Рішення № 72415316, 15.02.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 лютого 2018 року м. ТернопільСправа № 921/656/17-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Ярославська З.І.

розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" (вул. Гоголя, 221, м. Черкаси, Черкаська область, 18002, поштова адреса : а/с 299, м. Черкаси, 18002)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром" (вул. Галицька, 160, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48401)

про cтягнення заборгованості в сумі 117 200,37 грн., з яких: 92733,40 грн. - основного боргу, 16923,18 грн. - пені, 1979,79 грн. - 3% річних, 5564 грн. - інфляційних нарахувань, а також 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За участю від:

позивача – ОСОБА_2

відповідача – не з'явився

Суть справи.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром" про cтягнення заборгованості в сумі 117 200,37 грн., з яких: 92733,40 грн. - основного боргу, 16923,18 грн. - пені, 1979,79 грн. - 3% річних, 5564 грн. - інфляційних нарахувань.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №17/03-1-17 від 17.03.2017, а саме щодо оплати за переданий товар.

Ухвалою суду від 16.11.2017 порушено провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 07.12.2017, в якому оголошувалась перерва до 21.12.2017.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, ГПК України викладено в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, чинній з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою від 21.12.2017 судом здійснено перехід до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, зі стадії підготовчого засідання, розгляд якого відкладався на 18.01.2018.

В судовому засіданні 18.01.2018 судом оголошувалась перерва до 01.02.2018.

В ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи долучено: клопотання б/н від 05.12.2017 (вх. №21417 від 04.12.2017) про ознайомлення із матеріалами справи; клопотання б/н від 05.12.2017 (вх. № 21424 від 05.12.2017) про долучення документів до матеріалів справи, з додатком; заяву б/н від 07.12.2017 (вх. №21664 від 07.12.2017) про стягнення судових витрат, з додатком; клопотання б/н від 05.12.2017 (вх. №21423 від 05.12.2017) про ознайомлення з матеріалами справи; заяву б/н від 19.12.2017 (вх. № 22547 від 19.12.2017) про ознайомлення з матеріалами справи; письмові пояснення №966 від 13.12.2017 (вх. №22546 від 19.12.2017); заява б/н від 21.12.2017 (вх. № 22755 від 21.12.2017) про стягнення судових витрат, з додатком; клопотання б/н від 21.12.2017 (вх. № 22754 від 21.12.2017) про відкладення розгляду справи; заява б/н від 17.01.2018 (вх. №4058 від 18.01.2018) про долучення документів до матеріалів справи, з додатком; заява б/н від 18.01.2018 (вх. №4057 від 18.01.2018) про долучення документів до матеріалів справи; пояснення б/н від 31.01.2018 (вх. №4860 від 31.01.2018) з додатком.

В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи подано: відзив б/н від 04.12.2017 на позовну заяву (вх. №21433 від 05.12.2017) з додатком; пояснення б/н від 20.12.2017 (вх. № 22712 від 21.12.2017) з додатком; пояснення б/н від 15.01.2018 (вх. №4016 від 18.01.2018) з додатком; пояснення б/н від 31.01.2018 (вх. №4922 від 01.02.2018) з додатком.

У відзиві б/н від 04.12.2017 відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування цьому зазначає:

- 01.12.2016 між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №01/12-1-16 на поставку добрив, в т.ч. ОСОБА_3 в кількості 2000л;

- вказаний товар поставлений позивачем на склад відповідача в кількості 2000л 18.05.2016, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №961312;

- мікродобрива ОСОБА_3 відповідно до договору №17/03-1-17 фактично позивачем не поставлялись;

- також 12.08.2016 між сторонами укладено договір купівлі-продажу №12/08 на поставку товарів;

- 11.11.2016 між сторонами укладено угоду про врегулювання зобов’язань, згідно якої ТОВ "Бучачагрохлібпром" сплачує на користь ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" грошову суму нарахованих штрафних санкцій за договором №02/01/09/2015 поставки на умовах товарного кредиту з розстрочкою платежу від 01.09.2015 в розмірі 1500000 грн, натомість ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" відмовляється від всіх своїх фінансових претензій за неналежне виконання господарських зобов’язань за всіма укладеними між сторонами договорами, в т ч: договором №01/20/07/2015 поставки на умовах товарного кредиту з розстрочкою платежу від 20.07.2015; договором № 02/01/09/2015 поставки на умовах товарного кредиту з розстрочкою платежу від 01.09.2015; договором поставки №04/07-1-16 від 04.07.2016; договором поставки №05/05-1-16 від 05.05.2016; договором №3 від 02.02.2015; договором №14/09-2-16 від 14.09.2016; договором №15/09-1-16 від 15.09.2016; договором № 17/08-1-16 від 17.08.2016; договором № 19/09-4-16 від 19.09.2016. Згідно п.1 цієї угоди до 15.11.2016 включно сторони підтверджують відсутність будь-яких зобов’язань фінансового характеру одна до одної та всі фінансові суперечки вважаються вичерпаними, а взаємні вимоги погашеними;

- станом на 31.12.2016 за ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" перед ТОВ "Бучачагрохлібпром" існує заборгованість в сумі 200692,20 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за 2016 рік, яка не визнається першим;

- в подальшому, позивачем здійснено проплату в сумі 108000 грн. та відписано по видатковій накладній 2000л мікродобрив ОСОБА_3 на суму 220240 (поставленого за договором №01/12-1-16 від 01.12.2016). 05.04.2017 відповідач повернув на рахунок позивача 127506,60 грн, а відтак взаємні розрахунки між сторонами закриті, а заборгованість відсутня.

Відповідно до поданої заяви б/н від 07.12.2017 про стягнення судових витрат, представник позивача просить суд стягнути з відповідача сплачені судові витрати за послуги адвоката в розмірі 3000 грн.

У письмових поясненнях №966 від 13.12.2017 представник ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" стверджує:

- до спірних правовідносин у справі №921/656/17-г/6 не має жодного відношення договір купівлі-продажу №01/12-1-16 від 01.12.2016 на поставку добрив ОСОБА_3 в кількості 2000 л;

- зсилаючись на ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зазначає про відсутність первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про поставку добрив на виконання саме договору купівлі-продажу №01/12-1-16 від 01.12.2016;

- міжнародна транспортна накладна №961312 від 18.05.2016 підтверджує лише факт доставки добрив на склад ТОВ "Бучачагрохлібпром";

- визнає факт укладення між сторонами угоди від 11.11.2016 про врегулювання зобов’язань. При цьому підкреслює, що вона поширюється на перераховані у ній правочини, які виникли до дати її укладення;

- спірні правовідносини у справі №921/656/17-г/6 виникли значно пізніше – 17.03.2017 відповідно до умов договору купівлі-продажу №17/03-1-17, підтвердженням чого слугує видаткова накладна №А-000041 від 17.03.2017 на суму 220240 грн. (в т ч ПДВ – 36706,67 грн), платіжне доручення №2675 від 05.04.2017 про здійснення часткової оплати в сумі 127506,60 грн., виписка по особовому рахунку.

Згодом, у заяві б/н від 21.12.2017 про стягнення судових витрат представник позивача вже просить суд стягнути з відповідача сплачені судові витрати за послуги адвоката в розмірі 6000 грн.

ТОВ "Бучачагрохлібпром" заперечує проти позову і у поясненнях б/н від 20.12.2017, б/н від 15.01.2018. При цьому, посилається на правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договорів №12/08 від 12.08.2016, №17/08-1-16 від 17.08.2016, вже згадуваного договору 01/12-1-16 від 01.12.2016, а також акти звірки розрахунків по них.

Поданою на адресу суду заявою б/н від 17.01.2018 представником ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" приєднано до матеріалів справи копії фіскального чеку від 29.03.2017 та списку №1890 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих відправником ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ".

По змісту письмових пояснень б/н від 31.01.2018 представник позивача повторює свої міркування, викладені ним у письмових поясненнях №966 від 13.12.2017. Додатково зазначає, що підтвердженням існування між сторонами правовідносин на підставі договору №17/03-1-17 від 17.03.2017 слугує податкова накладна №23 від 17.03.2017 (на суму поставки згідно вказаного договору – 220240 грн), прийнята відповідачем.

У письмових поясненнях б/н від 31.01.2018 відповідач наводить перелік видаткових накладних, згідно яких у 2016 році ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" поставило ТОВ "Бучачагрохлібпром" товар на загальну суму 17235042,44 грн, та платіжних доручень, згідно яких відповідач сплатив позивачу грошові кошти в розмірі 19125076,59 грн (з яких 16321275,92 грн – оплата за товар поставлений у 2016 році та 2803800,67 грн. заборгованість за поставлений товар згідно договорів, укладених у 2015 році; між сторонами проведено акт взаємозаліку від 27.07.2016 на суму 771500 грн та акт взаємозаліку від 25.08.2016 на суму 198500 грн; з врахуванням наведеного переплата відповідача перед позивачем становить 56233,48 грн; оскільки позивач не оплатив поставлений йому товар на суму 144500, згідно договору №12/08 від 12.08.2016, заборгованість ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" перед ТОВ "Бучачагрохлібпром" становить 200733,48, що підтверджується актом звірки; з метою закриття розрахунків на погашення заборгованості в сумі 200692,20 грн позивач 21.02.2017 оплатив 108000 грн та відписав згідно видаткової накладної 2000л мікродобрив ОСОБА_3 на суму 220240 грн, яке знаходилось на зберіганні відповідача згідно договору зберігання від 21.03.2016; внаслідок цього вже у ТОВ "Бучачагрохлібпром" виникла заборгованість перед ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" в сумі 127547,80 грн; 05.04.2017 відповідачем повернено на рахунок позивача кошти в сумі 127506,60 грн; видаткова накладна №А-000041 від 17.03.2017 підписана представником відповідача формально, з метою закриття взаємних розрахунків; товар згідно даної накладної, у 2017 році на склад відповідача фактично не поставлявся; з огляду на це відповідач вважає позовні вимоги безпідставними.

З огляду на подані представником позивача заяви, предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ", заявлені до ТОВ "Бучачагрохлібпром", які полягають у стягненні з останнього заборгованості в сумі 117 200,37 грн., з яких: 92733,40 грн. - основного боргу, 16923,18 грн. - пені, 1979,79 грн. - 3% річних, 5564 грн. - інфляційних нарахувань, а також 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 01.02.2018 у даній справі закрито підготовче провадження та призначено її до розгляду по суті на 15.02.2018.

Представником позивача в судовому засіданні 15.02.2018 підтримано позовні вимоги, з підстав наведених у позові, з врахуванням поданих ним письмових пояснень, та на підставі доказів, які ним подані в ході підготовчого провадження у справі.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 15.02.2018 не з’явився, про час та місце проведення останнього належним чином повідомлений.

В ході розгляду справи учасникам судового процесу роз'яснювались їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 42, 46, 222, 224 Господарського процесуального кодексу України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер LH3117VCO7115919D4.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника судового процесу, суд встановив наступне:

Позивачем долучено до позовних матеріалів копію договору купівлі-продажу №17/03-1-17 (надалі – договір) від 17.03.2017, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" (продавець) зобов’язалось передати на умовах цього договору, а ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром" (покупець) – прийняти та оплатити товар - ОСОБА_3 (ємкість 1000л), ціна л/4,08 дол США, ціна л/110,12 грн., в кількості 2000 л, вартістю 220240 грн., в т ч ПДВ 36706,67 грн. (п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п. 2.1, п. 2.2 правочину загальна ціна товару за даним договором становить 220240 грн (у т ч ПДВ 36706,67 грн.), що в еквіваленті до Долару США складає 8160 доларів США, по курсу 26,99 грн. за один долар США; оплата товару покупцем здійснюється на підставі рахунку протягом 1(одного) банківського дня з дати його отримання шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% передоплати.

Передача товару здійснюється на умовах EXW. Умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов’язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають з умов цього договору; продавець зобов’язується відпустити товар протягом 1 (одного) робочого дня з дати отримання 100% передоплати за товар; товар вважається прийнятим з моменту підписання видаткових накладних (п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3 договору).

У п. 4.2 правочину сторони обумовили, що покупець за порушення обов’язку, визначеного у п. 2.1 цього договору виплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової стави НБУ від суми платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4.4 договору у разі прострочення виконання грошового зобов’язання покупець зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін; цей договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до остаточного його виконання (п 7.1, п 7.2 договору).

Відповідно до змісту п 8.7 правочину на момент укладення цього договору продавець є платником податку на прибуток підприємств на загальних умовах. Покупець є платником податку на прибуток підприємств на загальних умовах.

Місцезнаходження і реквізити сторін:

Продавець: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ", код ЄДРПОУ 39500613, юридична адреса: 18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 221, р/р 26008472081 в АТ "ОСОБА_4 Аваль", м. Київ, МФО 380805, ІПН 395006123081, E-mail: office@agro-euro-consulting.ua, Тел. (0472) 32-93-44, Директор /підпис/печатка/ ОСОБА_5, /підпис/ Продавець.

Покупець: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром", код ЄДРПОУ 00952829, юридична адреса: 48400, Тернопільська обл., вул. Галицька, буд. 160, р/р 26003707256119 в АТ "ОСОБА_4 Аваль", м.Тернопіль, МФО 380805 ІПН № 009528219032, Тел. (03544) 2-69-96, __ Директор ОСОБА_6, _Покупець.

З цього вбачається, що текст даного договору не підписаний зі сторони ТОВ "Бучачагрохлібпром".

Того ж 17.03.2017, згідно видаткової накладної №А-000041 покупець - ТОВ "Бучачагрохлібпром" отримав від постачальника – ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ", на підставі договору купівлі-продажу №17/03-1-17 від 17.03.2017 товар ОСОБА_3 (ємкість 1000л), в кількості 2000л, на суму 220240 грн (у т ч ПДВ 36706,67 грн). Приймання - передача товару по вказаній видатковій накладні посвідчується, зробленими на ній, відмітками та печатками сторін за договором та по справі.

На вказану господарську операцію, ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" (постачальником) було видано ТОВ "Бучачагрохлібпром" (покупцю) податкову накладну №23 від 17.03.2017, яка згідно з Податковим кодексом України є податковим документом та складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Позивачем стверджується про надіслання вищевказаного договору купівлі-продажу на адресу відповідача 29.03.2017, на підтвердження чого ним долучено до матеріалів справи копію фіскального чеку та списку №1890 згрупованих рекомендованих поштових відправлень від 29.03.2017, а також експрес-накладну №59000248722952 від 04.04.2017.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №2675 від 05.04.2017, яке вказує про перерахування відповідачем на рахунок позивача коштів в сумі 127506,60 грн, з призначенням платежу за мікродобрива згідно договору №17/08-1-16 від 17.08.2016 (у т ч ПДВ 20% - 21251,10 грн). Перерахування цієї суми також підтверджує виписка від 05.04.2017 щодо руху коштів по рахунку ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ".

В ході розгляду справи, представником позивача підкреслено, що у призначенні платежу платіжного доручення №2675 від 05.04.2017 помилково зазначені реквізити договору №17/08-1-16 від 17.08.2016, замість договору 17/03-1-17 (надалі – договір) від 17.03.2017, на погашення боргу згідно якого ця сума зарахована позивачем.

Перерахування позивачу коштів в сумі 127506,60 грн вищевказаним платіжним дорученням представником відповідача не заперечується.

Позивач звертався до відповідача з претензією №296 від 04.10.2017, з проханням сплати суми боргу в розмірі 92733,40 грн, що виникла внаслідок неналежного виконання умов договору купівлі-продажу №17/03-1-17 від 17.03.2017 та внаслідок передачі по видатковій накладній №А-000041 від 17.03.2017 товару на суму 220240 грн.

Цьому передувало ввезення та територію України та одержання товару ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" по міжнародній товарно - транспортній накладній CMR А№961312 від 17.05.2016, з подальшою передачею цього товару на зберігання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром".

Обставини знаходження на зберіганні у відповідача 2000л Еколісту ОСОБА_3 (ОСОБА_3) визнаються сторонами у справі та у суду не має обгрунтованого сімніву щодо їх достовірності. Відтак, згідно з ч.1 ст. 75 ГПК України вони не потребують доказування.

При цьому, власником товару продовжував залишатись позивач. Доказів відпуску цього товару відповідачу до 17.03.2017 ТОВ "Бучачагрохлібпром" не подано.

Окрім цього, в матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу №01/12-1-16 від 01.12.2016, з ідентичними умовами до тих умов, які викладені у договорі купівлі-продажу № 17/03-1-17 від 17.03.2017.

Договір купівлі-продажу №01/12-1-16 від 01.12.2016 підписаний та скріплений печатками у двосторонньому порядку.

Однак, доказів здійснення сторонами по ньому господарських операцій (виконання його умов) сторонами не надано.

В ході розгляду справи, представником відповідача долучено до матеріалів справи акт звіряння взаємних розрахунків за період: 2016р., проведений між сторонами у справі. За його даними, станом на 31.12.2016 заборгованість на користь ТОВ "Бучачагрохлібпром" складає 200692,20 грн. Вказаний акт звірки підписаний та скріплений печатками у двосторонньому порядку.

Також, представником відповідача долучено до матеріалів справи копію акту звірки взаєморозрахунків станом за період: 2017р., проведеного між сторонами у справі. За його даними, станом на 31.12.2017 заборгованість на користь ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" складає 92733,40 грн. Попри зазначення у ньому про те, що він проведений між сторонами за договором купівлі-продажу №01/12-1-16 від 01.12.2016, з його змісту вбачається, що сторони у ньому звірили свої фінансові операції щодо продажу за 17.03.2017 на суму 220240 грн. та операції щодо проплати за 05.04.2017 (2675 від 05.04.2017) на суму 127506,60 грн. Вказаний акт звірки також підписаний та скріплений печатками у двосторонньому порядку.

За твердженням позивача, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань саме по договору від 17.03.2017, щодо оплати за отриманий товар, стало підставою для звернення до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову з огляду на таке.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.2 ст. 642 ЦК України).

За змістом п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 не може вважатись неукладеним договір, якщо сторонами вчиняються дії на його виконання.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV визначає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу, згідно вказаної видаткової накладної, товар на суму 220240 грн.

Накладна містить відомості про її номер та дату складання, сторони господарської операції, найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну, загальну вартість переданого товару. Накладна скріплена зі сторони продавця підписом особи, яка уповноважена на передачу товару, так зі сторони покупця - підписом особи, яка уповноважена на отримання матеріальних цінностей від покупця.

Вищевикладені, у видатковій накладній №А-000041 від 17.03.2017, відомості відповідають відомостям п 1.2 договору купівлі-продажу №17/03-1-17 від 17.03.2017. Окрім цього з її змісту вбачається, що вона підписана на підставі саме договору купівлі-продажу №17/03-1-17 від 17.03.2017.

Факт підписання видаткової накладної №А-000041 від 17.03.2017 на суму 220240 грн. представником відповідача не заперечується як у його усних, так і письмових поясненнях.

Видаткова накладна №А-000041 від 17.03.2017 на суму 220240 грн. відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Зміст роз’яснень Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 N 01-06/928/2012, говорить про те, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

З огляду на це, підписання покупцем видаткової накладної №А-000041 від 17.03.2017, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт відпуску позивачем відповідачу 2000л ОСОБА_3 на суму 220240 грн. 17.03.2017 підтверджується і податковою накладною №23 від 17.03.2017.

Згідно п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Обставини реєстрації податкової накладної від 17.03.2017 у відповідному реєстрі та відображення у своїй звітності сторони не заперечують.

Також, ТОВ "Бучачагрохлібпром" документально не доведено передачі ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" вказаного товару на виконання умов іншого правочину, а саме договору №01/12-1-16 від 01.12.2016. Зокрема, не надано жодного належного та допустимого доказу, який би на це вказував. А відтак, судом критично оцінюються доводи відповідача про те, що мікродобрива передавались відповідачу на виконання умов саме цього договору.

Вищенаведене свідчить про схвалення відповідачем правочину - договору купівлі-продажу №17/03-1-17 від 17.03.2017. Це вбачається з наступного: обумовлений договором №17/03-1-17 від 17.03.2017 товар був прийнятий уповноваженим представником відповідача без зауважень та заперечень; на виконання цього договору сторонами підписано товаророзпорядчий документ (видаткова накладна №А-000041 від 17.03.2017), із зазначенням в них номеру та дати такого договору; видана ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" податкова накладна №23 від 17.03.2017 прийнята ТОВ "Бучачагрохлібпром".

Додатково про виконання сторонами умов договору від 17.03.2017 (а відтак і його укладення) свідчить часткова оплата відповідачем 127506,60 грн., згідно платіжного доручення №2675 від 05.04.2017. Оскільки, станом на 31.12.2016, за твердженням того ж відповідача у нього не було грошових зобов'язань перед позивачем, зокрема по попередніх договорах за 2016 рік.

Необгрунтованою є вказівка відповідача у платіжному дорученні №2675 від 05.04.2017 в графі призначення платежу "за мікродобрива згідно договору №17/08-1-16 від 17.08.2016 (у т ч ПДВ 20% - 21251,10 грн)", з огляду на таке:

- за угодою про зарахування зустрічних вимог від 25.08.2016 борг відповідача по договору №17/08-1-16 від 17.08.2016 складав на 25.08.2016 лише (202980-198500) 4480 грн.;

- припинення зобов'язань між сторонами по договору №17/08-1-16 від 17.08.2016 згідно з умовами угоди про врегулювання зобов'язань від 11.11.2016;

- відсутність у відповідача станом на 05.04.2017 заборгованості перед позивачем по договору від 17.08.2016 №17/08-1-16, що стверджується його власними документами, відображеними, зокрема у підписаних сторонами актах звірки.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст 525 ЦК України).

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в договорі обумовили, що розрахунки за товар проводяться на умовах отримання 100% передоплати за товар. Продавець зобов’язувався відпустити товар протягом 1 (одного) робочого дня з дати отримання 100% передоплати за товар (п. 2.2, п. 3.2 договору).

Разом з тим, позивач здійснив передачу товару у власність відповідача без отримання від нього попередньої оплати за товар, а той прийняв його, тобто своїми діями сторони фактично погодились про відступ від умов договору в частині передоплати.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов’язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов’язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття. Аналогічна правова позиція міститься у Постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі №927/1232/13, від 24.01.2018 у справі №922/439/17.

Судом з'ясовано, що в порушення умов договору купівлі-продажу №17/03-1-17 від 17.03.2017, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, повний розрахунок по оплаті вартості отриманого товару в строк визначений ст. 692 ЦК України, боржник не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 92733,40 грн.

Отримання товару за вказаним договором на суму 220240 грн., часткова сплата боргу в сумі 127506,60 грн. та наявність боргу на суму 92733,40 грн. підтверджується вищезгаданими первинними документами (копіями видаткової накладної, податкової накладної, платіжним дорученням про часткове повернення боргу, що містяться в матеріалах справи).

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. проведення повного розрахунку станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

Відповідно до ч.1 ст. 251, ч.1 ст. 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

З огляду на наведене, слід вважати, що зобов’язання по сплаті відповідачем за товар, переданий йому позивачем за договором купівлі-продажу №17/03-1-17 від 17.03.2017 виник після 17.03.2017 – дати видаткової накладної №А-000041, по якій власне товар і був переданий відповідачу.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 92733,40 грн. за невиконання грошових зобов'язань по договору №17/03-1-17 від 17.03.2017 підлягають задоволенню як обґрунтовані.

У разі існування у позивача заборгованості перед відповідачем, яка виникла внаслідок невиконання інших господарських договорів, ТОВ "Бучачагрохлібпром" не позбавлено можливості звернутись до суду за захистом своїх прав на загальних підставах.

У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача передбачену п.4.2 договору пеню в сумі 16923,18 грн. А також, в порядку ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення 1979,79 грн. – 3% річних та 5564 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Як вже зазначалось, з врахуванням приписів ч.1 ст. 692, ч.1 ст. 251, ч.1 ст. 253 ЦК України, у ТОВ "Бучачагрохлібпром" обов’язок щодо оплати отриманого ним товару виник 18.03.2017.

В тексті позовної заяви позивачем викладено розрахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, нарахованих на неоплачені суми боргу.

Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань").

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України вказано, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 (з наступними змінами), регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також ч. 2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2 договору сторони обумовили, що покупець за порушення обов’язку, визначеного у п 2.1 цього договору виплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової стави НБУ від суми платежу за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань та 3% річних. Згідно проведеного перерахунку, в межах визначених позивачем періодів, сум на які здійснювалось нарахування, встановлено, що заявлені до стягнення суми 5564 грн. – інфляційних нарахувань та 1979, 79 грн. – 3% річних є правомірними (проведені судом перерахунки – в матеріалах справи).

Також, судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми пені. Згідно проведеного перерахунку, в межах визначених позивачем періодів, сум на які здійснювалось нарахування, приписів ч.6 ст. 232 ГК України, встановлено, що правомірним є нарахування пені в сумі 13823,59 грн. (проведений судом розрахунок в матеріалах справи).

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3099,59 грн. – пені є безпідставними та необґрунтованими, а відтак не підлягають до задоволення, оскільки нараховані з виходом за межі строку, встановленого ч.6 ст. 232 ГК України.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" підлягають до задоволення частково, шляхом стягнення із ТОВ "Бучачагрохлібпром" 92733,40 грн. - боргу, 13823,59 грн. – пені, 5564 грн. – інфляційних нарахувань та 1979,79 грн - 3% річних.

В задоволені вимог про стягнення 3099,59 грн – пені, слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Разом з цим, судом не приймаються до уваги доводи відповідача, які торкаються умов договору №12/08 від 12.08.2016 та суми боргу по цьому договору в розмірі 108000 грн, оскільки вони були предметом дослідження у іншій господарській справі №921/657/17-г/17 та торкались інших правовідносин.

В порядку ст.ст. 123,129 ГПК України, судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6000 грн. витрат на правову допомогу.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються, зокрема з витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 123 ГПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційної форми адвокатської діяльності).

Згідно ст. 15 вищевказаного Закону адвокатське об’єднання є юридичною особою, створеною шляхом об’єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

Як вбачається з матеріалів справи 23.11.2017 між Адвокатським об’єднанням "ОСОБА_2 та партнери", в особі голови ОСОБА_2, який діє на підставі статуту і (надалі - виконавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ", в особі директора ОСОБА_7 (надалі - замовник), укладено Договір про надання правової допомоги, за умовами якого виконавець зобов’язується представляти і захищати інтереси замовника у Господарському суді Тернопільської області, Львівському апеляційному господарському суді, Вищому господарському суді України, Верховному Суді України, зокрема у справі №921/656/17-г/6 зі всіма правами наданими стороні в процесі, крім відмови від позовних вимог, або їх зменшення, а замовник зобов’язується провести оплату за надані виконавцем послуги (п 1.1 правочину).

Згідно п 2.1 договору виконавець здійснює правове обслуговування замовника, починаючи з моменту набрання чинності цим договором протягом всього строку його дії. До вартості послуг включено виготовлення процесуальних документів (клопотання, пояснення), необхідність яких виникла в ході судового засідання.

Щоразу за результатами виконання окремих видів послуг виконавець зобов’язаний скерувати замовнику акт виконаних робіт. Акт складається в двох примірниках, кожен з яких підписується повноважними представниками сторін. По одному примірнику акту зберігається у замовника та виконавця (п 2.3 правочину).

Відповідно до п 4.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019.

Представником позивача долучено до матеріалів справи детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги у справі №921/656/17-г/6, всього на суму 6000 грн.

Виконавцем виставлялись замовнику рахунки-фактури №85 від 01.12.2017 та №98 від 18.12.2017, кожен на суму по 3000 грн.

З долученого представником позивача до матеріалів справи платіжного доручення №2048 від 06.12.2017 вбачається перерахування ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" коштів в сумі 3000 грн. АО "ОСОБА_2 та партнери", в призначенні платежу якого зазначено: за юридичні послуги по справі №921/656/17-г/6 зг р/ф №85 від 01.12.2017 без ПДВ. Це також підтверджує виписка за 06.12.2017 №325796 ТВБВ №10013/03 філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" щодо руху коштів по рахунку Адвокатського об’єднання "ОСОБА_2 та партнери". Матеріали справи містять платіжне доручення №2165 від 18.12.2017, згідно якого ТОВ "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" перераховано кошти в сумі 3000 грн. АО "ОСОБА_2 та партнери", з призначенням платежу: за юридичні послуги за представництво в суді 21.12.2017 по справі №921/656/17-г/6 по р/ф №98 від 18.12.2017 без ПДВ.

Окрім того, в матеріалах справи знаходиться свідоцтво ОСОБА_2 про право на зайняття адвокатською діяльністю №315 від 19.03.2004 та копія статуту Адвокатського об’єднання "ОСОБА_2 та партнери".

Ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

З огляду на наведене, суд вважає, що підписаний Договір про надання послуг адвоката від 23.11.2017, сплачені кошти в сумі 6000 грн. на виконання саме даного правочину, згідно наявних у матеріалах справи платіжних доручень, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, присутність адвоката ОСОБА_2 в судових засіданнях під час розгляду справи №921/656/17-г/6 є належними доказами понесених позивачем витрат на правову довомогу в сумі 6000 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.3, ч.4 ст.126 ГПК України).

За приписами ч.5 та ч.6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як у поданих в ході розгляду справи заявах та поясненнях, так і в судовому засіданні 01.02.2018 представником відповідача не висловлено будь-яких зауважень щодо заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Також представником ТОВ "Бучачагрохлібпром" не заперечено заявленої до стягнення суми цих витрат з жодної підстави.

На підставі вищенаведеного, з врахуванням ст.ст. 126, 129 ГПК України понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 5841,32 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 13, 20, 73-86, 91, 123, 126, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром" (вул. Галицька, 160, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48401, код 00952829) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" (вул. Гоголя, 221, м. Черкаси, Черкаська область, 18002, код 39500613) 92733 грн. 40 коп. (дев’яносто дві тисячі сімсот тридцять три гривні сорок копійок) – боргу, 5564 грн. (п’ять тисяч п’ятсот шістдесят чотири гривні) – інфляційних нарахувань, 1979 грн. 79 коп. (одна тисяча дев’ятсот сімдесят дев’ять гривень сімдесят дев’ять копійок) – 3% річних, 13823 грн. 59 коп. (тринадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні п’ятдесят дев’ять копійок) – пені, 1711 грн. 52 коп. (одна тисяча сімсот одинадцять гривень п’ятдесят дві копійки) - сплаченого судового збору та 5841 грн. 32 коп. (п’ять тисяч вісімсот сорок одна гривня тридцять дві копійки) – витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

2. В решті позову - відмовити.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 26 лютого 2018 року.

Суддя Шумський І.П.