Постанова № 72407101, 21.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

"21" лютого 2018 р. № 820/6174/17

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши матеріали адміністративного позову адвоката ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Київській області про визнання дій незаконними, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, адвокат ОСОБА_1, звернулась із адміністративним позовом до суду із позовними вимогами до Управління Державної міграційної служби України у Київській області, в якому, з урахуванням зави про уточнення позовних вимог, просить суд: визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Київській області щодо ненадання адвокату ОСОБА_1 відповіді на адвокатські запити № АЗ-375/17 від 10.11.2017 року та № АЗ-389/17 від 21.11.2017 року у встановлений ч. 2 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" строк. Стягнути з Управління Державної міграційної служби України в Київській області на користь адвоката ОСОБА_1 640 гривень 00 копійок, здійснених судових витрат.

Також у поданому позові позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням УДМС України в Київській області рішення Харківського окружного адміністративного суду; зобов'язати УДМС України в Київській області надати звіт про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась із адвокатськими запитом від 10.11.2017 № АЗ-375/17до відповідача з приводу надання інформації та належним чином засвідченої копії. Позивач зазначає, що дана інформація мала суттєве значення для відновлення порушеного права Клієнта та для розгляду вищезгаданої справи в апеляційному суді. Зазначений адвокатській запит отримано УДМС України в Київській області 14.11.2017 року що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення. Також позивач на підставі договору про надання правової допомоги звернулась з іншим адвокатським запитом від 21.11.2015 № АЗ-389/17, який було отримано відповідачем 27.11.2017 року. Проте, відповідей на зазначені адвокатські запити від відповідача у встановлений законом термін позивачем отримано не було. Будь-яких зауважень або обмежень щодо запитуваної інформації в адвокатському запиті від УДМС України в Київській області висловлено не було та про зазначене не повідомлено. Відповіді на надані запити позивач отримала лише 15.12.2017 року, які містилися в одному конверті. Зазначена обставина підтверджується відбитком печатки поштового відділення на конверті, оскільки поштове відправлення зазначених відповідей Управлінням Державної міграційної служби України в Київській області здійснено лише 10.12.2017 року, тобто з порушенням передбаченого законодавством терміну надання відповідей на зазначені запити.

За таких обставин позивач вважає, що мало місце грубе порушення Управлінням Державної міграційної служби України в Київській області законодавства України, чим порушено права та інтереси позивача.

Відповідач, Управління Державної міграційної служби України у Київській області, проти позовних вимог заперечував.

Аргументуючи заперечення проти позову у наданому відзиві на адміністративний позов (а.с. 39-42) відповідач зазначає, що, як було зазначено самою позивачкою, відповідь на адвокатський запит від 21.11.2017 року № АЗ-389/17, отриманий УДМС в Київській області 27.11.2018 року, наданий УДМС в Київській області листом від 30.11.2017, тобто в межах п'ятиденного строку встановленого Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У зв'язку з тим що адресою зазначеною в адвокатському запиті є місто Харків, УДМС в Київській області було відправлено відповідь на даний адвокатський запит засобами поштового зв'язку простим поштовим відправленням, що в свою чергу повинно бути враховано самою позивачкою.

Крім того, зазначає, що позивачем абсолютно безпідставно ставляться вимоги щодо встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення. Просив в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 14.12.2017 року відкрито провадження по справі.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС України) викладено в новій редакції.

У відповідності до п.10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судове засідання, призначене на 21лютого 2018 року, сторони, повідомлені належним чином про день, час та місце розгляду справи - не прибули.

Через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, у якій, зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що в адвокатських запитах № АЗ-389/17 та АЗ-375/17 було враховано й те, що відповідачем направляються відповіді на дані адвокатські запити засобами поштового зв'язку простим поштовим відправленням, а тому було висловлено прохання надіслати відповіді на електронну адресу. Можливість надання відповідачем відповідей шляхом надіслання на електронну адресу позивача, підтверджується надісланням відзиву позивачу на адміністративний позов з підтвердженням суду про його надіслання. Окрім того, зазначила, що дана інформація мала суттєве значення для відновловлення порушеного права Клієнта для всебічного та обґрунтованого розгляду адміністративної справи № 820/2262/17 в апеляційному суді. З цього приводу можливо зробити висновок, що відповідач знехтував проханням позивача, викладеними в адвокатських запитах, навмисно ухилявся надати своєчасну відповідь на зазначені адвокатські запити, що є зловживанням владою або службовим становищем, чим порушені вимоги чинного законодавства.

Позивачем до канцелярії суду 21.02.2018 р. надана заява, в якій позивач не заперечувала проти розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, викладені у відзиві на позов, відповіді на відзив, повністю виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини спірних правовідносин, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач - адвокат ОСОБА_1, на підставі договору про надання правової допомоги від 17.03.2017 № Д-20/17 звернулась із адвокатським запитом від 10.10.2017 № АЗ-3375/17 до Управління Державної міграційної служби України в Київській області з приводу надання інформації та належним чином засвідченої копії, а саме: зазначити нормативно-правовий акт (наказ, доручення тощо), на підставі якого було здійснено передача особових справ від ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області до Управління ДМС України в Київській області після ліквідації; надати копії нормативно-правових актів (наказ, доручення тощо), на підставі яких було здійснено передача особових справ від ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області до Управління ДМС України в Київській області після ліквідації.

Позивач зазначає, що дана інформація мала суттєве значення для відновлення порушеного права Клієнта та для розгляду вищезгаданої справи в апеляційному суді.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначений запит отриманий відповідачем 14.11.2017 року. Отже, сплив строку надання відповіді з урахуванням вихідних днів закінчувався 22.11.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідь на зазначений адвокатський запит підготовлена відповідачем листом від 29.11.2017 р. за № 3201.4-5367/32.2-17 (а.с. 27-28).

Судом також встановлено, що позивач на підставі договору про надання правової допомоги від 21.11.2017 року, звернулась із адвокатськими запитом від 21.11.2017 № АЗ-389/17 до відповідача з приводу надання інформації та належним чином засвідченої копії, а саме: повідомити чинності на теперішній час дозволу на імміграцію в Україну громадянки В’єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; повідомити стан чинності на теперішній час посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 15.11.2006 року громадянки В’єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; у разі прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки В’єтнаму ОСОБА_2, надати копію рішення та копію висновку, на підставі якого прийнято рішення; у разі існування наказу (рішення, висновку) про визнання посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 15.11.2006 року громадянки В’єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 недійсною, надати копію наказу (рішення, висновку).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач 27.11.201 7 року отримав адвокатський запит від 21.11.2017 № АЗ-389/17.

Отже, з урахуванням вихідних днів сплив строку надання відповіді закінчувався 04.12.2017 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Приписами ч. 1 ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що «Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів» (стаття 10).

Право адвоката на отримання інформації за допомогою адвокатського запиту, регламентується Законами України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ст. 4 Закону № 5076-УІ адвокат України здійснює адвокатську діяльність на всій території України та за її межами, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або законодавством іноземної держави.

В пункті 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (професійні права адвоката) закріплено право адвоката під час здійснення адвокатської діяльності вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Таким чином, подання адвокатом адвокатського запиту є професійним правом адвоката, у зв'язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги.

Вимоги до подання адвокатського запиту є однаковими для всіх адвокатів, незалежно від організаційних форм, в яких вони здійснюють адвокатську діяльність - індивідуально, або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання.

Адвокатський запит має відповідати вимогам статті 24 Закону, якою зокрема встановлено, що до нього додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно частини першої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі - Закон) адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється (частина перша статті 24 Закону).

Крім того, статтею 26 Закону встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Судом з'ясовано, що позивачем при наданні адвокатських запитів дотримано вимоги вищенаведених приписів законодавства.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У відповідності до частини 3 статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Отже, за змістом викладеної норми Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" відповідальність осіб, якими отримано адвокатський запит, наступає за відмову в наданні інформації на адвокатський запит та/або за несвоєчасне або неповне надання інформації та/або за надання інформації, що не відповідає дійсності.

При цьому, п. 9 ч. 1 цієї статті вказує, що державна служба здійснюється з дотриманням принципу прозорості, що забезпечується вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання.

Крім того, до основних принципів здійснення державної служби також віднесено:

- верховенство права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;

- законність - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- професіоналізм - компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону;

- доброчесність - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень.

З огляду на викладене та розглядаючи вищевказані норми в сукупності є всі підстави стверджувати, що надання суб'єктом інформаційних правовідносин (в даному випадку - Управління Державної міграційної служби України у Київській області) інформації та копій документів, зазначених в адвокатському запиті, є його безумовним обов'язком; а відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне її надання або надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, суд приходить до висновку, що адвокат реалізуючи своє професійне право звертатися з адвокатськими запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб з метою надання правової допомоги клієнту, реалізує й норми ст. 10 Конвенції щодо права на отримання інформації. Доходимо висновку, що особи, які не надають відповіді на адвокатський запит, порушують не лише Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», але й ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем підготовлені відповіді на адвокатські запити: від 10.11.2017 р. - відповідь на зазначений адвокатський запит підготовлена листом від 29.11.2017 р. за № 3201.4-5367/32.2-17 (а.с. 27-28); на адвокатський запит від 21.11.2017р. - листом від 30.11.2017 року за № 3201.4-5377/32.2-17 (а.с. 26).

При чому, відповідь на запит від 10.11.2017 р. підготовлена із порушенням передбаченого законодавством п'ятиденного терміну на її надання, оскільки запит відповідачем отриманий 14.11.2017р.

Більш того, відповіді на вищезазначені запити адвоката ОСОБА_1 відправлені були в одному конверті лише 10 грудня 2017 року, що підтверджується поштовим штемпелем на копії конверта, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 29).

Тобто, сформування та надрукування відповідей на адвокатські запити, не є належним підтвердженням їх своєчасного надсилання, а тим більше отриманням їх позивачем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час наданих запитах № АЗ-389/17 та АЗ-375/17 враховувалось те, що відповідачем направляються відповіді на дані адвокатські запити засобами поштового зв'язку простим поштовим відправленням, тому заявник зверталась до відповідача із проханням надати відповіді також і на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2. Отже, в кожному адвокатському запиті містилося прохання надати відповідь на адвокатські запити як шляхом надіслання на юридичну адресу: АДРЕСА_1 та для вчасного надання правової допомоги, надіслати на свою електронну адресу.

Натомість, доказів своєчасного направлення відповідей на запити позивача Управлінням Державної міграційної служби України у Київській області до матеріалів справи не надані.

Суд акцентує, увагу суб'єкта спірних правовідносин, що Реєстрація вхідного документа - це запис облікових даних про документ за встановленою формою, що фіксує факт його одержання шляхом зазначення на ньому у відповідному встановленому місці дати і реєстраційного індексу з подальшим записом у реєстраційних формах (журналі, картотеці, електронній базі даних) певних відомостей про цей документ. Основна мета реєстрації - це облік документів, контроль за їх виконанням та довідкова робота за документами.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 р. № 1000/5 «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» затверджені Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами.

Крім того, суд звертає увагу що згідно Проекту ЄС «ПІДТРИМКА РЕФОРМ У СФЕРІ ЮСТИЦІЇ В УКРАЇНІ» ЗАХИСТ ПРАВ АДВОКАТІВ ТА ГАРАНТІЙ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ЗАКЛЮЧЕННЯ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ (9 червня 2016 р.) вказано, що кожне порушення професійних прав і гарантій адвоката є водночас порушенням прав людини його клієнта.

Зокрема, коли адвокатам не дають можливості готувати правову позицію по захисту.

Очевидно, що не може йтися про жодне дотримання процесуальних норм та забезпечення права на захист, якщо адвокати не можуть належним чином виконувати свої обов'язки або ж бояться за власну безпеку та несправедливого позбавлення права на адвокатську діяльність.

Має місце існування з боку Управління Державної міграційної служби України в Київській області протиправної бездіяльності щодо надання адвокату ОСОБА_1 відповіді на адвокатські запити № АЗ-375/17 від 10.11.2017 року та № АЗ-375/17 від 21.11.2017 року з порушенням строку, передбаченого ч.2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у відповідача відсутні належні докази своєчасного направлення на адресу позивача відповідей на адвокатські запити.

Таким чином, на підставі фактичних даних суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням УДМС України в Київській області рішення Харківського окружного адміністративного суду та зобов'язання УДМС України в Київській області надати звіт про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу - суд зазначає наступне.

При вирішенні питання щодо судового контролю за виконанням рішення суду у справі суд виходить з наступного.

Підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, у відповідності до ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст. 382 КАС України).

Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надані, хоча і з порушенням встановленого законодавством терміну, відповіді на адвокатські запити позивача.

Крім того, прохання позивача в частині зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення не є позовною вимогою і обов'язком суду, враховуючи положення ст. 382 КАС України.

Отже, суд не вбачає підстав для покладення на суб'єкта владних повноважень обов'язку згідно з ч.1 ст.382 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (рішення) та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов адвоката ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління Державної міграційної служби України у Київській області ( 04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, б. 11) про визнання дій незаконними - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Київській області щодо ненадання адвокату ОСОБА_1 відповіді на адвокатські запити № АЗ-375/17 від 10.11.2017 року та № АЗ-389/17 від 21.11.2017 року у встановлений ч. 2 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" строк.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Київській області ( 04073, м. Київ, вул.. Петропавлівська, б. 11; код ЄДРПОУ - 37508470) витрати зі сплати судового збору на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_1; ідентифікаційний код - НОМЕР_1) у сумі 640 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2018 року.

Суддя Шляхова О.М.