Рішення № 72407840, 20.02.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 року м. Чернігів Справа № 825/456/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Мірошніченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1815 про скасування пункту наказу, скасування абзацу у висновках службового розслідування,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) 24.01.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 1815 (далі - ВЧ А1815) та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- скасувати пункт 2 наказу командира ВЧ А1815 «Про результати службового розслідування по факту завищених обсягів наданих послуг з харчування та порушень обліку продовольства у військовій частині» в частині, що стосується майора ОСОБА_1;

- скасувати абзац у висновках наказу командира ВЧ А1815 «Про результати службового розслідування по факту завищених обсягів наданих послуг з харчування та порушень обліку продовольства у військовій частині» від 15.12.2017 № 859, а саме: «майором ОСОБА_1, який з 23.07.2014 по 17.09.2015 виконував обов'язки начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини А1815 і яким внаслідок порушення вимог пункту 2.13 наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України (зі змінами)» від 26.05.2014 № 333 в частині не менше одного разу на квартал перевіряти в усіх підрозділах частини стан обліку особового складу та відповідність записів у документах, що посвідчують особу військовослужбовця, з фактичними обліковими даними, завдано державі збитки в особі військової частини А1815 на суму 17 414,25 грн.», як такий, зміст якого не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Свої вимоги мотивує тим, що службове розслідування проведене формально та упереджено, з порушенням Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом МО України від 15.03.2004 №82, а в матеріалах розслідування та у наказі містяться дані, що не відповідають дійсності.

Зокрема, в матеріалах розслідування немає жодних свідчень, документів (доказів), які б вказували на непроведення ним перевірки в підрозділах стану обліку особового складу, та відповідність записів у документах, що посвідчують особу військовослужбовця з тактичними обліковими даними. Навпаки, відповідно до наказу командира військової частини В1688 (з липня 2017 року - А1815) зазначено, що станом на 20.05.2015 було проведено досконалу звірку особового складу підрозділів та штабу частини, що офіційно підтверджує факт здійснення у II кварталі (з 01.04.2015 по 30.06.2015) звірки особового складу. Крім того, у цьому ж наказі назначено проведення щоденної звірки обліку особового складу.

Також, в порушення керівних документів під час аудиту та службового розслідування не було досліджено первинних документів (наказів, накладних, звітів, рапортів та інше). Зазначив, що службовим розслідуванням проігноровано факт неволодіння станом справ командирами підрозділів щодо померлих військовослужбовців, відсутності обліку виданих (отриманих) продуктів у підрозділах військової частини та безконтрольність за їх використанням. На дуку позивача, вищезазначені факти свідчать про неякісне та неповне з'ясування всіх причин та обставин, що стали предметом для проведення розслідування, а також ніяким чином не підтверджують його вину у ризиках, зазначених у довідці до аудиторського звіту.

Ухвалою суду від 05.02.2018 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав відзив на позовну заяву та пояснив, що наказ командира ВЧ А1815 від 15.12.2017 № 859 «Про результати службового розслідування по факту завищених обсягів наданих послуг з харчування та порушень обліку продовольства у військовій частині А1815» був прийнятий за результатами проведення службового розслідування у відповідності до вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Інструкції про порядок проведення розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 № 82, постанови Верховної Ради України № 243/95-ВР від 23.06.1995 «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі».

Службовим розслідуванням та аудитом було встановлено, що майор ОСОБА_1, який з 23.07.2014 справи та посаду начальника стройової частини відділення особового складу штабу ВЧ А1815 прийняв і виконував обов'язки до 09.10.2015, не вжив заходів, пов'язаних з розробкою проектів наказів командира (по стройовій частині ) про виключення військовослужбовців, які загинули, зі списків особового складу ВЧ А1815, що призвело до несвоєчасного зняття військовослужбовців, які загинули (померли) в період, який підлягав дослідженню, з продовольчого забезпечення, що в свою чергу призвело до безпідставного витрачання коштів унаслідок завищення обсягів отриманих послуг у кількості 383 добових видач продовольства (д/в) на загальну суму 17414, 25 грн.

Вважає, що службовим розслідуванням встановлено всі необхідні елементи для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, а ВЧ А1815 дотримані вищевказані вимоги нормативно-правових актів під час проведення службового розслідування та винесення наказу за його наслідками.

Крім того, підставами для визнання наказів протиправними є недостовірні відомості чи застосування невластивих заходів впливу, які не належать до компетенції командира військової частини, однак, позивача до матеріальної відповідальності притягнуто не було.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову має бути відмовлено, враховуючи таке.

ОСОБА_1 в період з 21.07.2014 по 19.07.2015 проходив службу у військовій частині А1688 на посаді начальника стройової частини відділення особового складу штабу ВЧ В1688, що підтверджується витягом з послужного списку позивача (а.с. 170).

Судом встановлено, що на підставі пункту 1.54 плану діяльності Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України та підпорядкованих територіальних управлінь, начальником відділу аудиту тилового забезпечення Пвнічно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту підполковником Конопльовим Ю.В., інспектором відділу аудиту тилового забезпечення Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту майором Настенком О.В., у період з 18.09.2017 по 20.10.2017 було проведено аудит відповідності продовольчої служби ВЧ А1815 (В1688 до липня 2017 року) за період з 06.05.2015 по 18.09.2017.

За результатами аудиту вищевказаними посадовими особами 23.10.2017 складено довідку та зазначено, що система внутрішнього контролю за організацією обліку та наявності матеріальних засобів, обліку особового складу, а також тих, хто харчується, невідповідність прийнятих командуванням військової частини А1815 рішень щодо зарахування (зняття) особового складу на продовольче забезпечення, не забезпечили дотримання вимог нормативних документів (а.с. 44-66).

20.11.2017 на ім'я командира ВЧ А1815 було подано рапорт про проведення службового розслідування по факту завищених обсягів наданих послуг з харчування та порушень обліку продовольства (а.с. 40).

Наказом тво командира ВЧ А1815 від 20.11.2017 № 132 капітану Криштопі І.В. доручено прости службове розслідування щодо вищевказаних фактів та до 30.11.2017 представити на затвердження акт про його результати (а.с. 41).

Відповідно до рапорту від 30.11.2017, наказом тво командира ВЧ А1815 від 30.11.2017 № 143 продовжено термін службового розслідування до 13.12.2017 (а.с. 42, 43).

За результатами проведеного службового розслідування капітаном Криштопою І.В. складено акт проведення службового розслідування, затверджений тво командира ВЧ А1815 15.12.2017 (а.с. 25-39), відповідно до змісту якого майор ОСОБА_1, який з 23.07.2014 справи та посаду начальника стройової частини відділення особового складу штабу ВЧ А1815 прийняв і виконував обов'язки до 09.10.2015, допустив факти несвоєчасного зняття військовослужбовців, які загинули (померли) в період, який підлягав дослідженню, з продовольчого забезпечення, що в свою чергу призвело до безпідставного витрачання коштів у наслідок завищення обсягів отриманих послуг у кількості 383 добових видач продовольства (д/в) на загальну суму 17414,25 грн.

15.12.2017 командиром ВЧ А1815 було прийнято наказ № 859 «Про результати службового розслідування по факту завищених обсягів наданих послуг з харчування та порушень обліку продовольства у військовій частині А1815», пунктом 2 якого начальнику стройової частини відділення персоналу штабу ВЧ А 1815 у відповідності до п. 20 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95 наказано направити копію матеріалів службового розслідування до військової частини А3321 для прийняття рішення щодо притягнення, в тому числі, майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.

Не погоджуючись із матеріалами службового розслідування та вказаним наказом в частині висновків щодо завдання ним збитків, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до ст. 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст. 16 Статуту).

Згідно із ст. 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України регулює Інструкція про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 № 82 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.03.2004 за № 385/8984 (далі - Інструкція, чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, п. 1.2 Інструкції визначено, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.

Рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові особи у разі необхідності клопочуть за підпорядкованістю про призначення службового розслідування (п. 1.3 Інструкції).

Відповідно до п. 1.5 Інструкції службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження

Згідно із п. 1.6 Інструкції службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою він призначений, або старшим начальником, але не більше як на один місяць.

Розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків (Розділ 3 Інструкції).

Відповідно до п. 4.1 Інструкції за результатами службового розслідування складається акт.

Акт службового розслідування підписується особами, якими воно проводилося. Кожен учасник розслідування має право викласти свою окрему думку. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування (п. 4.2, 4.3 Інструкції).

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, суд вважає, що відповідно до вимог законодавства, вирішення питання щодо необхідності проведення (складання) службового розслідування та можливості завершення службового розслідування належить до виключної компетенції особи (суб'єкта), яка його проводить, та командира ВЧ А1815. При цьому, суд зазначає, що Інструкція не містить вичерпного переліку підстав для призначення службового розслідування. Навпаки, у випадку необхідності командир військової частини має право призначити службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини військовослужбовця.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, що на підставі довідки про проміжні результати аудиту відповідності діяльності продовольчої служби ВЧ А1815 (В1688 до липня 2017 року) за період з 06.05.2015 по 18.09.2017 та рапорту наказом командира ВЧ А 1815 було призначено службове розслідування по факту завищених обсягів наданих послуг з харчування та порушень обліку продовольства.

В ході проведення службового розслідування, начальником фізичної підготовки і спорту ВЧ А1815 капітаном Криштопою І.В. було досліджено документи, що стосуються вищевказаних обставин, відібрано пояснення осіб, які мають відношення до обліку продовольства у ВЧ А1815 (а.с. 67-169). На думку особи, що проводила службове розслідування, матеріалів, зібраних під час службового розслідування, було достатньо для підтвердження порушення ОСОБА_1 наказу Міністерства оборони України від 26.05.2014 «Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України (зі змінами)» в частині не менше одного разу на квартал перевіряти в усіх підрозділах частини стан обліку особового складу та відповідність записів у документах, що посвідчують особу військовослужбовця, з фактичними обліковими даними. На його переконання службовим розслідуванням було встановлено всі необхідні елементи для притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності (заподіяння прямої дійсної шкоди, протиправна поведінка, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди, наявність вини позивача), у зв'язку з чим було складено та подано для затвердження акт службового розслідування.

Щодо доводів позивача, що в ході службового розслідування в нього не було відібрано пояснення, суд зазначає, що відповідно до п. 2.2 Інструкції особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.

Тобто, на особу, яка проводить службове розслідування не покладено обов'язку відібрання пояснень у військовослужбовця, щодо якого проводиться службове розслідування, та законодавчо не закріплено заборону затверджувати акт за наслідками службового розслідування за відсутності зазначених пояснень. Надання пояснень є правом самого військовослужбовця, а не його обов'язком.

Суд звертає увагу, що в акті проведення службового розслідування зазначено, що отримати письмові пояснення від позивача не було можливості у зв'язку з переведенням його в інше місце служби, а саме відповідно до наказу оперативного командування «Північ» (по особовому складу) від 31.07.2016 № 142 - до військової частини А3321 на посаду помічника начальника штабу з кадрів та стройової частини штабу (а.с. 29).

Відповідно до пунктів 5.1 та п. 5.2 Інструкції, посадова особа, яка призначала службове розслідування, розглядає у 10-денний термін акт та всі інші матеріали службового розслідування і приймає відповідне рішення. Про прийняте рішення повідомляється військовослужбовцю, стосовно якого проводиться службове розслідування.

На виконання вищевказаних вимог командиром ВЧ А1815 було видано наказ від 15.12.2017 № 859 «Про результати службового розслідування по факту завищених обсягів наданих послуг з харчування та порушень обліку продовольства у військовій частині А1815», який гуртувався на обставинах та висновках, зазначених в акті проведення службового розслідування. Пунктом 2 вказаного наказу начальнику стройової частини відділення персоналу штабу ВЧ А 1815 у відповідності до п. 20 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95, наказано направити копію матеріалів службового розслідування до військової частини А3321 для прийняття рішення щодо притягнення, в тому числі, майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.

У зв'язку з тим, що на момент проведення службового розслідування, позивач був виключений зі списків особового складу ВЧ А1815, то у відповідності до вимог п. 29 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95, командиром ВЧ А1815 матеріали службового розслідування були направлені на нове місце служби ОСОБА_1 для притягнення його до матеріальної відповідальності.

Однак, як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, командуванням військової частини А3321 наказ про притягнення позивача до матеріальної відповідальності не видавався, тобто негативні наслідки для позивача відсутні.

Суд зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність у позивача порушеного права, що дає підстави вважати заявлені ним позовні вимоги безпідставними та невмотивованими.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 08.02.2018 по справі № 800/191/17 (П/9901/13/18).

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Керуючись статтями 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 лютого 2018 року.

Суддя С.В. Бородавкіна