Вирок № 72411251, 26.02.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/1264/15-к

Провадження № 1-кп/303/181/18

ряд. стат. звіту № 22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі судді Котубей І.І.,

при секретарі судового засідання Батьо Г.М., Габовда А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.05.2014 року за № 42014070000000099, по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Золотоноша Черкаської області, мешканки АДРЕСА_1, громадянки України, українки, з вищою освітою, одруженої, непрацюючої, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Романець Ю.М.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, як працівник правоохоронного органу та представник влади, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, шляхом обману та зловживання довірою громадянина ОСОБА_2, вдалася до вчинення відносно нього шахрайських дій.

Зокрема, слідча СВ Мукачівського МВ ГУМВС ОСОБА_3, під час розслідування кримінальної справи №2100810 відносно громадянина ОСОБА_2 за фактом вчинення ним крадіжки, в період з кінця січня по 10 лютого 2010 року, точний час у ході досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, зловживаючи довірою ОСОБА_2, а саме недобросовісно використовуючи довірливі відносини, які склалися між нею та потерпілим у ході розслідування кримінальної справи №2100810, ввела останнього в оману, що виразилося в систематичних погрозах з боку ОСОБА_3 ініціювати обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також у брехливих і безпідставних обіцянках ОСОБА_3 вирішити за матеріальну винагороду в майбутньому питання призначення ОСОБА_2 покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, при цьому, не маючи реальної можливості виконати дану обіцянку, оскільки інкримінований злочин останнім був вчинений під час відбуття іспитового терміну покарання за раніше вчинений злочин, про що ОСОБА_3 достовірно знала, так як в матеріалах кримінальної справи №2100810 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України на 85 аркуші була наявна постанова Сихівського районного суду м.Львова від 29.05.2009 року, згідно якої ОСОБА_2 було звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 15 днів за попередньо вчинений ним злочин, внаслідок чого увійшла в довіру потерпілого ОСОБА_2 та останній на пропозицію ОСОБА_3 погодився на передачу їй грошових коштів у розмірі 800 доларів США, про що ОСОБА_2 07 лютого 2010 року повідомив управління СБУ в Закарпатській області. Вказаними діями ОСОБА_3 спонукала потерпілого ОСОБА_2 добровільно передати їй зазначені грошові кошти.

В подальшому, 10 лютого 2010 року, слідча СВ Мукачівського МВ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_3, усвідомлюючи те, що 02 лютого 2010 року нею закінчено досудове розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185 КК України та 05 лютого 2010 року матеріали зазначеної кримінальної справи в порядку ст.225 КПК України (1960 року) були скеровані до прокурати міста Мукачево, реалізовуючи свій корисливий мотив та умисел на незаконне заволодіння коштами ОСОБА_2, не маючи мети і реальної можливості виконати дану потерпілому обіцянку посприяти уникненню від відповідальності, не пов'язаної з позбавленням волі, скориставшись довірою ОСОБА_2, шляхом обману, який полягав у обіцянці вирішення питання стосовно призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі ОСОБА_2 у кримінальній справі № 2100810 за його обвинуваченням, у приміщенні свого службового кабінету №72, що розташований в адміністративній будівлі Мукачівського МВ ГУМВС України в Закарпатській області, за адресою м.Мукачево, вул. Ярослава Мудрого, 8, близько 11 години, як службова особа одержала від ОСОБА_2 наперед обумовлену нею суму грошових коштів в сумі 670 доларів США та 100 Євро (орієнтовний еквівалент 800 доларів США), після чого відразу була викрита працівниками СБУ в Закарпатській області на місці вчинення злочину.

Відповідно до листа управління Національного банку України в Закарпатській області від 16 лютого 2010 року, станом на 10 лютого 2010 року за курсом НБУ, вартість грошових коштів в сумі 670 доларів США та 100 Євро становила 6 462 грн. Своїми діями ОСОБА_3 спричинила ОСОБА_2 матеріальні збитки на суму 6 462 гривень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину не визнала, повністю заперечила вчинення нею кримінального правопорушення. Пояснила, що в 2010 році до неї в провадження надійшли матеріли справи за ч.1 ст. 185 КК України, підозрюваним був ОСОБА_2, який написав явку з повинною. З перших днів проведення досудового слідства у справі вона надавала різні запити, вирішувала питання щодо обрання запобіжного заходу, допиту потерпілого, відтворення обстановки та обставин події, а коли отримала інформацію про наявність в підозрюваного судимості, перекваліфікувала його дії з ч.1 ст. 185 на ч.2 ст. 185 КК України, склала обвинувальний висновок та направила матеріали справи до суду.

Після того, 05 лютого 2010 року, коли справа була направлена до суду, до неї прийшов ОСОБА_2 та почав розповідати, що в нього хворіє дружина, просив допомогти йому знайти захисника або порадити когось, говорив, що претензій до неї в нього ніяких немає. Вони обговорювали суму за послуги захисника, орієнтовна сума яких складала 1000 доларів США, при цьому про вирішення питання щодо міри покарання вони не говорили.

10 лютого 2010 року, коли в службовому кабінеті її було затримано працівниками СБУ, зайшов потерпілий ОСОБА_2 та сказав, що в нього є гроші для захисника, показав їх, назвав суму та вийшов. Після цього відразу до її службового кабінету забігли працівники СБУ, провели її затримання, а потім зайшов слідчий ОСОБА_13 з понятими та почали проводити огляд кабінету, де на робочому столі були знайдені помічені гроші. Нікого обманювати вона не хотіла та не мала наміру отримувати гроші, оскільки їй ніхто не пропонував, хотіла тільки допомогти ОСОБА_2 знайти захисника, тому що пожаліла його.

Дану справу, яку вона особисто порушила, розслідувала з 11.01.2010 року по 02.02.2010 року. Під час слідства ОСОБА_2 захисника мати не бажав, до неї з таким питанням не звертався. Вона знала, що він раніше судимий, оскільки пізніше отримала вимогу про наявність судимості, тому перекваліфікувала злочин на ч.2 ст. 185 КК України. Ніякої мови щодо зміни ОСОБА_2 запобіжного заходу під час проведення слідства не було.

Грошові кошти були виявлені працівниками СБУ в неї на робочому столі, під якимось паперами та справами, однак як вони там опинилися вона не знає. Спочатку зайшли працівники СБУ, а потім через деякий час зайшли слідчі. ОСОБА_2 перед тим показував їй грошові кошти, але що він з ними зробив вона не бачила, оскільки в цей час знімала з себе курточку, бо тільки зайшла до кабінету. Сама розмова між нею з ОСОБА_2 проходила 3-5 хвилин, гроші вона бачила в руках в ОСОБА_2, особисто вона їх в руки не брала.

Перевіривши і дослідивши всі матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні за обставин, вказаних в обвинувальному акті.

Потерпілий ОСОБА_2, грошовими коштами якого на думку органу досудового розслідування заволоділа ОСОБА_3, обманувши його та зловживаючи його довірою, від дачі показів в судовому засіданні відмовився, зазначив, що взагалі не бажає приймати участь в судових засіданнях про просив справу розглядати без його участі. Разом з тим, з'явившись в судове засідання 28.12.2017 року потерпілий показав, що в цей день він знаходився на роботі в м.Сваляві, куди прийшли працівники поліції, забрали його з робочого місця, наказали їхати з ними і примусово привезли його до суду, пояснивши такі свої дії вказівкою прокурора. Він особисто не бажав приймати участь в судовому засіданні, оскільки подавав заяву про розгляд справи без його участі, однак був доставлений до суду примусово. Як і раніше, він не бажає надавати ніякі покази, в судових дебатах просив обвинувачену ОСОБА_3 виправдати.

Таким чином, потерпілий в судовому засіданні не тільки не підтвердив вказані в обвинуваченні обставини щодо його обману, а і фактично заперечив їх, попросивши виправдати обвинувачену.

Прокурор, як на докази вини обвинуваченої, посилається на покази свідків, допитаних в судовому засіданні, а саме свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав суду, що на початку 2010 року до нього, як працівника СБУ, звернувся громадянин ОСОБА_2 із заявою про вимагання ОСОБА_3 від нього грошових коштів за не обрання відносно нього запобіжного заходу та за подальше вирішення питання в суді щодо не позбавлення його волі. ОСОБА_2 звернувся до СБУ добровільно, заяву приймав від ОСОБА_2 особисто він, після чого були оформлені всі необхідні документи, зареєстровано заяву та проведені заходи по документуванню. Суму грошових коштів в розмірі 800 доларів надавав особисто ОСОБА_2 різними грошовими купюрами, про що було оформлено відповідні протоколи та потерпілому було вручено спеціальні технічні засоби.

В першій половині дня ОСОБА_2 зайшов в середину приміщення Мукачівського МВ, а він разом з співробітниками СБУ були поруч. Після передачі грошових коштів вони з працівником прокуратури ОСОБА_7 зайшли до кабінету ОСОБА_3, де працівники спецпідрозділу «Альфа» вже затримали обвинувачену. Піля цього проводився огляд місця події, застосовувалася відеофіксація. Грошові кошти були виявлені на столі під паперами. Точних обставин тієї події він не пам'ятає, однак пригадує, що ОСОБА_3 говорила, що вона не знає звідки ті грошові кошти. Під час проведення даної слідчої дії понятими були військовослужбовці 128 бригади, хто їх залучив не пам'ятає. Всі дії, пов'язані з документуванням злочину, проводили в СБУ м.Мукачево, туди привозили і понятих.

З показів даного свідка вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 звертався до нього із заявою про вимагання в нього коштів, а не про вчинення відносно нього шахрайських дій, як зазначено в обвинувальному акті. Свідок був присутній при огляді місця події і підтвердив тільки факт виявлення та вилучення грошових коштів в кабінеті обвинуваченої. Жодних інших обставин, які зазначені в обвинувальному акті і які потребують доказування, свідок не підтвердив.

При цьому, факт звернення потерпілого із заявою про вимагання вказує на те, що він не був обманутий обвинуваченою, ніяких довірливих відносин між ними не було. Відповідно, свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю спростував вказані в обвинуваченні обставини щодо наявності в діях обвинуваченої обману потерпілого або зловживання його довірою.

Свідок ОСОБА_7 показав суду, що в той час, а саме в лютому 2010 року, він працював старшим слідчим СВ прокуратури Закарпатської області, розслідував кримінальну справу, яка була порушена за заявою потерпілого ОСОБА_2 про вимагання від нього хабара в сумі 200-300 доларів США слідчим ОСОБА_3 Таку заяву ОСОБА_2 написав добровільно, тиску на нього ніякого не було. На даний час не пригадує, чи це була письмова заява ОСОБА_2, чи складався протокол прийняття від нього усної заяви, але особисто він в той час розмовляв з потерпілим. Під час звернення з вказаною заявою ОСОБА_2 також надав диктофон, на якому було зафіксовано його розмову з ОСОБА_10, а саме розмову, в ході якої остання просила гроші за сприяння у не притягненні його до відповідальності та за запобіжний захід. Чи проводилась експертиза запису на диктофоні, не пригадує. Даний запис був оглянутий, його зміст викладено в протоколі.

Після того, як ОСОБА_2 були вручені грошові кошти і він в свою чергу передав їх ОСОБА_3, як слідчий він проводив огляд місця події, а саме кабінету, де працювала обвинувачена. Дана слідча дія фіксувалася на відео, в ході огляду були вилучені кошти, однак не пам'ятає, де саме вони були виявлені. Всі слідчі дії зафіксовані належним чином, складені відповідні документи.

Коли вони зайшли в робочий кабінет з понятими, там вже були працівники СБУ, які затримали ОСОБА_3 Чи фіксувалося затримання обвинуваченої, він не пам'ятає.

В подальшому, в ході розслідування кримінальної справи, було зібрано достатньо доказів щодо неправомірних дій ОСОБА_3, складено обвинувальний висновок і справу на направлено до суду.

Аналізуючи покази даного свідка суд приходить до висновку, що ним не надано суду жодної інформації щодо вчинення обвинуваченою відносно потерпілого шахрайських дій. Свідок підтвердив, що потерпілий звертався до правоохоронних органів із заявою про вимагання хабара, а не про вчинення відносно нього шахрайства, на момент розслідування справи жоних даних щодо обману потерпілого чи зловживання його довірою, не було.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що він, як працівник СБУ, займався технічним оформленням факту вручення коштів потерпілому, інших обставин справи він не пригадує, може підтвердити те, що зазначено в протоколах. Безпосередню участь в затриманні ОСОБА_3 він не приймав, інші обставини вчинення обвинуваченою злочину йому невідомі.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що є працівником СБУ. Події, які мали місце 10.02.2010 року, не пам'ятає, оскільки пройшов тривалий час. Пригадує тільки, що був залучений в слідчо-оперативну групу, однак що саме робив і в якості кого був залучений, не пам'ятає. Коли вони отримали інформацію, що ОСОБА_2 дав кошти ОСОБА_3, вони зайшли в кабінет, крім цього більше нічого не пригадує. Слідчим тоді був ОСОБА_7, з потерпілим ОСОБА_2 не спілкувався.

Таким чином, допитані в судовому засіданні свідки обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не надали жодної інформації, яка б мала значення для справи, жодну обставину з висунутого ОСОБА_3 обвинувачення вони не підтвердили.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засідання показав, що в 2010 році він проходив строкову службу військовій контррозвідці в м.Мукачево. Це структурний підрозділ СБУ, керівником його був ОСОБА_11 Точну дату не пам'ятає, працівники СБУ запросили його та іншого військовослужбовця строкової служби ОСОБА_9 бути понятими при проведенні слідчих дій. Його працівники СБУ привезли в Мукачівський відділ міліції в кабінет ОСОБА_3, де були виявлені помічені гроші. До того, в його присутності грошові кошти були вручені ОСОБА_2, дані гроші помічалися, але яка там була сума, він не пам'ятає. Коли зайшли до кабінету, ОСОБА_10 була в наручниках, руки були позаду, при них проводили огляд місця події та в правому куті столу під паперами знайшли гроші, про що було складено протокол огляду. Дані гроші світилися, а також світилися руки в самої ОСОБА_10. До кабінету вони зайшли з експертом та слідчим, там вже були працівники СБУ.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що про події того часу він пам'ятає погано, проходив строкову службу в м.Мукачево. Його командир ОСОБА_11 сказав, що він з ОСОБА_8 мають прийняти участь в слідчих діях в якості понятих. В його присутності працівники СБУ помічали грошові кошти, вручали їх громадянину ОСОБА_2, про що було складено протоколи, які вони читали та підписали. Потім вони поїхали до Мукачівського МВ, зайшли в кабінет до слідчого ОСОБА_3., яка вже була в наручниках. Під час проведення огляду службового кабінету були знайдені гроші, які були на робочому столі, шукали їх всюди приблизно 10-15 хвилин. ОСОБА_3 в той час перебувала в кайданках. Коли проводили огляд, на долонях ОСОБА_3 було виявлено порошок, а саме світилися її руки. Що то були за гроші, в їх присутності ОСОБА_2 нічого не говорив, а коли зайшли до кабінету, там було багато людей в масках, які були присутні під час проведення огляду. Безпосередньо в його присутності спецзасоби ОСОБА_2 не вручалися.

Крім показів свідків, сторона обвинувачення, як на докази вини ОСОБА_3 у вчиненні шахрайських дій відносно ОСОБА_2, посилається на ряд письмових та речових доказів, досліджених в судовому засіданні.

Так, судом досліджено протокол усної заяви про злочин від 07 лютого 2010 року, згідно якого ОСОБА_2 просив притягнути до відповідальності за вимагання від нього хабара в розмірі 800 доларів США слідчого СВ Мукачівського МВ ГУМВСУ в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_3 Згідно вказаної заяви, обвинувачена вимагала у потерпілого гроші за поверхневе розслідування відносно нього кримінальної справи, обрання міри запобіжного заходу, не пов'язаної з позбавленням волі, не внесення до обвинувального висновку обтяжуючих покарання обставин, а також вирішення в майбутньому питання з суддею про призначення іспитового строку.

З аналізу даної заяви вбачається, що потерпілий не перебував з обвинуваченою у жодних довірливих відносинах, вона його ні в чому не обманювала, а вимагала. Цією заявою орган досудового розслідування не тільки не підтверджує наявність в діях ОСОБА_3 ознак шахрайських дій, а і повністю їх спростовує.

Як вказано у досліджуваній заяві, до неї ОСОБА_2 додав диктофон із записом розмови, що відбувалася між ним та ОСОБА_3 05.02.2010 року, та була ним зроблена з власної ініціативи. Однак, в судовому засіданні такий диктофон не оглядався, запис, що містилась на ньому, не досліджувалася.

За клопотанням сторони обвинувачення в судовому засіданні досліджено довідку меморандум від 07.02.2010 року, згідно якої зафіксовано розмову між заявником ОСОБА_2 та об'єктом - ОСОБА_3 Дана довідка складена оперуповноваженим УСБУ в Закарпатській області, однак, на підставі чого, звідки взявся зміст інформації, на якому пристрої вона була записана, в довідці не зазначено. Така довідка не відповідає жодним вимогам КПК України щодо допустимості доказів, а тому не може бути прийнятою до уваги судом.

Згідно протоколу отримання грошових коштів від 10.02.2010 року з ілюстрованою таблицею до нього, оперуповноважений спецпідрозділу Управління СБ України в Закарпатській області старший лейтенант ОСОБА_4 в присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_8, за участю спеціаліста, співробітників спецпідрозділу по БКОЗ України в Закарпатській області, отримав від громадянина ОСОБА_2 грошові кошти на суму 670 доларів США та 100 Євро, які за його словами вимагає від нього слідчий СВ Мукачівського МВ ГУМВСУ в Закарпатській області ОСОБА_3 в якості хабара.

Відповідно до протоколу вручення грошових коштів від 10.02.2010 року, оперуповноважений спецпідрозділу Управління СБ України в Закарпатській області старший лейтенант ОСОБА_4 в присутності понятих, за участю спеціаліста, співробітників спецпідрозділу по БКОЗ України в Закарпатській області вручив громадянину ОСОБА_2 грошові кошти на суму 670 доларів США та 100 Євро для участі в проведенні оперативно-розшукових заходів під час пошуку, фіксації та отримання фактичних даних про вимагання і отримання від нього хабара ОСОБА_3 Дані грошові кошти було оброблено порошком люмінофору ФК-6 з обох боків, у правому верхньому куті лицьової сторони кожної купюри за допомогою спеціального невидимого барвника «Маркер» помічено позначкою «Х», яка в ультрафіолетових променях світла від ультрафіолетової лампи люмінісціює синім кольором. Дані кошти отримані від ОСОБА_2 в установленому чинним законодавством порядку з метою фіксації та документування протиправних дій ОСОБА_3

Згідно протоколу вручення технічних засобів від 10.02.2010 року, оперуповноважений спецпідрозділу Управління СБ України в Закарпатській області старший лейтенант ОСОБА_4 на підставі постанови Апеляційного суду Закарпатської області № 0067 від 08.02.2010 року про здійснення оперативно-розшукових заходів із розмови, яка має відбутись між громадянином ОСОБА_2 та слідчим СВ Мукачівського МВ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_3, в присутності понятих, співробітників спецпідрозділу по БКОЗ Управління СБ України в Закарпатській області, вручив громадянину ОСОБА_2 спеціальні технічні засоби BU-12, DWR-500 ТА «Вереск» та пояснив правила користування ними.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 10.02.2010 року з ілюстрованою фототаблицею до нього, проведено огляд службового кабінету № 72 СВ Мукачівського МВ ГУМВС України в Закарпатській області. В ході огляду проводився відеозапис за допомогою відеокамери «Panasonik» модель NV-GS57EE на відеокасету «SONY» DV premium 60 та фотозйомка фотоапаратом «SONY» DSCV-1. В ході огляду вилучено грошові кошти в сумі 670 доларів США та 100 Євро, гроші в сумі 300 гривень та 1 долар США, службове посвідчення УЗК № 021676, мобільний телефон марки «Sony Ericsson», змиви з долоней рук ОСОБА_3

Вказаний відеозапис переглядався в службовому кабінеті № 109 прокуратури області, за участю о/у спецпідрозділу БКОЗ УСБУ в Закарпатській області ОСОБА_12, з яким також ознайомлено понятих ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_3, що підтверджується протоколом ознайомлення з відеозаписом від 10.02.2010 року до протоколу огляду місця події від 10.02.2010 року.

Відеокасету із записом слідчої дії досліджено в судовому засіданні, переглянуто відеозапис, що міститься на ній.

Проаналізувавши вказані документи, а саме протокол отримання грошових коштів, протокол вручення грошових коштів, протокол вручення технічних засобів та протокол огляду місця події, надаючи їм оцінку з точки зору належності і допустимості, суд приходить до висновку, що дані протоколи є недопустимипи доказами, оскільки слідчі дії, що зафіксовані ними, проведені з грубим порушенням вимог КПК України.

Так, згідно ст. 19 Закону України «Про Службу безпеки України» в редакції, що діяла станом на лютий 2010 року, кадри Служби Безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.

Органи військової контррозвідки є складовою системи СБУ, що передбачене ст. 9 Закону України «Про Службу безпеки України».

Таким чином, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8, як солдати строкової служби військової контррозвідки, були співробітниками Служби безпеки України.

Відповідно, в судовому засіданні встановлено, що понятими при проведенні слідчих дій були особи, які фактично є співробітниками того органу, який і займався розкриттям злочину, проведенням слідчих дій.

Згідно ст. 127 КПК України 1960 року, яка діяла станом на 2010 рік, як поняті запрошуються особи, не заінтересовані в справі. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники органів дізнання і досудового слідства.

Виходячи з викладеного, досліджувані в судовому засіданні протоколи отримання грошових коштів, протокол вручення грошових коштів та протокол вручення технічних засобів є недопустимими доказами, оскільки зазначені в них слідчі дії проводилися за участю осіб, які не мали права бути понятими.

В судовому засіданні досліджено також протокол про результати проведення оперативно-технічних заходів - здійснення візуального спостереження в громадських місцях із застосуванням теле- та відеозйомки, опричних та радіоприладів, інших технічних засобів від 26.02.2010 року, згідно якого на підставі постанови голови Апеляційного суду Закарпатської області від 08.02.2010 року за № 0067 було здійснено заходи щодо проведення фіксації дій ОСОБА_3 за період з початку січня 2010 року по 10.02.2010 року, тобто до моменту вручення їй громадянином ОСОБА_2 грошових коштів в службовому кабінеті № 72. Розмова між вказаними особами фіксувалась на аудіо-, теле- та відео- носії за допомогою радіопередавача.

Відеозапис оперативно-розшукових заходів досліджено в судовому засіданні.

Як вбачається з переглянутого відеозапису, під час розмови ОСОБА_2 з ОСОБА_3 остання отримала від нього кошти за вирішення якогось питання, при цьому сказала, що у випадку, якщо в неї нічого не вийде, вона отримані кошти повертає.

Цим самим повністю спростовуються вказані в обвинуваченні обставини щодо обману ОСОБА_2 або зловживання його довірою.

Згідно протоколу огляду від 04.03.2010 року, старшим слідчим прокуратури Закарпатської області в приміщенні Мукачівського міськрайонного суду проведено огляд кримінальної справи № 2100810 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. 185 ч.2 КК України. В процесі проведення даної слідчої дії було вилучено ксерокопії документів з кримінальної справи, які додані до протоколу та досліджені в судовому засіданні. З таких документів вбачається, що 02 лютого 2010 року ОСОБА_3, як слідчий, закінчила розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_2, ознайомила його із матеріалами справи і склала обвинувальний висновок. Про це добре було відомо ОСОБА_2, а тому його звернення до правоохоронних органів із заявою про вимагання в нього ОСОБА_10 коштів за обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, не зазначення в обвинувальному акті обтяжуючих покарання обставин, є необгрунтованим.

Протоколом огляду грошових коштів від 17.03.2010 року, підтверджено, що старшим слідчим прокуратури Закарпатської області в приміщенні свого службового кабінету проведено огляд грошових коштів сумі 670 доларів США та 100 Євро, які вилучені 10.02.2010 року в ході огляду місця події в приміщенні службового кабінету № 72 в Мукачівському МВ ГУМВС. В ультрафіолетових променях на обох сторонах банкнот виявлено речовину, яка має яскраву рожево-червону люмінесценцію. На лицевій поверхні грошових банкнот в правому верхньому кутку присутній напис «Х» речовиною, яка має синю люмінесценцію. В ході проведення огляду вище вказаних банкнот була використана портативна ультрафіолетова лампа «МКС», що входить до комплекту криміналістичної валізи слідчого.

Дані грошові кошти були оглянуті та досліджені в судовому засіданні.

Висновком № 637 криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин за матеріалами кримінальної справи № 9700510 від 23.02.2010 року, підтверджується, що виявлена на поверхнях двох косметичних дисків, за допомогою яких 10.02.2010 року відібрано змиви з правої та лівої долоні у гр. ОСОБА_3 є спецхімречовиною і має спільні родові ознаки із зразком спецхімречовини «Люмінофор ФК-6». Речовина, виявлена на поверхнях обох сторін чотирнадцяти банкнот номіналом 20 доларів США, 50 доларів США, 100 доларів США та 50 Євро є спецхімречовинаю і має спільні родові ознаки із зразком спецхімречовини «Люмінофор ФК-6».

Вказаним протоколом огляду грошових коштів та висновком підтверджується, що ОСОБА_3 дійсно отримала від ОСОБА_2 кошти, однак, як зазначила сама обвинувачена, вони передавалися їй для захисника, якого просив знайти ОСОБА_2 В цій частині покази ОСОБА_3 не тільки нічим не спростовані, а і підтверджуються дослідженими відеозаписами за результатами НСРД.

Згідно дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду диктофону від 12.02.2010 року, старшим слідчим прокуратури Закарпатської області в службовому кабінеті проведено огляд цифрового диктофону марки «SONY IC Recorder ICD-P320» серійний № 1166444. Даним протоколом також відображено зміст розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Разом з тим, як встановлено судом, на момент розгляду справи в суді у сторони обвинувачення вказаний диктофом відсутній, його місцезнаходження невідоме, судом такий не досліджувався.

Таким чином, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що вони як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті та свідчили б про вину обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою.

У відповідності до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства).

Такий же принцип закріплений у статті 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

У відповідності до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 190 КК шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи цінності нібито для передачі службовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство.

Вказана позиція відображена у Постанові Пленуму ВСУ № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

Таким чином, для кваліфікації дій особи за ст. 190 КК України підлягають з'ясуванню та доказуванню наявність умислу особи на привласнення майна потерпілого, факт зловживання довірою потерпілого або його обман.

Відповідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 46 Конвенції та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Така позиція також знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Відповідно до п. 23 вказаної постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли всі зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Стаття 8 Коституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У відповідності до ст. 3 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Згідно ст. 373 ч. 1 п.3 КПК України коли не доведено що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Оцінюючи докази, суд за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що доказів вини ОСОБА_1 не було здобуто, а обсяг обвинувачення її у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки при розгляді кримінального провадження в суді стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченої ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, суд вважає, що її слід визнати невинуватою у вчиненні даного кримінального правопорушення та виправдати.

Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні не обирався.

Судові витрати по справі складають 1242,80 гривень за проведення судової експертизи № 637 від 23.02.2010 року і дані витрати слід віднести на рахунок держави.

Рішення про долю речових доказів суд приймає відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Конституцією України, Конвенцією Ради Європи від 04.11.1950 року Про захист прав людини і основоположних свобод, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», ст.373, 376 КПК України України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 190 КК України та виправдати через недоведеність наявності в її діянні складу кримінального правопорушення.

Речові докази: диск «16Х DVD+R - «ARITA» 4.7 ГБ, відео 120 мін, обліковий №14/372, який знаходиться при матеріалах кримінального провадження, слід залишити при матеріалах кримінального провадження; грошові кошти в сумі 670 доларів США та 100 Євро, з яких 2 купюри номіналом по 100 доларів США кожна, серія та номер НВ13534748, НF 7837387 С, дев'ять купюр номіналом по 50 доларів США кожна, серія та номер IL19448887A, GF36766604A, IL35723500A, IA16124010A, IL24674421A, IC03990014A, IB02039963A, IA27347870A, IH05100815A, грошову купюру номіналом 20 доларів США серія та номер ІЕ55066997С, та дві купюри номіналом по 50 Євро серія та номер Х14636893988, Z36652405383, які повернуті прокурору після їх дослідження в судовому засіданні повернути потерпілому ОСОБА_2; службове посвідчення УЗК № 021676, видане на прізвище ОСОБА_3 слідчого СВ Мукачівського МВ ГУМВС від 09.10.2009 року, дійсне до 09.10.2013 року, яке знаходиться при матеріалах кримінального провадження, відеокасету із записом огляду місця події від 10.02.2010 року та відеозапис оперативно-розшукових заходів - отримання фактичних даних про вимагання та отримання хабара ОСОБА_3 від 10.02.2010 року, які знаходяться при матеріалах кримінального провадження, зразок маркеру, зразок порошку люміноформ ФК-6, марлеві тампони із змивами з долоней рук ОСОБА_3, контрольний ватно-марлевий тампон, які знаходиться при матеріалах кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Закарпатської області через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий І.І.Котубей