Рішення № 72406235, 19.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 р. Справа№805/4830/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шинкарьової І.В., розглянувши адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся с позовною заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (далі - відповідач), у якій просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення від 02 жовтня 2017 року № 114 Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про відмову у перерахунку пенсії; зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області повторно розглянути його заяву від 23 серпня 2017 року про встановлення надбавки до пенсії за вислугу років, як особі, яка має на утриманні двох дітей у віці до 18 років з прийняттям відповідного рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначає, що 23 серпня 2017 року звернувся з заявою про призначення йому надбавки на утримання дітей до 18 років. Рішенням відповідача від 02 жовтня 2017 року №114 було відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав, з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213, а саме з 01 червня 2015 року норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до зазначеного Закону, втратили чинність. Позивач вважає рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що звертався не с заявою про перерахунок, а с заявою про призначення надбавки до пенсії. Пенсія за вислугу років йому призначено відповідно до закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789, стаття 50-1 якого передбачає його право на отримання вказаної надбавки. У зв'язку з тим, що працював, то не звертався раніше за реалізацією цього права. Наявність права на отримання вказаної надбавки також передбачена новим Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697 - VII, частиною 7 статті 86 якого передбачено, щодо пенсії за вислугу років встановлюються надбавки на утримання непрацездатних членів сім'ї.

Позивач, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив їх задовольнити.

12 лютого 2018 року від відповідача було надано клопотання про розгляд справи без участі.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позов у якому просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі з огляду на те, що положення п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213, а саме 01 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до зазначеного Закону, втратили чинність.

Ухвалою від 03 січня 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без руху.

12 січня 2018 року позивач усунув недоліки встановлені ухвалою від 03 січня 2018 року.

17 січня 2018 року судом було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового засідання на 06 лютого 2018 року о 12:15.

31 січня 2018 року суду надійшло клопотання від відповідача про перенесення розгляду справи для надання часу для підготовки обґрунтованого відзиву по справі.

06 лютого 2018 року судом було відкладено розгляд справи на 13 лютого 2018 року о 12:15.

13 лютого 2018 року судом було відкладено розгляд справи на 19 лютого 2018 року о 11:00 для надання нових доказів по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугою років, про свідчить копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_1. (а.с. 53) Пенсію позивачу було призначено на підставі вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року.

Відповідач - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполь Донецької області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, діє на підставі положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

18 серпня 2017 року, позивача, було звільнено за власним бажанням з органів прокуратури, що підтверджується копією трудової книжки. (а.с.12). Позивач має двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 народжену 02 серпня 2005 року, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.13,14). Позивач та його діти мають довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06 липня 2017 року №31842, та від 23 серпня 2017 року №35500 (а.с. 15-17).

23 серпня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про встановлення надбавки за утримання непрацездатних членів сім'ї, встановлення якої було передбачено п.7 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку зі звільненням з органів прокуратури.

02 жовтня 2017 року відповідачем було прийнято рішення № 20804/03 про відмову в перерахунку пенсії, у якому зазначено, що відсутні підстави для виплати йому вказаної вище надбавки, оскільки відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІІ з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються». (а.с. 11)

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

На час прийняття Закону України від 02 березня 2015 року №213- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» до 15 липня 2015 року діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, яким регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України (ст. 50-1). Згідно з цією статтею, встановлювалися надбавки на утримання непрацездатних членів сім'ї та на догляд за одиноким пенсіонером у розмірах і за умов, передбачених законами України.

15 липня 2015 року введено в дію новий Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697 - VIII, яким на дату прийняття рішення регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України (ст.86). Відповідно до ч.7 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року до пенсії за вислугу років, призначеної згідно з цією статтею, встановлюються надбавки на утримання непрацездатних членів сім'ї та на догляд за одиноким пенсіонером у розмірах і за умов, передбачених чинним законодавством.

У призначенні надбавки до пенсії позивачу відмовлено відповідачем на підставі вимог п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року №213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», де зазначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Суд зазначає, що на момент прийняття Закону України від 2 березня 2015 року №213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», в Україні діяв закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року, який втратив чинність з 15 липня 2015 року у зв'язку з набрання чинності Закону України № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру». Отже, норми Закону України від 2 березня 2015 року №213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» не могли відмінити норми Закону України «Про прокуратуру» який вступив в дію 15 липня 2015 року.

Відповідач у спірному рішенні зазначає: «що відповідно до п.п. 1 п.2.6. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації та підвищень відповідно надається документ про перебування на утриманні заявника непрацездатних членів сім'ї», з чого не зрозуміло, про що саме хотів сказати відповідач. Копії заяви до суду не було надано, позивач пояснив, що у нього копія заяви відсутня, відповідач не надав. В той же час, у рішенні та своїх запереченнях відповідач зазначив, що позивачем було надано заяву, свідоцтво про народження дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, довідки №3080-17 від 21 серпня 2017 року про навчання в Юридичному коледжі, від 23 серпня 2017 року про період навчання у НВК «Гімназія - школа»№27, копії довідок «Про взяття особи переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів розташованих на лінії зіткнення» від 06 липня 2017 року №31842 та від 23 серпня 2017 року № 35500. Таким чином, відповідач не заперечує, що зазначені документи були надані, але не визначив чому їх не взяв до уваги, зазначивши про це в своєму рішенні. У наданому відзиві відповідача, єдиною підставою для відмови в призначенні надбавки зазначено вимоги п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213, що з 1 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», втратили чинність.

Відповідно до ст. 21 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» непрацюючим пенсіонерам встановлюється надбавка на утримання непрацездатних членів сім'ї.

Положеннями статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) «надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

Отже, положення статті 86 Закону України «Про прокуратуру» є чинними і дають право працівникам прокуратури на встановлення надбавки на утримання непрацездатних членів сім'ї у розмірах і за умов, передбачених чинним законодавством.

Окрім того, у справі Щокін проти України (рішення від 14 жовтня 2010 року п. 56-58) Європейський суд з прав людини зазначив, що на думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно застосовані норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року, при відмові у призначенні позивачу надбавки до пенсії , оскільки вони не регулюють спірні правовідносини, позивач має право на встановлення надбавки до пенсії відповідно до ч.7ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 22, 46, 64 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 8, 9, 12, 22, 139, 160, 259, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд:

ВИРІШИВ

Адміністративний позов ОСОБА_1(АДРЕСА_1, 87500, ІПН НОМЕР_2) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області (вул. Зелінського, 27-а, м. Маріуполь, Донецька область, 87548, код ЄДРПОУ 41250795) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання повторно розглянути заяву від 23 серпня 2017 року про встановлення надбавки до пенсії за вислугу років, як особі, яка має на утриманні двох дітей у віці до 18 років - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення № 114 від 02 жовтня 2017 року Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про відмову у перерахунку пенсії.

Зобов'язати повторно розглянути Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області заяву від 23 серпня 2017 року про встановлення надбавки до пенсії за вислугу років, як особі, яка має на утриманні двох дітей у віці до 18 років.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (вул. Зелінського, 27-а, м. Маріуполь, Донецька область, 87548, код ЄДРПОУ 41250795) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 87500, ІПН НОМЕР_2) суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 640 (Шiстсот сорок) грн. 00 коп.

Повний текст судового рішення складено 23 лютого 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шинкарьова І.В.