Ухвала суду № 72407753, 23.02.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 лютого 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1061/18

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Д'яков В.І. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить скасувати постанову про порушення митних правил від 31.01.2018 № 0053/20500/18, за якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (всім тисяч п'ятсот) гривен України і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пунктів 3, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VІ).

Відповідно до статті 1 Закону №3674-VІ судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, частиною 2 статті 4 Закону №3674-VІ встановлено, що за подання фізичною особою-підприємцем адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн.

Як вбачається з адміністративного позову, останній містить вимоги майнового характеру, що свідчить про необхідність сплати позивачем судового збору у розмірі 704,80 грн.

Поряд з цим, у ході ознайомлення із позовною заявою та доданими до неї документами судом виявлено, що позивачем судовий збір не сплачено.

Отже, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 704,80 грн. (Реквізити для сплати: рахунок 31216206784002, отримувач - УК у м. Чернігові /м. Чернігів/22030101, код ЄДРПОУ - 38054398, банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО - 853592).

При цьому, судом не приймається до уваги посилання позивача на положення статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита, оскільки останньою передбачено звільнення від сплати судового збору (державного мита) за оскарження саме постанов у справі про адміністративне правопорушення, а не рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у клопотанні позивача про звільнення від сплати мита слід відмовити.

Крім того, у ч. 4 ст. 161 КАС України зазначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 94 КАС України).

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч.2 ст. 94 КАС України).

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч.4 ст.94 КАС України).

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч.5 ст.94 КАС України).

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.6 ст.94 КАС України).

Водночас, позивачем до адміністративного позову додані копії документів не засвідчені належним чином у відповідності до ч. 5 ст. 94 КАС України.

У свою чергу, згідно з частинами 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, адміністративний позов ОСОБА_1 має бути залишений без руху та позивачу встановлено п'ятиденний строк, з моменту отримання копії ухвали суду, для усунення вказаного недоліку, шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у належному розмірі, доказів, доданих до адміністративного позову, в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

На підставі наведеного та керуючись статтями 159, 160, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови - залишити без руху.

Встановити позивачу п'ятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліку поданої позовної заяви.

Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначеного недоліку, у встановлений судом строк, відповідно пункту 1 частини 4 до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява буде йому повернута.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею і згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.

Суддя В.І. Д'яков