Ухвала суду № 72410020, 26.02.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/5696/14-к

Провадження № 1-кп/175/63/17

У х в а л а

Іменем України

26 лютого 2018 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Новік Л.М.,

при секретарі - Мельнику Д.П.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Нероди Д.Д.

представника потерпілого - ОСОБА_1,

захисника - Куща Д.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження №12014040440002757 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження №12014040440002757 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В судовому засіданні захисник - адвокат Кущ Д.С. заявив письмове клопотання про визнання очевидно недопустимими докази, а саме:

-схеми ДТП, складеної інспектором з ОМ ДТП ВДАІ з обслуговування Дніпропетровського району Сідак К.В., оскільки всупереч вимогам ч.1 ст. 237 КПК України та розділу 20 «Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року №111(яка була чинна на дату ДТП), зазначена схема складена не уповноваженою на те особою.

-протоколу слідчого експерименту від 23 березня 2016 року, оскільки він був проведений за ухвалою суду від 27 січня 2016 року, проте в судовому засіданні дана ухвала не оголошувалася, про що свідчить журнал судового засідання та технічний запис судового засідання, що є безумовним порушенням вимог КПК України;

-п'ять фотографій із зображенням двох автомобілів (т.2 с.с., а.к.п. 37-42), оскільки вони не мають ідентифікаційних ознак (номерів державної реєстрації або номеру кузову), а також дат здійснення фотозйомки, та без зазначення осіб, які виготовили ці фотозйомки, та без зазначення осіб, які виготовляли ці фотознімки;

-висновок автотехнічної експертизи від 22 грудня 2014 року №70/27-925, висновок комісійної експертизи від 25 липня 2016 року №5/10.4/10.1-519/52, оскільки схема ДТП, протокол слідчого експерименту від 23 березня 2016 року, п'ять фотографій із зображенням двох автомобілів є явно недопустимими доказами, які повністю або частково були покладені в основу вихідних даних при призначенні та проведенні даних експертиз.

Обвинувачений підтримав позицію захисника.

Прокурор заперечував щодо задоволення даного клопотання, обґрунтовуючи це тим, що усі докази є належними та допустимими.

Представник потерпілого заперечував проти задоволення клопотання.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частина 2 цієї статті передбачає, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За приписом ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч.2 ст.89 КПК України).

За таких обставин питання про допустимість чи недопустимість вказаних доказів може бути вирішено лише під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, шляхом дослідження цього доказу у їх сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження. Очевидної недопустимості вказаних захисником доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх взаємозв'язку з іншими доказами суд не вбачає й вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.

Крім того, відповідно до положень ст. ст. 94, 375 КПК України суд в нарадчій кімнаті за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності.

За таких обставин питання щодо визнання доказів неналежними та недопустимими буде вирішено судом у загальному порядку, передбаченому ч.1 ст.89 КПК України, тобто під час ухвалення судового рішення.

Керуючись ст.ст.86, 87, 89, 363, 369 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_2 про визнання очевидної недопустимості доказів під час судового розгляду залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Новік