Рішення № 72411166, 20.02.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2018 р. Cправа № 902/1146/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького,6, м. Київ, 01001)

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сакура»

(вул. Андрія Первозванного, 2а, м. Вінниця, 21027)

про стягнення 14459,57 грн

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 14-72 від 14.04.2017р;

відповідача: ОСОБА_2 голова правління;

присутні: ОСОБА_3 НОМЕР_1

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подано позов до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сакура» про стягнення 14 459,57 грн., з яких: 11 564,82 грн. пеня, 616,16 грн. три відсотки річних та 2 278,58 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 22.12.2017р за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1146/17 з призначенням до розгляду в порядку спрощеного провадження, відповідно до глави 10 Господарського-процесуального кодексу України. Розгляд справи по суті призначено на 18.01.2018р.

При розгляді справи 18.01.2018р судом оголошено перерву до 20.02.2018р з метою надання сторонами доказів в підтвердження своїх доводів та заперечень.

На визначену судом дату з’явились представники сторін. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задоволити позов. Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, наведених у відзиві та додаткових поясненнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу розрахувався за придбаний газ не вчасно, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню, передбачену умовами договору, три відсотки річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву, відзиві та додаткових поясненнях до відзиву заперечує проти позову, вважає позовні вимоги необґрунтованими та заявленими з порушенням строку позовної давності, передбаченого законодавством. Окрім того зазначає, що ОСББ «Сакура» є неприбутковою організацією, здійснює некомерційну діяльність без мети одержання прибутку, додаткових доходів немає. За спожитий газ ОСББ «Сакура» розраховується коштами мешканців будинку по мірі оплати останніми за надані послуги та перерахунку субвенцій з відповідних бюджетів та фондів шляхом взаємозаліків, які , в свою чергу, здійснюються не своєчасно. При порушенні мешканцями будинку терміну оплати, заборгованість стягується в судовому та примусовому порядку, що займає час. Відтак, вини ОСББ «Сакура» у виникненні заборгованості за газ немає.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів вбачається, що 25.12.2014 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, за Договором Продавець) та ОСББ «Сакура» (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №1321/15—ТЕ-1.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з п. 2.1. Договору Продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 265 тис. куб. м..

Згідно з п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У п. 5.2. Договору (з урахуванням додаткових угод № 1 від 23.03.2015р, № 2 від 29.07.2015р., № 4 від 21.10.2015р) сторонами встановлено, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 2 994,30 грн. з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування.

Згідно з п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У пункті 9.3 Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє, в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а, в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 Договору).

Як з'ясовано судом, на виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв, природний газ на загальну суму 265 837,73 грн. за період з січня по квітень 2015 року та з жовтня по грудень 2015 року, що підтверджується належним чином оформленими, підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу:

від 31.01.2015 за січень 2015 року на суму 37 703,65 грн.;

від 28.02.2015 за лютий 2015 року на суму 31 822,73грн.;

від 31.03.2015 за березень 2015 року на суму 25 848,84 грн.;

від 30.04.2015 за квітень 2015 року на суму 19 525,84 грн.;

від 31.10.2015 за жовтень 2015 року на суму 23 897,51 грн.;

від 30.11.2015 за листопад 2015 року на суму 57 792,98 грн.;

від 31.12.2015 за грудень 2015 року на суму 62 246,18 грн.

Відповідач здійснював оплату за спожитий природний газ з порушенням визначених договором розмірах та строків. Матеріали справи свідчать, що розрахунки останнім проводились як шляхом перерахування грошових коштів на рахунки позивача (101-119), так і шляхом укладення спільних протокольних рішень (а.с. 14-26).

Предметом спору у справі є вимога позивача про стягнення пені у розмірі 11 564,82 грн., 3% річних у розмірі 616,16 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 278,58 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором від 25.12.2014 № 1321/15-ТЕ-1, зокрема щодо своєчасності внесення плати за поставлений газ.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (надалі Постанова) роз’яснено, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат за допомогою системи «ЛІГА ЗАКОН» судом не виявлено помилок, у зв’язку з чим дані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи заявлені позивачем вимоги про стягнення пені, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Як встановлено судом пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені системи «ЛІГА ЗАКОН» судом не виявлено помилок, у зв’язку з чим дані вимоги підлягають задоволенню.

Суд не приймає доводи відповідача про сплив позовної давності щодо заявлених вимог, з огляду на наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст.257 ЦК України).

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судом встановлено досягнення між сторонами згоди збільшення позовної давності у п’ять років. Так п. 9.3 Договору сторони визначили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років.

Доводи відповідача щодо відсутності його вини у простроченні проведення платежів за природний газ також не приймаються судом, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов Договору, у визначені строки оплату за поставлений природний газу повністю не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються 1600,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Об’єднання власників багатоквартирного будинку «Сакура» (вул. Андрія Первозванного, 2а, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 25508113) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 11 564 (одинадцять тисяч п’ятсот шістдесят чотири) грн 82 коп. – пені; 616 (шістсот шістнадцять) грн 16 коп. – три відсотки річних; 2 278 (дві тисячі двісті сімдесят вісім) грн 58 коп – інфляційних втрат та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 26 лютого 2018 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького,6, м. Київ, 01001)

3 - відповідачу (вул. Андрія Первозванного, 2а, м. Вінниця, 21027)