Рішення № 72406748, 12.02.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2018 р. № 814/2093/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагаря В.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

треті особи:ОСОБА_2, АДРЕСА_2

про:визнання протиправним та скасування рішення,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської міської ради (відповідач 1) та Департаменту з надання адміністратиних послуг Миколаївської міської ради (надалі - відповідач 2) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ОСОБА_2 (надалі - третя особа, ОСОБА_2.) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою від 13.10.2017 р. судом відкрито провадження у справі № 814/2093/17.

22.11.2017 року ухвалою суд залучив до участі у справі №814/2093/17 в якості другого відповідача - Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.

15.12.2017 р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року.

Ухвалою від 15.12.2017 року суд ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

17.01.2018 року суд ухвалою замінив другого відповідача у справі, а саме - Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради на Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ОСОБА_2.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 28.11.2016 року ОСОБА_1 було знято з реєстрації місця проживання Центром надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, як таку, що втратила право користування житловим приміщенням, за заявою нового власника, про що її не було повідомлено. На думку позивача, таке рішення відповідача є протиправними та таким, що прийняте з порушенням діючого законодавства, в тому числі Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Миколаївська міська рада письмових заперечень проти адміністративного позову не надала.

Департамент з надання адміністратиних послуг Миколаївської міської ради надав письмові заперечення, в яких зазначив, що підставою для зняття позивача з реєстрації було звернення нового власника житла з відповідною заявою, до якої долучено докази відчуження майна, тому відповідач діяв відповідно до законодавства України та в межах наданих йому повноважень.

ОСОБА_2 заперечень проти адміністративного позову не надав.

Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22 серпня 2007 року подарувала жиловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 що належав їй на праві власності, своїй онуці - ОСОБА_3, що підтверджується договором дарування від 22.08.2007 року № 2464, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Козленюк С.І.

Позивач була зареєстрована у вказаному домоволодінні як до дарування його онуці так і після його дарування.

В свою чергу, 21.11.2016 року ОСОБА_3 подарувала вказаний жиловий будинок третій особі - ОСОБА_2, на підставі договору дарування від 21.11.2016 року № 599, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Островською-Колосюк Ю.Б.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності за ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок зареєстровано 21.11.2016 року, реєстраційний номер нерухомого майна 32456285.

Доказів на підтвердження даного договору недійсним позивачем не надано.

В подальшому, ОСОБА_2, діючи як власник спірного домоволодіння, 28.11.2016 року звернувся з письмовою заявою про зняття з реєстрації місця проживання позивача - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради. Разом з заявою про зняття з місця реєстрації третя особа надала договір дарування житлового будинку від 21.11.2016 року, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.11.2016 року за ОСОБА_2, паспорт громадянина України.

28.11.2016 р. за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про зняття з реєстрації місця проживання, Департаментом з надання адміністратиних послуг Миколаївської міської ради позивача знято з реєстрації місця проживання.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Правовідносини, пов'язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, врегульовані, зокрема, Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (надалі - Закон № 1382) і Постановою Кабінету міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Постанова № 207).

Стаття 7 Закону № 1382 у редакції, що діяла до 05 серпня 2012 року, містила положення про те, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Водночас, з 05 серпня 2012 року редакція цього Закону змінилась, з'явились й інші підстави для зняття органом державної міграційної служби особи з реєстрації.

Так, відповідно до статті 7 Закону № 1382 (у редакції, що діяла з 05 серпня 2012 року і на час виникнення спірних правовідносин) зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: - заяви особи або її законного представника; - судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; - свідоцтва про смерть; - паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; - інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Відповідно до Постанови № 207 зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Абзацом 10 пункту 26 Постанови № 207 визначено, що зняття з реєстрації на підставах, визначених в абзацах вісім та дев'ять пункту 26 цього розділу, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи закладу/установи або за заявою власника/наймача житла або їх законних представників.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що зняття особи з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про припинення підстав на право користування такою особою житловим приміщенням (у даному випадку - відчуження житла), а не тільки у зв'язку з реєстрацією права власності на житлове приміщення за новим власником.

Отже, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від питання про право власності або користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (постанова Верховного Суду України від 16.01.2012р. у справі № 6-57цс11), та виключно волевиявлення власника майна.

Тому, суд вважає, що Департамент з надання адміністратиних послуг Миколаївської міської ради діяв у спосіб визначений законом, та його рішення про зняття позивача з реєстрації є правомірним.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, НОМЕР_1) до Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, 26565573) та Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, 26565573) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 21.02.2018 р.

Суддя В. С. Брагар