Рішення № 72406473, 23.02.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2018 р. справа № 809/1741/17

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Благо Інвест Сервіс" до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень від 27.04.2017 та від 17.11.2017, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Благо Інвест Сервіс" (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (далі - відповідач, Управління ДАБІ в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування рішень від 27.04.2017 та від 17.11.2017.

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірні рішення Управління ДАБІ в Івано-Франківській області, а саме рішення від 27.04.2017 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №232-31.2.1-01 від 20.12.2016, №233-31.2.1-01 від 20.12.2016, №234-31.2.1-01 від 20.12.2016, №235-31.2.1-01 від 20.12.2016, №236-31.2.1-01 від 20.12.2016, №237-31.2.1-01 від 20.12.2016, №238-31.2.1-01 від 20.12.2016, №239-31.2.1-01 від 20.12.2016, № 243-31.21-01 від 23.12.2016, №244-31.2.1-01 від 23.12.2016, №245-31.2.1-01 від 23.12.2016, виданих департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, прийняті головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування управління ДАБІ в Івано-Франківській області Тарабаса Олександром Михайловичем та рішення від 17.11.2017 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №232-31.2.1-01 від 20.12.2016, №233-31.2.1-01 від 20.12.2016, №235-31.2.1-01 від 20.12.2016, №236-31.2.1-01 від 20.12.2016, №237-31.2.1-01 від 20.12.2016, №238-31.2.1-01 від 20.12.2016, №239-31.2.1-01 від 20.12.2016, № 243-31.21-01 від 23.12.2016, №244-31.2.1-01 від 23.12.2016, №245-31.2.1-01 від 23.12.2016, виданих департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, прийняті головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування управління ДАБІ в Івано-Франківській області Бойко Оксаною Володимирівною, є незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки їх можна скасувати тільки у судовому порядку.

Одночасно з поданням позову, позивачем подано клопотання про його забезпечення, в якому в порядку статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України просив до ухвалення остаточного рішення по суті заявленого адміністративного позову зупинити дію оскаржуваних рішень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 даний позов залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків до 03.01.2018.

У зв'язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, 27.12.2017 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Також 27.12.2017 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Благо Інвест Сервіс" про забезпечення адміністративного позову.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 09.01.2018 представником Управління ДАБІ в Івано-Франківській області подано відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає даний адміністративний позов необґрунтованим а дії позивача, що стали підставою винесення оскаржуваних рішень незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству. Зазначила, що посилання позивача про відсутність порядку скасування містобудівних умов та обмежень Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області є необґрунтованими, адже такий порядок визначений постановою КМУ від 19.08.2015 № 698 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду» (далі - Порядок № 698), згідно якої у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції. З приводу повторного скасування, на думку позивача, одних і тих же містобудівних умов та обмежень, вказала, що управлінням на підставі наказу Держархбудінспекції України від 17.03.2017 за № 418 та від 19.04.2017 за № 652, направлення від 30.03.2017 за № 13 та від 21.04.2017 за № 16, листа СБУ № 601812-2221 щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017091010000006 проведено позапланову перевірку. За наслідком перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, держаних стандартів і правил від 27.04.2017 у якому зазначено перелік містобудівних умов та обмежень, які підлягають скасуванню через виявлені порушення норм законодавства, однак в даному переліку відсутні оскаржувані містобудівні умови та обмеження, тобто останні 27.04.2017 не скасовувались.

12.02.2018 від позивача на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від 12.02.2018, в якій позивач зазначає, що порушення строку видачі містобудівних умов і обмежень не є підставою скасування останніх. Зазначив, що позивачем не надавався документ, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою під час перевірки 17.11.2017, однак такий документ був поданий разом з пакетом документів для отримання містобудівних умов та обмежень в Центрі надання адміністративних послуг міста Івано-Франківська. Зазначив, що згідно норм законодавства, у містобудівних умовах та обмеженнях, а саме в п. 2, 4, 6 розділу «Містобудівні умови та обмеження» є необов'язковим зазначення інформації у цифрових показниках, а тому посилання відповідача на цю обставину у акті перевірки від 17.11.2017 вважає необгрунтованою. Вказав, що цільове призначення земельних ділянок, які перебувають у власності позивача - для будівництва і обслуговування житлового будинку, що підтверджується, витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 89589557 від 14.06.2017 року та індексний номер 89591055 від 14.06.2017, витягами з Державного земельного кадастру №НВ-2602376982017 від 13.03.2017 та №НВ-2602377072017 від 14.03.2017. Також представник позивача відмітив, що те, що частина земельної ділянки знаходиться в червоних лініях, не є порушенням містобудівного законодавства, а є обмеженням, яке повинно враховуватись під час розробки робочої документації головним архітектором проекту. Разом із тим у відповідності до містобудівних розрахунків поданих позивачем для отримання містобудівних умов та обмежень, так як і передбачають містобудівні норми та правила, об'єкти забудови розташовані на нормативній відстані від червоних ліній. Щодо невідповідності загальній площі забудови згідно МУО №№ 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 243, 244, 245 (7 669,5 кв.м) та передбаченій площі будинків на вказаній земельній ділянці у детальному плані території (10 006,12 кв. м.), представник позивача зазначив, що у детальному плані враховуються інвестиційні наміри будівництва для відповідної території на етап реалізації від 3 років до 7 років та надаються орієнтовні показники на розрахунковий етап генерального плану населеного пункту. Таким чином, вважає, що твердження представника відповідача у відзиві на позов не відповідають дійсності.

16.02.2018 представник відповідача через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду подала заперечення на відповідь на відзив № 367/1009/1.16/2018 від 15.02.2018, в яких зазначила, що у зв'язку із тим, що заяви про видачу містобудівних умов і обмежень подані 25.11.2016, а видано останні фактично 20.12.2016 та 23.12.2016, то має місце порушення строку видачі містобудівних умов і обмежень, про що й зазначено в акті перевірки від 17.11.2017. Вказала, що згідно законодавства у сфері містобудівної діяльності, у містобудівних умовах та обмеженнях, а саме в п. 2, 4, 6 розділу «Містобудівні умови та обмеження» є обов'язковим зазначення інформації у цифрових показниках, а не просто посилання на нормативні акти. Також відмітила, що згідно містобудівних умов і обмежень, виданих позивачу, наміри забудови не відповідають містобудівній документації, а саме генеральному плану, згідно якого ділянка, на яку видано вказані МУО, є територією промислових підприємств. Зазначила, що вказана земельна ділянка згідно витягу із рішення Івано-Франківської міської ради (12 сесія) від 24.05.2017 за № 135-12 «Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань» є ділянкою із цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд», а не ділянкою із цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку». Також представником відповідача вказано, що процедура перевірки не порушена, адже підставою для перевірка було офіційне звернення громадської організації «Наша Влада» щодо проведення перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Перевірка згідно вимог законодавства проводилась із залученням заступника начальника Управління - начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування та директора Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України за № 1679 від 03.11.2017 та направлення від 06.11.2017 за № 60/1009/6.3/2017 на проведення перевірки. Просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

20.12.2016 Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надав позивачу містобудівні умови та обмеження за №232-31.2.1-01, №233-31.2.1-01, №234-31.2.1-01, №235-31.2.1-01, №236-31.2.1-01, №237-31.2.1-01, №238-31.2.1-01, №239-31.2.1-01 на забудову земельної ділянки для будівництва житлової забудови з приміщеннями громадського і комерційного призначення (будинки 1-8) на вул. Ленкавського, 34, м. Івано-Франківськ (т. 1 а.с. 14-29).

23.12.2016 Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надав позивачу містобудівні умови та обмеження за № 243-31.21-01, №244-31.2.1-01, №245-31.2.1-01 на забудову земельної ділянки для будівництва житлової забудови з приміщеннями громадського і комерційного призначення (будинки 12-14) на вул. Ленкавського, 34, м. Івано-Франківськ (т. 1 а.с. 30-35).

17.11.2017 головним інспектором будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області із залученням заступника начальника Управління - начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування та директора Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України за № 1679 від 03.11.2017, направлення від 06.11.2017 за № 60/1009/6.3/2017, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради.

За наслідками вказаної перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17.11.2017 (т. 1 а.с. 103-105).

В даному акті зафіксовано наступні порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності:

- п. 2.1 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109 (далі - Порядок № 109) в частині недотримання термінів надання містобудівних умов та обмежень (далі - МУО) з дня реєстрації відповідної заяви на їх видачу;

- п. 2.2 Порядку № 109 в частині відсутності засвідченої у встановленому порядку копії документа про право власності (користування) земельною ділянкою;

- п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.3.4 Порядку № 109, а саме не міститься конкретних цифрових показників в п. 2, 4, 6 розділу «Містобудівні умови та обмеження» МУО №№ 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 243, 244, 245, при цьому частина земельної ділянки знаходиться в червоних лініях магістральної вулиці;

- ст. 114 Земельного кодексу України, п. 5.10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 за № 173 та п. 4.11 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», а саме в згідно п. 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» МУО №№ 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 243, 244, 245 та фрагменту схеми генерального плану м. Івано-Франківська, затвердженого 17 сесією 3-го демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 03.07.2001 (далі - генеральний план міста), територія земельних ділянок, на яких заплановано будівництво, знаходиться в санітарно-захисній зоні промислових підприємств;

- ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме згідно п. 7 розділу «Загальні дані» МУО №№ 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 243, 244, 245 цільове призначення земельних ділянок площами 2,5623 га та 0,4868 га - для розміщення та обслуговування адміністративно-виробничих будівель. Зведення багатоквартирних житлових будинків не відповідає цільовому використанню земельної ділянки та її визначеній меті;

- п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз. 5 п. 1.2 Порядку № 109, в частині не зазначення інформації щодо відстані від об'єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; а також п. 3.16 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та п. 1.2 Порядку № 109 в частині відсутності показників щодо забезпечення об'єкта будівництва майданчиками: для занять фізкультурою, для відпочинку дорослого населення, для вигулювання собак, як для житлової забудови та відсутності в графічній частині містобудівного розрахунку даних про ці майданчики, а також в частині видання різних містобудівних умов та обмежень на одну земельну ділянку, коли на одну земельну ділянку видаються одні містобудівні умови та обмеження, які містять комплекс рішень щодо усіх об'єктів будівництва, які на ній будуть розміщені;

- ст. 5, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 2.4 порядку № 109, в частині невідповідності загальній площі забудови згідно МУО №№ 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 243, 244, 245 (7 669,5 кв.м.) та передбаченій площі будинків на вказаній земельній ділянці у детальному плані території (10 006,12 кв. м.).

Рішеннями управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 17.11.2017 скасовано дію містобудівних умов та обмежень земельної ділянки за №232-31.2.1-01 від 20.12.2016, №233-31.2.1-01 від 20.12.2016, №235-31.2.1-01 від 20.12.2016, №236-31.2.1-01 від 20.12.2016, №237-31.2.1-01 від 20.12.2016, №238-31.2.1-01 від 20.12.2016, №239-31.2.1-01 від 20.12.2016, № 243-31.21-01 від 23.12.2016, №244-31.2.1-01 від 23.12.2016, №245-31.2.1-01 від 23.12.2016 (т. 1 а.с. 48-67).

Вирішуючи питання правомірності скасування відповідачем дії виданих відповідачу містобудівних умов та обмежень суд зазначає наступне.

Нормативними актами, які регулюють відносини сторін з питання надання містобудівних умов та обмежень земельних ділянок, є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VІ та Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст №109.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Стаття 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає містобудівну документацію, таку як затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Статтею 13 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури. Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій підконтрольні і підзвітні відповідним органам виконавчої влади в межах, передбачених законом. Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". З питань делегованих повноважень, передбачених підпунктом "б" частини першої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчі органи сільських, селищних, міських рад підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Частинами 2 та 3 статті 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно частини 1 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг із Державного земельного кадастру. Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним. Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення). Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (частина 3 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до частини 4 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Згідно частини 6 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Відповідно до частини 8 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Щодо можливості скасування містобудівних умов та обмежень головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам, то суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Так, Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698.

Згідно пункту 32 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, якщо рішення об'єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.

Згідно п. 21 Порядку №698, документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі та з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти даних та відповідності вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності документів і матеріалів об'єктів нагляду, складених під час виконання ними своїх повноважень.

Пунктом 22 Порядку №698 встановлено, що документальні перевірки проводяться головними інспекторами будівельного нагляду без присутності посадових осіб об'єктів нагляду. За результатами камеральної та документальної перевірки в разі наявності відомостей про ознаки вчинення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності складається довідка за формою згідно з додатком на підставі якої протягом п'яти робочих днів з дня її складення керівником Держархбудінспекції приймається рішення про проведення позапланової перевірки.

Згідно п.п. 15 Порядку №698, виявлення за результатами камеральної чи документальної перевірки відомостей про порушення об'єктом нагляду вимог законодавства під час виконання ним повноважень у сфері містобудівної діяльності є підставою для проведення позапланової перевірки.

Пунктом 16 Порядку №698 встановлено, що позапланова перевірка проводиться на підставі наказу Держархбудінспекції та направлення на проведення перевірки за формою згідно з додатком 1.

Відповідно до п. 19 Порядку № 698, позапланова перевірка проводиться у присутності керівника об'єкта нагляду, або його заступника, або уповноваженої керівником особи.

З огляду на вищевказані норми законодавства, окрім рішення суду, містобудівні умови та обмеження можуть скасовуватись головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам.

Суд звертає увагу, що оскаржувані рішення на виконання даної норми винесено головним інспектором будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області на основі висновків проведеної позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради.

Суд також встановив, що підставою для позапланової перевірки було офіційне звернення громадської організації «Наша Влада» щодо проведення перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (т. 1 а.с. 99-100). Перевірка згідно вимог законодавства проводилась згідно вимог Порядку № 698 з залученням заступника начальника Управління - начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування та директора Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України за № 1679 від 03.11.2017 (т.1 а.с. 102) та направлення від 06.11.2017 за № 60/1009/6.3/2017 на проведення перевірки (т.1 зв. стор. а.с. 102).

Таким чином, твердження позивача, що відповідачем порушена процедура проведення перевірки в порядку нагляду, а також твердження, що посадові особи відповідача не мали права скасовувати містобудівні умови і обмеження, оскільки це є тільки правом суду, є безпідставними.

Відповідно до змісту оскаржуваних рішень від 17.11.2017 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №232-31.2.1-01 від 20.12.2016, №233-31.2.1-01 від 20.12.2016, №235-31.2.1-01 від 20.12.2016, №236-31.2.1-01 від 20.12.2016, №237-31.2.1-01 від 20.12.2016, №238-31.2.1-01 від 20.12.2016, №239-31.2.1-01 від 20.12.2016, № 243-31.21-01 від 23.12.2016, №244-31.2.1-01 від 23.12.2016, №245-31.2.1-01 від 23.12.2016, головний інспектор будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області під час проведення позапланової перевірки на об'єкті нагляду - Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради встановила, що рішення про видачу вказаних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки підписані директором Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Д. Нижником, прийнято з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме порушено:

- п. 2.1 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109 (далі - Порядок № 109) в частині порушення строків надання замовникові містобудівних умов та обмежень (далі - МУО);

- п. 2.2 Порядку № 109 в частині відсутності засвідченої у встановленому порядку копії документа про право власності (користування) земельною ділянкою;

- ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме згідно п. 7 розділу «Загальні дані» МУО №№ 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 243, 244, 245 цільове призначення земельних ділянок площами 2,5623 га та 0,4868 га - для розміщення та обслуговування адміністративно-виробничих будівель. Зведення багатоквартирних житлових будинків не відповідає цільовому використанню земельної ділянки та її визначеній меті;

- ст. 114 Земельного кодексу України, п. 5.10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 за № 173 та п. 4.11 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», а саме згідно п. 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» МУО №№ 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 243, 244, 245 та фрагменту схеми генерального плану м. Івано-Франківська, затвердженого 17 сесією 3-го демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 03.07.2001 (далі - генеральний план міста), територія земельних ділянок, на яких заплановано будівництво, знаходиться в санітарно-захисній зоні промислових підприємств;

- ст. 5, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 2.4 Порядку № 109, в частині невідповідності загальній площі забудови згідно МУО №№ 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 243, 244, 245 (7 669,5 кв.м.) та передбаченій площі будинків на вказаній земельній ділянці у детальному плані території (10 006,12 кв. м.) (т. 1 а.с. 48-67).

Що стосується порушення строків надання замовникові містобудівних умов та обмежень, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2.1 Порядку № 109 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Так, згідно акту перевірки від 17.11.2017, відповідачем встановлено, та не заперечується позивачем, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №232-31.2.1-01 №233-31.2.1-01 №235-31.2.1-01, №236-31.2.1-01, №237-31.2.1-01, №238-31.2.1-01 та №239-31.2.1-01 від 20.12.2016, а також містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 243-31.21-01, №244-31.2.1-01 та №245-31.2.1-01 від 23.12.2016 видані позивачу на підставі поданих ним заяв від 25.11.2017 (т. 1 зв. ст. а.с. 103 - а.с. 104). Таким чином, департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради дійсно порушив строки видачі вказаних містобудівних умов та обмежень.

Що стосується відсутності на момент перевірки засвідченої у встановленому порядку копії документа про право власності (користування) земельною ділянкою, то суд звертає увагу, що посилання позивача на те, що такий документ подано разом з пакетом документів для отримання містобудівних умов та обмежень в Центрі надання адміністративних послуг міста Івано-Франківська не беруться до уваги, адже його не було надано головному інспектор будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області під час проведення позапланової перевірки на об'єкті нагляду.

Що стосується вказаного відповідачем в рішеннях від 17.11.2017 щодо невідповідності цільовому використанню земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Правовими положеннями ч.1 ст. 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Таким чином, земельним законодавством чітко встановлено, що за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником самостійно з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Разом з тим, ст. 39 ЗК України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Згідно пункту 7 розділу «Загальні дані» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №232-31.2.1-01 №233-31.2.1-01 №235-31.2.1-01, №236-31.2.1-01, №237-31.2.1-01, №238-31.2.1-01, №239-31.2.1-01 від 20.12.2016 та № 243-31.21-01, №244-31.2.1-01, №245-31.2.1-01 від 23.12.2016, цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та обслуговування адміністративно-виробничих будівель.

В пункті 9 розділу «Загальні дані» вказаних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки зазначено, що функціональне призначення земельної ділянки згідно генерального плану міста: проектний стан - території промислових підприємств. Отже, будівництво житлової забудови з приміщеннями громадського і комерційного призначення на вказаній земельній ділянці генеральним планом не передбачено і не відповідає положенням містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно частини 1 ст. 1 вказаного Закону, генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

У відповідності до положень ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Таким чином, генеральний план є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні.

Як вже зазначалось, згідно генерального плану м. Івано-Франківська, затвердженого 17 сесією 3-го демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 03.07.2001, територія земельних ділянок позивача, на які надано містобудівні умови та обмеження, знаходиться в санітарно-захисній зоні промислових підприємств (т. 1 а.с. 167).

Суд зазначає, що відповідно до п. 4.11 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», на що посилається головний інспектор у акті перевірки від 17.11.2017 та у рішеннях від 17.11.2017 про скасування містобудівних умов та обмежень, у санітарно-захисній зоні не допускається розміщувати житлові будинки, дитячі дошкільні установи, загальноосвітні школи, установи охорони здоров'я та відпочинку, спортивні споруди, сади, парки, садівницькі товариства й городи.

Також суд звертає увагу, що згідно витягу із рішення Івано-Франківської міської ради (12 сесія) від 24.05.2017 за № 135-12 «Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань», цільове призначення земельної ділянки змінюється, однак не змінено.

Тобто, виходячи з вище наведеного, цільове призначення вказаної земельної ділянки - для розміщення та обслуговування адміністративно-виробничих будівель.

В зв'язку з цим, надання департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №232-31.2.1-01 №233-31.2.1-01 №235-31.2.1-01, №236-31.2.1-01, №237-31.2.1-01, №238-31.2.1-01, №239-31.2.1-01 від 20.12.2016 та № 243-31.21-01, №244-31.2.1-01, №245-31.2.1-01 від 23.12.2016, є порушенням встановлених вимог чинного законодавства, а тому в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

Щодо позовних вимог позивача про скасування рішень відповідача від 27.04.2017 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №232-31.2.1-01 від 20.12.2016, №233-31.2.1-01 від 20.12.2016, №234-31.2.1-01 від 20.12.2016, №235-31.2.1-01 від 20.12.2016, №236-31.2.1-01 від 20.12.2016, №237-31.2.1-01 від 20.12.2016, №238-31.2.1-01 від 20.12.2016, №239-31.2.1-01 від 20.12.2016, № 243-31.21-01 від 23.12.2016, №244-31.2.1-01 від 23.12.2016, №245-31.2.1-01 від 23.12.2016, суд зазначає наступне.

27.04.2017 головним інспектором будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області із залученням заступника начальника Управління - начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування та директора Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, на підставі наказу Держархбудінспекції України від 17.03.2017 за № 418 та від 19.04.2017 за № 652, направлення від 30.03.2017 за № 13 та від 21.04.2017 за № 16, листа СБУ № 601812-2221 щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017091010000006, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради.

За наслідками вказаної перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 27.04.2017, яким зафіксовано порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, (т. 1 а.с. 107-115).

Дослідивши зміст вказаного акту, суд констатує, що серед переліку містобудівних умов та обмежень, які підлягають скасуванню через виявлені порушення норм законодавства, відсутні оскаржувані містобудівні умови та обмеження.

Тому суд погоджується з твердженнями представника відповідача, що останні 27.04.2017 не могли скасовуватись.

Окрім того, як слідує зі змісту відповіді на відзив, наданого представником позивача, а саме на сторінці 7 вказаної відповіді, представник позивача зазначає, що предметом розгляду даної адміністративної справи є законність винесення від 17.11.2017 головним інспектором будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Бойко О.В. рішень про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №232-31.2.1-01 №233-31.2.1-01 №235-31.2.1-01, №236-31.2.1-01, №237-31.2.1-01, №238-31.2.1-01, №239-31.2.1-01 від 20.12.2016 та № 243-31.21-01, №244-31.2.1-01, №245-31.2.1-01 від 23.12.2016. А посилань представника позивача на незаконність винесення рішень від 27.04.2017 більше позивачем не надається.

Стосовно даних рішень від 27.04.2017, винесених головним інспектором, які надав представник позивача разом із позовною заявою, то суд зазначає наступне.

У відповідності до частин 1-2, 4-5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Як встановлено судом, позивачем до адміністративного позову долучено звичайні копії рішень, не засвідчені належним чином.

Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку, що в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Частинами 1 - 2 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень довів, що діяв у межах закону при винесенні оскаржуваних рішень про скасування дії містобудівних умов та обмежень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що даний адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Суд також звертає увагу, що позивачем за подання даної позовної заяви до Івано-Франківського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 42 720,00 грн. згідно платіжних доручень Івано-Франківського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» за № 844 від 13.12.2017 на суму 1 600,00 грн. (т. 1 а.с. 6), № 845 від 13.12.2017 на суму 1 600,00 грн. (т. 1 а.с. 5), № 846 від 13.12.2017 на суму 480,00 грн. (т. 1 а.с. 3), № 863 від 22.12.2017 на суму 29 920,00 грн. (т. 1 а.с. 79), № 864 від 13.12.2017 на суму 9 120,00 грн. (т. 1 а.с. 78).

Однак, як зазначено в ухвалі Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017, розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову із заявленими ТзОВ "Благо Інвест Сервіс" позовними вимогами немайнового характеру складає 33 600,00 грн.

Як наслідок, позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі на 9 120,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Питання, пов'язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 за № 3674-VI.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно частини 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, суд роз'яснює позивачу, що відповідно до положень статті 7 Закону України «Про судовий збір» переплачена сума судового збору повертається позивачу за клопотанням особи, яка його сплатила.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Благо Інвест Сервіс" (код ЄДРПОУ 40407538, вул. Грушевського, 33А/10, м. Івано-Франківськ, 76018) до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37471912, вул. Франка 4, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування рішень від 27.04.2017 та від 17.11.2017, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.