Постанова № 72407095, 15.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2018 р. № 820/4141/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Хілковського О.О.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 820/4141/17 за позовом ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління державної прикордонної служби України про визнання дій неправомірними та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Харківського прикордонного загону щодо виключення зі списків особового складу військової частини ОСОБА_1 неправомірними;

- скасувати наказ начальника Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління ДПСУ від 30 березня 2017 року № 135-ос про припинення контракту, звільнення в запас Збройних Сил України, виключення зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення в частині що стосується ОСОБА_1;

- видати новий наказ про включення ОСОБА_1 до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, скласти новий контракт, виплатити відповідне грошове забезпечення за вимушений прогул, після чого видати новий наказ яким виключити позивача - ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення;

- зобов'язати відповідача зарахувати період вимушеного прогулу до вислуги років ОСОБА_1 на військовій службі (в календарному та пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при виключенні зі списків особового складу його не розрахували за всіма видами забезпечення, а саме, не видано грошову компенсацію замість належного йому речового майна за весь період служби, а тому вважає, що наказ начальника Харківського прикордонного загону № 135-ос від 30.03.2017 є незкаконним та просить його скасувати й видати новий наказ про включення ОСОБА_1 до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, скласти новий контракт, виплатити відповідне грошове забезпечення за вимушений прогул, після чого видати новий наказ яким виключити позивача - ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечував та зазначив, що Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління державної прикордонної служби України при винесенні оскаржуваного наказу діяв у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, а отже, наказ Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління ДПСУ від 30 березня 2017 року № 135-ос є законними та обґрунтованими, а позовні вимоги ОСОБА_1 - безпідставними.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

16 січня 2012 року між ОСОБА_1 та начальником Харківського прикордонного загону укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України № 648.

За умовами вказаного контракту, позивач добровільно вступив на військову службу за контрактом і взяв на себе зобов'язання протягом дії контракту проходити військову службу на посадах осіб сержантського і старшинського складу (п. 1 Контракту).

Згідно до пункту 5 Контракту, його укладено строком на 5 років, з 15 березня 2012 року по 15 березня 2017 року.

Порядок розірвання та продовження строку дії Контракту визначено у підпунктах 15, 16 пункту 1 Контракту, якими визначено, що ОСОБА_1 зобов'язаний попередити про свій намір щодо дострокового розірвання контракту письмово посадову особу, уповноважену приймати рішення про звільнення, не пізніше ніж за місяць до подання рапорту про звільнення з військової служби, а також, за наявності бажання продовжити військову службу після закінчення строку дії контракту не пізніше ніж за три місяці до дня закінчення цього строку, подати відповідний рапорт у порядку підпорядкування посадовій особі уповноваженій укладати новий контракт.

23 лютого 2017 року ОСОБА_1 через відсутність бажання продовжувати військову службу за Контрактом подав рапорт про звільнення його з військової служби, у зв'язку із закінченням строку дії Контракту (вказаний рапорт зареєстровано 25.02.2017 за № Р 2520).

Наказом Начальника Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 114-ос від 15.03.2017, ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Веселе" III (тип Б) звільнено в запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 8 пунктом 1 підпунктом "ї" (які в особливий період (крім проведення мобілізації та ведення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з правом носіння військової форми одягу, з 15.03.2017 року.

Наказом Начальника Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 135-ос від 30.03.2017 припинено контракт, звільнено в запас Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1, інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Веселе" III категорії (тип Б), в запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 8 пунктом 1 підпунктом "ї" (які в особливий період (крім проведення мобілізації та ведення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з правом носіння військової форми одягу, з 30.03.2017 року та зараховано у військовому оперативному резерві першої черги.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 N 2232-XII.

За визначенням, наведеним у частині 1статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року N 1115/2009 (далі - Положення N 1115/2009).

Згідно з пункту 2 Положення N 1115/2009, громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі в добровільному порядку або за призовом. Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (п. 6 Положення N 1115/2009).

Згідно з пунктом 12 Положенням N 1115/2009, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються Адміністрацією Держприкордонслужби.

Право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, ректор вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які мають статус юридичної особи і за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище (далі - начальники) (п. 13 Положення N 1115/2009). Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби.

Відповідно до пункту 17 Положення N 1115/2009, контракт про проходження громадянами України військової служби в Держприкордонслужбі - це письмова угода, укладена відповідно до вимог, визначених цим Положенням, між громадянином і державою, від імені якої виступає уповноважений орган Держприкордонслужби, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Відповідно до пункту 23 Положення N 1115/2009, перший контракт про проходження військової служби набирає чинності з особами рядового складу, сержантського і старшинського складу та офіцерського складу, які проходять службу за призовом, - з дня видання наказу про прийняття на військову службу за контрактом.

Про дату набрання чинності контрактом у першому і другому його примірниках робиться відповідний запис, яким засвідчується підписом начальника органу Держприкордонслужби, на підставі наказу якого військовослужбовця зараховано до списків особового складу цього органу, та скріплюється гербовою печаткою зазначеного органу Держприкордонслужби. Після укладення контракту кадровим підрозділом в особовій справі військовослужбовця робиться відповідний запис (п. 25 Положення N 1115/2009).

Контракт є підставою для видання наказу про прийняття громадянина на військову службу за контрактом, про продовження військової служби за новим контрактом, про залишення військовослужбовця на службі понад граничний вік перебування на військовій службі (п. 31 Положення N 1115/2009).

Так, частиною 4 статті 19 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 7 Положення N 115/2009 передбачено, що закінченням проходження громадянином військової служби вважається день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу Адміністрації Держприкордонслужби чи її розвідувального органу, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ або органів (підрозділів) забезпечення Держприкордонслужби у зв'язку з його звільненням з військової служби в запас або у відставку.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

Частина 1 статті 6 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 03 квітня 2003 року № 661-IV визначено, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", до особового складу Держприкордонслужби входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

При цьому, відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", комплектування Держприкордонслужби військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а відповідно до частини 2 статті 33 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", за протиправні дії чи бездіяльність військовослужбовці Держприкордонслужби несуть відповідальність згідно із законом. Отже, на військовослужбовців Держприкордонслужби поширюються правові норми, що містяться у Законі України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Початок і закінчення проходження військової служби визначені статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Згідно з пунктом 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини. Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Саме таким наказом № 135-ос від 30.03.2017 ОСОБА_1 звільнено та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на факт не проведення розрахунку за всіма видами забезпечення при виключенні позивача зі списків особового складу, як на підставу для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Наказом відповідача від 16.08.2017 № 351-ос наказано виплатити позивачу грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна, яка нарахована у розмірі 34709,04 грн.

Згідно з розрахунково-платіжною відомістю з виплати компенсації за речове майно в серпні 2017, ОСОБА_1 нараховано компенсацію за речове майно на загальну суму 34709,04 грн, з яких: відраховано ПДФО 18%, що становить 6247,63 грн та військового збору 1,5%, що становить 520,64 грн, перераховано на рахунок - 27940,77 грн.

Відповідно до витягу з реєстру виплати копенсації за речове майном військовослужбовців за серпень 2017 року зазначено, що сума належної до видачі компенсації ОСОБА_1 складає 304171,69 грн.

Факт здійснення вказаного розрахунку з позивачем підтверджується також наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 3240 від 22.08.2017 на суму 304171,69 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що право позивача на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна реалізовано відповідачем у повному обсязі, а тому, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що при виключенні зі списків особового складу його не розрахували за всіма видами забезпечення.

Суд зазначає, що сам факт розрахунку або не проведення розрахунку за всіма видами забезпечення при звільненні військовослужбовця та виключення його зі списків особового складу не може слугувати підставою для визнання наказу № 135-ос від 30.03.2017 протиправним та його скасування, так саме як і вимога зобов'язати відповідача видати новий наказ про включення позивача до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, скласти новий контракт, виплатити відповідне грошове забезпечення за вимушений прогул, після чого видати новий наказ, яким виключити позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та зарахувати період вимушеного прогулу до вислуги років позивача на військовій службі (в календарному та пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

При розгляді даної адміністративної справи судом не встановлено обставин та здобуто доказів, які б вказували на порушення відповідачем вимог закону під час звільнення та виключення позивача зі списків особового складу, щоб могли слугувати підставою для задоволення перелічених вище позовних вимог. Позивач власноруч написав рапорт про своє звільнення у зв'язку із закінченням терміну дії контракту, а відповідачем в свою чергу проведено необхідні дії: видано відповідні накази, тощо.

Обставини виплат належних позивачу сум, їх розмір та період виплати, встановлюються іншими рішеннями в інших адміністративних справах, що не заперечується позивачем.

Зокрема, судом встановлено, що позивач звернувся з адміністративним позовом до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд: зобов'язати Харківський прикордонний загін нарахувати та виплатити (доплатити) позивачу різницю між виплаченою сумою грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 27940,77 грн. (перераховано 23.08.2017 року) та сумою грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, яка нарахована позивачем замість відповідача та надана до суду ( а саме, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно", виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня 2017 року та довідки про вартість речового майна, що належить до видачі прапорщику (позивачу) з розрахунку кількості предметів, вартості з одиницю, суми грошової компенсації окремо по кожному предмету та загальної суми грошової компенсації за всі предмети речового майна, які прописані, нараховані позивачем та інше в зразку № 1 для врахування судом та відповідачем, який додається.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 по справі № 820/1699/17, залишеною без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 по справі № 820/1699/17 набрало законної сили 05.12.2017.

Крім того, згідно відомостей з Єдиного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд зобов'язати Харківський прикордонний загін нарахувати і виплатити (доплатити) позивачу ОСОБА_1 різницю між виплаченою сумою одноразової допомоги при звільненні з розрахунку грошового забезпечення, передбаченого контрактом № 648, укладеним між начальником Харківського прикордонного загону підполковником Хомою Леонідом Дмитровичем та ОСОБА_1 (з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій), а саме з урахуванням винагород (щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за бойове чергування) у розмірі 50% грошового забезпечення за 24 повних календарних років служби (про нарахування та виплату (доплату) вказаних в позовній вимозі видів винагород розглянути та задовольнити окремо по кожній винагороді).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/1784/17 від 21.11.2017 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

На даний час рішення Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 820/1784/17 відсутнє.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління державної прикордонної служби України при винесенні наказу від 30 березня 2017 року № 135-ос діяв у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, а отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління державної прикордонної служби України (місцезнаходження - вул. Клочківська, буд. 228-п, а/с 11122, м. Харків, 61072, ідентифікаційний код - 1321742) про визнання дій неправомірними та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 лютого 2018 року.

Суддя А.С. Мороко