Вирок № 72410568, 22.02.2018, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

241/1241/17

1-кп/241/68/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2018 року Першотравневий районний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Демочко Д.О.

при секретарі Орчелоті І.С.

за участю прокурора Джансиза Д.В.

захисника Бадалова А.З.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Мангуш кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12015050710000443 від 27.07.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. Мангуш Мангушського району Донецької області, одруженого, на утриманні дітей не має, директора ФГ «Віка», не є інвалідом, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, в порядку ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

З весни 2015 року по грудень 2016 року (точного часу слідством не встановлено), обвинувачений ОСОБА_2 в порушення ст. 14 Конституції України, ст. ст. 93, 122-126, 211 Земельного Кодексу України, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні та не маючи законних підстав, для набуття права на землю державної власності, без належним чином виданих та зареєстрованих в установленому Законом порядку правовстановлюючих документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки чи права власності на земельну ділянку, за відсутності дозволу на розробку проекту землеустрою та не проводячи розробку проекту землеустрою, за допомогою сільськогосподарської техніки розорав та засіяв сільськогосподарськими культурами земельну ділянку, розташована на території Мангушської селищної ради Мангушського району Донецької області за межами смт. Мангуш та межує із земельними ділянками ОСОБА_3, кадастровий номер НОМЕР_1 та ОСОБА_4, кадастровий номер НОМЕР_2. Загальна площа самовільно зайнятої ОСОБА_2 земельної ділянки складає 39 га з яких 4,5 га знаходяться в охоронній зоні навколо об'єктів енергетичної системи. Вказану земельну ділянку ОСОБА_2 незаконно використовував у своїх потребах шляхом її обробки та вирощування врожаю сільськогосподарських культур та подальшого його збирання.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26 квітня 2017 року, проведеної управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 39,00 га, яка знаходиться на території Мангушської селищної ради Мангушського району Донецької області за межами смт. Мангуш, та на час перевірки засіяна насінням сільськогосподарських культур, що є порушенням вимог ст. 112, 79-1, 114, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 21, 22, ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів».

Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення в охоронній зоні на території Мангушської селищної ради Мангушського району Донецької області, за межами населених пунктів, який виконано спеціалістом відділу здійснення Державного контролю за дотриманням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру в Донецькій області та відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Міністрів України від 25.07.2007 № 963, загальний розмір шкоди становить 63322 гривні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно восени 2014 року він займався обробкою поля без належних документів на його використання. У скоєному щиро розкаявся, просив суд застосувати до нього амністію.

В судове засідання представник потерпілої особи не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

На підставі ч. 3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин самовільного зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_2 правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає. ОСОБА_2 роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.197-1 КК України доведена у повному обсязі і його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст.197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що воно відноситься до злочину невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, є пенсіонером, працює керівником фермерського господарства, одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, а також обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі, передбачене ч. 2 ст.197-1 КК України, яке буде йому необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні заявив клопотання, проти якого не заперечував прокурор, про застосування до нього п. ґ) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» та просив звільнити його від покарання, оскільки на день набрання чинності цим Законом досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Відповідно до ст. 1 п. ґ) Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі , особи, визнанні винними у вчинені умисного злочину, що не є тяжким або особливо тяжким злочином відповідно до статті 12 КК України, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Ці дані підтверджені копією паспорту, дослідженою у судовому засіданні.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 амністії, передбачених ч.4 ст.86 КК України, ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_2 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Наслідки застосування амністії обвинуваченому роз'яснені, але він наполягав на її застосуванні.

Доля речових доказів має бути вирішена за правилами ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 376, 392-393, 395 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України і призначити йому покарання за ч. 2 ст. 197-1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.1 п. ґ) Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного за цим вороком покарання у зв'язку з амністією.

До набрання вироком законної сили запобіжні заходи ОСОБА_2 не обирати.

Речові докази: ячмінь вагою 2437 кг, що знаходиться під зберігальною розпискою у ОСОБА_2 та пшеницю вагою 5430 кг, що знаходиться під зберігальною розпискою комірника в агроцеху №10 ДП «Ілліч Агро-Донбас», як майно що одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення - конфіскувати в дохід держави; трактор МТЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3, з причепом, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить ОСОБА_6, комбайн «Ніва», реєстраційний номер НОМЕР_4, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить ОСОБА_7 і знаходяться під зберігальною розпискою у ОСОБА_2 - повернути законним власникам ОСОБА_6 та ОСОБА_7

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області у м. Маріуполі через Першотравневий районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.О. Демочко