Рішення № 72415375, 12.02.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 лютого 2018 року м. Тернопіль Справа № 921/153/16-г/13 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Теребовлянського районного споживчого товариства, м.Теребовля Тернопільської області

до відповідача: фізичної особи - підприємця Скірчака Ігора Івановича, м.Теребовля Тернопільської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Теребовлянської міської ради, м.Теребовля Тернопільської області

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

за участю представників:

позивача: Микитюк І.С., довіреність №274 від 29.11.2016р.;

відповідача: Скірчак І.І., підприємець; Скакун Л.П., довіреність № 574 від 04.04.2016;

третьої особи: Муж В.В., довіреність № 02-11/1 від 02.01.2018; Скакун Л.П., довіреність № 02-11/1 від 02.01.2018.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судом здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг". Для оригіналу звукозапису надано CD-R диск за серійним № 119 172 МВ 26093.

Позивач - Теребовлянське районне споживче товариство, м.Теребовля Тернопільської області, звернувся у березні 2016 року до господарського суду Тернопільської області з позовом (з урахуванням уточнених вимог згідно заяви №2/29 від 25.04.2016 за вх.№9194 від 25.04.2016) до фізичної особи-підприємця Скірчака Ігора Івановича, м.Теребовля Тернопільської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: вул.Паращука, 7, м.Теребовля Тернопільської області, шляхом звільнення торговельного місця №5, площею 17м2, із знесенням (демонтажем) самовільно встановленого ним торговельного кіоску.

Дана справа перебуває на новому розгляді.

Ухвалю суду від 25.11.2016 справу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.12.2016; від сторін, третьої особи витребувано додаткові документи. Ухвалою суду від 10.01.2017 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта судом постановлено такі питання: 1) чи відповідає фактичне місце розташування будівель, споруд та інших об'єктів, що належать Теребовлянському РайСТ на праві власності встановленим межам земельної ділянки, площею 0,6956га, розташованої по вул.Паращука, 7 в м.Теребовлі, якою користується Теребовлянське районне споживче товариство?

2) чи знаходиться торговий кіоск, встановлений фізичною особою-підприємцем Скірчаком І.І. на земельній ділянці, якою користується Теребовлянське районне споживче товариство відповідно до Державного акту серії І-ТР №001696 від 12.02.2001?

Ухвалою суду від 28.03.2017 задоволено клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Баранова Ю.Л. №2110/17-41 від 13.02.2017 (вх.№6426 від 22.02.2017) про погодження строку проведення судової експертизи, призначеної у справі №921/153/16-г/13 понад три місяці та надання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 15.06.2017 задоволено клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Баранова Ю.Л. №8545/17-41 від 17.05.2017 (вх.№11849 від 30.05.2017), зокрема, надано дозвіл експертній установі залучити на підставі трудової угоди спеціалістів з метою проведення перерахунку координат поворотних точок меж земельної ділянки по вул.Паращука, 7 в м.Теребовля, площею 0,6956га з місцевої системи координат в державну 1963р. (СК-63) за допомогою ключа переходу та покладенням додаткових витрат в якості оплати за експертизу; долучено до матеріалів справи додаткові документи, а саме: технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля в натурі (на місцевості); копію витягу з ДЗК від 07.03.2017; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №83566417 від 28.03.2017 р. щодо реєстрації права постійного користування земельною ділянкою (всього на 81 арк.). Матеріали справи №921/153/16-г/13 згідно супровідного листа №787/17 від 15.06.2017 скеровано експертній установі для проведення судової експертизи.

Двічі, 20.09.2017 та 16.11.2017 матеріали справи повернуто суду без виконання експертизи. Основною причиною невиконання зазначено неможливість провести перерахунок координат поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки, площею 0,6956 га, право на яку посвідчено державним актом на право постійного користування землею І-ТР №001696, які визначені при розробленні технічної документації по інвентаризації земельної ділянки та виготовлення державного акту на право постійного користування землею ринку в м. Теребовля Теребовлянського району Тернопільської області з місцевої системи в координати державної системи координат SC63, введеної в дію постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 14.02.1963 №208-76.

30.11.2017 року ухвалою суду, з метою вирішення питання щодо подальшого поновлення провадження у даній справі, було призначено судове засідання на 19.12.2017 та витребувано у сторін письмові пояснення щодо подальшого провадження у справі, зокрема, щодо можливості проведення експертного дослідження.

Позивач, з огляду на невиконання судової експертизи у зв'язку з відсутністю необхідних додаткових документів, вважає за можливе поновити провадження по справі та проводити розгляд справи за наявними у справі документами, без проведення експертного дослідження.

Згідно наданих відповідачем письмових пояснень без номера від 18.12.2017, останній вважає за необхідне проведення у справі судової експертизи з метою підтвердження чи спростування позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять жодного належного доказу на підтвердження розміщення належної відповідачу тимчасової споруди на земельній ділянці, що належить позивачу на праві постійного користування. Звертає увагу суду, що ним отримано паспорт прив'язки тимчасової споруди і законність його видачі підтверджена постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №921/149/17-г/4 від 05.10.2017.

У зв'язку з тим, що 15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-УІІІ від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції, ухвалою суду від 19.12.2017 у даній справі вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 12.01.2018 поновлено провадження у справі, з призначенням судового засідання на 30.01.2018 та подальшим оголошенням перерви в засіданні до 11:00год. 12.02.2018.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових обґрунтуваннях, письмових поясненнях та з урахуванням долучених додаткових доказів (вх. № 20989 від 05.12.2016р. вх. № 21247 від 08.12.2016, вх. № 21704 від 16.12.2016, вх. №). Серед іншого зазначив, що Теребовлянське РайСТ є постійним користувачем земельної ділянки, площею 0,6956га по вул.Паращука, 7 у м.Теребовля Тернопільської області відповідно до Державного акту серії І-ТР №001696 на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за №65, виданого Теребовлянською міською радою народних депутатів 12.02.2001 на підставі рішення міської ради №224 від 08.12.2000.

Земельна ділянка по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля, площею 0,6956 га надана в користування РайСТ з метою обслуговування приміщень ринку та його функціонування.

Ринки як цілісні майнові комплекси передані споживчій кооперації області у 1987р. на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів №146 від 08.06.1987 "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків". Фактична передача ринків Тернопільській облспоживспілці проведена по акту безоплатного прийому-передачі від 30.06.1987, в тому числі колгоспного ринку по вул.Піонерська,7 м.Теребовля. Згідно рішення третьої сесії двадцять першого скликання Теребовлянської міської ради народних депутатів від 10.01.1991 "Про перейменування вулиць", вулиця Піонерська перейменована на вулицю Паращука. Правомірність переходу ринків як цілісних майнових комплексів у власність і користування організацій споживчої кооперації, які набули право власності на передане майно встановлено постановою Теребовлянського районного суду від 15.01.2013 у справі №1914/2978/12, котра набрала чинності.

Чинність Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ТР №001696 підтверджено рішенням господарського суду № 921/377/16-г/17 від 01.11.2016, котре вступило в законну силу та яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Теребовлянській міській раді, м.Теребовля про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею, а тому як на час пред'явлення позову, так і на даний час Теребовлянське РайСТ є належним землекористувачем спірної земельної ділянки;

- відповідачем без дозволу Теребовлянського РайСТ та за відсутності укладеного з товариством договору оренди торговельних місць на земельній ділянці, якою користується позивач за адресою: вул.Паращука, 7, м.Теребовля на території ринку Теребовлянського РайСТ самовільно зайнято торговельне місце № 5, площею 17 кв.м та влаштовано торговельний кіоск, в якому відповідач здійснює підприємницьку діяльність, що підтверджується Актом перевірки від 08.12.2015р. , Актом обстеження від 21.03.2016р. та від 26.01.2018.

- розміщення даної тимчасової споруди під № 5 на схемі розміщення торгівельних місць відповідає місцю розміщення цієї ж споруди на комплексній схемі встановлення тимчасових спору для провадження підприємницької діяльності, виготовленій ТОКП «Містобудівельник» у 2016 році під № 36 (а.с. 85-88 том ІІ);

- наявність уже розміщених підприємцями без згоди позивача тимчасових споруд на ринку Теребовлянського РайСТ по вул.Паращука, 7 , в тому числі відповідачем у справі, не є свідченням законності розміщення останнім торгівельного кіоску (малої архітектурної форми), як і наявність паспорту прив'язки, оскільки рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №53 від 29.03.2016р. «Про надання дозволу на виготовлення схеми розміщення тимчасової споруди» та рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №133 від 30.08.2016р. «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд визнано недійсними в судовому порядку (справи № №921/241/16-г/17 та № №921/681/16-г/17).

- зайняття ФОП Скірчаком І.І. торговельного місця № 5 на території ринку Теребовлянського РайСТ по вул.. Паращука, 7 в м. Теребовля з встановленням тимчасової споруди створює перешкоди позивачу на самостійне використання торговельного місця з передачею його в користування іншому суб'єкту господарювання на договірних підставах.

З метою усунення порушеного права землекористування, позивач неодноразово звертався до підприємця з вимогою звільнити земельну ділянку, однак відповідач у добровільному порядку вимоги Теребовлянського РайСТ не виконав, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Відповідач та його представник у поданих письмових запереченнях (вх. № 21028 від 06.12.2016) та в судових засіданнях проти позову повністю заперечили.

Вказують, що надані позивачем Акт перевірки та Акт обстеження земельної ділянки непродовольчого ринку є неналежним доказом встановлення кіоску на земельній ділянці , якою користується позивач, з огляду на відсутність межових знаків та з огляду на їх оформлення в односторонньому порядку без участі підприємця.

Також, підприємець пояснив, що він не перебував та не перебуває з Теребовлянським РайСТ у договірних відносинах, а на даний час здійснює торгівлю непродовольчими товарами на торговельних місцях на площі Ринок за адресою: м.Теребовля, вул.Паращука, що належать Теребовлянській міській раді.

Правомірність встановлення ним торгівельного кіоску на вул. Паращука в м. Теребовля підтверджує наявністю паспорту прив'язки тимчасової споруди торгового призначення ТС-36 від 29.09.2016 за реєстраційним № 25.

Третя особа - Теребовлянська міська рада згідно поданих пояснень (вх.№ 7837 від 17.03.2017, вх. № 7835 від 17.03.2017р.), а також її представник в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, зазначивши, що по вул. Паращука, 7 у м.Теребовля Тернопільської області господарську діяльність здійснював Теребовлянський ринок районного споживчого товариства, який 24.04.2008р. було ліквідовано внаслідок банкрутства (справа №8/Б-998);

- у 1998 році бланк Державного акту на землю видавався іншій юридичній особі - ринок Теребовлянського РайСТ.

- з витягу Книги записів державних актів на право постійного користування землею за записом №65 Державний акт на землю видано іншій юридичній особі - ПП "Каменяр" (лист Відділу Держгеокадастру у Теребовлянському районі від 12.05.2016р. №18-19-99.61-386/2-16);

- Теребовлянське РайСТ не вчинило жодних дій по виготовленню технічної документації для отримання Державного акту на землю, оскільки наявна техдокументація виготовлена у 1997 році, в той час як рішення міською радою про надання дозволу на виготовлення акту на право постійного користування землею № 224 прийнято 08.12.2000;

- торгівельний кіоск відповідача знаходиться в межах земельної ділянки комунальної власності, що належить Теребовлянській міській раді.

Додатково міська рада посилається на лист Відділу Держгеокадастру у Теребовлянському районі №18-1915-99.5-370/2-16 від 05.05.2016р., згідно якого повідомлено про відсутність у Відділі технічної документації, на підставі якої видано Державний акт на право постійного користування землею Теребовлянському РайСТ за адресою: м.Теребовля, вул.Паращука, 7, серії І-ТР №001696 від 12.02.2001р. Також, Теребовлянська міська рада стверджує, що позивач є неналежним землекористувачем ділянки, площею 0,6956га по вул.Паращука у м.Теребовля, адже в РайСТ немає жодної в законний спосіб виготовленої технічної документації з визначенням меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) в тому числі і виготовленої документації відповідачем у 2016 році, оскільки така не затверджувалася Теребовлянською міською радою. Наводить інші заперечення.

Дані пояснення було підтримано представником Теребовлянської міської ради.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши додатково представлені докази, заслухавши доводи та заперечення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.

На підставі рішення Теребовлянської міської Ради народних депутатів від 08.12.2000 №224 Теребовлянському районному споживчому товариству видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 від 12.02.2001, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65 та, відповідно до якого у позивача у постійному користуванні знаходиться земельна ділянка, площею 0,6956га в межах згідно з планом землекористування для обслуговування приміщень ринку та його функціонування. В Плані зовнішніх меж землекористування даного Акту зазначено - Ринок в м.Теребовля по вул.Паращука, 7.

Крім того, Теребовлянське РайСТ є власником цілісного майнового комплексу (реєстраційний номер об'єкта 73755961250), загальною площею 1305,6м2 (адмінбудинок з допоміжними приміщеннями, павільйон по торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, павільйон по торгівлі м'ясопродуктами з добудовою готелю та лабораторії) за адресою: м.Теребовля Тернопільської області, вул.Паращука, 7, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2013, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним №34812292 від 12.03.2015.

Комісією, створеною за участю представників РайСТ, інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Теребовлянського відділення Гусятинської ОДПІ, інспектора Теребовлянського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, на підставі розпорядження правління Теребовлянського РайСТ №44 від 07.12.2015 проведено перевірку роботи окремих підприємців на ринку Теребовлянського РайСТ по вул.Паращука, 7 у м.Теребовля Тернопільської області, про що складено Акт від 08.12.2015р.

З Акту перевірки вбачається, що в період з 01.10.2015р. суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами (згідно переліку, в тому числі Скірчак І.І.) здійснюється підприємницька діяльність без укладення із Теребовлянським РайСТ договору оренди торгових місць. Торгові кіоски підприємців на дату проведення перевірки були відкриті та з них проводилася торгівля (а.с. 15).

За фактом, встановленим комісією, 23.11.2015р. Теребовлянським РайСТ на адресу відповідача направлено лист-вимогу №304 про звільнення в 10-денний термін земельної ділянки по вул.Паращука, 7 в м.Теребовля, яка знаходиться у постійному користуванні споживчого товариства, шляхом демонтажу торговельного павільйону (кіоску).

Однак, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання.

21.03.2016 комісією у складі начальника відділу будівництва Тернопільської облспоживспілки та працівників Теребовлянського РайСТ проведено повторне обстеження земельної ділянки ринку Теребовлянського РайСТ, площею 0,6956га, за результатами якого складено Акт та, серед іншого зафіксовано, що на спірній земельній ділянці встановлено металевий павільйон № 5 розміром 6,8мх2,5м, з якого відповідачем здійснюється підприємницька діяльність.

Факт використання відповідачем земельної ділянки, котра знаходиться у постійному користуванні Теребовлянського РайСТ послугував підставою звернення з даним позовом з метою захисту права Теребовлянського РайСТ на землекористування.

У постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2016 року Суд звернув увагу, зокрема, на відсутність в матеріалах справи доказів розміщення відповідачем торгівельного кіоску на торговому місці №5, оскільки сам ринок та його план відсутні; відсутність доказів реєстрації в Державному земельному кадастрі права постійного користування земельною ділянкою РайСТ відповідно до Державного акту серії І-ТР № 001696 від 12.02.2001, доказів погодження меж земельної ділянки в натурі, відсутність технічної документації на землю, з огляду на існування судового спору між позивачем та Теребовлянською міською радою щодо правомірності користування земельною ділянкою по вул. Паращука, 7 в м.Теребовлі.

Відповідно до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 ст.16 ЦК України.

Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України визначено перелік способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки (визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів).

Предметом позовних вимог у даній справі позивачем визначено зобов'язання фізичної особи-підприємця Скірчака І.І. усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по вул.Паращука, 7 у м.Теребовля, яка перебуває у постійному користуванні Теребовлянського районного споживчого товариства, шляхом звільнення торговельного місця №5 із знесенням (демонтажем) самовільно встановленого торгівельного кіоску, пл. 17 кв.м.

Законність набуття позивачем у справі права на спірну земельну ділянку була предметом судового розгляду у справі №921/377/16-г/17. Згідно рішення господарського суду Тернопільської області 01.11.2016 у справі за позовом Теребовлянської міської ради до Теребовлянського районного споживчого товариства, про визнання недійсним акту на право постійного користування земельною ділянкою по вул. Паращука, 7 в м. Теребовлі, площею 0,6956 га від 12.02.2001 року серії І-ТР № 001696 в позові відмовлено. При цьому судом встановлено:

- Державний акт на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 від 12 лютого 2001року, видано на підставі рішення Теребовлянської міської ради №224 від 08.12.2000 року та підписано головою Теребовлянської міської ради ОСОБА_8, його підпис скріплено печаткою Теребовлянської міської ради, також аркуш Державного акту із зображенням плану зовнішніх меж земельної ділянки, описом меж підписано ОСОБА_9, котрий як вбачається із наявної у справі технічної документації на земельну ділянку для розміщення ринку та обслуговування його будівель, обіймав посаду начальника Теребовлянського районного відділу земельних ресурсів, що відповідає п. 1.4. та п. 2.11 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за №354/3647;

- з Книги реєстрації державних актів на право постійного користування землею на території Теребовлянської районної ради народних депутатів, датованої 1994 роком вбачається, що за номером 65 зареєстровано Державний акт серії І-ТР №001712, котрий виданий 06.06.2001 року МП "Каменяр" на земельну ділянку, площею 0,20га на підставі рішення Підгайчинецької сільської ради №59 від 18.04.2000 року . Однак наведене не є свідченням того, що оспорюваний державний акт РайСТ не видавався Теребовлянською міською радою взагалі, як про це вказує позивач, а лише слугує доказом неналежного виконання відповідною посадовою особою відділу земельних ресурсів службових повноважень щодо своєчасності та достовірності внесення записів до Книги реєстрації актів;

- оспорюваний Державний акт на право постійного користування землею за формою та змістом відповідає вимогам, чинного на час його видачі, законодавства;

- розроблена РайСТ технічна документація на земельну ділянку для обслуговування ринку була затверджена органом місцевого самоврядування двічі, спочатку 30.09.1997 року рішенням виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №244, а пізніше - на пленарному засіданні Теребовлянської міської ради третього скликання на п'ятнадцятій сесії 08.12.2000р. (рішення №224), котрі є чинними на момент розгляду спору і на даний час та за своїм змістом і суттю - подібними, тому підстав для висновку про її (документації) невідповідність чинним нормативно-правовим актам, що регулюють земельні відносини, у суду немає;

- з моменту видачі Державного акту на право постійного користування землею від 12 лютого 2001 року у РайСТ виникло право постійного користування земельною ділянкою згідно з планом землекористування та в межах, встановлених зазначеним планом землекористування за адресою: м.Теребовля, вул.Паращука, 7 для функціонування ринку;

- код ЄДРПОУ 01767330 юридичної особи Теребовлянського районного споживчого товариства не змінювався; юридична особа вносила зміни у реєстраційні дані протягом свого існування виключно щодо власної назви та відомостей про керівника, видів економічної діяльності (розширювала), тому твердження позивача, що державний акт видавався не РайСТ, а іншій юридичній особі - "Ринок Теребовлянського РайСТ", що припинив свою діяльність внаслідок банкрутства, не відповідають дійсності.

Вищезазначене судове рішення залишено без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року та Вищого господарського суду України від 26.04.2017 року, відтак, набрало законної сили.

Окрім того, правомірність прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо :

-правомірності користування РайСТ даною земельною ділянкою (рішення міської ради № 230 від 31.03.2016);

- щодо надання дозволу на виготовлення схеми розміщення тимчасової споруди (рішення № 53 від 29.03.2016);

- щодо затвердження схеми розміщення тимчасових споруд (рішення № 133 від 30.08.2016);

- щодо проведення перевірки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Теребовлянського РайСТ (рішення №213 від 25.02.2016) також були предметом судового розгляду.

Так, у справі № 921/237/16-г/6 про визнання недійсним рішення міської ради № 230 від 31.03.2016 «Про припинення Теребовлянському РайСТ права користування частиною земельної ділянки по вул. Паращука, 7 у м. Теребовля позов задоволено повністю. Дане судове рішення набрало законної сили у встановленому порядку згідно ст.85 ГПК України (редакції, чинній на момент його ухвалення).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2016р. у справі №921/241/16-г/17, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2017 визнано недійсним рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №53 від 29.03.2016 «Про надання дозволу на виготовлення схеми розміщення тимчасової споруди.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.12.2016 у справі №921/681/16-г/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2017, задоволено позов Теребовлянського районного споживчого товариства до Теребовлянської міської ради, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №133 від 30.08.2016 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд» з підстав невідповідності його вимогам закону, порушення прав позивача як землекористувача земельної ділянки по вул.Паращука,7 в м.Теребовля, площею 0,6956 га, та як власника цілісного майнового комплексу розміщеного на вказаній земельній ділянці. При цьому у постанові суду апеляційної інстанції встановлено, що Теребовлянська міська рада листом №1289/2.18 від 03.10.2016 підтвердила Теребовлянському РайСТ, що 08.09.2016р. ТОКП «Містобудівельник» на території ринку РайСТ здійснювало обміри уже наявних торгових кіосків, в т.ч. і торгового кіоску ФОП Скірчака І.І.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.05.2017 у справі № 921/152/17-г/4, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 в задоволенні позову РайСТ до Теребовлянської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, площею 0,6956 га по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля Тернопільської області, яка є в постійному користуванні позивача згідно Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ТР №001696 від 12.02.2001 року, шляхом визнання недійсними (незаконними) паспортів прив'язки тимчасових споруд, зокрема паспорту прив'язки тимчасової споруди торгового призначення №ТС-36 по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля: ФОП Скірчак Ігор Іванович від 29.09.2016 року відмовлено, оскільки з наявних у матеріалах справи доказів не можливо встановити, що спірні паспорти прив'язки тимчасових споруд, які позивач просить визнати недійсними (незаконними), стосуються саме земельної ділянки, постійним користувачем якої він є згідно Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ТР №001696 від 12.02.2001 року, а рішенням виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №201 від 20 грудня 2016 року "Про внесення змін до рішення №133 від 30.08.2016 року "Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд" внесено зміни де: в пунктах від 1 по 38 змінено адресу "м. Теребовля по вул. Паращука, 7" на "м. Теребовля по вул. Паращука".

На момент прийняття місцевим господарським судом рішення у справі (03 травня 2017 року) рішення Господарського суду Тернопільської області від 20 грудня 2016 року по справі №921/681/16-г/17 не набрало законної сили, відтак, вказане рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради було чинним.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.08.2016 (суддя Бурда Н.М.), залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2017, в позові відмовлено про визнання недійсним рішення четвертої сесії сьомого скликання Теребовлянської міської ради №213 від 25.02.2016 "Про перевірку технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Теребовлянського РайСТ, позаяк зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що воно спрямоване на зміну чи припинення права постійного землекористування Теребовлянської РайСТ, а відтак, відсутні підстави вважати право позивача порушеним.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічно, за змістом п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Таким чином, суд не перевіряє вищезазначені факти та не досліджує їх заново при розгляді даного господарського спору, оскільки наведені вище правові положення, з урахуванням складу сторін у перелічених справах, дає підстави дійти висновку про їх преюдиційність у даній справі.

Оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в сукупності, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, виходячи з такого.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу (Тербовлянському районному споживчому товариству) належить право користування земельною ділянкою, площею 0,6956га для обслуговування приміщень ринку та його функціонування (Ринок в м.Теребовля по вул.Паращука, 7) згідно Державного акта на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 від 12.02.2001р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65.

За приписами статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Водночас, вказана норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими способами у встановлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 (рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005).

Зміст правомочностей з володіння і користування земельною ділянкою як складових права постійного користування, полягає у можливості фізичного доступу користувача до земельної ділянки, можливості використання земельної ділянки для своїх потреб (з урахуванням її цільового призначення). Зміст прав та обов'язків землекористувачів викладено також у статтях 95, 96 Земельного кодексу України.

Порядок та підстави припинення прав на землю врегульовано главою 22 Земельного кодексу України; підстави припинення права користування земельною ділянкою перелічені у статті 141 цього Кодексу.

Припинення правовідношення щодо права на земельну ділянку можливе шляхом припинення дії такого титулу, як підстави виникнення такого права, яким, у даному випадку за відсутності інших передбачених законодавством підстав, є державний акт; саме з чинністю державного акта позивач пов'язує правомірність свого землекористування.

Як зазначалося вище та вбачається з матеріалів справи, Державний акт на право постійного користування, виданий Теребовлянському районному споживчому товариству станом на день розгляду спору серії І-ТР №001696 від 12.02.2001р. є чинним, ніким не скасованим (рішення суду у справі № 921/377/16-г/17 від 01.11.2016 набрало чинності у встановленому законом порядку), відповідно, Теребовлянське районне споживче товариство є належним землекористувачем земельної ділянки, площею 0,6956га для обслуговування приміщень ринку та його функціонування (Ринок в м.Теребовля по вул.Паращука, 7).

Судом встановлено, що позивач, як землекористувач звернувся до суду у даній справі з даними позовними вимогами на захист свого порушеного права користування земельною ділянкою, наданою йому у постійне користування у 2001 році, частина якої, за твердженням Теребовлянського РайСТ, зайнята відповідачем під розміщення торговельного кіоску без правовстановлюючих документів.

За нормами ст.116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

В даному випадку, доказів припинення у відповідності до чинного законодавства (ст.ст.141, 142 ЗК України) права користування зазначеною земельною ділянкою чи її частиною, або її вилучення в судовому порядку у Теребовлянського РайСТ матеріали справи не містять, а сторонами суду не надано. Тому, посилання представника відповідача та Теребовлянської міської ради на відсутність встановлених меж земельної ділянки в натурі, відсутність волевиявлення власника земельної ділянки тощо, до уваги судом не беруться, оскільки є необґрунтованими та зазначені обставини не є підставами припинення права землекористування в силу закону.

Обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки (п. 3.1 Постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Суд зазначає, що порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011р. за №244, згідно пунктів 2.1 - 2.3 якого, підставою для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є паспорт прив'язки тимчасової споруди.

Як вбачається з довідки Сектору містобудування та архітектури Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області №39 від 24.03.2016р., паспорт прив'язки тимчасової споруди для підприємницької діяльності за адресою: м.Теребовля, вул.Паращука, 7, фізичній особі-підприємцю Скірчаку І.І. сектором не видавався; наявність будь-яких інших дозвільних документів на право торгівлі свідчать про можливість підприємця здійснювати торгівлю на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. Однак, такий документ жодним чином не регулює правовідносин щодо використання земельної ділянки як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташуванням та з визначеними щодо неї правами в розумінні ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України (п.3.3 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняттям земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені ст. 212 Земельного кодексу України.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Також суд зазначає, що факт отримання станом на день розгляду спору відповідачем паспорту прив'язки ТС-36 від 29.09.2016 (отримано після звернення позивача до суду з позовом) не свідчить про правомірність використання підприємцем земельної ділянки, на якій дана тимчасова споруда розміщена. Адже особа, якій надано дозвільні документи на розміщення об'єкту торгової точки (тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) у будь-якому випадку повинна узгодити розміщення тимчасової споруди з власником земельної ділянки, а тому наявність рішення органу місцевого самоврядування про розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності або паспорта прив'язки тимчасової споруд не надає відповідачу право використовувати спірну земельну ділянку без відповідних правовстановлюючих документів (аналогічний висновок викладено Вищим Господарським Судом України у постанові від 03.02.2016р. у справі №925/1234/15).

Більше того, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення схеми розміщення тимчасової споруди № 53 від 29.03.2016 та про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд № 133 від 30.08.2016, на підставі яких відповідачем виготовлено паспорт при»язки ТС, визнані недійсними в судовому порядку.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що між Теребовлянською міською радою та ФОП Скірчак І.І. укладено договір користування спірною земельною ділянкою з метою встановлення торговельного кіоску, як і доказів укладення договору із землекористувачем земельної ділянки чи отримання згоди відповідного органу (особи) на встановлення торговельного кіоску.

Відповідачем не підтверджено, що право користування спірною земельною ділянкою у нього виникло в силу положень ст.402 ЦК України. Листом від 29.01.2018 №02-26/106 лише підтверджено, що міська рада видавала підприємцю паспорт прив'язки, втім на якій правовій підставі останній користується земельною ділянкою під торговельним кіоском так і не зазначено.

Згідно ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як зазначалося вище та встановлено судом, будь-яких договірних відносини між сторонами по справі чи третьою особою щодо користування земельною ділянкою, площею 17,0м2, на якій розташовано підприємцем металевий торговельний павільйон не існує. Також, відсутнє рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) відповідачу відповідної земельної ділянки.

Відповідно до виготовленої позивачем у 2016 році технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та наявного у справі Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6103290462017 від 07.03.2017 слідує, що позивачем проведено державну реєстрацію права постійного користування землею відповідно до Державного акту серії І-ТР № 001696 від 12.02.2001 в порядку, визначеному ст.ст. 125, 126 ЗК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та присвоєно земельній ділянці кадастровий номер № 6125010100:03:003:1063 (а.с. 81 том ІІІ).

22.12.2016 позивачу по акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання передано 18 межових знаків (а.с. 20-21 том ІІІ).

Отже, твердження третьої особи щодо відсутності меж спірної земельної ділянки, відтак, не доведення позивачем факту розміщення торгівельного кіоску відповідача на спірній земельній ділянці, є необґрунтованими.

Навпаки, з долучених до матеріалів справи документів вбачається, що в період з 01.10.2015 суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа Скірчак І.І. здійснює підприємницьку діяльність у металевому павільйоні, розміщеному на торговому місці №5 розміром 6,8мх2,5м, тобто на земельній ділянці (17м2), котра надана у постійне користування Теребовлянському РайСТ по вул.Паращука, 7 у м.Теребовля для обслуговування ринку (Акт перевірки роботи окремих підприємців на ринку Теребовлянського РайСТ від 08.12.2015р. та Акти обстеження земельної ділянки ринку Теребовлянського РайСТ від 21.03.2016 та від 26.01.2018)

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач використовує земельну ділянку без відповідних правових підстав, визначених статтями 116, 125, 126 Земельного кодексу України.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Здійснивши системний аналіз норм матеріального права, які регулюють земельні правовідносини у розрізі із встановленими обставинами справи та діями сторін, суд дійшов висновку, що право Теребовлянського РайСТ щодо користування земельною ділянкою, площею 0,6956га, переданої йому в постійне користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 від 12.02.2001, підлягає судовому захисту відповідно до вимог чинного законодавства, а заявлені позовні вимоги як обґрунтовані та правомірно заявлені підлягають до задоволення.

Інші доводи та заперечення відповідача та Теребовлянської міської ради, в тому числі щодо організації торгівлі на ринку по вул.Паращука, 7 в м.Теребовлі, ліквідації Теребовлянського ринку Теребовлянського РайСТ як юридичної особи внаслідок банкрутства, відсутність у відповідача погодженої у встановленому порядку технічної документації на встановлення меж земельної ділянку в натурі, не заслуговують на увагу суду, оскільки не стосуються предмету даного спору та спростовуються наявними у справі доказами, оскільки спір виник з приводу порушення права позивача на землекористування і такі доводи не встановлюють правомірності чи підставності розміщення відповідачем торговельного кіоску на спірній земельній ділянці, що належить позивачу на праві постійного землекористування.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у справі, однак, враховуючи їх сплату (платіжне доручення №1735 від 29.09.2016), стягненню не підлягають.

У судовому засіданні 12.02.2018 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 240 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 182, 183, 202, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди Теребовлянському районному споживчому товариству, м. Теребовля Тернопільської області, провулок Князя Василька, 6, код 01767330, в користуванні земельною ділянкою, що знаходиться за адресою в м. Теребовля, вул. Паращука, 7, шляхом звільнення торговельного місця №5, площею 17 кв.м Фізичною особою-підприємцем Скірчаком Ігорем Івановичем, м. Теребовля, Тернопільської області, вул. Лесі Українки, 53, ідент. код НОМЕР_1, із знесенням (демонтажем) самочинно встановленого ним торговельного кіоску.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.02.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 ГПК України.

Суддя Андрусик Н.О.