Рішення № 724132, 07.05.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

07.05.2007

Справа №2-15/4577-2007

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Кримської філії ВАТ „Укртелеком” (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 11, код ЄДРПОУ 22236588)

До відповідача Комунального підприємства “Геосінтез” (98470, Бахчисарайський район, смт. Куйбишеве, вул. Роднікова, 47, код ЄДРПОУ 16501879)

Про стягнення 715, 21 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

представники:

Від позивача – Гончарук О.Ю., довіреність № 1288 від 15.02.2007 р., у справі

Від відповідача - не з’явився.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” звернулось в особі Кримської філії ВАТ „Укртелеком” до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Комунального підприємства “Геосінтез” про стягнення 715,21 грн.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті наданих послуг за договором № 4/5404049/000292 від 01.02.1998 р. на суму 496,72 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 41,16 грн. та інфляційні витрати у розмірі 177,33 грн.

У судовому засіданні представником позивача надана заява про зміну позовних вимог № 06/10-156 від 04.05.2007 р. (а.с. 41), відповідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.04.2004 р. до 01.08.2004 р. у розмірі 496,72 грн., інфляційні витрати за період з 01.05.2004 р. до 01.03.2007 р. у розмірі 177,33 грн., 3% річних за період з 01.05.2004 р. по 01.03.2007 р. у розмірі 41,16 грн.

Суд приймає вказану заяву до розгляду.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцію.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.02.1998 р. між Українсько-Американсько-Голансько-Німецьким Закритим акціонерним товариством “Утел” (Утел) та Малим державним підприємством “Геосінтез” (Споживач) був укладений договір № 4/5404049/000292 про надання послуг міжміського та міжнародного телефонного в’язку. (а.с. 9)

Згідно пункту 1 якого Утел надає, а Споживач приймає та оплачує надані йому послуги міжміського та міжнародного зв’язку на лініях, які знаходяться у його власності або користуванні і які мають технічний доступ до телефонної мережі загального користування.

Відповідно до пункту 3.1 розрахунки Споживача за послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку проводяться по авансовій системі шляхом перерахування суми необхідного платежу на субрахунок Сімферопольської філії Утел.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору обов’язком Споживача є сплачувати рахунки Утел за надані послуги міжміського та міжнародного зв’язку в строки, передбачені цим Договором.

Вартість послуг визначається на підставі тарифів, які діяли на момент надання послуг.

Пунктом 3.3.1 Договору передбачено, що для отримання послуг телефонного зв’язку по авансовій системі Споживач щомісячно, до 20 числа поточного місяця, проводить їх попередню оплату у розмірі не меншому суми вартості наданих послуг попереднього розрахункового періоду.

Відповідно до розділу 6 Договір вважається діючим з моменту підписання Сторонами.

За рішенням засновників Закрите акціонерне товариство “Утел” було перетворене у Дочірнє підприємство “Утел” ВАТ “Утел”. ВАТ “Утел” є правонаступником всього майна, прав та обовязків ДП “Утел” (пункт 3.3.1 статуту ВАТ “Утел”) (а.с. 27-37).

Відповідно довідки Головного управління статистики в АР Крим № 05.3-5/490 від 05.02.2007 р. Мале державне підприємство “Геосінтез” було перетворене в Комунальне підприємство “Геосінтез” (а.с 7).

Відповідач не представив доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

У судовому засіданні представником позивача надана заява про зміну позовних вимог № 06/10-156 від 04.05.2007 р. (а.с. 41), відповідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.04.2004 р. до 01.08.2004 р. у розмірі 496,72 грн., інфляційні витрати за період з 01.05.2004 р. до 01.03.2007 р. у розмірі 177,33 грн., 3% річних за період з 01.05.2004 р. по 01.03.2007 р. у розмірі 41,16 грн.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно умов договору, а також пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації”, пунктів 51, 61 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 385 від 22.04.1997 р., пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., відповідач своєчасно не провів оплату наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з 01.04.2004 р. до 01.08.2004 р. у розмірі 496,72 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи витягом по особовому рахунку Споживача (а.с 11-14) та детальними даними про розмови (а.с 15-18), що стало підставою для звернення з позовом до суду й нарахуванню штрафних санкцій.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів оплати за надані йому послуги. Так, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 4/5404049/000292 від 01.02.1998 р., через що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 496,72 грн. за період з 01.04.2004 р. до 01.08.2004 р. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена вимога щодо стягнення 3% річних за період з 01.05.2004 р. по 01.03.2007 р. у розмірі 41,16 грн. та інфляційних витрат за період з 01.05.2004 р. по 01.03.2007 р. у розмірі 177,33 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Комунального підприємства “Геосінтез” інфляційних витрат у розмірі 177,33 грн. за період з 01.05.2004 р. по 01.03.2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Комунального підприємства “Геосінтез” 3% річних у розмірі 41,16 грн. за період з 01.05.2004 р. по 01.03.2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 07 травня 2007 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 14.05.2007 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Геосінтез” (98470, Бахчисарайський район, смт. Куйбишеве, вул. Роднікова, 47, код ЄДРПОУ 16501879, р/р 26004161 у філії КРД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, м. Бахчисарай, МФО 384470) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Кримської філії ВАТ „Укртелеком” (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 11, код ЄДРПОУ 22236588, р/р 260002257 в КРД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, м. Сімферополь, МФО 324021) суму заборгованості у розмірі 496,72 грн., 177,33 грн. інфляційних витрат, 41,16 грн. річних, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.