Рішення № 72406431, 13.02.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року (о 17 год. 50 хв.)Справа № 808/3083/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Артюхіній К.Ю.,

розглянув у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

третя особа, що не заявляє вимог на стороні відповідача ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастр у Запорізькій області, відповідач), третя особа, що не заявляє вимог на стороні відповідача ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», в якому просить зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання від 27.06.2017 про затвердження Проекту щодо відведення позивачу земельної ділянки загальною площею 1,8251 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Приморського району, з врахуванням попередніх причин для відмови у затвердженні документації та затвердити Проект щодо відведення позивачу земельної ділянки загальною площею 1,8251 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Приморського району.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі та надала пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив (вх. №3570 від 02.02.2018). Зокрема, зазначає, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами щодо затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, проте з 2014 року і по теперішній час відповідач щоразу відмовляв у затвердженні Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності, посилаючись при цьому щоразу на нові підстави. Так, листом від 14.07.2017 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області відмовлено позивачу у затвердженні технічної документації. Вважає, що дана відмова, як і попередні, є незаконною та необґрунтованою, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Ураховуючи викладене, посилається на приписи ст. ст. 22, 116, 118, 122, 186-1 Земельного кодексу України, ст. ст. 14, 22, 50 Закону України «Про землеустрій» та просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, про що подав до суду заперечення на адміністративний позов (вх. № 31015 від 13.11.2017), відповідно до яких зазначає, що за результатами розгляду клопотання ОСОБА_4 відмовлено у затвердженні проекту у зв'язку з невідповідністю його вимогами і нормам законодавства. Вказує також, що порядок відведення земельних ділянок у власність встановлено ст. 118 Земельного кодексу України, якою чітко встановлено зазначену процедуру. І лише після отримання дозволу, передбаченого ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин має звернутись до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з метою затвердження вже розробленого на підставі попереднього отриманого дозволу проекту землеустрою, однак , на думку представника відповідача, позивач не отримував дозволу на розробку проекту землеустрою у відповідача, а отже затвердження проекту землеустрою, дозвіл на розробку якого не надавався, суперечитиме ст. 118 Земельного кодексу України. Вважає також, що суд не може своїми рішеннями здійснювати встановлені на законодавчому рівні функції та завдання компетентного органу щодо здійснення ним владних, управлінських повноважень, у зв'язку із чим просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 05.12.2017 представник третьої особи проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Представник третьої особи у дане судове засідання не з'явився, проте 07.02.2018 звернувся до суду із клопотанням (вх. №4006) про розгляд справи без його участі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення) та оголошено про час виготовлення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації «Про надання згоди на виготовлення проекту відведення земельних ділянок мешканцям сіл Зеленівка та Нельгівка Зеленівської сільської ради для особистого селянського господарства» від 01.06.2007 №408 вирішено надати мешканцям сіл Зеленівка та Нельгівка Зеленівської сільської ради згоду на виготовлення проекту відведення земельних ділянок до 2 га для особистого селянського господарства, в приватну власність, із земель запасу та резервного фонду Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області, згідно додатку. Відповідно до додатку №1 до розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 01.06.2007 №408 у пункті 18 зазначений ОСОБА_3, землі запасу - сіножаття 1,85.

У подальшому, 11 липня 2012 року розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації №366 внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 01.06.2007 №408 «Про надання згоди на виготовлення проекту відведення земельних ділянок мешканцям сіл Зеленівка та Нельгівка Зеленівської сільської ради для особистого селянського господарства», а саме викладено його в новій редакції: «1. Надати мешканцям сіл Зеленівка та Нельгівка Зеленівської сільської ради згоду на виготовлення проекту відведення земельних ділянок до 2 га для особистого селянського господарства, в приватну власність, із земель запасу Зеленівської сільської ради Приморського району шляхом зміни виду угідь із (угідь - сіножаті) в (угіддя - рілля) Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області».

У 2014 році ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області. Даний проект землеустрою розроблений третьою особою за участі фахівців (інженерів) проектно-вишукувального виробництва №1, посвідчений печаткою та підписом відповідального за дотримання вимог земельного законодавства, стандартів, норм і правил при виконанні робіт із землеустрою інженера-землевпорядника ОСОБА_5

З матеріалів справи судом встановлено, що після виготовлення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності позивач неодноразово звертався до ГУ Держземагентства у Запорізькій області та у подальшому ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотанням щодо затвердження проекту землеустрою.

Так, останнє клопотання про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області було подано позивачем до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області 27 червня 2017 року вх. №7087/0/5-17.

Проте, листом від 14.07.2017 №С-7087-4798/6-17 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із наступних підстав:

- наданий проект землеустрою містить розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 01.06.2007 №408 «Про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України» замість дозволу;

- в довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачам, угіддями, яка містить термін дії, зазначено вид угідь-рілля, всупереч розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 01.06.2007 №408; відомості в експлікації в пояснювальній записці також суперечать розпорядженню голови Приморської районної державної адміністрації від 01.06.2007 №408;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування не посвідчені виконавцем робіт;

- акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, що зареєстровано в Мінюсті 16.06.2010 за №391/17686;

- перелік обмежень не відповідає додатку 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051;

- згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 02.12.2016 №509 «Про затвердження Порядку використання державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт з землеустрою» координатою основою при здійсненні робіт із землеустрою є Державна геодезична референтна система координат УСК-2000;

- проект землеустрою містить 2 кадастрових плани;

- відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою. Відповідно до ст.5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» суб'єктами топографо-геодезичної картографічної діяльності, є, зокрема, юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. Проект землеустрою не містить вищевказаної інформації.

Не погоджуючись із відмовою відповідача в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Частиною третьою, четвертою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За приписами частин шостої-сьомої статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час винесення Приморською районною державною адміністрацією розпорядженням від 01.06.2007 №408) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

З матеріалів справи судом встановлено розпорядженням Приморської РДА від 01.06.2007 №408 позивачу надано згоду на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,51 га розташованої на території Зеленівської сільської ради.

Разом з тим, у листі-відмові відповідачем було зазначено на те, що наданий проект землеустрою містить розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 01.06.2007 №408 «Про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України» замість дозволу.

Суд зауважує, що у нормах чинного законодавства, яке врегульовувало порядок отримання земельної ділянки на момент винесення розпорядження від 01.06.2007 №408, застосовано слово «дозвіл», однак у розпорядженні від 01.06.2007 №408 вжито слово «згода».

Разом з тим, суд не приймає посилання відповідача на те, що надана позивачу «згода» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може вважатись «дозволом», та зазначає, що Земельний кодекс України не надає визначення поняттям «дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», «згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», та не розрізняє їх. Суд звертає увагу, що вживане у статті 118 Земельного кодексу України слово «дозвіл» передбачає позитивне рішення уповноваженого органу за результатами розгляду відповідного клопотання, що являє собою згоду на розроблення проекту землеустрою. Отже, суд приходить до висновку, що формулювання «дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та «згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» є тотожними за своїм змістом поняттями, що відображають волевиявлення уповноваженого органу.

Крім того, чинне законодавство не передбачає прийняття за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою будь-якого іншого рішення, окрім дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови у його наданні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зазначеним розпорядження надано саме дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розумінні статті 118 Земельного кодексу України.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за наявності розпорядження голови Приморської РДА від 01.06.2007 №408, виданого в межах повноважень, не може вважатись правомірним за даних обставин.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно частини восьмої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною четвертою статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п'ята статті 186-1 Земельного кодексу України).

Згідно частини шостої статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Частиною сьомою статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України «Про землеустрій» №858-IV від 22.05.2003 (у редакції чинній на час звернення позивача із заявою вх. № 7087/0/5-17 від 27.06.2017) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Матеріалами справи підтверджено, що Відділом Держземагенства у Приморському районі Запорізької області відповідно до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України розглянуто проект землеустрою, розроблений на підставі наказу Розпорядження Приморської райдержадміністрації та у серпні 2014 року складено висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача загальною площею 1,8251 га із земель запасу сільськогосподарського призначення Зеленівської сільської ради шляхом зміни виду угідь (із угідь - сіножаті в угіддя - для ведення особистого селянського господарства), яка розташована на території Зеленівської сільської ради.

За правилами частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою (частина тринадцята статті 123 Земельного кодексу України).

Як зазначено раніше, орган який уповноважений погоджувати проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, не встановив невідповідність положень проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

При цьому, як вбачається зі змісту листа ГУ Держгеокадасту у Запорізькій області №С-7087-4798/6-17 від 14.07.2017, підставою для відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою відповідачем вказано саме невідповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку підставам відповідача у задоволенні клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд виходить із наступного.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що в довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачам, угіддями, яка містить термін дії, зазначено вид угідь-рілля, всупереч розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 01.06.2007 №408; відомості в експлікації в пояснювальній записці також суперечать, суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи судом досліджено проект землеустрою, який подавався позивачем на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, та встановлено, що в матеріалах проекту міститься розпорядження голови Приморської РДА від 11.07.2012 №336, яким внесено зміни до розпорядження голови Приморської РДА від 01.06.2007 №408 в частині виду угідь з сіножать на рілля.

Таким зазначення у проекті землеустрою вид угідь - рілля є цілком обґрунтованим та відповідає розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації, який на той момент був розпорядником спірної земельної ділянки.

Так само в ході огляду судом проекту землеустрою спростовано твердження відповідача про те, що матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування не посвідчені виконавцем робіт.

Щодо інших недоліків зазначених у листі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.07.2017 №С-7090-4796/6-17, а саме: акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, що зареєстровано в Мінюсті 16.06.2010 за №391/17686; перелік обмежень не відповідає додатку 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 №1051; згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 02.12.2016 №509 «Про затвердження Порядку використання державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт з землеустрою» координатою основою при здійсненні робіт із землеустрою є Державна геодезична референтна система координат УСК-2000; проект землеустрою містить 2 кадастрових плани; відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою. Відповідно до ст.5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» суб'єктами топографо-геодезичної картографічної діяльності, є, зокрема, юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. Проект землеустрою не містить вищевказаної інформації, суд зазначає наступне.

Відмова в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути належним чином обґрунтована, із зазначенням змісту виявленого порушення та підстав відмови.

В оскаржуваному рішенні про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачем лише зазначено, серед іншого, про те, що акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, що зареєстровано в Мінюсті 16.06.2010 за №391/17686; перелік обмежень не відповідає додатку 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 №1051; згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 02.12.2016 №509 «Про затвердження Порядку використання державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт з землеустрою» координатою основою при здійсненні робіт із землеустрою є Державна геодезична референтна система координат УСК-2000; проект землеустрою містить 2 кадастрових плани; відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою. Відповідно до ст.5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» суб'єктами топографо-геодезичної картографічної діяльності, є, зокрема, юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. Проект землеустрою не містить вищевказаної інформації.

Суд наголошує, що зі змісту рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в частині вищевказаних порушень, не можливо встановити, яким саме вимогам і нормам законодавства не відповідає поданий проект землеустрою. Оскаржуване рішення не містить посилань на конкретні приписи нормативно-правових актів, які не були додержані позивачем, або навпаки містить посилання на норму законодавства, проте не містить посилань на недоліки у проекті землеустрою.

Суд зазначає, що для того щоб рішення відповідача було обґрунтованим, воно повинно містити чітке та конкретне посилання на норму закону, яку на думку відповідача не дотримано позивачем, та виклад обставин в чому саме полягає порушення вказаної норми, з обов'язковим посиланням на проект землеустрою.

Виключно в разі дотримання таких умов можна стверджувати, що прийняте рішення є обґрунтованим, та у разі його оскарження може бути належним чином досліджено судом на предмет його відповідності чинному законодавству України.

Також, суд звертає увагу на і те, що обґрунтованим повинне бути саме рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою, а не письмові заперечення проти адміністративного позову, оскільки саме рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому воно повинно бути належним чином обґрунтовано, серед іншого для того щоб особа, якої стосується прийняте рішення могла належним чином сформувати власну правову позицію.

З наведених підстав, суд дійшов до висновку про необґрунтованість рішення відповідача, оформленого у формі листа від 14.07.2017 №С-7087-4798/6-17, про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути питання затвердження проекту землеустрою із урахуванням висновків суду по даній справі.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,8251 га, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, відповідачем було не дотримано вимог чинного законодавства України, серед іншого статті 118, 122, 186-1 Земельного кодексу України, під час розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою, у зв'язку з чим суд вважає передчасним вирішення питання щодо затвердження проекту землеустрою, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) повторно розглянути клопотання від 27.06.2017 про затвердження Проекту щодо відведення ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) земельної ділянки загальною площею 1,8251 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Приморського району, з врахуванням висновків суду по даній адміністративній справі.

В інші частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_3 суму судового збору у розмірі 640,00 грн., (шістсот сорок гривен) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.295, 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений 23.02.2018.

Суддя І.В. Батрак