Рішення № 72411008, 26.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 року № 826/17852/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 31 липня 2017 року № 1726594603142; про зобов'язання Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві відновити у Реєстрі неприбуткових установ та організацій відомості щодо Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та про зобов'язання Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві не здійснювати податковий контроль Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як платника податку на прибуток, у тому числі, але не виключено шляхом не здійснення обліку платника податку на прибуток, не вчиняти та не направляти податкових повідомлень-рішень, податкових вимог, не нараховувати пені та штрафні санкції, не застосовувати положення глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України тощо.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Цивільний кодекс України, Податковий кодекс України, закони України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та зазначає, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві в порушення вимог чинного законодавства прийняла рішення від 31 липня 2017 року № 1726594603142 про виключення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із реєстру неприбуткових установ та організацій та зазначає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому посилається на Податковий кодекс України та зазначає про те, що неприбуткові підприємства, установи та організації, які не привели свої установчі документи у відповідність із нормами пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України, та не надали копії таких документів контролюючому органу, після 1 липня 2017 року виключаються контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, код 21708016, включений до Реєстру неприбуткових установ та організацій 11.11.2006 з ознакою неприбуткової організації 0011.

31 липня 2017 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі підпункту 133.4.5 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України прийнято рішення № 1726594603142 про виключення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Правовий статус Фонду визначено статтею 3 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 4452-VI)

Так, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках.

Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Фонд має печатки із зображенням Державного герба України із своїм найменуванням, веде облік і звітність відповідно до законодавства.

У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України та законодавством України.

Місцезнаходження Фонду - місто Київ.

Органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним банком України та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.

Керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція.

Реорганізація та ліквідація Фонду здійснюються на підставі окремого закону.

13 серпня 2015 року набрав чинності Закон України від 17.07.2015 № 652-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій», яким змінено порядок оподаткування неприбуткових підприємств, установ та організацій.

Відповідно до підпункту 14.1.121 пункту 14.1 статті 14 ПК України неприбуткові підприємства, установи та організації - неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом (пункт 133.4 статті 133 ПК України).

Згідно з підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПК України неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункту;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Положення абзаців третього і четвертого цього підпункту щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.

Підпунктом 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПК України встановлено, що доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Відповідно до підпункту 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 ПК України до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.

Згідно із підпунктами 34, 35 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, установлено, що до затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру (далі - новий Реєстр неприбуткових установ та організацій) діє Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій, затверджене наказом Міністерства фінансів України N 37 від 24 січня 2013 року.

Неприбуткові підприємства, установи та організації, внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій", не підлягають виключенню з цього Реєстру до 1 липня 2017 року.

Неприбуткові підприємства, установи та організації, внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій", що відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу, а для релігійних організацій - вимогам абзацу другого підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу, включаються контролюючим органом до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій. За бажанням неприбуткової організації вона може подати до контролюючого органу копії установчих документів.

Неприбуткові підприємства, установи та організації, внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій", що не відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу, з метою включення до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій зобов'язані до 1 липня 2017 року привести свої установчі документи у відповідність із нормами цього Кодексу та у цей самий строк подати копії таких документів до контролюючого органу.

Неприбуткові підприємства, установи та організації, які не привели свої установчі документи у відповідність із нормами пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу, а релігійні організації - із нормами абзацу другого підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу, після 1 липня 2017 року виключаються контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440 затверджено Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру.

Згідно з пунктом 1 Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, Реєстр неприбуткових установ та організацій (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збору, накопичення та обробки даних про неприбуткові підприємства, установи та організації (далі - неприбуткова організація) відповідно до пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Пунктом 4 Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру встановлено, що зареєстровані установи та організації (новостворені), які подали в установленому порядку документи для внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій під час або протягом 10 днів з дня державної реєстрації та які за результатами розгляду таких документів внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, вважаються для цілей оподаткування неприбутковими організаціями з дня їх державної реєстрації.

Відповідно до пункту 6 Порядку, для включення до Реєстру неприбуткова організація повинна подати до контролюючого органу реєстраційну заяву за формою 1-РН згідно з додатком 1 і засвідчені підписом керівника або представника такої організації та скріплені печаткою (за наявності) копії установчих документів неприбуткової організації (крім тих, що оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон), а житлово-будівельні кооперативи також засвідчені підписом керівника або представника такого кооперативу та скріплені печаткою (за наявності) копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом. Неприбуткові організації, що діють на підставі установчих документів організації вищого рівня, відповідно до закону подають разом із реєстраційною заявою за формою 1-РН згідно з додатком 1 засвідчену підписом керівника або представника такої організації та скріплену печаткою (за наявності) копію документа, який підтверджує включення до організації вищого рівня та надає право діяти на підставі установчих документів такої організації вищого рівня.

Контролюючий орган може проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих документах, щодо відповідності вимогам, встановленим Податковим кодексом України та законодавством, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

Згідно з пунктом 8 Порядку, за результатами розгляду реєстраційної заяви та документів, що додаються до неї, протягом 14 календарних днів з дня їх отримання контролюючим органом приймається рішення про:

включення, повторне включення, відмову у включенні (повторному включенні) неприбуткової організації до Реєстру;

виключення неприбуткової організації з Реєстру;

зміну ознаки неприбутковості.

Контролюючий орган відмовляє неприбутковій організації у включенні до Реєстру в разі:

подання неприбутковою організацією неповного пакета документів, визначених пунктом 6 цього Порядку;

невідповідності неприбуткової організації вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу.

Відповідне рішення за формою згідно з додатком 2 готується у двох примірниках, один з яких надається неприбутковій організації, а другий залишається в контролюючому органі.

Після отримання рішення про відмову у включенні до Реєстру неприбуткова організація може усунути недоліки та повторно подати документи до контролюючого органу відповідно до пункту 6 цього Порядку, не змінюючи при цьому положення установчих документів, до яких контролюючим органом не висловлено зауважень. Повторно надіслана реєстраційна заява розглядається в строки, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з метою включення до нового реєстру неприбуткових установ та організацій 12 жовтня 2016 року звернувся до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва із реєстраційною заявою платника податку за формою 1-РН щодо отримання ознаки неприбуткової організації, в якій вказано, що установчі документи оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Листом від 11 листопада 2016 року за № 3303/10/26-59-12-05-30 Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва повідомила керівника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що установчі документи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не відповідають вимогам підпункту 133.4.1, підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України та пункту 7 Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 440.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Державної фіскальної служби України щодо включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Листом від 31 грудня 2016 року Державна фіскальна служба України повідомила позивача, що Фонд може бути включений до нового Реєстру у разі, якщо його установчі документи будуть приведені у відповідність до вимог пункту 133.4 статті 133 Кодексу.

В листі підставою для висновків про невідповідність установчих документів визначено наступне.

Однією з умов віднесення підприємств, установ та організацій до неприбуткових організацій є наявність в установчих документах вимог щодо передачі активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Пунктом 9 статті 3 Закону України «При систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що реорганізація та ліквідація Фонду здійснюються на підставі окремого закону. Враховуючи відсутність зазначеного закону, неможливо підтвердити дотримання Фондом, у разі його припинення як юридичної особи, вимог пункту 133.4 статті 133 Кодексу.

31 липня 2017 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі підпункту 133.4.5 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України прийнято рішення № 1726594603142 про виключення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Отже, підставою для виключення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з Реєстру неприбуткових установ та організацій стали обставини відсутності окремого закону, який регулював би порядок здійснення реорганізації та ліквідації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Суд приймає до уваги вказані доводи відповідача та зазначає, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві приймаючи оскаржуване рішення від 31 липня 2017 року № 1726594603142 діяла в межах своїх повноважень, а тому відсутні підстави для визнання рішення протиправним.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо непоширення на Фонд як юридичної особи публічного права положень пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України з тих підстав, що згідно статті 81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Отже, вимоги визначені в пункті 133.4 статті 133 Податкового кодексу України повинні бути закріплені у відповідному нормативно-правовому акті, який регулює діяльність юридичної особи публічного права.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України (стаття 93 Конституції України).

При цьому, законодавча ініціатива (фр. initiative від лат. initium - початок) - це стадія законодавчої процедури, що полягає у внесенні уповноваженим органом або посадовою особою (суб'єктом права законодавчої ініціативи) до парламенту офіційної пропозиції про прийняття, зміну або скасування законодавчого акта.

Реалізація права законодавчої ініціативи - внесення законопроекту - є реакцією на визрілу в суспільстві потребу в урегулюванні нормами права тієї чи іншої соціальної проблеми. Виявлення такої проблеми є завданням суб'єктів права законодавчої ініціативи.

Таким чином, Конституцією України визначено виключне право суб'єктів законодавчої ініціативи на внесення до парламенту законопроектів.

Разом з тим, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноважень щодо звернення до суб'єктів законодавчої ініціативи з пропозицією щодо розробки законопроектів.

При цьому, суд зазначає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не може нести додаткову майнову відповідальність щодо сплати податку на прибуток в зв'язку з відсутністю відповідного закону який регулював би порядок здійснення реорганізації та ліквідації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, враховуючи, що у відповідності до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є неприбутковою установою.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття "належне урядування".

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Також суд зазначає про необхідність дотримання таких принципів права як "законні очікування" та "юридична визначеність", які знайшли своє відображення в практиці Суду Європейського Союзу (European Court of Justice, ECJ), який виступає останньою інстанцією у справах про застосування acquis communautaire - права Європейського Союзу (ЄС) - та забезпечує єдність застосування права ЄС в державах-членах.

Відповідна позиція цього Суду закріплена в його рішенні у хрестоматійній справі Salumi щодо ретроактивної дії законодавства: "Зазначена інтерпретація забезпечує визнання принципів юридичної визначеності та захисту законних очікувань, за змістом яких дія (наслідки) права Співтовариства повинна бути чіткою і передбачуваною для тих, на кого воно розповсюджується".

Виходячи з системного аналізу адміністративно-правових принципів суд зазначає, що відсутність правового регулювання певних правовідносин не може покладати на будь-яку особу додаткового зобов"язання, в тому числі щодо сплати податків.

З огляду на встановлене суд приходить до висновку про скасування рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 31 липня 2017 року № 1726594603142 та про зобов'язання Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві відновити у Реєстрі неприбуткових установ та організацій відомості щодо Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві не здійснювати податковий контроль Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як платника податку на прибуток, у тому числі, але не виключено шляхом не здійснення обліку платника податку на прибуток, не вчиняти та не направляти податкових повідомлень-рішень, податкових вимог, не нараховувати пені та штрафні санкції, не застосовувати положення глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України тощо, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Під час розгляду справи не встановлено обставин щодо вчинення заходів контролю по відношенню до позивача, відповідно вимоги позивача в цій частині є передчасними, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин, суд прийшов до висновку, що позов є обгрунтованим в частині позовних вимог та визнається судом таким, що підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 31 липня 2017 року № 1726594603142.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві відновити у Реєстрі неприбуткових установ та організацій відомості щодо Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. В решті позову - відмовити.

5. Присудити на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) судовий збір у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. за рахунок Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева