Рішення № 72415395, 22.02.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

22 лютого 2018 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Фетисової І.А.

за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального (спрощеного) позовного провадження справу 927/90/18

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "СП ГАЗ", вул. Маразліївська, 1, корп. 20, оф. 414, м. Одеса, 65014

до відповідача: Приватне підприємство "БЕЛТРАНСНАФТА", проспект Перемоги, 95, оф. 113, м. Чернігів, 14000

про про стягнення 124 000 грн.

у присутності представників справи:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № б/н від 20.02.2018

від відповідача: ОСОБА_2 директор

Товариством з обмеженою відповідальністю “СП ГАЗ” подано позов до Приватного підприємства “БЕЛТРАНСНАФТА” про стягнення 124000 грн. неустойки по договору № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 14.04.2017.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 927/90/18 та призначено розгляд справи по суті на 22.02.2018 о 09:30 год.

В судове засідання 22.02.2018 з’явились повноважні представники сторін.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, які наявні в матеріалах справи.

Відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений строк не надано.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважного представника позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

14.04.2017 між сторонами укладено договір № 1 про надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до умов договору позивач (позикодавець) надає позичальнику (відповідачу) поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов’язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору поворотна фінансова допомога – сума коштів, яка передана платнику податків у користування в сумі та порядку, визначеному цим договором, не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Відповідно до п. 2.1 договору допомога надається в національній валюті України в сумі 620000 грн без ПДВ протягом одного робочого дня з дати підписання даного договору.

Відповідно до п. 2.2 договору допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Відповідно до п. 2.4 договору допомога надається до 19 квітня 2017 року.

Допомога підлягає поверненню в строк, визначений п. 2.4 договору (пункт 3.1 договору).

Пунктом 3.3 договору визначено, що повернення допомоги проводиться перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.

Платіжними дорученнями №№ 740 від 14.04.2017 на суму 556000 грн та 741 від 14.04.2017 на суму 74000 позивачем було перераховано поворотну фінансову допомогу відповідачу по справі, що підтверджується копіями наявними в матеріалах справи. Всього надано поворотної фінансової допомоги в розмірі 630000 грн.

Відповідачем повернуто суму поворотної фінансової в розмірі 630000 грн платіжним дорученням № 2203 від 27.04.2017 (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (стаття 1046 ЦК України).

З огляду на такі обставини, суд приходить до висновку про існування між сторонами господарського договору з правовідносин позики на суму 620 000 грн, решта суми 10 000 грн., перерахована позивачем умовами договором не була передбачена. При цьому вбачається виконання сторонами договору його умов на суму 620 000 грн., як надання позики позивачем так й повернення позики відповідачем.

Однак, виходячи зі змісту п.2.4. договору та доказів повернення суми позики, відповідачем порушено строк повернення позики на 8 днів (19.04.2017 - 26.04.2017), сплачено лише 27.04.2017.

Позивачем було направлено відповідачу претензію № 0984/1 від 23.11.2017 з проханням оплатити неустойку передбачену п. 4.2 договору, в сумі 124000 грн, оскільки відповідач порушив строк повернення поворотної фінансової допомоги, сплативши лише 27.04.2017.

Згідно п. 4.2 договору сторонами встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань позичальника щодо строків повернення допомоги, передбачених п. 2.4 договору, останній сплачує позикодавцю неустойку в розмірі 20 % від загальної суми допомоги за кожен день прострочення.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України. Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 ГК України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

А тому, виходячи зі змісту п.4.2 договору позики, суд приходить до висновку, що між сторонами досягнута домовленість про застосування відповідальності за порушення виконання грошового зобов’язання , а саме за своєю правовою природою неустойку у виді пені.

Позивачем здійснено нарахування неустойки без застосування принципу нарахування за кожний день прострочення (620 000 грн * 20% = 124 000 грн) та в наданому суду в письмовому розрахунку вимог взагалі не міститься повне відтворення редакції п.4.2, а саме продовження умов п.4.2. договору (після слів «…від загальної суми допомоги») щодо нарахування неустойки саме за кожен день прострочення.

А тому, розуміння позивача про застосування визначеної сторонами у п. 4.2 договору неустойки як однократного нарахування штрафу є неправомірним, оскільки не відповідає загальним приписам визначення неустойки у вигляді пені як відсотків від суми невиконання зобов’язань за кожен день прострочки, й умовами договору нарахування неустойки передбачено саме за весь час прострочення від суми невиконаного грошового зобов’язання.

А тому, позивачем не обґрунтована належними доказами , а саме умовами письмового договору, домовленість сторін про застосування неустойки у вигляді штрафу.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що заявлена вимога про стягнення неустойки у вигляді штрафу не може поза волею позивача, бути трансформована судом у інший вид відповідальності за порушення грошового зобов’язання, а саме пеню, а тому суд приходить до висновку, про відсутність у позивача права на стягнення штрафу, а тому й відсутнє порушене право позивача яке підлягає судовому захисту. Таким чином, суд приходить до висновку, що сторонами не визначена відповідальність у вигляді неустойки саме як штрафу згідно умов договору, а тому в стягнення неустойки в сумі 124000 грн. має бути відмовлено.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, викладене позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.2, 5, 73-79, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ГАЗ» (65014 м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 корп. 20, оф. 414 код ЄДРПОУ 40703518) до Приватного підприємства «БЕЛТРАНСНАФТА» (14000 м. Чернігів, пр-т Перемоги, 95 офіс 113 код ЄДРПОУ 36045989) про стягнення неустойки в розмірі 124000 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 26.02.2018

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Відомості про адреси для листування та зв'язку Господарського суду Чернігівської області: пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; тел. 676-311, факс 77-44-62.

Суддя І.А.Фетисова