Рішення № 72415157, 20.02.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2609/17

За позовом: Міського комунального підприємства "Одеська теплоелектроцентраль № 2" (65490, Одеська обл., м. Теплодар, код ЄДРПОУ - 05519847)

До відповідача: Спільного українсько-індійського підприємства "Кораса" (65490, Одеська обл., м. Теплодар, вул. Комунальна, б. 4, код ЄДРПОУ - 21079017 )

про стягнення 17 019 грн. 33 коп.

Суддя Рога Н.В.

Секретар судового засідання Лазуренко Є.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - на підставі довіреності № 03/01-107 від 10.01.2018 р.; ОСОБА_2 - на підставі довіреності № 03/01-100 від 16.01.2018 р.;

Від відповідача: не з’явився

Суть спору: Позивач, Міське комунальне підприємство «Одеська теплоцентраль № 2» (далі – МКП «ОТЕЦ-2»), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Спільного українсько-індійського підприємства «Кораса» (далі – СП «Кораса») про стягнення заборгованості за Договором на користування тепловою енергією в гарячій воді № 103025007/103025008 від 06.07.2016 у розмірі 13 569 грн. 03 коп. , 333 грн. 41 коп. – 3 % річних, 1 386 грн. 75 коп. – інфляційних втрат, 1 730 грн. 14 коп. – пені.

Ухвалою суду від 01.11.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі.

15 грудня 2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ. Малозначними справами, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (160 000 грн.).

Ухвалою суду від 21.12.2017р. справу №916/2609/17 прийнято до розгляду за правилами ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., в порядку спрощеного позовного провадження.

Представники позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судової кореспонденції. Представник відповідача в судові засідання не з'являвся. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем подано не було.

Відповідно до частини дев’ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом відкладалося підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку у зв’язку із неявкою у підготовчі засідання представника відповідача .

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухав пояснення представників позивача, суд встановив:

06 липня 2016р. між Міським комунальним підприємством «Одеська теплоцентраль № 2» (далі – Виконавець) та Спільним українсько-індійським підприємством «Кораса» (далі – Споживач) був укладений Договір № 103025007/103025008 на користування тепловою енергією в гарячій воді Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору Виконавець зобов’язався відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді відповідно до встановленого йому плану теплоспоживання в період з 13.11.2016р. по 30.04.2017р. Місце постачання послуг- АДРЕСА_1 та кв.8. (п.5.1. Договору).

Згідно із розділом 10 Договору цей договір укладений на строк з 13.11.2016р. до 31.12.2017р. і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щорічно пролонгованим , якщо за місяць до закінчення терміну його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про припинення його дії або зміну умов договору, що не суперечать законодавству України.

Згідно із пунктом 3.1 Договору ціна цього Договору вартості послуг, наданих Виконавцем, становить 17 791 грн. 84 коп., у тому числі вартість послуг, наданих Виконавцем за цим договором, встановлюється у 35 грн. 20 коп. за 1 кв.м. з урахуванням ПДВ – 20 %.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем після пред’явлення виконавцем рахунка-фактури на оплату послуг. До рахунку додаються акти прийняття-передання послуг з теплопостачання із зазначенням обсягу переданих послуг споживачеві.

При цьому, відповідно до п.6.1.1. , п.6.1.2 та п.6.1.3 Договору Споживач зобов’язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за надані послуги, приймати надані послуги згідно з рахунком-фактурою, які отримувати в КП „Одеська ТЕЦ-2”, виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та теміни, що передбачені цим договором.

Позивач зазначає, що у період з 13.11.2016р. по 01.04.2017 він надав відповідачу теплову енергію на суму 13 569 грн. 03 коп. Але, за спожиту теплову енергію оплата не проводилась, у зв’язку із чим за відповідачем обліковується заборгованість перед МКП «ОТЕЦ-2» в сумі 13 569 грн. 03 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-ІV споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Крім того, згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно ж до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Окрім того, позивач зазначає, що відповідно до п.7.3 догвоору у разі несвоєчасного виконання грошового зоьбовязання Споживач зобов’язаний оплатити Виконавцю заборгованість з урахуванням норм ст.625 Цивільного кодексу України , а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення і штраф в розмірі 10% річних від суми неналежного виконання зобов’язання.

За таких обставин, з урахуванням умов Договору та положень ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1 730 грн. 14 коп. за період з 01.04.2017р. по 10.10.2017р., 3% річних у розмірі 333 грн. 41 коп. за період з 16.12.2016р. по 10.10.2017р. та інфляційні втрати у розмірі 1 386 грн. 75 коп. за період з 16.12.2016р. по 10.10.2017р.

Неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за Договором № 103025007/103025008 на користування тепловою енергією в гарячій воді від 06.07.2016р. зобов’язань позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з СП «Кораса» заборгованість у сумі 13 569 грн. 03 коп. , а також 333 грн. 41 коп. – 3 % річних, 1 386 грн. 75 коп. – інфляційних втрат, 1 730 грн. 14 коп. – пені.

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Відповідно до ст.ст.15 ,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За приписами ст.5 цього Кодексу здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною другою зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 липня 2016р. між Міським комунальним підприємством «Одеська теплоцентраль № 2» (далі – Виконавець) та Спільним українсько-індійським підприємством «Кораса» (далі – Споживач) був укладений Договір № 103025007/103025008 на користування тепловою енергією в гарячій воді Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору Виконавець зобов’язався відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді відповідно до встановленого йому плану теплоспоживання в період з 13.11.2016р. по 30.04.2017р. Місце постачання послуг- АДРЕСА_1 та кв.8. (п.5.1. Договору). У свою чергу, , відповідно до п.6.1.1. , п.6.1.2 та п.6.1.3 Договору Споживач зобов’язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за надані послуги, приймати надані послуги згідно з рахунком-фактурою, які отримувати в КП „Одеська ТЕЦ-2”, виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та терміни, що передбачені цим договором.

Отже, виходячи з умов Договору № 103025007/103025008 на користування тепловою енергією в гарячій воді від 06.07.2016р. у сторін за цим Договором виникли взаємні зобов’язання: у Виконавця – щодо постачання теплової енергії в гарячій воді, а у Споживача- щодо оплати за поставлену теплову енергію.

При цьому, пунктами 4.1, 4.2 Договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем після пред’явлення виконавцем рахунка-фактури на оплату послуг. До рахунку додаються акти прийняття-передання послуг з теплопостачання із зазначенням обсягу переданих послуг споживачеві.

Але, матеріали справи не містять актів прийняття-передання послуг з теплопостачання із зазначенням обсягу переданих послуг Споживачеві, а також доказів направлення (надання ) Споживачу рахунків-фактури на оплату наданих послуг.

Надані позивачем у якості доказів фотокопії рахунків-актів на оплату теплопостачання (а.с. 18-27) по перше. не засвідчені належним чином, згідно з пунктом 5.27 Держстандарту України №4163-2003 “Уніфікована Система організаційно–розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів”, по-друге, не є доказами надання відповідачу обумовлених договором послуг, та не містять доказів отримання цих рахунків відповідачем.

Отже, вказані рахунки-акти не є належними та допустимими доказами, які б підтверджували заявлені позивачем позовні вимоги. .

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи матеріали справи, на думку суду, вимоги позивача є передчасними, позивачем не доведено наявність у СП «Кораса» заборгованості у визначеній позивачем сумі, що є підставою для відмови у задоволенні позову у частині стягнення основного боргу.

Вимоги позивача щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є вторинними від вимоги щодо стягнення заборгованості, адже, є наслідком неналежного виконання боржником своїх зобов'язань . За таких обставин, враховуючи відмову у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу, у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 333 грн. 41 коп. – 3 % річних, 1 386 грн. 75 коп. – інфляційних втрат, 1 730 грн. 14 коп. – пені також слід відмовити.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Міського комунального підприємства «Одеська теплоелектроцентраль № 2» - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 26 лютого 2018 р.

Суддя Н.В. Рога