Рішення № 72406175, 21.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 р. Справа№805/2092/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Давиденко Т.В.

суддів Кочанової П.В., Шинкарьової І.В.

при секретарі судового засідання - Хавалджи В.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - довір. від 30.05.2017 року

від відповідача - не з'явились

від третіх осіб:

1. Кабінету Міністрів України - Вірченко Ю.М. - довір. від 29.09.2017 року № 730/07-

23

2. Служби безпеки України - Зубар М.В. - довір. від 23.06.2017 року № 22/47-Д

3. Національного банку України - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_5

до відповідача Ради національної безпеки і оборони України

треті особи:

1.Кабінет Міністрів України

2. Служба безпеки України

3. Національний банк України

про визнання рішень незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ради національної безпеки і оборони України про:

- визнання рішення від 16.09.2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування до ОСОБА_5 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) незаконним

- визнання рішення від 28.04.2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування до ОСОБА_5 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) незаконним.

Ухвалою від 25.10.2017 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучені Кабінет Міністрів України, Служба безпеки України, Національний банк України.

Вказує на те, що, приймаючи рішення, які оскаржують ся, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений законами та Конституцією України.

Зазначає, що відсутність інформації щодо органу, яким на розгляд Ради національної безпеки та оборони України внесені пропозиції про застосування санкцій позбавило ОСОБА_5 можливості звернутись до такого органу з запереченнями та клопотанням про їх скасування.

Наполягає на тому, що, оскільки нормами статті 5 Закону України «Про санкції» визначено, що рішення про скасування санкцій приймається органом, який їх застосував, тому, як вважає позивач, у ОСОБА_5, також, відсутня можливість щодо захисту своїх прав та інтересів, порушених у зв?язку з застосуванням до нього таких санкцій.

Враховуючи наведене та те, що ОСОБА_5 не входить не входить до збройного незаконного формування «ДНР», вважає рішення, які оскаржуються, в частині застосування до нього санкцій такими, що підлягають визнання недійсними, тому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В запереченнях на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що рішення РНБО України без введення його в дію Указом Президента України не є обов?язковим та не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Наполягає на тому, що рішення РНБО України не може бути предметом судового розгляду окремо від Указу Президента України, яким воно введене в дію.

Вказує на те, що Рада національної безпеки України не може бути учасником адміністративного процесу з огляду на відсутність у неї адміністративної процесуальної правосуб?єктності.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2017 року адміністративна справа передана на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 року ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2017 року скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалюючи рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення, які оскаржуються, є актами індивідуальної дії, стосуються ОСОБА_5, тому справа підсудна Донецькому окружному адміністративному суду.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи за його участю не надав.

Представник третьої особи - Кабінету Міністрів України у судовому засіданні заперечував проти доводів позовної заяви, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - Служби безпеки України у судовому засіданні заперечував проти доводів позовної заяви, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - Національного банку України у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи за його участю не надав.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, заслухавши представників сторін, суд з?ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, місцереєстрації: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, що підтверджене копією паспорту НОМЕР_2 та довідкою про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с. 9 - 10).

16.09.2016 року Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким застосувала відповідні санкції, в тому числі, до ОСОБА_5.

Рішення введене в дію Указом Президента України від 17.10.2016 року № 467/2016.

28.04.2017 року Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким застосувала відповідні санкції, в тому числі, до ОСОБА_5.

Рішення введене в дію Указом Президента України від 15.052017 року № 133/2017.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених адміністративним судом, в позовній заяві позивач просить визнати зазначені рішення незаконними.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи адміністративного позову, норми законодавства, яке регулює спірні взаємовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції визначає Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» функціями Ради національної безпеки і оборони України є:

1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

2) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;

3) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Статтею 5 цього Закону визначено, що головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України очолює Раду національної безпеки і оборони України.

Таким чином, відповідач у справі є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України, до функцій якого віднесена координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, констатуючи, що пріоритетами національних інтересів України є, зокрема, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України, заявляючи, що пряме або опосередковане втручання у внутрішні і зовнішні справи України під будь-яким приводом є неприпустимим, усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров'ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про санкції».

Згідно статті 1 зазначеного Закону з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Частиною 2 та 3 цієї норми встановлено, що санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

В розумінні статті 2 Закону України «Про санкції» правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.

Види санкцій визначені статтею 4 цього Закону, відповідно до якої видами санкцій згідно з цим Законом є:

1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) обмеження торговельних операцій;

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;

9) обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування;

10) заборона здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також державних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;

11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;

12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;

13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;

16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;

17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;

18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;

19) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;

20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;

21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в'їзду на територію України;

22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;

24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;

25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про санкції» рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1-5, 13-15, 17-19, 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов'язковим до виконання.

Як зазначалось раніше, відповідачем прийняті відповідні рішення «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», якими відповідні санкції застосовані, в тому числі, до позивача.

Статтею 10 Закону України «Про санкції» встановлено, що рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів.

Голова Верховної Ради України може висловлювати думку щодо прийнятих рішень, яка протоколюється.

Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, рішення про застосування санкцій, які оскаржуються, введені в дію відповідними Указами Президента України.

За приписами статті 10 Закону України «Про санкції» рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади.

Згідно ч. 3 ст. 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження скасування таких рішень , які є обов'язковими до виконання на території України.

З системного аналіз вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що обов?язковою умовою для набуття законної сили рішеннями Ради національної безпеки і оборони України є введення їх в дію відповідними Указами Президента України та, відповідно, скасування таких рішень пов?язане з оскарженням та скасуванням нормативно - правових актів, якими ці рішення введені в дію.

Позивачем не надано суду доказів оскарження у встановленому Законом порядку Указів Президента України про введення в дію рішень про застосування санкцій, прийнятих відповідачем.

Крім того, частиною 1 статті 5 Закону України «Про санкції» встановлено, що пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, рішення, які оскаржують ся, прийняті відповідачем на підставі пропозицій, внесених третіми особами - Кабінетом Міністрів України, Службою Безпеки України та Національним банком України, при цьому, зазначені пропозиції та дії щодо їх внесення позивачем не оскаржуються.

Гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом, встановленим законом.

Згідно ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Оскільки Укази Президента України про введення в дію рішень відповідача про застосування санкцій та пропозиції третіх осіб, на підставі яких прийняті спірні рішення, у встановленому чинним законодавством порядку не оскаржені та не скасовані, суд вважає, що позивач передчасно звернувся до суду з адміністративним позовом, який містить вимоги про визнання незаконними рішень про застосування санкцій, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В розумінні норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про Раду національної безпеки і оборони України», Законом України «Про санкції», Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_5 до Ради національної безпеки і оборони України, треті особи Кабінет Міністрів України, Служба безпеки України, Національний банк України про визнання рішення від 16.09.2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування до ОСОБА_5 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) незаконним, визнання рішення від 28.04.2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування до ОСОБА_5 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) незаконним - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

У судовому засіданні 21.02.2018 року проголошена вступна та резолютивна частини рішення, повний текст рішення виготовлений 26.02.2018 року.

Головуючий суддя Давиденко Т.В.

Судді Кочанова П.В.

Шинкарьова І.В.