Постанова № 72415597, 22.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2018 р. Справа№ 911/2314/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар судового засідання: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Собко О.В., Зубар О.В.;

відповідача: Холод І.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"НАФТОГАЗМОНТАЖ"

на рішення Господарського суду Київської області

від 19.10.2017

у справі №911/2314/17 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в

особі філії Газопромислового управління

"Шебелинкагазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"НАФТОГАЗМОНТАЖ"

про стягнення 5 711 659,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗМОНТАЖ" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій за договором будівельного підряду "під ключ" №10.КБ/2016 від 07.12.2016 у загальній сумі 7 654 367,16 грн. (з них: 2 333 940,00 грн. - штраф за порушення строків поставки устаткування, 1 506 391,56 грн. - пеня за порушення строків поставки устаткування станом на дату подання позовної заяви (20.07.2017), 239 917,80 грн. - штраф за порушення строків виконання робіт, 3 574 178,00 грн. - штраф за односторонню необґрунтовану відмову від виконання зобов'язань).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення укладеного з позивачем договору не здійснив поставку устаткування в строк, передбачений графіком виконання робіт по об'єкту, не виконав роботи в строки, передбачені договором, у зв'язку з чим у позивача виникло право на нарахування відповідачу штрафних санкцій.

В процесі судового розгляду позивач неодноразово уточняв свої вимоги і згідно з останньою заявою (том справи - 2, аркуші справи - 164-158) просив суд стягнути з відповідача 2 333 940,00 грн. штрафу за порушення строків поставки устаткування, 3 137 801,92 грн. пені, 239 917,80 грн. штрафу за порушення строків виконання робіт та витрати по сплаті судового збору у розмірі 85 674,90 грн. покласти на відповідача, а також повернути позивачу суму надмірно сплаченого судового збору у розмірі 29 140,61 грн.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на безпідставності та непідтвердженості вимог позивача належними доказами, просив суд в позові відмовити. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- до пропущення строків виконання робіт за договором призвело порушення позивачем своїх договірних зобов'язань, оскільки позивач змінив Технічні вимоги до установки осушки газу (УОГ) на УКПГ Ульянівського ГКР (додаток № 2 до договору) шляхом зміни даних щодо компонентного складу газу, що потраплятиме на установку осушки газу;

- позивач надав відповідачеві Технічні умови приєднання до електричних мереж ГПУ "Шебелинкагазвидобування" технологічного обладнання по об'єкту "Блочно-модульна установка адсорбційної осушки газу (УОТ) на УКПГ Ульянівського ГКР" №5-02-6000-3 від 15.06.2017 лише 16.06.2017, тобто після закінчення граничного строку виконання всіх робіт за договором, встановленого додатковою угодою №1 до договору від 31.03.2017;

- позивач розглядав передану відповідачем проектну документацію більше місяця, що підтверджується накладною про передання проектно-кошторисної документації №3 до договору №10.КБ/2017 від 07.12.2016 від 27.06.2017 та листом від 27.07.2017 "Щодо усунення зауважень в робочому проекті" №8-05-7466-3. Водночас, після врахування всіх зауважень позивача, відповідач вніс зміни до проектної документації, отримав позитивний експертний висновок, передав позивачеві всю проектну документацію, необхідні сертифікати експертизи відповідності вимогам технічного регламенту, експертний звіт №586.3917.17/4619 від 29.08.2017, однак позивач безпідставно повторно надіслав відповідачеві вже інші зауваження до проектної документації, що підтверджується листами;

- оскільки порушення строків виконання робіт за договором є наслідком прострочення позивача (кредитора), яке триває й до сьогодні, відповідач, на його переконання, в розумінні норм чинного законодавства, не вважається таким, що прострочив виконання своїх обов'язків за договором, а тому до нього не можуть бути застосовані санкції у вигляді штрафу та пені, які просить застосувати позивач;

- в порядку ст. 188 Господарського кодексу України відповідачем був направлений позивачу лист №106 від 08.06.2017 з додатками, в якому відповідач просив, у зв'язку з об'єктивною неможливістю виконати обов'язки за договором в строк, перенести строк закінчення виконання робіт на 30.09.2017. Позивач розглянув вказаний лист у 20-денний строк, визнав поважність обставин та погодив перенесення строків виконання робіт за договором, листом від 26.06.2017 №6-02-6373-3, направивши відповідачеві підписаний позивачем спільний наказ №1298 від 22.06.2017 щодо внесення доповнень та змін до наказу №967/(8/1) від 27.04.2017, в якому зазначив, що роботи на УКПГ Ульянівського ГКР мають бути закінчені до 30.09.2017;

- сторони на основі вільного волевиявлення, розуміючи значення своїх дій, бажаючи реального настання правових наслідків, внесли зміни до договору та погодили, що датою закінчення виконання робіт за договором є 30.09.2017;

- позивач передчасно звернувся до Господарського суду Київської області за захистом своїх прав, адже подав позовну заяву ще 02.08.2017, тобто до моменту закінчення строків виконання робіт за договором;

- відповідач закінчив виконання будівельних робіт за договором ще в серпні 2017 року, про що повідомив позивача листом №224 від 08.09.2017, в якому вказав, що установку осушки газу було змонтовано ще у серпні 2017 року та повторно просив підписати додаткову угоду № 2 до договору, з метою передання змонтованої установки за актами форми КБ-2В, КБ-3;

- починаючи з 11.09.2017, позивач ухиляється як від підписання додаткової угоди №2 до договору та прийняття об'єкту, так і від надання будь-яких пропозицій та зауважень, у зв'язку з чим відповідач 05.10.2017 передав позивачу на підписання вже безпосередньо акти виконаних робіт форми КБ-2В, КБ-3, що підтверджується листом №256 від 29.09.2017, але позивач ухиляється від їх підписання чи надання зауважень, а тому відповідач не вважається таким, що порушив виконання своїх зобов'язань за договором. У свою чергу, незважаючи на прострочення позивача (кредитора), відповідач більшу частину робіт за договором виконав.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2017 у справі №911/2314/17 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2 333 940,00 грн. штрафу за порушення строків поставки устаткування, 3 137 801,92 грн. пені, 239 917,80 грн. штрафу за порушення строків виконання робіт та 85 674,90 грн. витрат по сплаті судового збору. При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем було порушено строки виконання своїх договірних зобов'язань перед позивачем, внаслідок чого у останнього виникло право на застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених умовами укладеного між сторонами договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017у справі №911/2314/17 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- договором не передбачена поставка устаткування, а тому неможливо стягнути з відповідача штраф та пеню за порушення строків поставки. Однак суд, неправильно застосувавши норми ст. ст. 655, 692, 717 Цивільного кодексу України, не встановивши всіх обставин, що мають значення для справи, стягнув штраф за порушення строків поставки устаткування;

- позивач прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором: надав Технічні умови після закінчення строку виконання робіт; змінив завдання на проектування та не надав повного нового завдання на проектування; порушив порядок та строки погодження проектної документації. У зв'язку з цим відповідач не мав юридичної та фактичної можливості виконати свої обов'язки за Договором в обумовлений строк. Прострочення позивача унеможливлює застосування до відповідача санкцій за порушення строків виконання робіт за Договором. Проте суд, неправильно застосувавши норми ст. ст. 549, 610-612 Цивільного кодексу та ст. 231 Господарського кодексу України, стягнув штраф та пеню за порушення строків виконання робіт за Договором протягом часу прострочення позивача;

- внаслідок порушення строків виконання робіт за Договором позивач не зазнав жодних збитків; станом на кінець серпня 2017 всі роботи за Договором були виконані; порушення строків виконання робіт сталось з вини позивача; позивач зацікавлений у збагаченні за рахунок відповідача. Тобто існували всі підстави для зменшення за ініціативою суду на 90% штрафу та пені, що підлягали стягненню з відповідача. Однак суд протиправно не застосував норми ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України;

- суд не розглянув заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог. Однак в порушення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд задовольнив позов з виходом за межі позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2017 апеляційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Ткаченко Б.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Ткаченко Б.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.12.2017.

11.12.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив суд залишити скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість. Загалом доводи заперечень ідентичні тим, які наводилися ним під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.12.2017, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відпустці з 04.12.2017 по 17.12.2017, для розгляду справи №911/2314/17 було визначено наступний склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14.12.2017.

13.12.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

14.12.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли:

- промова представника відповідача;

- заява про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: первинної документації за укладеним з позивачем договором про приймання-передачу змонтованого обладнання на об'єкті.

Вказану заяву було задоволено та залучено надані відповідачем документи до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.12.2017 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з урахуванням додаткових пояснень до неї, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017 у справі №911/2314/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 14.12.2017 представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 14.12.2017 було оголошено перерву до 08.02.2018.

08.02.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 08.02.2018 представники сторін підтримали пояснення, надані у попередньому судовому засіданні.

В судовому засіданні 08.02.2018 було оголошено перерву до 22.02.2018.

19.02.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 22.02.2018 представник відповідача підтримав раніше надані пояснення, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 22.02.2018 представник позивача також підтримав пояснення, надані у попередніх судових засіданнях, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 22.02.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

07.12.2016 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником, було укладено договір будівельного підряду "під ключ" №10.КБ/2016 (далі - Договір підряду) (том справи - 1, аркуші справи - 15-21).

За умовами Договору підряду (п.п.1.1, 1.3) замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами і засобами, а також необхідними матеріалами виконати проектно-вишукувальні роботи, погодити в державній експертній організації відповідно до чинного законодавства розроблену проектно-кошторисну документацію, отримати позитивний висновок, побудувати та укомплектувати необхідним устаткуванням за завданням замовника відповідно до проектно-кошторисної документації, умов договору та здати у встановлений строк об'єкт, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити закінчений будівництвом та обладнаний об'єкт. Найменування та місцезнаходження об'єкту - Облаштування Ульяновського ГКР. Монтаж компресорних агрегатів на УКПНГ Ульяновського ГКР. Встановлення адсорбційної осушки газу на УКПГ Ульяновського ГКР Дніпропетровська область. Роботи "під ключ" (далі - об'єкт), с. Трудолюбівка, Магдалинівського району, Дніпропетровської області.

Строк виконання робіт погоджений сторонами в розділі 2 Договору підряду, відповідно до якого початок виконання проектних робіт - після передачі замовником за актом приймання-передачі завдання на проектування, Технічних вимог до УОГ. Початок виконання будівельно-монтажних робіт - протягом п'яти днів після передачі замовником будівельного майданчика. Закінчення виконання робіт - до 31.03.2017. Строки виконання проектних та будівельно-монтажних робіт та поставки устаткування передбачені у графіку виконання робіт (додаток № 3) та графіку поставки устаткування (додаток №4). Ці додатки є невід'ємними частинами даного договору. Місце виконання робіт: с. Трудолюбівка, Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Порядок виконання робіт, матеріально-технічного забезпечення, передача будівельного майданчика та проектно-кошторисної документації визначена сторонами у розділі 3 Договору підряду, відповідно до п.3.6 якого устаткування згідно з переліком та за цінами, визначеними в специфікації устаткування (додаток №5) поставляється підрядником комплектно на об'єкт в строки згідно з графіком поставки.

Відповідальність сторін погоджена в розділі 8 Договору підряду,згідно з п.п.8.2, 8.3, 8.6 якого за порушення строків поставки устаткування з вини підрядника, останній сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченої поставки, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. У випадку, коли така прострочка тривала більше 30-ти робочих днів, підрядник сплачує замовнику додатково штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого устаткування. У разі порушення з вини підрядника строків виконання робіт (етапів робіт) підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 10 % від вартості робіт (етапів робіт), з яких допущено прострочення виконання. В разі прострочення підрядником з його вини строку виконання робіт та/або поставки устаткування, замовник має право відмовитись від приймання виконання робіт та/або поставки устаткування та розірвати договір відповідно до умов цього договору. Якщо замовник не відмовився від виконання простроченого підрядником зобов'язання, останній має нести відповідальність у вигляді штрафу (пені) згідно п. 8.2 договору до моменту виконання зобов'язання.

В п.12.7 Договору підряду визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до повного виконання.

31.03.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору підряду (том справи - 1, аркуш справи - 30), в якій сторони дійшли згоди внести зміни до договору шляхом визначення у п.2.3 договору дати закінчення виконання робіт - до 15.06.2017 та визначення у п.2.4 договору, що "строки виконання проектних та будівельно-монтажних робіт та поставки устаткування передбачені: у Графіку виконання робіт (Додаток № 1-а), поставки обладнання та матеріалів (Додаток № 2-а). Ці додатки є невід'ємною частиною даного договору".

В п.8.3 графіку виконання робіт по об'єкту (додаток №1-а до додаткової угоди №1 від 31.03.2017) передбачено здійснення поставки устаткування у строк до 15.05.2017.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач не здійснив виконання робіт у порядку і строки, передбачені Договором підряду, а також не здійснив поставку устаткування. Натомість позивач у повному обсязі виконав свої грошові зобов'язання перед відповідачем, перерахував відповідачу аванс у розмірі 30% від вартості договору в сумі 10 722 353,40 грн., передав відповідачу завдання на проектування та технічні умови до установки осушки газу (далі - УОГ) згідно з додатками №1, №2 до Договору підряду та передав відповідачу будівельний майданчик.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що у нього виникло право на застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених Договором підряду, у зв'язку з чим позивач просив суд (в редакції уточнених позовних вимог) стягнути з відповідача 2 333 940,00 грн. штрафу за порушення строків поставки устаткування, 3 137 801,92 грн. пені та 239 917,80 грн. штрафу за порушення строків виконання робіт.

Місцевий господарський задовольнив позов повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ст. 875 Цивільного кодексу України).

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (ст. 887 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, нарахованих за неналежне виконання умов Договору підряду.

В процесі судового розгляду було встановлено, що з метою поставки необхідного для об'єкту устаткування відповідач 08.12.2016 уклав з румунською компанією SC TOTALGAZ INDUSTRI SRL договір на поставку обладнання №180079.

Згідно з положеннями ст. ст. 888, 890 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором.

Вказані норми кореспондуються з п.29 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №45 від 16.05.2011 було затверджено Порядок розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, в п.3 якого передбачено, що для забезпечення проектування об'єкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування.

Як було встановлено судом, вихідні дані для проектування були викладені в Завданні на проектування (додаток №1 до Договору підряду), а саме у пункті 6 Завдання, згідно з яким вихідні дані для проектування )основні параметри роботи блоку адсорбційної осушки газу) встановлювались такі: продуктивність по газу - 0,800 млн. м.куб на добу; тиск на виході з УОГ - 4,5…5,5 Мпа; температура газу на вході в УОГ +45 С; температура газу на виході з УОГ + 45 С; температура газу регенерації +220…+300 С.

Відповідач в своїх запереченнях проти позову зазначав, що позивач повідомив відповідача про уточнення складу газу, у зв'язку з чим на установку адсорбційної осушки газу на УКПГ Ульянівського ГКР можливе надходження газу з точкою роси по вуглеводнях на рівні +15...20 °С. На підтвердження викладеного, відповідач послався на лист №6-06-14081-3 від 30.12.2016 (том справи - 1, аркуш справи - 124). Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд у своєму рішенні, з названого листа не вбачається будь-якого повідомлення відповідача, який не є адресатом листа, про можливість надходження газу з точкою роси по вуглеводнях на рівні +15...20 °С на установку адсорбційної осушки газу на УКПГ Ульянівського ГКР, оскільки про вказані обставини в листі взагалі не йдеться.

За твердженням відповідача, характеристика газу, наведена у Завданні на проектування (додаток 1 до договору), Технічних вимогах до установки осушки газу (додаток 2 до Договору підряду), не давала змогу встановити зазначений вище факт, оскільки вміст важких вуглеводнів зазначався як С6+ (не вказувався вміст гептанів, октанів, нонанів, деканів, які суттєво впливають на точку роси по вуглеводнях), а без вмісту С7, С8, С9, С10 взагалі неможливо розрахувати точку роси, як було встановлено пізніше. Зазначені обставини, за твердженням відповідача, призвели до необхідності зміни адсорбенту та, відповідно, розмірів обладнання, що, в свою чергу, спричинило збільшення вартості адсорбенту, обладнання та БМР. Відповідач вважає, що позивачем фактично було змінено умови і Завдання на проектування (додаток 1 до Договору підряду), і Технічних вимог до установки осушки газу (додаток 2 до Договору підряду).

За умовами укладеного між сторонами Договору підряду (п.11.3) зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою у формі додатку до цього договору, у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Натомість, зазначаючи про наявність змін у вихідних даних (технічних умов, технічних вимог, завдання на проектування тощо), відповідач не надав ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про його звернення до позивача з пропозицією щодо внесення відповідних змін до додатків до Договору підряду. При цьому відповідачем не наведено посилання на будь-які норми закону чи договору, з яких би випливала необхідність зазначення у вихідних даних для проектування установки осушки газу (технічних умовах, технічних вимогах, технічному завданні тощо) відсоткового значення важких вуглеводнів у складі газу, і, відповідно, обов'язок позивача саме ці дані зазначати.

Докази, які б свідчили про неможливість виготовлення проектної документації, поставки устаткування та виконання будівельних робіт згідно з умовами укладеного між сторонами Договору підряду відповідач не надав.

Відповідач зазначав про те, що в п.19 початкового Технічного завдання зазначено, що на установку осушки газу потраплятиме газ з вмістом С6+ зі значенням 0,224%, проте після зміни Технічного завдання було встановлено, що на установку осушки газу потраплятиме газ з вмістом важких вуглеводнів (С7, С8, С9, С10).

Однак зміни до Технічного завдання у встановленому порядку не вносилися.

За твердженням відповідача, з метою отримання даних щодо відсоткового значення С7, С8, С9, С10 у складі газу на вході до установки осушки, згідно зі зміненим, на його думку, Технічним завданням, компанія SC TOTALGAZ INDUSTRI SRL (виробник устаткування для будівництва осушки газу, згідно з договором на поставку обладнання №180079 від 08.12.2016) звернулась до позивача з листом "Про склад газу Ульянівського ГКР". Натомість позивач у відповідь на цей лист повідомив відсоткове значення лише вуглеводнів С7, С8 у складі газу, що підтверджується листом №6-06-14081-3 з додатками, а відсоткове значення С9, С10 у складі газу залишилось невідомим. У зв'язку з наведеним, відповідач прийшов до висновку, що позивач не надав відповідачеві всіх необхідних даних щодо складу газу, відповідно до зміненого Технічного завдання.

В матеріалах справи наявний лист компанії SC TOTALGAZ INDUSTRI SRL від 30.08.2017 №189854 "Фактична ситуація - Договір для постачання обладнання №180079/08.12.2016, укладений з ТОВ "НАФТОГАЗМОНТАЖ" (том справи - 1, аркуші справи - 197-205), з якого вбачається, що відповідно до практики в даній галузі, у разі якщо бенефіціар хоче придбати установку осушки газу для скорочення важких вуглеводнів, він повинен надати виробнику композицію газу з чіткою та точною диференціацією значень кількості вищих вуглеводнів на кожний компонент, від С6 до С10. Далі постачальник устаткування вказує, що після підписання контракту TOTALGAZ прийняв рішення про додаткову перевірку первісних даних, вказаних в технічній специфікації.

В матеріалах справи наявна копія звернення без дати і номера компанії SC TOTALGAZ INDUSTRI SRL до пана Марущенка (начальник департаменту наземної інфраструктури ПАТ "Укргазвидобування") "Про склад газу Ульянівського ГКР" (том справи - 1, аркуш справи - 213), в якому компанія для укомплектування установки осушки газу на УКПНГ Ульянівського ГКР "наиболее подходящей маркой адсорбента" просить надати дані про відсотковий склад вуглеводнів вище С6 (до С10 і вище) у складі газу на вході до установки осушки.

З наведеного випливає, що всі подальші перемовини, листування, зустрічі, наради учасників відносин відбувалися у зв'язку з прийняттям рішення щодо додаткової перевірки первісних даних, вказаних в технічній специфікації, компанією SC TOTALGAZ INDUSTRI SRL.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне суду не надано.

Відповідач в своїх поясненнях зазначав про те, що 21.02.2017 відбулась технічна нарада уповноважених представників сторін та компанії SC TOTALGAZ INDUSTRI SRL, в ході якої позивач повідомив, що на об'єкт потраплятиме газ з іншим складом, відмінним від того, який початково був визначений позивачем у технічному завданні, що підтверджується протоколом технічної наради щодо встановлення адсорбційної осушки газу на УКПГ Ульянівського ГКР "Роботи під ключ". Так, якщо початково, згідно з технічним завданням позивача, на об'єкт мав подаватись газ з вмістом гексанів (С6) - 0,224%, то після проведення технічної наради було встановлено, що на об'єкт подаватиметься газ з вмістом гептанів (С7) -?%, октанів (С8) - ?%, нонанів (С9) - ?%, деканів (С10) - ?%. Відповідач наголошував на тому, що вказана зміна складу газу і є зміною технічного завдання, викладеного позивачем в додатках №№1, 2 до договору (том справи - 2, аркуші справи - 172-188).

Однак, дослідивши протокол технічної наради щодо встановлення адсорбційної осушки газу на УКПГ Ульянівського ГКР "Роботи під ключ" від 21.02.2017, судом було встановлено відсутність у вказаному документі будь-яких посилань як на зміну технічного завдання загалом, так і на зміну складу газу, зокрема.

За твердженням відповідача, у період з 21.02.2017 до 05.06.2017 відповідач та компанія SC TOTALGAZ INDUSTRI SRL спільними діями виконували обов'язки позивача за договором, а саме - визначали вихідні дані (значення С9, С10) нового технічного завдання. Зокрема, з метою визначення точки роси газу по вуглеводнях (С9, С10) на вході газу в установку осушки було проведено моделювання процесу адсорбції газу. За результатами вказаного моделювання було підібрано правильний процес адсорбції, відповідно до нового технічного завдання, а саме, отримано нові вихідні дані, визначено тип та кількість адсорбенту, необхідного для будівництва установки.

Натомість, як було встановлено судом, жодного додаткового моделювання чи дослідження позивач відповідачу за умовами Договору підряду (з урахуванням додаткової угоди №1 від 31.03.2017) чи в інший спосіб позивач не замовляв. До того ж, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, до обов'язків позивача визначення вихідних даних щодо значень С9, С10 Договором підряду не віднесено.

Відносно доводів відповідача про те, що сторонами був узгоджений строк виконання робіт до 30.09.2017, судом було з'ясовано наступне.

За умовами п.2.4 Договору підряду сторони погодили строки виконання проектних і будівельно-монтажних робіт та поставки устаткування передбачені у графіку виконання робіт (додаток №3) та графіку поставки устаткування (додаток №4), які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідач листом №51 від 22.03.2017 звернувся до позивача з пропозицією про продовження строку виконання робіт за Договором підряду, посилаючись на те, що в ході проектування була встановлена велика вірогідність того, що на установку можливо надходження газу з точкою роси по вуглеводнях на рівні + 15…+20 С. Характеристика ж газу, що наведена у технічному завданні ПАТ "Укргазвидобування", не давала змогу встановити цей факт, оскільки вміст важких вуглеводнів зазначався, як С6+ (не вказувався вміст гептанів, октанів, нонанів та деканів, які суттєво впливають на точку роси по вуглеводнях). Вищевказані обставини призвели до необхідності зміни адсорбенту та, відповідно, розмірів обладнання. Ці зміни спричинили, в свою чергу, збільшення вартості адсорбенту, обладнання та БМР порівняно з попередньо запланованими.

Згідно з наданими позивачем поясненнями, відповідно до умов п.11.3 Договору підряду та зважаючи на викладені у вищезгаданому листі відповідача обставини, позивачем було погоджено змінені строки поставки устаткування та виконання робіт за договором шляхом укладення додаткової угоди №1 від 31.03.2017. Названою додатковою угодою, зокрема, було визначено строк закінчення робіт - до 15.06.2017. Жодних інших додаткових угод до Договору підряду, якими б коригувалися строки виконання робіт та поставки устаткування між сторонами не укладалося.

Викладені обставини спростовують доводи відповідача щодо продовження строку виконання робіт до 30.09.2017, оскільки вони не відповідають умовам укладеного між сторонами Договору підряду.

Відповідач посилався на спільний наказ №1298 від 22.06.2017, як на доказ досягнення сторонами згоди щодо продовження строку виконання робіт. Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд, названий наказ встановлює можливість доступу на стратегічні об'єкти Ульянівського газоконденсатного родовища і не є додатковою угодою до договору. В наказі №1298 від 22.06.2017 сторони доповнили склад бригади працівників товариства відповідача, які пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці та безпечному проведенню вогневих робіт і мають відповідне посвідчення. Зазначений в наказі термін (30.09.2017) жодним чином не змінює умови укладеного сторонами Договору підряду, а лише надає право працівникам підрядника виконувати і надалі вже прострочені ним роботи.

В матеріалах справи наявний лист відповідача №106 від 08.06.2017 про продовження строків будівництва (том справи - 1, аркуші справи - 129-131), в якому він просив позивача, посилаючись на те, що наведені у попередньому листі від 22.03.2017 №51 обставини спричинили, своєю чергою, наступні обставини: виявлення необхідності вилучення порівняно великих кількостей вищих вуглеводнів спричинило зростання максимальної температури процесу регенерації адсорбенту, що призвело до зміни кількості високотемпературної арматури; суттєво зросла вага обладнання, що, у сукупністю з наявністю ґрунтів, здатних просідати, призвело до суттєвого зростання кількості видаткових матеріалів на виготовлення фундаментів. Окрім того, виробником обладнання на пілотній установці було проведено дослідження (моделювання) процесу адсорбції, в ході якого було виявлено необхідність збільшення загальної маси всіх адсорбентів та керамічних кульок та заміни частини адсорбенту на адсорбент іншого типу. Наведені зміни стали причиною чергового збільшення вартості робіт, термінів виробництва обладнання та унеможливили виконання робіт на об'єкті в терміни, що були встановлені додатковою угодою №1 від 31.03.2017 до Договору підряду, у зв'язку з чим відповідач просив позивача продовжити терміни закінчення робіт за Договором до 30.09.2017, надіславши при цьому позивачеві два примірники додаткової угоди №2 до вказаного договору.

Однак позивач запропонований проект додаткової угоди №2 не підписав, строки виконання робіт не продовжив.

Доказів, які б свідчили про протилежне, як і доказів на підтвердження звернення відповідача до суду з позовом щодо внесення змін до Договору підряду, зокрема, відносно продовження строку виконання робіт до 30.09.2017 не надано.

Відповідач в своїх запереченнях проти позовних вимог посилався на норми ч.4 ст. 612 Цивільного кодексу України, згідно з якою прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Аналогічні положення наведені в ч.3 ст. 220 Господарського кодексу України. Також відповідач зазначав про те, що згідно з ч.1 ст. 221 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Однак вказані правові норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки надані до матеріалів справи докази та пояснення сторін свідчать про те, що в даному випадку має місце прострочення виконання договірних зобов'язань саме відповідачем, оскільки останній порушив строки поставки устаткування та виконання робіт за укладеним з позивачем Договором підряду.

Доказів, які б свідчили про те, що прострочення відповідача відбулося з вини позивача суду не надано.

Доводи відповідача про те, що позивач зволікав із затвердженням переданої йому проектної документації є безпідставними, оскільки передача вказаної документації відбувалася поза межами строків, встановлених для виконання робіт Договором підряду (зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 31.03.2017).

Посилання відповідача на порушення позивачем строків передачі Технічних умов №5-02-6000-3 від 14.06.2017 приєднання до електричних мереж ГПУ "Шебелинкагазвидобування" технологічного обладнання є безпідставним, оскільки зазначені умови надаються для приєднання електротехнічної частини проектованого технологічного обладнання, а відповідачем не надано доказів того, яким чином ненадання позивачем зазначених Технічних умов вплинуло на порушення, зокрема, строків поставки устаткування. Окрім того, як вірно зазначив місцевий господарський суд, умовами Договору поставки не встановлено строку для передачі позивачем відповідачеві вказаних Технічних умов приєднання до електричних мереж.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначав про те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги наданий відповідачем експертний висновок №586.3917.17/4619 від 29.08.2017 (том справи - 2, аркуші справи - 107-126), хоча останній містить інформацію про зміну позивачем завдання на проектування та наслідки такої зміни. Однак, наданий відповідачем експертний висновок не спростовує висновків місцевого господарського суду ані щодо відсутності змін технічного завдання, ані щодо відсутності змін умов укладеного між сторонами Договору підряду з цього питання чи строків виконання.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Поняття неустойки наведено в ст. 549 названого Кодексу, згідно з якою неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 333 940,00 грн. штрафу за порушення строків поставки устаткування відповідно до п.8.2 Договору підряду, 3 137 801,92 грн. пені відповідно до п.8.2 Договору підряду та 239 917,80 грн. штрафу за порушення строків виконання робіт відповідно до п.8.3 Договору підряду.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у Договорі підряду було встановлено наступну відповідальність за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань:

- за невиконання чи неналежне виконання умов Договору сторону несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України;

- за порушення строків поставки устаткування з вини підрядника, останній сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченої поставки, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. У випадку, коли така прострочка тривала більше 30-ти робочих днів, підрядник сплачує замовнику додатково штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого устаткування (п.8.2 Договору підряду);

- у разі порушення з вини підрядника строків виконання робіт (етапів робіт) підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 10% від вартості робіт (етапів робіт), з яких допущено прострочення виконання (п.8.3 Договору підряду).

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, здійснений позивачем, колегія суддів дійшла висновку про його арифметичну правильність, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, одночасно штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду (Касаційного господарського суду) від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, а відповідно до ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що місцевим господарським судом не було розглянуто заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки факт надання такої заяви та підтримання позивачем позовних вимог саме з урахуванням збільшення їх розміру зафіксовано як в протоколі судового засідання від 12.10.2017 (том справи - 2, аркуші справи - 218-219), так і в самому рішенні суду у даній справі. Позивачем протягом розгляду справи неодноразово уточнювався розмір позовних вимог як у сторону його зменшення, так і збільшення. Водночас, сплачена позивачем при поданні позовної заяви сума судового збору є більшою, ніж підлягало б сплаті з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, тобто в даному випадку має місце переплата судового збору. Наведеним спростовується посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом було розглянуто дану справу з порушенням ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, тобто з виходом за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надані до матеріалів справи докази та пояснення сторін свідчать про те, що в даному конкретному випадку наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафних санкцій (пеня та штраф), у зв'язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76, 129, 269, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗМОНТАЖ" на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017 у справі №911/2314/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017 у справі №911/2314/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2314/17 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова

Повний текст постанови виготовлено 26.02.2018