затверджене постановою Правління НБУ від 12.05.2015р. №315, зокрема, ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" має ознаку: процентні, комісійні та операційні доходи (витрати) за операціями з особою є відмінними від поточних ринкових умов/умов операцій з іншими боржниками/контрагентами (2.6.1.). Відсоткові ставки за депозитами залученими від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" за станом на 01.01.2016р. знаходяться в межах від 23% до 38% (а.с.61-73, т.ІІ).

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2016р. єдиним акціонером ПАТ "Банк Михайлівський" (ТОВ "Екосіпан") в особі представника ОСОБА_8, який діє на підставі Проколу загальних зборів учасників акціонера №3 від 27.04.2016р. та довіреності акціонера №8-16 від 27.04.2016р., прийнято рішення №4 з питань, що належить до компетенції Загальних зборів акціонерів Банку, зокрема, щодо укладення договору відступлення права вимоги з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", за умовами якого товариство зобов'язується відступити Банку права вимоги на загальну суму заборгованості боржників у розмірі 562145087,25 грн., належні товариству за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені між товариством та юридичними особами. Вказане рішення підписано ОСОБА_8 та скріплене печаткою ТОВ "Екосіпан" (а.с. 58, т.І).

Згідно витягу з наказу ПАТ "Банк Михайлівський" №579-К від 01.08.2014р. ОСОБА_8 прийнято на постійну роботу на посаду заступника голови Правління з 01.08.2014р. (а.с. 47,т.ІІ).

19.05.2016р. між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (первісний кредитор) та ПАТ "Банк Михайлівський" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №1 (далі - договір), згідно пункту 1.1 якого первісний кредитор зобов'язується відступити новому кредитору права вимоги, належні первісному кредитору, за договорами купівлі - продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені між первісним кредитором та юридичними особами (боржники). Перелік основних договорів, права вимоги за якими відступаються первісним кредитором новому кредитору зазначаються в Реєстрі основних договорів, форма якого наведена в додатку №1 до договору відступлення. Кожний реєстр основних договорів підписується сторонами та є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 59, т.І).

Вартість відступлення прав вимог визначається у кожному Реєстрі основних договорів, що укладається сторонами на дату складання такого реєстру (пункт 1.2. договору).

Згідно пункту 2.1. договору права вимоги за основними договорами, перелік яких наводиться у Реєстрі основних договорів, вважається відступленими новому кредитору первісним кредитором з моменту підписання сторонами відповідного реєстру основних договорів.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору всі необхідні документи, що посвідчують право вимоги за відповідними основними договорами, зазначеними в Реєстрі основних договорів, згідно такого порядку:

2.3.1 Первісний кредитор в обов'язковому порядку зобов'язаний сформувати та передати пакет документів, що складає: оригінал основного договору; документи, що посвідчують списання цінних паперів з рахунку у цінних паперах первісного кредитора на рахунок у цінних паперах боржника (документи, що підтверджують перехід права власності на цінні папери від первісного кредитора до боржника).

2.3.2 Передача зазначеного пакету документів здійснюється згідно з актом приймання-передачі кредитних, який складається та підписується сторонами не пізніше 60 календарних днів після підписання відповідного Реєстру основних договорів (форма акту приймання-передачі наведена у додатку №2 до договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору новий кредитор протягом 3-х робочих днів з дня підписання сторонами відповідного реєстру основних договорів, зобов'язаний сплатити первісному кредитору за відступлені права вимоги грошову суму, зазначену в такому реєстрі основних договорів.

Згідно пункту 5.1. договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань між сторонами.

Додатками до договору є Реєстр основних договорів (додаток №1), а також Акт приймання-передачі (додаток №2) (а.с. 60, т.І.).

19.05.2016р. ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ПАТ "Банк Михайлівський" уклали Реєстр основних договорів до договору відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016р., відповідно до якого банк придбав права вимоги за 2 договорами на загальну суму 561957997,25 грн. за ціною 561585182,51грн. Реєстр підписаний в.о. Голови правління ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_8 та директором ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" ОСОБА_12, а також скріплений їх печатками (а.с. 61-62, т.І).

Договір та додатки до нього підписані представниками сторін - В.о. Голови правління ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_8 та директором ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" ОСОБА_12, а також скріплений їх печатками.

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Актів прийому-передачі цінних паперів укладених на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів №БВ1-БО52/46 від 16.05.2016р., №БВ1-БО52/44 від 04.05.2016р., №БВ1-БО52/45 від 10.05.2016р., №БВ1-БО75/14 від 13.05.2016р., №БВ1-БО75/15 від 16.05.2016р., №БВ1-БО75/16 від 17.05.2016р., встановлено, що Покупець (ТОВ "Менкор Трейдінг" повністю виконав свої зобов'язання за договором та сплатив Продавцю (ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" загальну суму (визначену у відповідному Договорі купівлі-продажу цінних паперів). Сторони вважають, що після підписання даного Акту (актів) зобов'язання за відповідним Договором виконано в повному обсязі і в строк. Підписанням даного Акту (актів) Сторони засвідчують, що не мають жодних претензій , в тому числі майнового і фінансового характеру одна до одної щодо його виконання (а.с.98 на звороті, 100, 102,104, 106, 108 на звороті, т. І).

Дані Акти підписані та скріплені печатками сторін.

Матеріалами справи встановлено, що згідно меморіального ордеру №5060192 від 19.05.2016р. ПАТ "Банк Михайлівський" перерахувало на користь ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 561585182,51 грн. за договором відступлення права вимоги №1 від 19.05.2016р. (а.с. 215, т.І).

На підставі наказу ПАТ "Банк Михайлівський" від 19.05.2016р. "Про призначення в.о. Голови Правління" №622-к на підставі рішення Спостережної ради ПАТ "Банк Михайлівський" від 18.05.2016р. (протокол №21) ОСОБА_8 приступив до виконання обов'язків Голови правління з 20.05.2016р. до отримання від Національного банку України погодження кандидатури на посаду Голови Правління. (а.с. 46, т. ІІ).

20.05.2016р. між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ПАТ "Банк Михайлівський" підписано акт приймання-передачі основних договорів №2 до договору відступлення права вимоги №1 від 19.05.2016р. (а.с. 63, т.І).

З довідки щодо обсягу кредитних операцій ПАТ "Банк Михайлівський" з юридичними особами за вих. №17.08.17/01-вих від 17.08.2017р. вбачається, що обсяг кредитних операцій Банку з юридичними особами, без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам згідно з даними балансу Банку (форма 1-Д) станом на 22.12.2015р. (дата прийняття постанови Правління НБУ №917) становив 1646177764,38 грн., а станом на ранок 19.05.2016р. (дата розрахунків за договором відступлення №1) - 1517885993,17грн. Зазначений обсяг кредитних операцій підтверджується копіями оборотно-сальдових балансів ПАТ "Банк Михайлівський" по валюті на дату 21.12.2015р., на дату 18.05.2016р. та 19.05.2016р. (а.с. 110, т.І).

Разом з тим, куратором ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_11 у звіті за 19 та 20 травня 2016р. повідомлено, що вранці 20.05.2016р. в ПАТ "Банк Михайлівський" не працював програмний комплекс "Операційний день банку Б2", внаслідок чого банком не було своєчасно подано до Національного банку України статистичну звітність та не проводилося обслуговування клієнтів по всій системі Банку. Після отримання часткового доступу до ОДБ (20.05.2016р. о 16:30 год. було розблоковано ОДБ, однак не було доступу до окремих розділів та рахунків), куратором було виявлено суттєві зміни в залишках за балансовими рахунками Банку, що були відображені в балансі Банку станом на 20.05.2016р., який було 20.05.2016р. направлено Банком до НБУ. Так, порівняно з даними балансу на 19.05.2016р. відбулись наступні зміни (а.с. 95-96, т.І):

- значне збільшення залишків на рахунках фізичних осіб - становить 2676,9 млн. грн. (станом на 19 травня 2016 року - 1645,0 млн. грн.);

- значне збільшення дебіторської заборгованості на рахунку 2809 - становить 1610,2 млн. грн. (з 12,9 млн. грн., головним чином заборгованість ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр");

- значне зменшення коштів на коррахунку в НБУ - 28,9 млн. грн. (з 70,8 млн. грн.);

- зменшення коштів юридичних осіб - становлять 240,9 млн. грн. (з 420,7 млн. грн.);

- значне зменшення кредитів, наданих фізичним особам - становлять 5,5 млн. грн. (з 682,5 млн. грн.);

- зміна позичальників - юридичних осіб та зменшення суми заборгованості за кредитами, наданими юридичним особам з 1528,7 млн. грн. до 1337,0 млн. грн., одночасно із зменшенням застави, отриманої Банком з 2465,6 млн. грн. до 339,0 млн. грн.

При цьому, на запит куратора №78 від 23.05.2016р. банком не було надано пояснення і первинні документи, на підстав яких були здійснені операції банку.

У звіті вказано, що збільшення коштів фізичних осіб відбулося за рахунок повернення залучених коштів та виплати доходу фізичним особам за договорами, укладеними з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", що передбачають отримання ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" грошових коштів у позику від фізичних осіб.

Так, згідно договору доручення №1 від 11.11.2014р (а.с. 75-76, т.ІІ) ПАТ "Банк Михайлівський" виступає повіреним від імені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", на підставі якого ПАТ "Банк Михайлівський" здійснював залучення грошових коштів у позику для ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" від фізичних осіб шляхом укладення договорів з фізичними особами

Відповідно до додатку 2 до договору про внесення змін №19 від 05.01.2016р. до договору доручення №1 від 11.11.2016р., підпунктами 6, 7 пункту 1.2 додатку №3 від 05.01.2016р. до вищенаведеного договору передбачено, що ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" здійснює сплату процентів за такими позиками та повернення грошових коштів в безготівковій формі на рахунок фізичної особи, відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський".

Згідно договору доручення №2 від 01.04.2016р. ПАТ "Банк Михайлівський" виступає повіреним від імені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у зв'язку з необхідністю обслуговування фізичних осіб, які уклали з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" за посередництва ПАТ "Банк Михайлівський" договори, що передбачають отримання/залучення грошових коштів у позику від фізичних осіб, внаслідок чого одночасно з укладенням ПАТ "Банк Михайлівський" договорів про залучення коштів від фізичних осіб банк укладав з такими фізичними особами договори про відкриття в банку банківського (поточного) рахунку.

При цьому, у звіті наголошено, що внаслідок відображених операцій, зокрема відповідно до виписки ПАТ "Банк Михайлівський" по особовому рахунку №26509300055802 ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" за період з 04.05.2016р. до 20.05.2016р., відкритому в ПАТ "Банк Михайлівський", фізичним особам було перераховано 1507,3 млн. грн. Так, за 19.05.2016р. залишок за рахунком №26509300055802 ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" зменшився з 37,8 млн. грн. до 2,6 млн. грн., при цьому у цей день надходження на рахунок склали 1509,6 млн. грн., списання з рахунку в сумі 1544,8 млн. грн.

Куратором повідомлено, що після численних звернень до керівництва Банку повний доступ до ОДБ було отримано 23.05.2016р. о 17:30 год.

Звіт куратора ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_11 складений та підписаний 23.05.2016р. (а.с. 95-96, т.І).

Разом з тим, згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2017р. у справі №826/15961/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосіпан" до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третіх осіб Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", громадської організації "спілка вкладників Михайлівського" про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії (а.с. 112-119, т. І), адміністративним судом при розгляді даного спору встановлено, що списання з рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та зарахування на рахунки фізичних осіб грошових коштів відбулось внаслідок банківських операцій, в тому числі, шляхом збільшення залишку за рахунком ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", відкритим в банку, на 562 млн. грн. за договором відступлення права вимоги №1 від 19.05.2016р., за яким Банком відображено розрахунки внутрішніми проводками в балансі (а.с. 116 на звороті, т. І).

Також адміністративним судом встановлено, що внаслідок дій ПАТ "Банк Михайлівський" щодо відображення розрахунків внутрішніми проводками в балансі шляхом збільшення, зокрема, на 562 млн. грн. за рахунком ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" є банківською операцією, внаслідок якої виникли зобов'язання ПАТ "Банк Михайлівський" перед юридичною особою, як власником рахунку та грошових коштів, які на ньому зараховані.

В свою чергу, проведення операцій від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" за рахунок коштів, відображених на його рахунку внаслідок проведення вищезазначеної операції та коштів, що обліковувалися на його поточному рахунку, щодо перерахування на поточні рахунки фізичних осіб, відкритих в ПАТ "Банк Михайлівський" коштів з призначенням платежу: „повернення коштів згідно до договором", „оплата процентів по договору", у тому числі достроково, призвело до фактичного зменшення зобов'язань ПАТ "Банк Михайлівський" перед вищезазначеною юридичною особою та збільшення зобов'язань перед фізичними особами, які мають в ПАТ "Банк Михайлівський" поточні рахунки та в силу п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є вкладниками.

При цьому, судом у постанові від 07.08.2017р. у справі №826/15961/16 зазначено, що фактично грошові кошти як на рахунки юридичних осіб, так і на рахунки фізичних осіб не перераховувались за відсутності грошових коштів в такій кількості на кореспондентському рахунку ПАТ "Банк Михайлівський".

Згідно довідки ПАТ "Банк Михайлівський" №07.09.17/03-вих від 07.09.2017р. станом на 19.05.2016р. залишок грошових коштів на коррахунках Банку становив 114047046,91 грн. (а.с. 214, т.І).

23.05.2016р. Правлінням Національного банку України було прийнято рішення №14/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних". Постанову Правління Національного банку України від 22.12.2015р. №917/БТ „Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" визнано такою, що втратила чинність (а.с. 9-10, т.І).

Згідно рішення Правління НБУ від 23.05.2016р. за даними форми статистичної звітності №381 "Довідка про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку" за станом на 19.05.2016р. ПАТ "Банк Михайлівський" встановлено тенденцію щодо зменшення коштів на кореспондентському рахунку протягом звітного періоду, який починаючи з 11.05.2016р. зменшився на 81,1 млн. грн., з 110,0 млн. грн. до 28,9 млн. грн., що є меншим встановленої суми обов'язкових резервів, яка має зберігатися на кореспондентському рахунку щоденно (не менше 36,4 млн. грн.).

Також у рішенні Правління НБУ вказано, що за даними статистичної звітності ПАТ "Банк Михайлівський" за формою №631 "Звіт про структуру активів та пасивів за строками" станом на 11.05.2016 року, що подана ПАТ "Банк Михайлівський" до Національного банку України, виявлено збільшення ризиків для вкладників та інших кредиторів, про що свідчить наявність суттєвої незбалансованості за строками погашення активів та пасивів у періоді "до 31 дня", яка станом на 11.05.2016 року становить - 344,1 млн. грн. (або 12,02 відсотка), та має тенденцію до збільшення порівняно зі станом на 11.12.2015 року (становила - 3 00,1 млн. грн., або 10,51 відсотка).

Внаслідок укладання ПАТ "Банк Михайлівський" договорів, що передбачають отримання/залучення ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" грошових коштів у позику від фізичних осіб, та здійснення операцій щодо відкриття поточних рахунків клієнтам - фізичним особам з метою зарахування на них коштів, що надходитимуть від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у вигляді сплати процентів за позиками та повернення грошових коштів в безготівковій формі, призвело до збільшення за станом на 20.05.2016 року, порівняно з станом на 23.12.2015р., зобов'язань ПАТ "Банк Михайлівський" перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок зменшення зобов'язань перед юридичною особою.

Так, на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.05.2016р. №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" розпочато процедуру виведення публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 23.05.2016р. по 22.06.2016р., призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Банк Михайлівський" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_13 строком на один місяць з 23.05.2016р. по 22.06.2016р. (а.с. 11, т.І).

Відповідно до наказу тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" від 24.05.2016р. №27/1 було створено комісію по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними (а.с. 22, т.І).

Згідно акту тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності №4 від 02.06.2016р., зокрема, договору відступлення права вимоги №1 від 19.05.2016р., комісією встановлено, що за ознаками нікчемності та обставин, наведеними в додатку до акту, зазначений правочин (транзакції) підпадає під критерії, передбачені частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (а.с. 23, т.І):

- здійснення баком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвела до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства;

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

- банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Згідно додатку №1 до акту №4 комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними (ознаки нікчемності договору відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016р.) зазначено, що станом на дату прийняття постанови Правління Національного банку України №917, тобто 22.12.2016р., обсяг кредитних операцій з юридичними особами, без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам склав 1646177764,38 грн. Станом на 19.05.2016р. обсяг кредитних операцій з юридичними особами, без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам склав 1517885993,17 грн. Вказано, що за результатами аналізу руху коштів по рахунках клієнтів, до моменту розрахунків Банком за договором відступлення №1 та договором відступлення №2, зменшення обсягу кредитних операцій з юридичними особами не відбувалося. Зазначено, що Банком порушено обмеження, накладені Постановою №917 зі змінами внесеними Постановою №295, в частині проведення кредитних операцій на суму 742551210,41грн. на підставі укладеного з юридичними особами ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" договорів відступлення права вимоги, при відсутності права на укладення таких правочинів. За результатами перевірки комісією було встановлено ознаки нікчемності договору відступлення прав вимоги від 19.05.2016р. №1 на підставі п. п. 2, 8, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (а.с. 24, т.І).

Наказом тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" від 02.06.2016р. №42/3 затверджено результати перевірки правочинів, викладених в Акті комісії №4 про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 02.06.2016р., згідно з якими встановлено нікчемність зокрема договору відступлення прав вимоги від 19.05.2016р. №1 укладеного між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ПАТ "Банк Михайлівський" та прийнято рішення застосувати наслідки його нікчемності (а.с. 26, т.І).

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ "Банк Михайлівський" направив ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" повідомлення від 12.07.2016р. №05-1020 про нікчемність правочину - договору відступлення права вимоги від 19.05.2016р. №1 укладеного між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ПАТ "Банк Михайлівський" згідно п.п. 2, 8, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". У вказаному повідомленні банк вимагав повернути все отримане згідно умов нікчемного правочину. Повідомлення про нікчемність правочину направлено відповідачу 14.07.2016р., що підтверджується фіскальним чеком від 14.07.2016р. та описом вкладення в цінний лист (а.с. 27-28, т.І).

На підставі рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016р. №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016р. №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку". Призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_13 строком на 2 роки з 13.07.2016р. по 12.08.2018р. (а.с. 12, т.І).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2414 від 10.11.2016р. затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "Банк Михайлівський", акцептованих уповноваженою особою Фонду, загальна сума яких становить 2715664116,05грн. (а.с. 45, т. ІІ) (перелік кредиторів та їх вимог міститься в матеріалах справи (а.с. 119-159, т.ІІ)).

Як вбачається з акту формування ліквідаційної маси ПАТ "Банк Михайлівський", затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.01.2017р. №164 ринкова вартість ліквідаційної маси станом на 01.11.2016р. становила 138129598,90 грн. (а.с. 74, т.ІІ).

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №265 від 24.01.2017р. "Про визначення повноважень уповноважених осіб Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку та повноважень, визначених пунктами 4, 5, 6 та 8 частини 2 статті 37, пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону, з 25.01.2017р. делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами ОСОБА_14 (а.с. 14, т.І).

Також згідно вказаного рішення, з 25.01.2017р. уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" призначено заступника начальника відділу безпеки департаменту розслідування протиправних діянь Гриценка Володимира Володимировича. Гриценку В.В. з 25.01.2017р. делеговано повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини 2 статті 37, пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"

Згідно довідки ПАТ "Банк Михайлівський" №23.08.17/02-вих. від 23.08.2017р. станом на 18.05.2016р. по рахунку №26508300055803 ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" залишок коштів становить 1846757,95грн. та по рахунку №26509300055802 - 38996703,39грн. Станом на 19.05.2016р. по рахунку №26508300055803 ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" залишок коштів становить 1959637,88грн., та по рахунку №26509300055802 - 37822678,63грн (а.с.111, т.І).

Разом з тим, у матеріалах справи наявні договори купівлі - продажу цінних паперів, укладені між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", який здійснював продаж цінних паперів та покупцями, зокрема №БВ1-БО52/46 від 16.05.2016р., №БВ1-БО52/44 від 04.05.2016р., №БВ1-БО52/45 від 10.05.2016р., №БВ1-БО75/14 від 13.05.2016р., №БВ1-БО75/15 від 16.05.2016р., №БВ1-БО75/16 від 17.05.2016р. (а.с. 97-99, 101, 103, 105, 107-108, т.І).

Також матеріалах справи містяться звіт про виплати та надходження ПАТ "Банк Михайлівський" станом на 01.07.2016р., звіт про вклади фізичних осіб в учасниках Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - форми звітності №1Ф станом на 01.07.2016р. та станом на 11.04.2016р. (а.с. 48,49, т.ІІ).

У листі-відповіді прокуратури м. Києва від 29.08.2017р. на запит ПАТ "Банк Михайлівський" від 28.08.2017р. повідомлено, що прокуратурою м. Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016100000000558 від 02.06.2016р. Під час слідства у вказаному провадженні повідомлено про підозру голові правління ПАТ „Банк Михайлівський" ОСОБА_7, заступнику голови правління ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 191, ч. 1 ст. 218-1 КК України, директору ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий Центр" ОСОБА_12, директору ТОВ "Кредитно-Інвестиційний Центр" ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 5 статті 191 КК України (а.с. 82, т. І.)

Враховуючи наведені обставини, Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" посилаючись на те, що договір відступлення прав вимоги від 19.05.2016р. №1 є нікчемним в силу пунктів 2, 7, 8, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить застосувати наслідки нікчемності договору відступлення права вимоги №1 укладеного 19.05.2016р. між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та стягнення з останнього 561585182,51грн., сплачених на підставі вказаного договору (а.с. 2-4, т.І).

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 07.07.2017р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №924/622/17.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.08.2017р. до участі у справі 924/622/17 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, продовжено строк вирішено спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 12.09.2017р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.09.2017р. справу №924/622/17 прийнято до провадження у колегіальному складі суду.

Дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", нормативно-правовими актами Національного банку України, іншими актами чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Правління Національного банку України від 23.05.2016р. № 14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.05.2016р. №812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації (а.с. 9-10, т.І).

Спеціальним Законом, яким врегульовано питання виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон).

Частиною 2 статті 38 Закону передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Як уже зазначалося вище, згідно наказу тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" від 24.05.2016р. №27/1 було створено комісію по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними (а.с. 22, т.І.).

Згідно акту тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності №4 від 02.06.2016р. та додатку №1 до акту, комісією встановлено ознаками нікчемності договору відступлення права вимоги від 19.05.2016р. №1 з підстав передбачених пунктами 2, 8, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, частиною 3 статті 38 Закону визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав:

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (пункт 2);

- банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (пункт 8);

- здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (пункт 9).

Наказом тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" від 02.06.2016р. №42/3 затверджено результати перевірки правочинів, викладених в Акті комісії №4 про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 02.06.2016р., згідно з якими встановлено нікчемність договору відступлення права вимоги від 19.05.2016р. №1 укладеного між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ПАТ "Банк Михайлівський" та прийнято рішення застосувати наслідки його нікчемності (а.с. 26, т. І).

Згідно частини 4 статті 38 вказаного Закону Фонд: протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 12.07.2016р. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк Михайлівський" було направлено відповідачу повідомлення №05-1020 про нікчемність правочину - договору відступлення права вимоги від 19.05.2016р. №1 укладеного між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр та ПАТ "Банк Михайлівський" згідно пунктів 2, 8, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". У вказаному повідомленні Банк вимагав повернути все отримане згідно умов нікчемного правочину (а.с. 27-28, т.І).

Відповідно, невиконання ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" вимог, викладених у повідомленні від 12.07.2016р. №05-1020 стало підставою для звернення банку з позовом до суду про застосування наслідків нікчемності до вказаного договору та стягнення 561 585 182,51 грн., які були перераховані відповідачу на його підставі

Договір відступлення права вимоги №1 був укладений між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (первісний кредитор) та ПАТ "Банк Михайлівський" (новий кредитор) 19.05.2016р., згідно пункту 1.1 якого, первісний кредитор зобов'язується відступити новому кредитору права вимоги, належні первісному кредитору, за договорами купівлі - продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені між первісним кредитором та юридичними особами (боржники).

19.05.2016р. сторонами договору укладено Реєстр основних договорів до договору відступлення права вимоги №1 від 19.05.2016р., відповідно до якого банк придбав права вимоги за 26 договорами на загальну суму 561957997,25 грн. за ціною 561585182,51 грн.

На виконання умов договору від 19.05.2016р. банком були проведені розрахунки за договором на суму 561585182,51грн., що підтверджується меморіальним ордером №5060192 від 19.05.2016р. (а.с. 215, т.І).

При цьому, вказаний договір відступлення права вимоги №1 був укладений у період дії постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015р. №917/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" (зі змінами, внесеними постановою Правління НБУ від 27.04.2016р. №295/БТ), якою встановлено факт здійснення Банком ризикової діяльності, ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії проблемних та встановлено обмеження в діяльності Банку.

Даною постановою Правління НБУ на період віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку та призначено куратором ПАТ "Банк Михайлівський" службовця Національного банку України ОСОБА_11 (пункт 5 постанови).

Так, куратором ПАТ "Банк Михайлівський" у звіті зафіксовано, що вранці 20.05.2016р. в ПАТ "Банк Михайлівський" не працював програмний комплекс "Операційний день банку Б2". Після отримання часткового доступу до ОДБ (20.05.2016р. о 16:30 год.) куратором було виявлено суттєві зміни в залишках за балансовими рахунками Банку порівняно із 19.05.2016р. При цьому, на запит куратора №78 від 23.05.2016р. Банком не було надано пояснення і первинні документи, на підставі яких були здійснені операції банку (а.с. 95-96, т.І):

20.05.2016р. був останнім робочим днем банку (п'ятниця), а в перший робочий день після вихідних, 23.05.2016р. (понеділок) Національним Банком України на підставі, в тому числі, звіту куратора та аналізу руху коштів по рахунку відповідача, постановою Правління №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" було визнано неплатоспроможним та на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.05.2016р. №812 розпочато процедуру виведення публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 4 пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013р. роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктом 2.5.2. даної постанови пленуму №11 від 29.05.2013р. також роз'яснено, що з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку відповідним доводам позивача (абзац 4 пункт 2.13 постанови пленуму №11 від 29.05.2013р.).

Як вбачається з позовних вимог банку, однією з ознак нікчемності договору відступлення права вимоги від 19.05.2016р. №1 зазначено підставу передбачену пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, позивач, вказує, що ПАТ "Банк Михайлівський" до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Так, 23.05.2016р. рішенням Правління Національного банку України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" було визнано неплатоспроможним на підставі пункту 5 частини 1 статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Зазначеною нормою вказаного Закону передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов'язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов'язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов'язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами.

Виходячи зі змісту вказаного рішення Правління НБУ від 23.05.2016р. підставою реагування Національного банку України було збільшення зобов'язань перед фізичними особами за рахунок зменшення зобов'язань перед ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" внаслідок укладання ПАТ "Банк Михайлівський" договорів, що передбачають отримання/залучення ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" грошових коштів у позику від фізичних осіб та здійснення операцій щодо відкриття поточних рахунків клієнтам-фізичним особам.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання договору відступлення права вимог від 19.05.2016р. №1 ПАТ "Банк Михайлівський" згідно, меморіального ордеру №5060192 від 19.05.2016р. перераховано відповідачу 561585182,51грн., у зв'язку з чим було зменшено активи Банку на вказану суму.

Отже, внаслідок перерахунку відповідачу ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 561585182,51грн. було зменшено зобов'язання банку перед ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та збільшено зобов'язання перед фізичними особами. В свою чергу, за рахунок вказаних коштів та коштів, що обліковувалися на поточному рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", відповідач здійснив повернення коштів на рахунки фізичних осіб.

Зазначені обставини встановлені Київським апеляційним адміністративним судом у постанові від 07.08.2017р. у справі №826/15961/16 та не потребують повторного доказування в силу частини 4 статті 75 ГПК України.

У даному випадку слід дійти висновку, що якби Банк не взяв на себе зобов'язання за договором відступлення права вимог №1 від 19.05.2016р., то відповідач не отримав би значних надходжень на рахунок та відповідно, не міг провести розрахунки з фізичними особами, зменшуючи власні зобов'язання.

Таким чином, на підставі договору відступлення права вимог від 19.05.2016р. №1 банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016р. №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" 12.07.2016р. прийнято рішення №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку" (а.с. 12, т.І).

Згідно частин 1, 2 статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також ліцензія, гудвіл.

Пунктом 12 частини 5 статті 12 Закону визначено, що виконавча дирекція Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку наділена повноваженнями щодо визначення порядку складання та затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2414 від 10.11.2016р. затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "Банк Михайлівський", акцептованих уповноваженою особою Фонду, загальна сума яких становить 2715664116,05 грн. (перелік кредиторів та їх вимог міститься в матеріалах справи).

Актом формування ліквідаційної маси ПАТ "Банк Михайлівський", затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19.01.2017р. №164 зафіксовано, що ринкова вартість ліквідаційної маси станом на 01.11.2016р. становила 138129598,90 грн. Тобто, реальна вартість активів Банку, за рахунок яких мали погашатися вимоги кредиторів, була майже у 20 разів меншою, ніж загальний обсяг кредиторських вимог до банку.

При цьому, кошти в розмірі 561585182,51грн., які були сплачені позивачем за договором від 19.05.2016р. №1 мали б увійти до ліквідаційної маси та спрямовуватися на погашення вимог кредиторів ПАТ "Банк Михайлівський". Таким чином, внаслідок прийняття Банком зобов'язань щодо сплати відповідачу вищевказаної суми коштів частково стало неможливим виконання позивачем грошових зобов'язань перед іншими кредиторами на вказану суму.

Зі змісту договору відступлення прав вимоги та додатку №1 до нього слідує, що банк мав би отримати права вимоги за основними договорами на суму 561957997,25грн. Однак позивач стверджує, що ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" не передано ПАТ "Банк Михайлівський" жодного документа, якими посвідчуються права вимоги за відповідними кредитними договорами та давали б можливість провести належну оцінку права вимог, а тому вартість отриманого Банком активу за договором відступлення становить 0,00 грн.

Разом з тим, відповідач звертає увагу суду на те, що відступлення права вимог підтверджується підписаним між сторонами Реєстром основних договорів №1 від 19.05.2016р., який оформлено додатком №1 до договору відступлення права вимоги, а договори передані позивачу за актом приймання-передачі від 20.05.2016р.

Так, пунктом 2.1. договору визначено, що права вимоги за основними договорами, перелік яких наводиться у Реєстрі основних договорів, вважається відступленими новому кредитору первісним кредитором з моменту підписання сторонами відповідного реєстру основних договорів.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору всі необхідні документи, що посвідчують право вимоги за відповідними основними договорами, зазначеними в Реєстрі основних договорів, згідно такого порядку:

2.3.1 Первісний кредитор в обов'язковому порядку зобов'язаний сформувати та передати пакет документів, що складає: оригінал основного договору; документи, що посвідчують списання цінних паперів з рахунку у цінних паперах первісного кредитора на рахунок у цінних паперах боржника (документи, що підтверджують перехід права власності на цінні папери від первісного кредитора до боржника).

2.3.2 Передача зазначеного пакету документів здійснюється згідно з актом приймання-передачі, який складається та підписується сторонами не пізніше 60 календарних днів після підписання відповідного Реєстру основних договорів (форма акту приймання-передачі наведена у додатку №2 до договору).

В матеріалах справи міститься Реєстр основних договорів від 19.05.2016р., який оформлено додатком №1 до договору відступлення права вимоги №1 від 19.05.2016р. та акт приймання-передачі від 20.05.2016р., який оформлено додатком №2 до вищевказаного договору.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вказаний реєстр кредитних договорів №1 від 19.05.2016р. від імені ПАТ "Банк Михайлівський" підписаний в.о. Голови правління ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_8 (а.с. 19-21, т.І).

Однак, згідно наказу ПАТ "Банк Михайлівський" від 19.05.2016р. "Про призначення в.о. Голови Правління" ОСОБА_8 приступив до виконання обов'язків Голови правління з 20.05.2016р. (а.с. 46, т.І).

Таким чином, Реєстр кредитних договорів підписаний не уповноваженою особою ПАТ "Банк Михайлівський".

Крім того, до договорів купівлі - продажу цінних паперів, що передавались позивачу згідно пункту 2.3.1 договору не було додано документів, що посвідчують списання цінних паперів з рахунку у цінних паперах первісного кредитора на рахунок у цінних паперах боржника (документи, що підтверджують перехід права власності на цінні папери від первісного кредитора до боржника). Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Разом з тим, господарським судами враховується, що згідно звіту куратора НБУ, станом на 20.05.2016р. (після укладення договору відступлення прав вимог) незважаючи на зміни в межах балансу Банку щодо збільшення залишків коштів на рахунку позивача та підписання актів приймання-передачі кредитних справ, обсяг кредитів, наданих фізичним особам не збільшився, а навпаки зменшився та становив 5,5 млн. грн. (з 682,5 млн. грн. порівняно зі станом на 19.05.2016р.).

Також, слід звернути увагу, на те, що відповідно до пунктів 3, 4, 5 Актів прийому-передачі цінних паперів, укладених на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів №БВ1-БО52/46 від 16.05.2016р., №БВ1-БО52/44 від 04.05.2016р., №БВ1-БО52/45 від 10.05.2016р., №БВ1-БО75/14 від 13.05.2016р., №БВ1-БО75/15 від 16.05.2016р., №БВ1-БО75/16 від 17.05.2016р. (а.с.98 на звороті, 100, 102,104, 106, 108 на звороті, т. І) встановлено, що Покупець (ТОВ "Менкор Трейдінг" повністю виконав свої зобов'язання за договором та сплатив Продавцю (ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" загальну суму (визначену у відповідному Договорі купівлі-продажу цінних паперів). Сторони вважають, що після підписання даного Акту (актів) зобов'язання за відповідним Договором виконано в повному обсязі і в строк. Підписанням даного Акту (актів) Сторони засвідчують, що не мають жодних претензій , в тому числі майнового і фінансового характеру одна до одної щодо його виконання. Дані Акти підписані та скріплені печатками сторін.

Враховуючи наведені обставини, слід дійти висновку, що зобов'язання за даними договорами купівлі-продажу цінних паперів були вже виконані в повному обсязі та строки, тобто, відповідачем були отримані кошти за вказаними договорами, в зв'язку з чим у відповідача відсутні були підстави для переуступлення вказаних договорів банку.

Таким чином, реальне настання правових наслідків, як це передбачено положеннями статтею 203 ЦК України для позивача не настало, оскільки по-факту банк не отримав жодних прав вимог.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, підтверджується, що внаслідок укладення договору відступлення права вимоги №1 від 19.05.2016р. та перерахування відповідачу 561585182,51грн. банк збільшив свої зобов'язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок зменшення зобов'язань перед ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр".

Отже, ПАТ "Банк Михайлівський" взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним. При цьому, оскільки на виконання своїх обов'язків за договором відступлення прав вимоги ПАТ "Банк Михайлівський" перерахував ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 561 585 182,51 грн., які в разі їх залишення в банку мали б збільшити його активи на відповідну суму та бути спрямовані на погашення вимог кредиторів, а взамін отримано активи вартістю 0,00 грн., то суд приходить до висновку, що банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами частково стало неможливим.

Щодо ознаки нікчемності правочину, встановленої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, слід зазначити наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що кредитною операцією розглядається операція щодо придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг).

Згідно абзацу 9 пункту 1.10. глави 1 розділу І Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України №23 від 25.01.2012р. (було чинне на момент укладення договору №1805 від 18.05.2016р.) кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу).

Відповідно до підпункту 18 пункту 5 розділу І Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.06.2016р. №351 кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів таким шляхом: надання їх у тимчасове користування або прийняття зобов'язань про надання певної суми коштів; надання гарантій, порук, акредитивів, акцептів, авалів; розміщення депозитів; проведення факторингових операцій та операцій фінансового лізингу; видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій зворотного репо; будь-якого продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів за такою сумою (відстрочення платежу); розстрочення платежу за продані банком активи.

Таким чином, 19 травня 2016р. ПАТ "Банк Михайлівський" здійснив кредитну операцію на загальну суму 561585182,51грн. шляхом укладення договору відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016р. з подальшим проведенням розрахунків за ним.

Як уже зазначалося, матеріалами справи підтверджується, що на дату укладення договору від 19.05.2016р. відносно Банку діяла постанова Правління Національного банку України від 22.12.2015р. №917/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" (зі змінами, внесеними постановою Правління НБУ від 27.04.2016р. №295/БТ), якою встановлено факт здійснення Банком ризикової діяльності, ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії проблемних та встановлено ряд обмежень в діяльності Банку, зокрема, не здійснювати кредитних операцій в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття даної постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.

Відповідно до п. 1.3. глави 1 розділу 1 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України №346 від 17.08.2012р. обмеження операцій - тимчасова, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій з урахуванням установлених обмежень за видом/обсягом/сумою/колом клієнтів/регіоном; здійснювані банком операції - є діями або подіями під час надання банківських та інших фінансових послуг, здійснення іншої діяльності, унаслідок яких відбуваються зміни у фінансовому стані банку, що відображаються за балансовими або позабалансовими рахунками банку.

Так, станом на дату прийняття постанови Правління НБУ №917/БТ, тобто 22.12.2015р. обсяг кредитних операцій банку з юридичними особами, без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам згідно з даними балансу Банку (форма 1-Д) становив 1646177764,38 грн., що підтверджується довідкою щодо обсягу кредитних операцій ПАТ "Банк Михайлівський" з юридичними особами за вих. №17.08.17/01-вих від 17.08.2017р. та копією оборотно-сальдового балансу ПАТ "Банк Михайлівський" по валюті на дату 21.12.2015р. (а.с. 110,154-171, т.І).

При цьому, як вбачається із зазначеної довідки Банку та копії оборотно-сальдового балансу ПАТ "Банк Михайлівський" по валюті на дату 18.05.2016р., станом на 19.05.2016р. (дата розрахунків за договором відступлення №1) обсяг кредитних операцій Банку з юридичними особами, без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам складав 1517885993,17грн.

У довідці щодо обсягу кредитних операцій ПАТ "Банк Михайлівський" з юридичними особами за вих. №17.08.17/01-вих від 17.08.2017р. зазначено, що встановлено комісією по перевірці правочинів у додатку №1 до акту №4 від 02.06.2016р. за результатами аналізу руху коштів по рахунках клієнтів до моменту розрахунків Банком за договором відступлення №1 зменшення обсягу кредитних операцій з юридичними особами не відбувалося.

Враховуючи зазначене, максимальна сума кредитних операцій з юридичними особами (одна чи декілька) станом на 19.05.2016р. не могла перевищувати 128291771,21 грн., що складає різницю від допустимої межі (1646177764,38-1517885993,17=128291771,21). Натомість Банком укладено правочин, на виконання якого було сплачено 561585182,51 грн.

Таким чином, ПАТ "Банк Михайлівський" були порушені обмеження, встановленні постановою Правління НБУ №917/БТ від 22.12.2015р. в частині проведення операцій на суму 561585182,51 грн. на підставі договору відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016р. при відсутності права на укладення такого правочину.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції правомірно відхилено твердження відповідача про те, що обсяг операцій за договором в сумі 561585182,51грн. не перевищив обсягу операцій в сумі 1646 млн. грн., яким НБУ обмежив діяльність банку, оскільки таке твердження є безпідставним та не відповідає фактичним обставинами справи.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Згідно частини 3 статті 49 вказаного Закону банк зобов'язаний мати структурний підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов'язаними з кредитуванням.

Статтею 44 Закону встановлено, що Банк створює комплексну та адекватну систему управління ризиками, що має враховувати специфіку роботи банку, встановлені Національним банком України вимоги щодо управління ризиками. Система управління ризиками має забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг та контроль за всіма видами ризиків на всіх організаційних рівнях та оцінку достатності капіталу банку для покриття всіх видів ризиків. Банк утворює постійно діючий підрозділ з управління ризиками, що має відповідати за впровадження внутрішніх положень та процедур управління ризиками відповідно до визначених радою банку стратегії та політики управління ризиками. Банк зобов'язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет; комітет з питань управління активами та пасивами.

Враховуючи положення Закону України "Про банки і банківську діяльність" при проведенні кредитних операцій обов'язковим є відповідні рішення спеціально створеного колегіального органу щодо аналізу ризиковості таких операцій та можливості їх проведення банком.

Також позивач в обґрунтування позовних вимог, серед іншого вказує про відсутність рішення будь-якого колегіального органу банку щодо укладення договору відступлення права вимог №1 від 19.05.2016р., наявність якого є обов'язковою в силу вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність".

При цьому, відповідач посилається на рішення єдиного акціонера ПАТ "Банк Михайлівський" (ТОВ "Екосіпан") №4 від 18.05.2016р., яким передбачено укладення договору з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", як на достатню підставу для укладення банком договору відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016р.

Так, пунктом 7.3.15.3. Статуту ПАТ "Банк Михайлівський" передбачено, що рішення акціонера з питань, що належать до компетенції Загальних зборів, оформляється ним письмово (у формі рішення), підписується таким акціонером (його представником) та засвідчується печаткою Банку і печаткою акціонера (якщо акціонер є юридичною особою) або нотаріально. Таке рішення акціонера має статус протоколу Загальних зборів.

Разом з тим, рішення єдиного акціонера ПАТ "Банк Михайлівський" №4 від 18.05.2016р., підписане представником акціонера ТОВ "Екосіпан" ОСОБА_8 та скріплене печаткою ТОВ "Екосіпан" (а.с.58, т.І).

Проте, всупереч вимогам Статуту, на рішенні єдиного акціонера ПАТ "Банк Михайлівський" відсутня печатка банку, а відтак вказане рішення не має статусу протоколу Загальних зборів.

Крім того, згідно наказу ПАТ "Банк Михайлівський" №579-К від 01.08.2014р. ОСОБА_8 з 01.08.2014р. займав посаду заступника голови Правління банку (а.с. 47, т.І).

Абзацом 2 частини 1 статті 39 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що посадові особи органів товариства та їх афілійовані особи не можуть бути представниками інших акціонерів товариства на загальних зборах.

Аналогічні положення містяться в п. 7.3.14.1. статуту Банку, де зазначено, що посадові особи органів Банку та їх афілійовані особи не можуть бути представниками інших акціонерів Банку на загальних зборах.

Згідно статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" афілійована особа банку - будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку.

Таким чином, враховуючи те, що станом на 19.05.2016р. ОСОБА_8 був заступником голови Правління Банку, він не міг бути одночасно і представником єдиного акціонера Банку - ТОВ "Екосіпан" за довіреністю в силу прямої заборони Закону України "Про акціонерні товариства" та Статуту Банку.

Відповідно, доводи відповідача щодо того, що до банку, єдиним акціонером якого є ТОВ "Екосіпан" не застосовуються положення стаття 39 Закону України "Про акціонерні товариства", як це визначено в статті 49 вказаного Закону, спростовуються положенням частиною 1 статті 49 Закону України "Про акціонерні товариства" згідно якої передбачено, що до товариства з одним акціонером не застосовуються положення статей 33-48 цього Закону щодо порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерного товариства.

Отже, законодавцем чітко зазначено, що статті 33-48 вказаного Закону не застосовуються лише щодо порядку скликання та проведення загальних зборів товариства з одним акціонером. При цьому, положення статті 39 Закону регулюють питання представництва акціонерів, а тому мають застосовуватися при прийнятті рішення єдиного акціонера.

Пунктами 5-4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент укладення договору відступлення прав вимоги ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" мав відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський" особовий рахунок №26509300055802, на якому обліковувалися залишки коштів (без урахування коштів, які були зараховані на підставі договору відступлення).

Отже, в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідач мав статус кредитора банку.

Враховуючи наведені обставини та норми Закону, оскільки в ПАТ "Банк Михайлівський" відсутні рішення структурних підрозділів Банку щодо можливості укладення договору відступлення прав вимог №1 від 19.05.2016р. та оцінки ризиків внаслідок проведення операцій за вказаним договором, враховуючи отримання відповідачем, як кредитором Банку грошових коштів за договором відступлення, що призвело до порушення обмежень, встановлених до Банку з боку НБУ, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що договір відступлення прав вимоги укладений між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр та ПАТ "Банк Михайлівський" має ознаку нікчемності правочину, передбачену пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме, Банк уклав правочин, умови якого передбачають платіж з метою надання окремому кредитору переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

Щодо нікчемності правочину, згідно пункту 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме, банк уклав правочини (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України, враховується наступне.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" пов'язаною з банком особою є, зокрема, будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов'язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв'язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком не доведе протилежного (частини 2, 3 статті 52 Закону).

При цьому, як уже було зазначено, під час розгляду даного спору, враховується, що відносини ПАТ "Банк Михайлівський" з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" досліджувалися в межах адміністративної справи №826/15961/16 (а.с. 112-119, т.І).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2017р. у справі №826/15961/16 встановлено, що згідно договору доручення №1 від 11.11.2014р., ПАТ "Банк Михайлівський" виступає повіреним від імені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", на підставі якого ПАТ "Банк Михайлівський" здійснював залучення грошових коштів у позику для ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" від фізичних осіб шляхом укладення договорів з фізичними особами. Відповідно до додатку 2 до договору про внесення змін №19 від 05.01.2016р. до договору доручення №1 від 11.11.2016р., підпунктами 6, 7 пункту 1.2 додатку №3 від 05.01.2016р. до вищенаведеного договору передбачено, що ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" здійснює сплату процентів за такими позиками та повернення грошових коштів в безготівковій формі на рахунок фізичної особи, відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський". Згідно договору доручення №2 від 01.04.2016р. ПАТ "Банк Михайлівський" виступає повіреним від імені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у зв'язку з необхідністю обслуговування фізичних осіб, які уклали з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" за посередництва ПАТ "Банк Михайлівський" договори, що передбачають отримання/залучення грошових коштів у позику від фізичних осіб, внаслідок чого одночасно з укладенням ПАТ "Банк Михайлівський" договорів про залучення коштів від фізичних осіб банк укладав з такими фізичними особами договори про відкриття в банку банківського (поточного) рахунку.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно постанови Правління НБУ №917/БТ від 22.12.2015р. однією з підстав віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних була співпраця з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", через яку банк здійснював опосередковане залучення коштів фізичних осіб.

В постанові Правління НБУ №295/БТ від 27.04.2016р. Національним банком України було зобов'язано ПАТ "Банк Михайлівський" до 16.05.2016р. подати до НБУ документи для визнання банківської групи відповідно до вимог Положення №134 або надати аргументовані пояснення щодо відсутності такої групи.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази виконання банком вимог НБУ.

Також в постанові Правління НБУ №295/БТ від 27.04.2016р. було зобов'язано банк погодити графік погашення небанківськими фінансовими установами, зокрема, ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" коштів, залучених від фізичних осіб.

Таким чином, з вищевказаних постанов Правління НБУ вбачається пов'язаність ПАТ "Банк Михайлівський" з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та вплив Банку (його посадових осіб) на діяльність відповідача.

Твердження та доводи відповідача про те, що особа є пов'язаною з банком лише за умови наявності відповідного рішення правління Банку або уповноваженої комісії НБУ спростовується положеннями статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка визначає перелік осіб, які є пов'язаними з Банком.

Отже, доводи позивача про те, що ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" є пов'язаною з ПАТ "Банк Михайлівський" особою згідно вимог статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та відповідно про наявність ознак нікчемності договору відступлення права вимоги №1 від 19.05.2016р., згідно пункту 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є обґрунтованими та відповідають вимогам Закону.

Щодо ознаки нікчемності правочину, згідно пункту 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" а саме, здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства враховується наступне.

Згідно рішення Правління Національного банку України №14/БТ від 23.05.2016р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" за даними форми статистичної звітності №381 "Довідка про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку" за станом на 19.05.2016р. ПАТ "Банк Михайлівський" встановлено тенденцію щодо зменшення коштів на кореспондентському рахунку протягом звітного періоду, який починаючи з 11.05.2016р. зменшився на 81,1 млн. грн., з 110,0 млн. грн. до 28,9 млн. грн., що є меншим встановленої суми обов'язкових резервів, яка має зберігатися на кореспондентському рахунку щоденно (не менше 36,4 млн. грн.).

У рішення Правління зазначено, що за даними статистичної звітності ПАТ "Банк Михайлівський" за формою №631 "Звіт про структуру активів та пасивів за строками" станом на 11.05.2016 року, що подана ПАТ "Банк Михайлівський" до Національного банку України, виявлено збільшення ризиків для вкладників та інших кредиторів, про що свідчить наявність суттєвої незбалансованості за строками погашення активів та пасивів у періоді "до 31 дня", яка станом на 11.05.2016 року становить - 344,1 млн. грн. (або 12,02 відсотка), та має тенденцію до збільшення порівняно зі станом на 11.12.2015 року (становила - 300,1 млн. грн., або 10,51 відсотка).

Згідно змісту рішення Правління НБУ №14/БТ від 23.05.2016р. та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2017р. у справі №826/15961/16 підставою для прийняття рішення про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних стало проведення банком операцій, що призвели до збільшення зобов'язань ПАТ "Банк Михайлівський" перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок зменшення зобов'язань перед юридичною особою.

Вказаним судовим рішенням у справі №826/15961/16 встановлено, що за даними статистичної звітності ПАТ "Банк Михайлівський" за формою №1Д "Баланс банку" станом на 20.05.2016р., що подана Банком до НБУ, обсяг залучених коштів фізичних осіб збільшився порівняно з даними станом на 19.05.2016р. на 1031,3 млн. грн. та становив 2681,8 млн. грн. Також значне збільшення залишків на рахунках фізичних осіб 20.05.2016р. порівняно із 19.05.2016р. зафіксовано у звіті куратора ПАТ "Банк Михайлівський" (збільшення із 1645,0 млн. грн. до 1676,9 млн. грн.).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2017р. по справі №826/15961/16 встановлено, що згідно звіту куратора ПАТ "Банк Михайлівський" та виписки по особовому рахунку №26509300055802 ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", відкритого в ПАТ "Банк Михайлівський", за період з 04.05.2016р. по 20.05.2016р., значне збільшення вкладів фізичних осіб відбулося внаслідок повернення ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" залучених коштів та виплати доходу фізичним особам за договорами, укладеними з фізичними особами, що передбачають отримання/залучення відповідачем грошових коштів у позику від фізичних осіб. Так, за період з 04.05.2016р. по 20.05.2016р., фізичним особам було перераховано 1507, млн. грн. За 19.05.2016р. залишок за рахунком №26509300055802 ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" зменшився з 37,8 млн. грн. до 2,6 млн. грн., списання з рахунку в сумі 1544,8 млн. грн. (а.с. 116, т. І).

При цьому, списання з рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та зарахування на рахунки фізичних осіб грошових коштів відбулось внаслідок банківських операцій, в тому числі, шляхом збільшення залишку за рахунком ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" відкритим в банку на 562 млн. грн. за договором відступлення права вимоги №1 від 19.05.2016р., за яким банком відображено розрахунки внутрішніми проводками в балансі.

Разом з тим, як уже було зазначено, адміністративним судом при розгляді вказаної справи встановлено, що внаслідок дій ПАТ "Банк Михайлівський" щодо відображення розрахунків внутрішніми проводками в балансі шляхом збільшення, зокрема, на 562 млн. грн. за рахунком ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" є банківською операцією, внаслідок якої виникли зобов'язання ПАТ "Банк Михайлівський" перед юридичною особою, як власником рахунку та грошових коштів, які на ньому зараховані. В свою чергу, проведення операцій від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" за рахунок коштів, відображених на його рахунку внаслідок проведення вищезазначеної операції та коштів, що обліковувалися на його поточному рахунку, щодо перерахування на поточні рахунки фізичних осіб, відкритих в ПАТ "Банк Михайлівський" коштів з призначенням платежу: "повернення коштів згідно з договором", "оплата процентів по договору", у тому числі достроково, призвело до фактичного зменшення зобов'язань ПАТ "Банк Михайлівський" перед ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та збільшення зобов'язань перед фізичними особами, які мають в ПАТ "Банк Михайлівський" поточні рахунки та в силу п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є вкладниками. При цьому, судом зазначено, що фактично грошові кошти як на рахунки юридичних осіб, так і на рахунки фізичних осіб не перераховувались за відсутності грошових коштів в такій кількості на кореспондентському рахунку ПАТ "Банк Михайлівський".

Згідно довідки ПАТ "Банк Михайлівський" №07.09.17/03-вих від 07.09.2017р. станом на 19.05.2016р. залишок грошових коштів на коррахунках Банку становив 114047046,91 грн. Як було зазначено вище відповідачем за період з 04.05.2016р. по 20.05.2016р., фізичним особам було перераховано 1507, млн. грн., у зв'язку з чим ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" зменшило свої зобов'язання на вказану суму перед фізичними особами (а.с. 214, т.І).

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 29 Закону у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), Фонд набуває прав кредитора, зокрема, на загальну суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам такого банку на день початку процедури його ліквідації.

Отже, після відшкодування Фондом вкладникам банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, банк зобов'язаний повернути вказані кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зважаючи на те, що після отримання коштів за договором відступлення відповідач одразу спрямував їх на рахунки фізичних осіб, чим зменшив власні зобов'язання, але при цьому збільшилися зобов'язання банку перед фізичними особами, то відповідно виконання договору відступлення призвело до збільшення витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пов'язаних з виведенням банку з ринку в частині виплати гарантованої суми відшкодування.

Таким чином, укладений між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ПАТ "Банк Михайлівський" договір відступлення права вимоги №1 від 19.05.2016р. має ознаки нікчемності правочину, передбачені частинами 2, 7-9 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).

Правові наслідки недійсності правочину встановлені статтею 216 ЦК України.

Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Пунктом 10 постанови пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 роз'яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 ГПК України).

Враховуючи наведені обставини, норми чинного законодавства, наявні матеріалах справи докази, місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про застосування наслідків нікчемності договору відступлення права вимоги №1 укладеного 19.05.2016р. між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та стягнення з відповідача 561585182,51грн., які були перераховані останнім на підставі вказаного договору відступлення права вимоги.

Позовні вимоги банку є обґрунтованими, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягають до задоволення у повному обсязі.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими; не підтверджені належними доказами, спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи і не відповідають вимогам закону, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Оскаржуване рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ "Банк Михайлівський" у даній справі прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" від 24.01.2018р. не підлягає до задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" від 24.01.18р. залишити без задоволення

Рішення господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2018 року у справі №924/622/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/622/17 повернути господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "26" лютого 2018 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Крейбух О.Г.