Постанова № 72415547, 20.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Справа№ 910/17944/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Карпович А.Р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями "Торговий Дім "МАЗ-Україна"

на рішення господарського суду міста Києва

від 06.12.2017 (повний текст рішення складено 13.12.2017)

у справі №910/17944/17 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями "Торговий Дім "МАЗ-Україна"

про стягнення 309630,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями "Торговий Дім "МАЗ-Україна" про стягнення пені у розмірі 309630,06 грн., нарахованої відповідно до п.6.2 купівлі-продажу №04-007/16КП від 31.08.2016 за неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо передачі товару у встановлений договором строк.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями "Торговий Дім "МАЗ-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" 307 230,84 грн. пені та 4608,46 грн. судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовилено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями "Торговий Дім "МАЗ-Україна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/17944/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає про відсутність підстав для нарахування та стягнення пені, посилаючись на те, що в порушення статей 230, 231 Господарського кодексу України, в пункті 6.2 укладеного між сторонами договору чітко не визначено за порушення якого саме зобов'язання настає відповідальність у вигляді пені та від якої саме суми повинні нараховуватись відсотки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 (у складі: головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями "Торговий Дім "МАЗ-Україна" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/17944/17; відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями "Торговий Дім "МАЗ-Україна" строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/17944/17; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями "Торговий Дім "МАЗ-Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/17944/17; призначено справу до розгляду на 20.02.2018, про що повідомлено учасників справи. Зупинено дію рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі у справі №910/17944/17 до винесення Київським апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

31.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями "Торговий Дім "МАЗ-Україна", як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу №04-007/16КП (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язаний поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, визначений в п.1.1 Договору в кількості 98 одиниць (далі - товар).

12.09.2016 сторони уклали додаткові угоди №1 та №2 до Договору, якими було внесено зміни до Договору в частині загальної вартості партії товару та строків доставки і передачі товару.

В розділі 4 Договору встановлено порядок розрахунків, а саме: авансовий платіж за Договором становить 70 % грошового еквіваленту загальної вартості товару сплачується до 10.09.2016, остаточний платіж в розмірі 30 % грошового еквіваленту загальної вартості товару підлягає сплаті відповідно до графіку зазначеного в п.4.1.2 Договору.

Пунктом 5.1.1 Договору в редакції додаткової угоди №2 від 12.09.2016 було визначено наступний строк поставки товару при виконанні покупцем вимог п.4.1 Договору:

до 10.09.2016 - 1 одиниця;

до 10.10.2016 - 10 одиниць;

до 17.10.2016 - 10 одиниць;

до 21.10.2016 - 10 одиниць.

до 30.11.2016 - 30 одиниць;

до 15.12.2016 - 37 одиниць.

Зазначеним пунктом Договору також передбачено можливості продавця поставити товар достроково та передачі товару партіями.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов Договору, позивачем в повному обсязі виконано свої зобов'язання щодо здійснення оплати вартості товару відповідно до встановленого графіку.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що зобов'язання продавця щодо передачі (відвантаження) товару покупцеві вважається виконаним в момент надання товару у розпорядження покупця з повним комплектом документів і приналежностями, бухгалтерського обліку, володіння та експлуатації.

Відповідачем здійснено поставку товару, проте з порушення встановлених Договором строків, що підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями Актів прийому-передачі транспортних засобів та видаткових накладних, а саме:

12.09.2016 поставлено 1 одиницю товару - строк поставки порушено на 2 дні;

11.10.2016 поставлено 10 одиниць товару - строк поставки порушено на 1 день;

20.10.2016 поставлено 7 одиниць товару - строк поставки порушено на 3 дні;

21.10.2016 поставлено 3 одиниці товару - строк поставки порушено на 4 дні;

24.10.2016 поставлено 2 одиниці товару - строк поставки порушено на 3 дні;

25.10.2016 поставлено 7 одиниць товару - строк поставки порушено на 4 дні;

02.11.2016 поставлено 1 одиницю товару - строк поставки порушено на 12 днів.

Поставка та передача товару, яка відповідно до Договору мала бути здійснена до 30.11.2016 частково була здійснена вчасно (23 одиниці), проте поставка 7 одиниць товару була здійснена відповідно до Акту та видаткової накладної 01.12.2016 - строк поставки порушено на 14 днів.

Поставка та передача товару, яка відповідно до Договору мала бути здійснена до 15.12.2016 частково була здійснена вчасно (17 одиниць), втім поставка 20 одиниць товару була здійснена з порушенням встановленого строку, зокрема відповідно до Актів та видаткової накладних:

16.12.2016 поставлено 3 одиниці товару - строк поставки порушено на 1 день;

21.12.2016 поставлено 6 одиниць товару - строк поставки порушено на 6 днів;

28.12.2016 поставлено 10 одиниць товару - строк поставки порушено на 13 днів;

30.12.2016 поставлено 1 одиницю товару - строк поставки порушено на 15 дні.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Позивач, звернувся до відповідача з претензією №236 від 02.06.2017 про сплату пені за порушення строків виконання зобов'язання (належним чином завірена копія претензії та доказів її направлення наявна в матеріалах справи).

Претензія відповідачем не виконана, в зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду з вимогами про стягнення штрафних санкцій, які передбачені Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п.6.2 Договору за порушення строків виконання зобов'язання продавець сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а за прострочення понад 30 днів продавець сплачує штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

У відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідач, заперечуючи проти вказаної позовної вимоги, зазначає, що сторонами не узгоджений розмір та порядок нарахування пені, а саме: в договорі прямо не зазначено, на яку саме суму має бути нарахована пеня, з договору не вбачається за порушення яких саме строків виконання зобов'язань повинна сплачуватися пеня, що на думку відповідача вказує на відсутність правових підстав для стягнення пені.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з наведеними запереченнями відповідача, оскільки в Договорі визначені зобов'язання продавця - доставити і передати товар у власність покупця (п.1.1), чітко визначено строки доставки і передачі товару (п.5.1.1), а також момент, в який зобов'язання продавця вважається виконаним - надання товару у розпорядження покупця з повним комплектів документів і приналежностями, бухгалтерського обліку, володіння та експлуатації (п.5.5).

Акти прийому-передачі транспортних засобів підписані сторонами без зауважень та заперечень, доказів недотримання строків поставки та передачі товару з причин, які не залежали від відповідача матеріали справи не містять.

Також відповідачем у відзиві викладено заяву про застосування спеціального строку позовної давності в один рік до вимоги про стягнення пені.

За результатам розгляду заяви про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Законодавством передбачено два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як зазначено в п.п. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013).

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідачем було порушено зобов'язання щодо своєчасної поставки та передачі товару позивачу внаслідок чого відповідно до п.6.2. Договору відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу пеню (неустойку).

Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом позивач звернувся до суду 10.10.2017, що підтверджується поштовим штемпелем ПАТ "Укрпошта" на конверті, в якому позов було доставлено до суду, що, в свою чергу, свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення пені в розмірі 2399,22 грн. за період з 10.09.2016 по 12.09.2016.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Про наявність поважних причин пропущення позовної давності на звернення до суду з даним позовом, позивач суд першої інстанції не повідомив, відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

Отже, зважаючи на заявлений позивачем період стягнення пені за порушення поставки 1 одиниці товару на суму 1412445,00 грн. (строк поставки за яким встановлено до 10.09.2016) та звернення позивача з відповідною вимогою до суду 10.10.2017, колегія суддів вважає, що вимога про стягнення пені за період з 10.09.2016 по 12.09.2016 в сумі 2399,22 грн заявлена поза межами строку спеціальної позовної давності та не підлягає задоволенню у зв'язку зі спливом позовної давності.

Позовні вимоги в частині стягнення пені за періоди починаючи з 10.10.2016 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 307230,84 грн.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями "Торговий Дім "МАЗ-Україна" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/17944/17 - без змін.

Матеріали справи №910/17944/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко

повний текст постанови складено 23.02.2018