Ухвала суду № 72406377, 15.02.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

15 лютого 2018 рокум. Ужгород№ 807/99/18

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Шешеня О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Тур'я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Тур'я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у залишенні заяви позивача про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність без розгляду, зобов'язання розглянути клопотання та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0785 га в с. Тур'я-Пасіка по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 передавши її у власність позивачеві та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Згідно позовної заяви позивач зазначає, що рішенням відповідача 33 сесії 6 скликання від 25.01.2015 року №390 йому надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, який було виготовлено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства України та погоджено відповідними органами державної влади, що стало підставою для державної реєстрації земельної ділянки, яка була здійснена 18.05.2015 року та присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2

Так, позивач звернувся до відповідача про затвердження проекту землеустрою, однак, рішенням відповідача від 21.08.2015 року №448 "Про внесення змін до документації проекту землеустрою, що посвідчує право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 в с. Тур'я-Пасіка по АДРЕСА_1" було вирішено:внести зміни до документації та виготовлення проекту землеустрою, що посвідчує право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, залишивши проїзд з боку дворогосподарства с. Тур'я-Пасіка по АДРЕСА_1, №133 шириною 5 м. та погодженні матеріали проекту землеустрою представити на чергову сесію відповідача для розгляду та прийняття відповідного рішення.

Позивачем було оскаржено рішення відповідача від 21.08.2015 року №448 "Про внесення змін до документації проекту землеустрою, що посвідчує право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 в с. Тур'я-Пасіка по АДРЕСА_1" до Перечинського районного суду Закарпатської області.

Зокрема, рішенням Перечинського районного суду від 11.03.2016 року у справі №304/1323/15-ц у задоволенні позову позивача було відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 26.05.2016 року рішення Перечинського районного суду від 11.03.2016 року у справі №304/1323/15-ц - залишено без змін.

18.01.2018 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0785 га, кадастровий номер НОМЕР_1 що знаходиться за адресою: с. Тур'я-Пасіка по АДРЕСА_1, та передачу її у власність позивачеві.

Листом відповідача від 24.01.2018 року №40/02-26 позивача було повідомлено, що питання підняті позивачем в поданій заяві вже розглянуті відповідачем.

Зокрема, в позовній заяві позивач, обґрунтовує підставу звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду з даним позовом тим, щопід час оскарження рішення відповідача від 21.08.2015 року №448 "Про внесення змін до документації проекту землеустрою" в порядку цивільного судочинства ним було обрано неправильний спосіб захисту його прав та інтересів.

Разом з тим, суд констатує наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 та передачі її у власність позивачеві вже було предметом розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому, рішення Перечинського районного суду від 11.03.2016 року у справі №304/1323/15-ц про відмову в задоволенні позову позивача до відповідача та ухвала Апеляційного суду Закарпатської області від 26.05.2016 року - набули законної сили та сторонами в касаційному порядку не оскаржувалися.

Враховуючи вище викладене суд констатує, що обставини встановленні судовими рішеннями, які набули законної сили щодо питання затвердження відповідачем проекту землеустрою щодо відведення позивачеві земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0785 га в с. Тур'я-Пасіка по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3 не підлягають повторному розгляду судом в порядку адміністративного судочинства.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Так, предметом позову слід вважати ту його частину, яка характеризує матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - правом і обов'язком позивача та відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Ними будуть: юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення; доказові факти, тобто ті, що тісно пов'язані з фактами матеріально-правового характеру і на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність.

Зокрема, згідно позовної заяви та доданих до неї матеріалів, підставою для звернення позивача до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0785 га, кадастровий номер НОМЕР_3 слугувало рішення відповідача 33 сесії 6 скликання від 25.01.2015 року №390 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, який було виготовлено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства України та погоджено відповідними органами державної влади.

Враховуючи вище викладене суд приходить висновку, що у спорі між позивачем та відповідачем, про той самий предмет, а саме: щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0785 га, кадастровий номер НОМЕР_1 що знаходиться за адресою: с. Тур'я-Пасіка по АДРЕСА_1 та передачу її у власність, і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення суду, зокрема рішення Перечинського районного суду від 11.03.2016 року у справі №304/1323/15-ц та ухвала Апеляційного суду Закарпатської області від 26.05.2016 року.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Правова позиція Європейського суду з прав людини викладена в рішенні по справі "Устименко проти України", яким визнано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободу зв'язку з тим, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також, Європейський суд з прав людини зазначав, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та, що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «"Дія-97" проти України» ("Diya 97" v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).

Таким чином, принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа), відповідно до якогоостаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

У відповідності до ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, суд приходить до висновку, що подання позивачем даної позовної заяви при наявності рішення суду, яке набуло законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав - є порушенням принципу юридичної визначеності, згідно якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.

Враховуючи вище викладене, у відкритті провадження щодо розгляду даної позовної заяви слід відмовити, з підстав визначених п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, а саме: у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення суду.

Керуючись статями 45, 170, 243, 248, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Тур'я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у залишенні заяви позивача про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність без розгляду, зобов'язання розглянути клопотання та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0785 га в с. Тур'я-Пасіка по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 передавши її у власність позивачеві та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати - відмовити.

Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Надіслати позивачеві копію ухвали разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII "Перехідних положень" КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 256 КАС України. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у разі, якщо ухвалу було оскаржено та не скасовано судом апеляційної інстанції, така ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя О.М. Шешеня