Постанова № 72407077, 19.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

19 лютого 2018 р. справа № 820/6065/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості про визнання незаконними дій та бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського міського центру зайнятості, третя особа - Міністерство соціальної політики України, в якому просить суд: визнати незаконною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості під час здійснення прийому 30 серпня 2017 року, яка полягає у незабезпеченні відповідності рівня професійної кваліфікації позивача потребам ринку праці.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час прийому 30.08.2017 року відповідач не забезпечив позивачу відповідність рівня його професійної кваліфікації потребам ринку праці. Вважає, що відповідач зобов'язаний був направити його до відділу з профорієнтацїї аби визначити, яка для нього може бути робота по іншій професії, з урахуванням обмежень за станом його здоров'я, які надані лікарською установою і які містяться в матеріалах ї справи безробітного, та отриманою ним освітою. На погляд позивача, відповідач незаконно запевняє, що до обов'язків Центру покладається лише надавати інформацію про наявні вакансії, навіть якщо ці вакансії не підходять позивачу за станом здоров'я. Зазначає, що встановивши відсутність підходящої для позивача роботи під час здійснення прийому, відповідач у свою чергу зобов'язаний був продовжити реалізовувати державну політику у сфері зайнятості, згідно вимог статті 16 Закону України «Про зайнятість населення». Отже, відповідач допустив порушення законодавчих вимог під час здійснення прийому, не застосувавши до ОСОБА_1 приписи п. 1) ч. 1 ст. 24 Закону України «Про зайнятість населення», чим не забезпечив відповідність рівня його професійної кваліфікації потребам ринку праці.

Відповідач, Харківський міський центр зайнятості, проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень зазначив, що прийом ОСОБА_1 30 серпня 2017 року здійснювався у відповідності до Закону України "Про зайнятість населення". Вважає, що всі послуги з профорієнтації, які отримував ОСОБА_1, полягали в наданні йому відомостей про трудову діяльність, мали намір надати йому допомогу у пошуку роботи та професійному самовизначенні. Позивач був ознайомлений із станом ринку праці, перспективами розвитку сучасних професій, з вимогами до особи, з умовами оволодіння новими професіями. Зусилля фахівців центру зайнятості були направлені на формування у ОСОБА_1 професійних інтересів, намірів щодо працевлаштування та знаходження роботи. Йому були надані індивідуальні психологічні характеристики, при цьому враховувались його життєві ситуації, його професійні інтереси, стан здоров'я та потреби на ринку праці. Але при отриманні соціальних послуг безробітний ОСОБА_1 не сприяє з'ясуванню його професійних намірів, перекладає відповідальність за прийняті рішення щодо подальшої кар'єри на спеціалістів центру зайнятості.

Зазначає також, що позивач власноруч нехтує допомогою та зусиллями Харківського міського центру зайнятості у подоланні його безробіття. За таких обставин просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 12 грудня 2017 року відкрито провадження по справі.

Враховуючи, що вказана позовна заява подана в період дії КАС України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року, керуючись п. 12 Перехідних положень КАС України в редакції Закону України 2147-VIII 03.10.2017, якими передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судове засідання, призначене на 19 лютого 2018 року, представники сторін, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи - не прибули.

Позивачем через канцелярію суду 12.02.2018 року (вх. № 01-26/6432/18) подана заява, в якій просить суд розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, 19.02.2018 (вх. №01-26/7716) до канцелярії суду подав клопотання, в якому просив розглядати справу в порядку письмового провадження. Просить позовні вимоги залишити без задоволення, розглядати справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у письмовому провадженні, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно до вимог статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позовних вимог, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний (2002- 2003 рр., 2004 р., 2006 - 2015 рр. ).

27 вересня 2016 року ОСОБА_1 знову звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де був зареєстрований як такий що шукає роботу з відкриттям персональної картки № НОМЕР_2.

Згідно поданої заяви від 27.09.2016, наказом директора від 27.09.2016 р. №НТ160927 ОСОБА_1 наданий статус безробітного з 27.09.2016 та відповідно до п.п. 2,4 ст. 22, п.2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.п.2.7., 2.9. «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» призначена виплата допомоги по безробіттю з 04.10.2016 по 28.09.2017, у розмірі встановленому законодавством.

Судовим розглядом встановлено, що під час перебування на обліку Позивач отримує соціальні послуги, передбачені чинним законодавством, зокрема: консультаційні послуги з питань працевлаштування та реєстрації в службі зайнятості.

ОСОБА_1 ознайомлений з витягом із статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» №5067-17 від 05.07.2013, про права та обов'язки зареєстрованих безробітних та витягом із статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» про права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, про що є підпис ОСОБА_1 в додатку 1 до персональної картки - відвідування особою територіального органу та отримані послуги.

Відповідач у наданих запереченнях на позов, повідомив суду про те, що підбір роботи для ОСОБА_1 проводиться у відповідності до ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення» з урахуванням медичної довідки №265 від 30.01.2015, згідно якої Позивачу не рекомендована праця, пов'язана з підйомом вантажів біліше 5 кг., довготривале перебування на ногах, переохолодження, психоемоційні навантаження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має диплом спеціаліста ХНУ ім. В.Н. Каразіна зі спеціальності "Соціологія" та здобув кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін, а також диплом бакалавра ХНУВС за напрямом підготовки "Право".

Відповідач повідомив суду про те, що ОСОБА_1 ознайомлений з витягом із статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» (№5067-17 від 05.07.2013 р.) про права та обов'язки зареєстрованих безробітних та витягом із статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» про права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, про що є підпис ОСОБА_1 в додатку до персональної картки - відвідування особою територіального органу та отримані послуги.

Судом з'ясовано, що на особистому прийомі 30.08.2017 для ОСОБА_1 було здійснено пошук наступних вакансій : діловод, архівіст, соціолог, викладач із соціальної педагогіки, документознавець - вакансії відсутні.

Опрацьована вакансія: бібліотекар Державного професійно- технічного закладу ЦПТО № 4. Але під час цього відпрацювання з'ясовано, що позивач не відповідає вимогам роботодавця (необхідна повна вища освіта за фахом: спеціаліст: книгонавство, бібліотекознавство, бібліографія).

На прийомі 30.08.2017 року позивача було також проінформовано про актуальну вакансію: юрисконсульт КП «Центр поводження з тваринами» (вимоги роботодавця: повна вища освіта, досвід роботи від 3-5 років), проте ОСОБА_1 зацікавленості щодо цієї вакансії не виявив. Цього ж дня ОСОБА_1 було запропоновано відвідати- спеціаліста з профнавчання. Наступний прийом призначено на 01.09.2017 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Процедуру реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, центром зайнятості державної служби зайнятості (далі - центр зайнятості) визначає Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 (далі - Порядок).

Відповідно до п.28 Порядку зареєстрований безробітний зобов'язаний відвідувати з метою пошуку підходящої роботи та отримання інших соціальних послуг центр зайнятості, в якому він зареєстрований, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, крім випадків, що сталися внаслідок надзвичайної ситуації, виникнення якої підтверджується на запит центру зайнятості відповідним органом згідно із законодавством, з пред'явленням паспорта громадянина України чи іншого документа, що посвідчує особу, та трудової книжки.

Згідно п. 1.2 Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 №318/655 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 19.06.2013 за №1029/23561 професійне навчання безробітних організовується на замовлення роботодавця або для самозайнятості, провадження підприємницької діяльності, поточної та перспективної потреби ринку праці з урахуванням побажань безробітних і здійснюється у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або безпосередньо у роботодавців - замовників кадрів за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Суд зазначає, що згідно ст. 43 Конституції України Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено що статус безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії, яка - через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, ділова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку до інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про зайнятість населення" Держава гарантує у сфері зайнятості: вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії; одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства; професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці; професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці; підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями; безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку; соціальний захист у разі настання безробіття; захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення; додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

Згідно ч. 2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні зобов'язані: самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державні політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідно до приписів ст. 33 Закону України «Про зайнятість населення» професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснюється шляхом:

1) професійного інформування, що полягає у наданні відомостей про трудову діяльність та її роль у професійному самовизначенні особи, інформації про стан ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професіями, можливості професійно-кваліфікаційного і кар'єрного зростання, що сприятиме формуванню професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо обрання або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи;

2) професійного консультування, спрямованого на оптимізацію професійного самовизначення особи на основі виявлення її індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці;

3) проведення професійного відбору, що полягає у встановленні відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад.

Судом встановлено, що позивач систематично отримував профорієнтаційні та консультаційні послуги, за весь час перебування на обліку. Так, за даними відповідача ОСОБА_1 було призначено відвідати провідних фахівців з профорієнтації 09.12.2016р., 01.03.2017р., 07.04.2017 р., 09.06.2017 р., 20.04.2017 р., 22.06.2017 р. Під час проведення профконсультацій особу позивача було ознайомлено зі станом ринку праці, а також надавались консультації з питань профорієнтації, можливості проходження професійного навчання згідно «Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 р. № 318/655 (надалі - Порядок).

Так, 09.12.2016 Позивачу надано консультацію з питань стажування на робочому місці, ознайомлено з порядком направлення на стажування. Особа наполягала на продовженні пошуку роботи за фахом соціальна робота (за умови стажування): модератор, інтерв'юер, організатор проведення фокус групи, викладач соціальних дисциплін в навчальних закладах. Спеціалістом з профорієнтації зроблений акцент, що пошук роботи здійснюється як за допомогою служби зайнятості, так і за умовою особистого сприяння працевлаштуванню, надано консультацію з питань пошуку в мережі Інтернет.

Також 01.03.2017 ОСОБА_1 було рекомендовано пошук роботи соціологом, викладачем соціальних дисциплін, спеціалістом держаної служби відповідно до його стану здоров'я (виписка із медичної карти амбулаторного хворого №3354 від 17.10.2016).

В подальшому відповідачем для ОСОБА_1 проводились такі дії:

07.04.2017 - проведено профконсультацію із застосуванням профдіагностичного обстеження, за результатами якого рекомендовано продовжити пошук роботи за робітничими професіями.

На профінформаційному прийомі 20.04.2017 ознайомлено позивача зі станом ринку можливостями навчання, рекомендовано скористатися мережею Інтернет для пошуку роботи.

Відповідач повідомив суду про те, що на профконсультаційному прийомі 09.06.2017 ОСОБА_1 наполягав на пошуку роботи за фахом: соціальна робота, викладач соціальних дисциплін за умови стажування. Особа наполягала на продовженні пошуку роботи за фахом соціальна робота (за умови стажування): викладач соціальних дисциплін в навчальних закладах, отримував рекомендації щодо пошуку роботи.

22.06.2017 - позивачу черговий раз роз'яснено порядок направлення на професійне навчання. Враховуючи медичну довідку та тривалий час перебування на обліку особи, фахівцем профорієнтації запропоновано обміркувати можливість проходження професійного навчання за професією «кравець», за згодою позивача на наступний день сформовано заявку на навчання та видано направлення на медичний огляд ф.086. Відповідно орієнтовного графіку формування груп до ХЦПТО дата початку навчання за професією «кравець» 11.09.2017 року.

В подальшому 11.08.2017р. було з'ясовано, що ОСОБА_1 проходить медичний огляд за формою 086 для вирішення питання подальшого працевлаштування за умови професійного навчання. В черговий раз ОСОБА_1 ознайомлено із Порядком. Йому було рекомендовано надати результати медичного огляду не пізніше 08.09.2017, однак ОСОБА_1 довідку за ф. 086-0 у встановлений термін не надав.

30.08.2017 - також здійснено профконсультаційний прийом та встановлено, що Позивач на протязі двох місяців не подає медичну довідку за формою 86/о. ОСОБА_1 письмово у Додатку №1 до ПК попереджений про необхідність надання цього документу до

08.09.2017р. виключно до відділу активної підтримки безробітних Харківського міського центру зайнятості для укладення договору, включення до навчальної групи за професією «Кравець» та отримання направлення на профнавчання.

10.10.2017 - з позивачем проведена профорієнтація з метою визначення підходящої роботи.

11.10.2017 - позивачу знову надана профконсультаційна послуга, де запропоновано ОСОБА_1 проходження психодіагностичного обстеження, про що отримана згода позивача на обстеження.

12.10.2017 - було призначено відвідування до спеціаліста з профорієнтації тестування.

Судом з'ясовно, що за період перебування на обліку ОСОБА_1 відвідав семінари:

1. Семінар із загальних питань зайнятості та стану ринку праці, де був ознайомлений з особливостями сучасного ринку праці, законодавчими аспектами зайнятості, актуальними напрямками працевлаштування за умови професійного навчання та послугами служби зайнятості.

2. Семінар «Техніка пошуку роботи. Підготовка резюме», де за допомогою фахівців Центру склав резюме.

3. Семінар «Техніка пошуку роботи. Співбесіда з роботодавцем», де був ознайомлений з правилами підготовки до співбесіди, питаннями, які обговорюються з роботодавцем, прийомами самопрезентації.

4. Профорієнтаційний семінар «Оволодій новою професією», де був ознайомлений з можливістю працевлаштування за умов проходження професійного навчання з нормативно-правовим забезпеченням проходження професійного навчання безробітних, видами та формами професійного навчання безробітних. На зазначеному семінарі був презентований перелік професій, за якими організовується професійне навчання в регіоні на поточний місяць: адміністратор, верстатник широкого профілю, штукатур, виноградар, налагоджувальник верстатів і маніпуляторів з програмним керуванням, водій автотранспортних засобів категорій «Д», «СЕ», електромонтер контактної мережі, електромонтер з ремонту та обслутовування електроустаткування).

Суд зазначає, що згідно п.2 ст. 35 професійне навчання зареєстрованих безробітних організовується територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на замовлення роботодавця або для самозайнятості, провадження підприємницької діяльності з урахуванням побажань безробітних і здійснюється у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання. П.З організація професійного навчання безробітних здійснюється територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на договірних засадах з безробітними, роботодавцями, навчальними закладами в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення" підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчою органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плат такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний.

Отже, з матеріалів справи та повідомлених сторонами обставин вбачається, що усі послуги з профорієнтації, які отримував ОСОБА_1, полягали в наданні йому відомостей про трудову діяльність, та мали намір надати позивачу допомогу у пошуку роботи та професійному самовизначенні. Позивача ознайомлено зі станом ринку праці, перспективами розвитку сучасних професій, з вимогами до особи, з умовами оволодіння новими професіями. Зусилля фахівців центру зайнятості були направлені на формування у ОСОБА_1 професійних інтересів, намірів щодо працевлаштування та знаходження роботи. Йому були надані індивідуальні психологічні характеристики, при цьому враховувались його життєві ситуації, його професійні інтереси, стан здоров'я та потреби на ринку праці. Але при отриманні соціальних послуг безробітний ОСОБА_1 не сприяє з'ясуванню його професійних намірів, перекладає відповідальність за прийняті рішення щодо подальшої кар'єри на спеціалістів центру зайнятості.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про зайнятість населення» реалізація права на вибір місця, виду діяльності та роду занять здійснюється шляхом самостійного забезпечення особою своєї зайнятості чи звернення з метою працевлаштування до роботодавця або за сприяння центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, чи суб'єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 77 КАС України визначено обов'язок доказування, зокрема 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Суд зазначає, що у межах спірних правовідносин до суду не надано доказів порушення прав і свобод позивача бездіяльністю відповідача як на момент звернення до суду, так і на момент розгляду справи по суті.

Окрім того, посилання позивача на бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах як на підставу порушення його прав у майбутньому суд не може оцінити відповідно до вимог ст.2 КАС України у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 205, 229, 243, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Харківського міського центру зайнятості (вул. Шевченко, буд. 137 -а, м. Харків, 61013, ЄДРПОУ 36224721), третя особа - Міністерство соціальної політики України (вул. Еспланадна, буд. 8/10, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567866) про визнання незаконними дій та бездіяльності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 26 лютого 2018 року.

Суддя О.М. Шляхова