Вирок № 72409467, 26.02.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/384/18

Номер провадження: 1-кп /225/152/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ткач Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панаслюк Є.В.,

прокурора - Козачок І.О.,

захисника - Бойко М.Г.,

обвинуваченої - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області в м. Торецьку кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22017050000000333 від 21.12.2017 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Дзержинська Донецької області, громадянки України, одруженої, з вищою освітою, не працюючої, яка має неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2014 року, точна дата не встановлена, ОСОБА_2 приймала активну участь в організації та проведені незаконного референдуму (була призначена головою дільничної виборчої комісії) щодо створення на території Донецької області так званої самостійної суверенної держави - «ДНР», тобто з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

10 квітня 2014 року так званою Радою самопроголошеної «Донецької народної республіки», утвореної 07.04.2014 у м. Донецьку, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України - тобто стійкого об'єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, яка у відповідності до ст. 1 п. 16 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією, з метою утворення у межах території Донецької області держави - «Донецька народна республіка», в порушення ст. ст. 1,2,5,8, ч. 2 ст. 19, ст. 73, п. 3 ч. 1 ст. 85, п.п. 13, 18, 20 ч. 1 ст. 92, ст.ст. 132,133 Конституції України був оголошений референдум, який був проведений представниками зазначеної терористичної організації на території Донецької області 11.05.2014 року та на вирішення якого було поставлено питання «Чи підтримуєте Ви Акт про державну самостійність Донецької Народної Республіки?», тобто питання щодо зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме виведення з-під юрисдикції України окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької області.

Так, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Згідно вимог ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Організація і порядок проведення референдумів та територіальний устрій України, згідно з положеннями ст. 92 Конституції України, визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст.ст. 132, 133 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Порядок проведення всеукраїнського референдуму регламентований Законом України «Про всеукраїнський референдум», положеннями ч. 4 ст. 14 якого визначено, що виключно Верховна Рада України призначає ратифікаційний референдум щодо зміни меж території України.

Так, 06.04.2014 року бойовиками терористичної організації «ДНР» було оточено та захоплено приміщення Донецької обласної державної адміністрації, розташоване за адресою: м. Донецьк, бульвар Пушкіна, буд. 34, внаслідок чого місто Донецьк перейшло під контроль терористичних груп.

З метою приховування своєї злочинної діяльності, а також визнання «ДНР», як державного утворення на міжнародному рівні, отримання більш поширеної підтримки серед місцевого населення Донецької області, пропаганди і поширення ідеології створення псевдодержавного утворення на території південно-східної частини України, отримання фінансування та іншого сприяння своєї терористичної діяльності, а також подальшої легітимізації своєї терористичної діяльності, спрямованої на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку встановленого Конституцією України, керівниками терористичних груп 07.04.2014 року утворено організацію, що відповідно до абз. 19 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», є терористичною під назвою «Донецька народна республіка» (далі «ДНР») шляхом об'єднання окремих терористичних груп у стійке об'єднання трьох і більше осіб, з метою продовження здійснення терористичної діяльності, у межах якого було здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та видано Акт про проголошення державної самостійності «Донецької народної республіки», яким публічно закликали місцеве населення до проведення 11.05.2014 року на порушення порядку, встановленого Конституцією України та Законом України «Про всеукраїнський референдум» так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «ДНР».

На початку травня 2014 року, точна дата не встановлена, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме виведення з-під юрисдикції України окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької області, діючи з власних міркувань та за власною ініціативою, ОСОБА_2 надала невстановленим досудовим слідством особам, відносно яких здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014050620000436 від 29.05.2014 року, добровільну згоду в організації, підготовці та проведенні так званого «референдуму», спрямованого на створення самостійної держави «Донецька народна республіка».

На виконання завдань, що були поставлені ОСОБА_2 вказаними невстановленими особами, остання повинна була організувати роботу так званої «Дільничної виборчої комісії» на території м. Торецьк (Дзержинськ) Донецької області в якості голови зазначеної комісії з метою незаконного опитування мешканців вказаного міста з приводу визнання незаконного утворення та подальшого самостійного існування «ДНР» з наступним складанням завідомо неправдивих документів про результати підрахунку нібито їх волевиявлення про зміну меж території України.

На виконання зазначених завдань, зранку 11.05.2014 року, точний час не встановлений, ОСОБА_2, разом із іншими невстановленими особами, організувала роботу «дільничної виборчої комісії», що знаходилась в адміністративній будівлі закладу загальної середньої освіти 1-3 ступенів м. Торецьк (раніше загальноосвітня школа інтернат 1-3 ступенів Торецької міської ради Донецької області) за адресою: м. Торецьк, вул. Глінки, б. 1, керувала її діяльністю щодо проведення незаконного референдуму, а саме: виконуючи функції голови «дільничної виборчої комісії», організовувала, контролювала та координувала роботу громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших невстановлених осіб, залучених в якості «членів дільничної виборчої комісії», розподіляла між ними обов'язки; видавала останнім так звані бюлетені для голосування. В подальшому, ОСОБА_2 здійснила підрахунок бюлетенів за результатами проведення так званого «референдуму», про що склала та підписала відповідний протокол, який разом з бюлетенями передала представникам терористичної організації «ДНР».

В судовому засіданні обвинувачена вину у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю, пояснила, що обставини кримінального провадження, кваліфікацію своїх дій не оспорює, щиро кається у вчиненому. При цьому суду показала, що напередодні 11.05.2014 року до неї приїхала ОСОБА_7 з чоловіками у військовій формі. Вона була знайома з ОСОБА_7, оскільки остання раніше працювала в школі-інтернаті. Звернулася ОСОБА_7 до неї, оскільки обвинувачена з 2004 року була головою на виборах, мала досвід та списки виборців. В день так званого «референдуму», вона з'явилася на дільницю, ОСОБА_7 з іншими особами привезли бюлетені. На урнах була наклеєна символіка «ДНР». Після чого, були проведені консультації членів комісії, в тому числі, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яких обвинувачена також знала, як викладачів школи-інтернат. Голосування пройшло нормально, сталася лише незначна конфліктна ситуація; після закриття дільниці, було проведено підрахунок голосів та підписано відповідні документи. Розуміла, що «референдум» був незаконний, оскільки ставилося питання щодо відокремлення «ДНР» від України. За роботу обіцяли заплатити, але по факту грошові кошти не сплачувалися. Під час досудового розслідування вона співпрацювала зі слідством, оперативними працівниками, не намагалася уникнути відповідальності, з міста не виїжджала.

Обвинувачена зазначила, що усвідомила скоєне правопорушення та його наслідки.

Даючи оцінку показанням обвинуваченої, суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони об'єктивно і повно відображають обставини вчиненого кримінального правопорушення, підстав для самообмови судом не встановлено.

У зв'язку з тим, що обвинувачена пояснила обставини кримінального правопорушення, не заперечує їх, а також кваліфікацію своїх дій та доказів кримінального провадження, не має наміру оскаржувати їх в апеляційному порядку, суд, з'ясувавши правильність розуміння учасниками фактичних обставин, заслухавши думку прокурора, обвинуваченої, захисника, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, роз'яснив учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Суд вважає винуватість ОСОБА_2 доведеною за обсягом обвинувачення і кваліфікує її дії за ч.2 ст. 110 КК України як умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, рівень суспільної небезпеки конкретного злочинного діяння, що відповідно до ч.4 ст. 12 КК України є тяжким злочином, вчинення злочину під впливом суспільно-політичних обставин, в сукупності з рівнем суспільної небезпеки особи, яка вчинила це діяння, а саме, дані про особу обвинуваченої: ОСОБА_2 раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягалася, має постійне місце мешкання, міцні соціальні зв'язки (одружена, має неповнолітню дитину); на обліках лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не працює, займається домашнім та підсобним господарством, виключно позитивно характеризується за місцем проживання. Одночасно, суд бере до уваги безпосередню роль та ступінь участі обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Обвинувачена до та після вчинення кримінального правопорушення будь - яких протиправних проступків не вчиняла, не ухилялася від досудового розслідування та суду, вину визнала повністю, активно співпрацювала щодо розкриття злочину, що значною мірою сприяло встановленню істини у кримінальному провадженні.

Судом також взято до уваги ставлення обвинуваченої до скоєного, поведінку ОСОБА_2 під час досудового розслідування та судового розгляду, що була проявом внутрішніх переживань особою того, що сталося, морального засудження своєї поведінки, усвідомлення вини, докорів сумління.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 визнала свою вину повністю та щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, суд згідно з п. 1 ч.1 ст. 66 КК України визнає це обставинами, що пом'якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд також приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченої ОСОБА_2 від 19.02.2018 року, складену Торецьким міським відділом з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управляння з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, згідно з якою орган пробації дійшов висновку, що з урахуванням інформації, що характеризує обвинувачену, її спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що її виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства (в т.ч. окремих осіб).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку та твердого переконання про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства та реального відбування покарання у виді позбавлення волі, застосував положення ст. 75 КК України та звільнив ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком мінімальною тривалістю з покладанням на неї обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 та додатково - п.2 ч.2 ст. 76 КК України, що відповідатиме меті покарання, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Водночас, призначаючи ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч.2 ст. 110 КК України, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» від 07.10.2014 року № 1689-VII абзац другий частин першої - третьої статті 110 доповнено словами "з конфіскацією майна або без такої".

Згідно з ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Враховуючи, що діяння інкриміноване ОСОБА_2 мало місце в травні 2014 року, в санкції ч.2 ст. 110 КК України в редакції Закону України № 1183-VII від 08.04.2014, що діяв на час вчинення злочину, відсутнє альтернативне додаткове покарання у виді конфіскації майна, санкція ч.2 ст. 110 КК в редакції закону, що посилив відповідальність та діє на даний час, застосуванню не підлягає.

Цивільний позов у провадженні не заявлений; заходи забезпечення кримінального провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 131, 176 КПК України, в тому числі запобіжний захід відносно обвинуваченої, не обиралися та не застосовувалися.

Процесуальні витрати та речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 110 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням якщо вона не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї судом обов'язки протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім оскарження з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя Г.В. Ткач