Рішення № 72415255, 21.02.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3144/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю:

прокурора: Стеценко О.О. (за посвідченням);

від Міністерства оборони України: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України: ОСОБА_2 (представник за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_3 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника військового прокурора Одеського гарнізону (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6), в особі Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (65009, м. Одеса, вул. Армійська, 18)

до відповідача: Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми „Мікромегас” (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18-а)

про стягнення 271 207,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: заступник військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми „Мікромегас” (надалі - ПП ВКФ „Мікрамегас”), в якій просив суд стягнути з останнього на користь Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (надалі - Південного УКБ МО України) пеню у розмірі 533 666,43 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2017р. справу №916/3144/17 розподілено до розгляду судді Невінгловської Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2017р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3144/17 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.01.2018 року.

09.01.2018 року в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України до суду надійшов відзив на позов (вх. ГСОО №421/18), згідно якого відповідач вважає позовні вимоги заявлені прокурором щодо стягнення пені на користь Південного УКБ МО України, розрахованої до 29.09.2017р. незаконними, безпідставними, в зв’язку з чим просить суд у задоволені заявленого позову про стягнення з ПП ВКФ „Мікромегас” відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції, що викладена у відзиві на позовну заяву (а.с. 60-63), відповідач посилається на те, що вважає незаконним звернення прокурора із відповідним позовом в інтересах самостійної юридичної особи, яка має самостійну правоздатність, тоді як інтересів держави відповідачем не порушено жодним чином. По-друге, відповідач зазначає, що розрахунок заявленої до стягнення суми пені здійснено, позивачем з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Крім того, відповідач вказує на те, що рішення суду у справі №916/786/17 ПП ВКФ „Мікромегас” виконано та 08.11.2017 року старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області виконавче провадження №54522434 закінчено у в’язку із сплатою на користь Південного УКБ МО України з боку ПП ВКФ „Мікромегас” боргу. Отже, відповідач стверджує, що всі взаємовідносини між ПП ВКФ „Мікромегас” та Південним УКБ МО України в межах дії Договору №227/УПБ-64Д від 31.12.2004 року завершені.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що 31.12.2004 року між Південним УКБ МО України та ПП ВКФ „Мікромегас” укладено Договір про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей №227/УПБ-64Д, згідно умов якого (з урахуванням положень укладеної сторонами Додаткової угоди №303/8/32/558-1 від 22.06.2016р.) Південне УКБ МО України свої зобов’язання виконало належним чином. Між тим, в порушення умов договору відповідач свої зобов’язання в частині передачі 5-ти квартир своєчасно не виконав, оскільки реєстрація за державою в особі Міністерства оборони України 5-ти квартир та фактична передача майна відбулась лише 29.09.2017 року, що стало підставою для нарахування пені у розмірі 533 666,43 грн., відповідно до умов п. 3 Додаткової угоди №303/8/32/558-1 від 22.06.2016р. до Договору №227/УПБ-64Д від 31.12.2004 року та звернення до суду з відповідним позовом. Разом з тим, прокурор зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 15.06.2017 року у справі №916/786/17, за порушення умов Договору №227/УПБ-64Д від 31.12.2004 року з ПП ВКФ „Мікромегас” було стягнуто, зокрема, пеню у розмірі 256 626,48 грн. (за 88 днів прострочення) на користь Південного УКБ МО України.

При цьому, прокурор зазначає, що Південне УКБ МО України є державною госпрозрахунковою організацією, яка входить до сфери управління Міністерства оборони України та на яку покладені функції щодо забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, об’єктів військового призначення для потреб Збройних сил України з метою підтримання їх у стані бойової та мобілізаційної готовності, отже, неналежне виконання відповідачем зобов’язань за Договором №227/УПБ-64Д від 31.12.2004 року спричиняє шкоду економічним інтересам держави, що зумовило звернення заступника військового прокурора Одеського гарнізону, на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України „Про прокуратуру” до суду з відповідним позовом. Водночас, прокурор зазначає, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру” заступником військового прокурора Одеського гарнізону було повідомлено суб’єкт владних повноважень – Міністерство оборони України про необхідність представництва прокуратурою інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Південного УКБ МО України у формі звернення до суду з цим позовом та участі в його розгляді.

Відповідно до приписів ст. 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру”).

За приписами ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно ст. 3 Закону України „Про Збройні Сили України” Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Пунктом 1 Положення про Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого наказом Державного секретаря Міністерства оборони України №21 від 16.06.2003р. (надалі – Положення) визначено, що Південне УКБ МО України є державною госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, об’єктів військового призначення для потреб Збройних Сил України з метою підтримання їх у стані бойової та мобілізаційної готовності.

Відповідно до п. 6 зазначеного Положення, основним завданням Управління є, зокрема, забезпечення в межах наданих повноважень реалізації державної політики в галузі будівництва.

Згідно до п. 1 ч. 4 ст 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Заступник військового прокурора Одеського гарнізону зазначає, що в порушення вимог „Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України”, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 744 від 30.12.2016р. Міністерство оборони України та Південне УКБ МО України заходи представницького характеру з питань захисту інтересів держави не здійснюють.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, судом підтверджуються підстави для здійснення представництва заступником військового прокурора Одеського гарнізону у даній справі інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Південного УКБ МО України.

Ухвалою суду від 17.01.2018р., в порядку ст.183 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено підготовче засідання на 07.02.2018 року.

06.02.2018 року від Південного УКБ МО України, в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. ГСОО № 2-808/18). У даній заяві, позивач вказує на те, що при подані позову було допущено помилку, а саме здійснено розрахунок пені без урахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, в зв’язку з чим просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 271 207,53 грн. за 93 дні прострочки.

Враховуючи, що вищевказану заяву, Південним УКБ МО України подано в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви позивача від 06.02.2018р. вх. ГСОО № 2-808/18.

У судовому засіданні від 07.02.2018р. учасники справи зазначили, що ними надано усі докази та повідомлено про всі відомі їм обставини щодо справи.

Судом в рамках підготовчого провадження було з'ясовано відсутність будь-яких заяв чи клопотань, передбачених положеннями ст.182 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з чим, ухвалою суду, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 21.02.2018 року.

У судовому засіданні від 21.02.2018 р. представники Міністерства оборони України та Південного УКБ МО України, позовні вимоги, в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. ГСОО № 2-808/18 від 06.02.2018 р. підтримали та просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні від 21.02.2018 р. прокурор заявлені позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. ГСОО № 2-808/18 від 06.02.2018 р. підтримав.

Відповідач у судовому засіданні від 21.02.2018 року проти задоволення судом позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 21.02.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено сторонам, що повне рішення буде складено 26.02.2018р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як встановлено під час розгляду справи, 31.12.2004р. між ПП ВКФ „Мікромегас” (пайовик) та Південним УКБ МО України (замовник) було укладено Договір про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей №227/УПБ-64Д (надалі – Договір), предметом якого є фінансування та будівництво пайовиком в повному обсязі, згідно одержаної в установленому законом порядку проектно-кошторисної документації на будівництво групи житлових будинів з вбудовано-прибудинковими нежитловими приміщеннями, підземними паркінгами, обладнанням, інженерними мережами та спорудами, орієнтованою загальною площею 37 тис. кв.м. на земельній ділянці загальною площею 2,5 га, в м. Одесі по вул. Армійська, 8-б (військове містечко №5) (а.с. 20-22).

Відповідно до умов п. 5.1 Договору, попередній строк введення об’єкту в експлуатацію встановлюється графіком будівництва, який укладається сторонами додатково і є невід’ємною частиною договору, але не може бути пізніше 2008 року.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що введення об’єкту в експлуатацію здійснюється чергами: перша черга – грудень 2006 рік; друга черга – грудень 2007 рік, третя черга – грудень 2008 рік.

Положеннями п. 6.2 Договору встановлено, що у разі порушення з вини пайовика строків здачі в експлуатацію об’єкту, передбачених пунктом 5.1, 5.2 Договору, пайовик сплачує на користь замовника за кожен день прострочення зобов’язання пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення зобов’язання, за який сплачується пеня, збільшеної в 1,5 рази, від кошторисної вартості частки квартир замовника, визначеної п.3.4 Договору.

Сторонами неодноразово підписувались відповідні додаткові угоди (а.с.20-37) до вищевказаного договору, зокрема, до яких вносились зміни у Договір щодо адресного переліку квартир, їх площі та строки проведення остаточного взаєморозрахунку.

Так, 22.06.2016 року між ПП „Мікромегас” Південним УКБ МО України було укладено додаткову угоду №303/8/32/558-1 до Договору про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей №227/УПБ-64 від 31.12.2004р. у відповідності до умов п. 1 якої, серед іншого, відповідач зобов’язався передати майнові права на 5 квартир загальною площею 340,44 кв.м. в будинку №21 по Дніпропетровській дорозі в місті ОСОБА_4 в термін до 01.12.2016 року (а.с. 37).

Положеннями п. 3 додаткової угоди №303/8/32/558-1 від 22.06.2016 року сторони визначили, що пайовик за власні кошти в термін до 31.08.2016р. здійснює реєстрацію 9 квартир (с.Іллічівка) на право власності держави, в особі Міністерства оборони України та 5 квартир (м. Одеса) – до 30.12.2016р. За порушення строків виконаних взятих на себе за Договором зобов’язань, в частині здійснення передачі квартир від пайовика до замовника та реєстрації пайовиком права власності Держави, в особі Міністерства оборони України, пайовик сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості квадратних метрів непереданого та незареєстрованого житла, відповідно опосередкованої вартості спорудження житла визначеною наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів пайовик додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт неналежного виконання зобов’язань ПП ВКФ „Мікромегас” за Договором про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей №227/УПБ-64 від 31.12.2004р. в частині своєчасної передачі оформлених за Державою в особі Міністерства оборони України 5-ти квартир (м.Одеса) був встановлений під час розгляду справ №916/1179/17 та №916/786/17. Рішення у вказаних судових справах набрали законної сили та є чинними, що ніяким чином не заперечується учасниками справи.

При цьому, рішенням Господарського суду Одеської області від 15.06.2017 року у справі № 916/786/17 встановлено, що ПП ВКФ „Мікромегас” у строк до 30.12.2016р. не передав 5 квартир (м. Одеса), чим порушив умови додаткової угоди №303/8/32/558-1 від 22.06.2016р. та в зв’язку з чим вказаним рішенням суду було стягнуто з відповідача пеню у розмірі 256 626,48 грн. (за 88 днів прострочення). Разом з тим, вищезазначені обставини ніяким чином не заперечуються відповідачем.

Із наявного в матеріалах справи акту №303/36/575/2 від 29.09.2017 року (а.с. 71), який підписаний відповідними представниками сторін та скріплений печатками, вбачається, що пайовик передав, а замовник прийняв оформлені за Державою в особі Міністерства оборони України права державної власності на 5 квартир загальною площею 344,2 кв. м. на загальну суму 2 622 459,80 грн. із розрахунку опосередкованої вартості спорудження житла по регіонам України 7 619,00 грн. за 1 кв.м. з ПДВ станом на 01.04.2016р., що діяла на момент укладення додаткової угоди №303/8/32/558-1 від 22.06.2016р.

Отже, зобов’язання ПП ВКФ „Мікромегас” в частині реєстрації 5-ти квартир (м. Одеса) за Державою, в особі Міністерства оборони України були виконанні відповідачем лише 29.09.2017 року.

Пунктом 9.1 Договору №227/УПБ-64 від 31.12.2004р. передбачено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже, суд вважає правомірним звернення прокурора з відповідними вимогами до ПП ВКФ „Мікромегас”, оскільки порушення зобов’язання мало місце під час дії договору, а доводи відповідача про завершення всіх взаємовідносин між ПП ВКФ „Мікромегас” та Південним УКБ МО України в межах дії Договору №227/УПБ-64Д від 31.12.2004 року, шляхом складання 29.09.2017р. акту №303/36/575/2 – безпідставними.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, можливе за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне застосувати штрафні санкції, передбачені умовами п. 3 додаткової угоди №303/8/32/558-1 від 22.06.2016р. до Договору №227/УПБ-64Д від 31.12.2004 року в силу приписів ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 271 207,53 грн. за прострочення виконання зобов’язання, визначеного у додатковій угоді №303/8/32/558-1 від 22.06.2016р., в частині реєстрації 5 квартир (м. Одеса) загальною площею 340,44 кв.м. за державою, в особі Міністерства оборони України за 93 дні, тобто за період нарахування пені, який неохоплений рішенням суду у справі №916/786/17.

Так, позивачем здійснено розрахунок вартості непереданого та незареєстрованого житла у розмірі 2 916 209,04 грн. виходячи із опосередкованої вартості спорудження житла визначеної наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 283 від 24.10.2016 року у відповідності до якого вартість 1 кв. м. загальної площі квартир станом на 01.10.2016 року по Одеському регіону становить 8 566,00 грн. Зазначена вартість визначалася відповідними наказами Міністерства щоквартально та до 30.12.2016р не змінювалась.

При цьому, суд вважає визначення позивачем вартості непереданого та незареєстрованого житла на момент виникнення у відповідача обов’язку щодо передачі та реєстрації права власності відповідного житла, а саме до 30.12.2016 року, у розмірі 2 916 209,04 грн. (340,44 * 8 566,00= 2 916209,04) правомірним, оскільки положеннями п. 3 додаткової угоди №303/8/32/558-1 від 22.06.2016 року, сторонами не визначено конкретного розміру опосередкованої вартості спорудження житла за 1 кв. м., яка має бути визначена до рекомендованого розміру такої вартості за 1 кв.м. у Одеському регіоні згідно відповідного наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, а отже правомірним є обрання опосередкованої вартості, встановленої на момент виникнення зобов’язання.

Тоді як, визначена у акті №303/36/575/2 від 29.09.2017 року при передачі 5 квартир загальною площею 344,2 кв. м. на загальну суму 2 622 459,80 грн. вартість, виходячи із розрахунку опосередкованої вартості спорудження житла по регіонам України 7 619,00 грн. за 1 кв.м. з ПДВ станом на 01.04.2016р.(що діяла на момент укладення додаткової угоди №303/8/32/558-1 від 22.06.2016р.), судом до уваги не приймається, оскільки визначення даних показників у акті внесено за бажанням сторін, між тим не несе обов’язкового характеру до застосування при визначенні розміру штрафних санкцій та не є будь-якими змінами до умов укладеного між сторонами договору.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені у розмірі 271 207,53 грн. (2 916 209,04 *0,1% = 2916,21 – пеня за 1 день прострочення; 2916,21*93 = 271 207,53 – пеня за 93 дні прострочення) за період з 30.03.2017р. по 30.06.2017р. включно, вважає його вірним та обґрунтованим.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені у розмірі 271 207,53 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 4068,11 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми „Мікромегас” (65058, м. Одеса, Приморський р-н, вул. Армійська, буд. 18-а; код ЄДРПОУ 30199632) на користь Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (65009, м. Одеса, вул. Армійська, 18; код ЄДРПОУ 24980210) 271 207/двісті сімдесят одну тисячу двісті сім/грн. 53 коп. пені та 4068/чотири тисячі шістдесят вісім/грн. 11 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 лютого 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська