Окрема думка судді № 72407246, 26.02.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

ОКРЕМА ДУМКА

26 лютого 2018 р. м. ХерсонСправа № 821/1490/17

Окрема думка судді Херсонського окружного адміністративного суду Попова В.Ф. в порядку ч. 3 ст. 34 КАС України

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог ФГ "Оазис Півдня" до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, за участю третіх осіб державних реєстраторів та фізичних осіб - власників земельних ділянок.

Вважаю таке рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки суд в цьому рішенні посилається на докази, які не є допустимими, робить висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи, а також не правильно застосовує та тлумачить норми права.

Так, ФГ "Оазис Півдня" просило скасувати наказ Міністерства юстиції України з наступних підстав:

1. Комісія не виконала вимоги п.п. 9 - 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128), а саме не запросила позивача на розгляд скарги ТОВ "Глобал Інвест", чим порушено процедуру розгляду в частині вручення скарги та документів, порушено право на особисту участь у розгляді скарги.

2. При розгляді скарги комісія в обґрунтування скасування рішення про державну реєстрацію послалась на неіснуюче, підроблене рішення Керченського суду, яким нібито скасовано доручення на ім'я особи, яка вчиняла реєстраційні дії від імені ТОВ "Глобал Інвест".

3. Комісія при розгляді скарги вийшла за межі своїх повноважень і фактично розглянула спір про правомірність розірвання договорів оренди землі, що відноситься до компетенції суду.

Суд, не погоджуючись з обґрунтуваннями, викладеними в п. 1, зазначив, що (далі мовою оригіналу, стор. 10 рішення): "законодавець наділяє Комісію певною альтернативою, при обранні способу повідомлення осіб про розгляд скарги по суті, що зумовлюється використанням виразу "в один з таких способів". Тому, твердження позивача стосовно того, що розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту не може вважатись запрошенням суб'єктів оскарження та те, що навіть наявність такого оголошення не є доказом, який підтверджує факт ознайомлення позивача з датою засідання є хибними. Відповідна позиція суду також узгоджується в позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою ним в своїй постанові від 12.12.2017 по справі № 826/1256/17 (К/800/39379/17)".

З таким обґрунтуванням суду не погоджуюсь оскільки, передбачене п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС України право особи на особисту участь у процесі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є однією з ключових гарантій реалізації її права у сфері публічно-правових відносин. Ця вимога проігнорована як відповідачем, так і судом.

Крім того, суд помилково тлумачить положення п. 9 Порядку № 1128, відповідно до якого під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний завчасно запросити вказаних осіб та відповідно до п. 11 цього Порядку надати заінтересованим особам копії скарги не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

Тільки після виконання зазначених вимог, комісія у спосіб, передбачений п. 10 Порядку № 1128, повідомляє сторони про час та місце розгляду скарги.

В судовому засіданні представник Міністерства юстиції України, за відсутності доказів завчасного запрошення, не спростовував факту не виконання цих вимог, посилаючись лише на оголошення, яке було розміщено 15.06.2017 року о 17:39 год. на офіційному веб-сайті Мін'юсту, щодо засідання Комісії, яке відбулося 16.06.2017 року об 11:00 год. Відповідач вважає цього достатнім (т. 6 а.с. 37).

На мою думку, повідомлення на веб-сайті може бути враховано тільки за умови належного запрошення заінтересованих сторін заздалегідь, як зазначено в п. 9, інакше у зацікавленої сторони, не будучи належно запрошеною, відсутні підстави для моніторингу сайту суб'єкта владних повноважень щодо розгляду скарги та прийняття безпосередньої участі в її розгляді.

Слід звернути увагу на дату та час опублікування оголошення та дату і час розгляду скарги, тобто навіть за умови врахування позиції відповідача таке повідомлення не є належним і порушує право позивача на отримання відповідно до п. 11 Порядку № 1128 скарги і документів та право на особисту участь, оскільки з моменту оголошення до розгляду скарги пройшло 17 годин.

Такі дії комісії по розгляду скарги та визнання їх правомірними судом є порушенням принципу рівності сторін у процесі в розумінні "справедливого балансу" між сторонами, який вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять сторону в суттєво невигідне становище відносно до другої сторони. (Рішення Європейського суду з прав людини 27.10.1993 року у справі "Домбо Беєр проти Нідерландів").

Порядок № 1128 передбачає процесуальну процедуру розгляду скарги, а порушення цієї процедури шляхом не забезпечення права заінтересованої особи на участь у розгляді справи є порушенням принципу змагальності, а саме, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитись з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення Європейського суду з прав людини від 23.06.1993 року у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії").

В пункті 31 рішення Європейського суду з прав людини від 10.10.2013 року у справі "Волошин проти України" (заява №15853/08) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (рішення від 26.05.2009 року у справі "Бацаніна проти Росії" (Batsanina v. Russia), заява № 3932/02, § 22).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.10.2011 року у справі "Рисовський проти України" наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).

Крім того, обґрунтовуючи судове рішення, суд посилається на постанову ВАС України, у справі № 826/1256/17 (К/800/39379/17), вибірково застосовуючи практику ВАСУ, тоді як існують і інші позиції цього суду.

Так, в ухвалі від 09.03.2017 року у справі К/800/32008/16 суд наголошує на обов'язковості запрошення сторін та належним чином їх повідомлення.

Таким чином, без перегляду справ Верховним Судом та за відсутності його правової позиції з цього питання, таке посилання є некоректним.

Вищенаведені порушення Комісією процедури запрошення заінтересованих осіб з метою забезпечення їх участі (в даному випадку позивача та державних реєстраторів), порушення інших наведених загальних принципів розгляду скарг привело до того, що позивач ФГ "Оазис Півдня" був позбавлений можливості надати заперечення та спростувати докази, надані комісії ТОВ "Глобал Інвест".

Так, відповідно до висновку Комісії, єдиною підставою для скасування державної реєстрації права оренди стало рішення Керченського суду від 04.12.2012 року у справі № 108/125113/12, яким було визнано недійсною довіреність від 20.06.2012 року, видану ТОВ "Глобал Інвест" ОСОБА_2.

Вважаю, що таке рішення не існує взагалі, надані копії дають підстави вважати його підробленим, що стало підставою для відкриття кримінального провадження з цього приводу.

В судовому рішенні (с. 17 - 18) суд відхилив ці обґрунтування позивача і прийшов до висновку, що таке рішення існує де-юре та де-факто за відсутності його в Єдиному державному реєстрі судових рішень, за відсутності належно завіреної судом копії відповідно до Інструкції з діловодства в судах, як при розгляді справи в Комісії, так і в судовому засіданні.

Суд посилається лише та те, що відповідь про відсутність такої справи та рішення, надана Керченським міським судом Російської Федерації з російським гербом після окупації Криму, не є належним доказом. При цьому є неприпустимим посилання суду на проект Закону "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях" № 7163 від 04.10.2017, прийнятий Верховною Радою України 18 січня 2018 року, який визнав окупацію території Автономної Республіки Крим наслідком збройної агресії Російської Федерації, оскільки на момент розгляду справи - це проект закону.

Щодо рішення Керченського суду, яке комісією та судом покладено в основу своїх рішень, зазначаю наступне.

Міністерство юстиції України на вимогу суду не надало суду зазначене рішення, пояснивши в судовому засіданні, що воно повернуто скаржнику, тобто ТОВ "Глобал Інвест". Останні пояснили, що воно знаходиться в Міністерстві юстиції України.

Позивач пояснив суду, що рішення, що було надано позивачем до скарги, вилучено органами досудового слідства і воно є ідентичним тому, що знаходиться в матеріалах справи.

Всі копії рішень Керченського суду від 04.12.2012 року у справі № 108/125113/12, що знаходяться в матеріалах справи та були предметом дослідження при розгляді скарги Комісією, не є належно завіреними, оскільки завірені печатками ТОВ "Глобал Інвест". А відсутність його в державному реєстрі судових рішень дає всі підстави не приймати його як доказ.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 22.12.2005 № 3262-IV, Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (Постанова КМУ 05.01.2011 № 9) усі судові рішення підлягають оприлюдненню не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання та внесенню до Реєстру.

Звертаю увагу, що зазначені нормативні акти прийняті та набрали чинності до винесення сумнівного рішення Керченського суду і тому це рішення мало б бути в Реєстрі.

Фактично рішенням Херсонського окружного адміністративного суду "легалізовано" фіктивне рішення Керченського суду, що дає підстави для його використання в подальшому при розгляді інших спорів за участю цих же сторін.

Крім того, скасовуючи всі реєстраційні дії відповідачі зобов'язані були враховувати при розгляді скарги вимоги ст. 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої реєстраційні дії на підставі рішень судів (а скасування реєстрації це реєстраційна дія) проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Жодних обставин, які б перешкоджали відповідачам виконати вимоги зазначеної статті під час розгляду скарги, ні в судовому засіданні, ні в судовому рішенні не наведено.

Є повністю обґрунтованою позиція позивача, що Комісія з розгляду скарг в сфері державної реєстрації при розгляді скарги ТОВ "Глобал Інвест" вийшла за межі своїх повноважень, оскільки давала оцінку цивільно-правовій угоді щодо розірвання та укладення договорів оренди земельних ділянок (т. 2, а.с. 267-271).

Так, Комісія у своєму висновку зазначає, що підставою для скасування державної реєстрації права оренди ТОВ "Глобал Інвест" стало не встановлення державними реєстраторами відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, внаслідок чого здійснено припинення прав оренди, а саме невідповідність повноважень ОСОБА_2, який діяв від імені зазначеного підприємства на підставі скасованої рішенням Керченського суду довіреності.

Далі по тексту, на сторінці 7 Висновку, з посиланням на норми Цивільного кодексу України, Комісія дає оцінку правочину та робить висновок про його недійсність, розглядає питання повноважень представника. Зазначає підстави визнання правочину недійсним та наслідки нікчемного правочину (т. 2, а.с. 267-271).

Скасовуючи рішення про державну реєстрацію, Міністерство юстиції України фактично розглянуло цивільно-правовий спір між ТОВ "Глобал Інвест" та ФГ "Оазис Півдня", а також фізичними особами - власниками земельних ділянок, щодо дійсності договорів про розірвання оренди земельних ділянок та укладених інших договорів по цих же земельних ділянках, привівши сторони в первісний стан.

Скасування державної реєстрації на підставі фіктивного рішення суду фактично поновило дію розірваних в установленому законом порядку договорів оренди землі між ТОВ "Глобал Інвест" та громадянами. Комісією визнано нікчемними правочини щодо розірвання цих угод та угод, укладених в подальшому з ФГ "Оазис Півдня", з посиланням на норми ЦК України, без судового рішення, з перевищенням повноважень.

У відповідності до цивільного законодавства, особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст.ст. 215-235 ЦК України), так і з позовом про витребовування майна з чужого незаконного володіння.

Такий спосіб захисту порушеного права є належним, а всі інші, в тому числі і скасування державної реєстрації, є похідними від зазначених цивільно-правових угод. Належним способом захисту порушеного права ТОВ "Глобал Інвест" може бути тільки пред'явлення позову щодо визнання недійсними угод про розірвання договорів оренди.

Крім того, відповідно до ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Права та обов'язки щодо третіх осіб, які виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників.

Таким чином, скасування довіреності без належного повідомлення представника та третіх осіб не тягне за собою безумовну недійсність правочину.

Не погоджуюсь з рішенням суду також з тих підстав, що суд повністю не дотримався вимог не тільки статті 2, але і ст. 9 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд не виконав свого обов'язку по захисту порушеного права юридичної особи, а навпаки, вийшов за межі розгляду скарги Комісією, дав аналіз та оцінку обставинам, які не були предметом її розгляду. Суд став на сторону суб'єкта владних повноважень та підмінив комісію по розгляду скарг.

Обставини, яким суд дав оцінку поза межами позовних вимог, могли бути предметом розгляду суду тільки за адміністративним позовом ТОВ "Глобал Інвест", якого не подано, а у цій справі вони не є позивачами.

Описуючи в рішенні на сторінках 13 - 17 дії державних реєстраторів та перевіряючи вибірково реєстраційні справи на підставі лише однієї справи Соценко, суд робить висновок, який ґрунтується на припущеннях, що реєстратори допустили порушення і по іншим справам. Суд дає оцінку подвійній реєстрації, сплаті реєстраційного збору та інше, що є неприпустимим в розумінні вимог ст.ст. 2, 9 КАС України.

Вважаю, що навіть за наявності зазначених порушень це не може бути підставою для скасування державної реєстрації, а лише є підставою для притягнення до відповідальності державного реєстратора, або вирішення питання про сплату збору у інший спосіб, а не шляхом скасування державної реєстрації.

Крім того, судом не надано жодної оцінки письмовим пояснення третіх осіб - державних реєстраторів, які знаходяться в матеріалах справи, чим порушено п. 3 ч. 4 ст. 246 КАС України, відповідно до якої суд в рішенні повинен дати мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Таким чином, рішення суду вважаю не обґрунтованим та не законним. Позовні вимоги ФГ "Оазис Півдня" підлягають повному задоволенню.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 6.3