Рішення № 72414745, 23.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2018

Справа № 910/20802/17

За позовом Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 27376,00 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Колективне підприємство «Фірма «Азовбудматеріали» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 27376,00 грн вартості недостачі вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевезення вантажу при зважуванні вагону на станції призначення було виявлено недостачу вантажу, про що складено комерційний акт. Оскільки перевезення вантажу здійснювалось Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», позивач стверджує, що обов'язок з відшкодування вартості недостачі вантажу покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 27.11.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/20802/17, розгляд справи призначено на 21.12.2017.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.

За приписами п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки у справі № 910/20802/17 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в силу ч.1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні 21.12.2017 представник відповідача надав до справи відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, посилаючись на недоведеність позивачем факту отримання збитків. Також відповідач зазначив, що відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 і зареєстрованим Міністерством юстиції України 24.11.2000 за №862/5083, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2%, зокрема, для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

24.01.2018 через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив на позовну заяву, яку суд залучив до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (виконавець) та Колективним підприємством «Фірма «Азовбудматеріали» (відправник, одержувач, вантажовласник) укладено договір № ДФ/10058 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги (далі – Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору вантажовласник зобов'язався пред’являти виконавцю у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним, або прибувають на його адресу. В свою чергу, у п. 2.2 Договору виконавець зобов’язався приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатку до цього договору.

У розділі 3 Договору сторони передбачили порядок проведення розрахунків за надані виконавцем послуги.

Згідно з пунктом 7.1 Договору виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за умови наявності коштів на його особовому рахунку.

Пунктом 7.4 Договору (в редакції додаткової годи від 09.03.2017 до Договору) визначено строк його дії до 31.12.2017 включно.

На виконання договору № 2505-1 від 25.05.2017, специфікації до даного договору № 3 від 14.08.2017( додаток № 1 до Договору), укладених між Приватним підприємством «Камерон» та Колективним підприємством «Фірма «Азовбудматеріали», 19.08.2017 здійснено поставку вугілля на адресу КП «Фірма «Азовбудматеріали» у піввагоні № 60427614 за залізничною накладною № 51455897 від 14.08.2017 зі станції відправлення Гусаровка Донецької залізниці (відправник ПП «Камерон») до станції призначення Велико-Анадоль Донецької залізниці у кількості 68000,00 кг, а саме: «Антрацит. Вугілля марки АО. Насипом. Спосіб маркування здійснено вапном.».

На станції одержувача залізницею проведено комісійну перевірку маси вантажу та за результатами зважування виявлено недостачу вантажу в піввагоні № 60427614 в кількості 5400,00 кг, про що складено комерційний акт БИ № 573637/13 від 19.08.2017, в якому зафіксовано, що піввагон технічно справний, маркування вантажу порушене, завантаження нерівномірне, з обох торцевих сторін вантажу наявні скоси. Витікання вантажу відсутнє.

Спір у справі виник у зв’язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у частковій втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на суму 27376,00 грн.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання глави 64 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України, положень Закону України «Про залізничний транспорт».

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі (ч. 3 ст. 307 Господарського кодексу України).

Матеріалами справи (накладна № 51455897 від 14.08.2017) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) від ПП «Камерон» (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станції призначення – Велико-Анадоль Донецької залізниці.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно з ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 1 ст. 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (надалі – Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У ст. 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Як встановлено судом вище, за результатами зважування вантажу, який перевезено згідно з накладною № 51455897 від 14.08.2017, було виявлено його часткову втрату у піввагоні № 60427614, на підтвердження чого перевізником складено відповідний комерційний акт.

Так, зі змісту комерційного акту БИ № 573637/13 від 19.08.2017 вбачається, що на підставі акту загальної форми № 150 від 19.08.2017 станції Велико-Анадоль проведено контрольне переважування вантажу у вагоні № 60427614. За документами значиться вага нетто 68000,00 кг. При зважуванні вага нетто склала 62600,00 кг, що менше на 5400 кг. Вантаж прибув у технічно справному піввагоні. Маркування вантажу порушене. Навантаження нерівномірне з торцевої сторони по всій довжині вагону відкоси в довжину 1500 см, в глибину 1000 см, з торцевої сторони по ходу потяга заглиблення по всій довжині вагону, в глибину 70 см, в ширину 500 см. Протікання вантажу відсутнє.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу – у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Обставини, встановлені у комерційному акті БИ № 573637/13 від 19.08.2017, відповідачем не спростовані. Суду не доведено, що втрата вантажу сталася не з вини перевізника.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи позовні вимоги посилався на природні втрати вантажу, зокрема, фізичний стан вантажу (сухий, вологий), пояснюючи свої доводи договірним показником вмісту вологи в мінералі.

Господарський суд не приймає доводи відповідача, оскільки зазначений в договорі між вантажоодержувачем та постачальником вугілля показник вологості вугілля не має жодного відношення до фізичного стану вугілля, як вантажу: вологого (якщо завантажений після збагачення, або відкритий вагон пробув декілька днів під дощем) або сухого, якщо не збагачувався або навантажувався з місця тривалого зберігання в суху погоду.

Саме про фізичний стан вантажу: вологий чи сухий, вантажовідправник зазначає у накладній і саме через цю позначку стану вантажу, згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644, визначається 1 або 2 відсотки норми природної втрати під час перевезення. В залізничній накладній № 51455897 від 14.08.2017 року відсутня позначка вантажовідправника про вологий стан вантажу, а отже, застосування 1 % природної втрати при розрахунку недостачі – є правомірним.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду копію специфікації № 3 від 14.08.2017 до договору № 2505-1 від 25.05.2017, укладеного між позивачем та ПП «Камерон», а також копію рахунку на оплату № 358 від 14.08.2017, виставленого Колективним підприємством «Фірма «Азовбудматеріали», відповідно до якого вартість 1 тони вугілля марки АО (25-70) становить 4833,33 грн. без ПДВ (5800,00 грн. з ПДВ).

Крім того, позивачем також правомірно враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. «г» ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем було вугілля кам’яне, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1 % від маси вантажу.

Отже, природна втрата вантажу у вагоні № 60427614 становить 0,6800 т (68,00 т х 1 % = 0,6800 т).

При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, господарським судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 27376,00 грн. (5800,00 грн. х 4,72 т (маса втраченого вантажу з урахуванням природної втрати в розмірі 1 %) = 27376,00 грн.).

Таким чином, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми збитків, які виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 27376,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то судовий збір згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1600,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76 - 80, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали» (87538, Донецька обл., м. Маріуполь, Мартенівський масив, 135; ідентифікаційний код 00290541) вартість недостачі вантажу в сумі 27376 (двадцять сім тисяч триста сімдесят шість) грн. 00 коп. та 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп витрат на сплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено:23.02.2018.

Суддя Ю.М. Смирнова