Рішення № 72405998, 23.02.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 року ЛуцькСправа № 162/602/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Волинський обласний військовий комісаріат про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Волинський обласний військовий комісаріат про визнання протиправною відмови Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в порядку та в розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 22.12.2014 року інвалідності ІІ групи, що пов'язана з проходженням військової служби.

Зокрема, 21.10.2016 року позивач звернувся до Волинського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проте 27.01.2017 року Міністерством оборони України у виплаті одноразової грошової допомоги відмовлено. Підставою для відмови стало те, що відповідно до пункту шостого частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. Оскільки позивачу інвалідність встановлена у понад тримісячний термін, встановлений законодавством, він не має права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 22.12.2017 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Волинський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії передано на розгляд Волинського окружного адміністративного суду.

З врахуванням викладеного та заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просить суд визнати відмову Міністерства оборони України щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги протиправною та зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в порядку та в розмірі передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 року справу було прийнято до провадження та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалу про прийняття справи до провадження від 19.01.2018 року відповідач отримав 26.01.2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а. с. 147). Відповідач пред'явлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав.

З пояснень до позову третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Волинського обласного військового комісаріату слідує, що за результати розгляду заяви ОСОБА_1 щодо встановлення та виплати одноразової допомоги останньому було відмовлено, оскільки позивачу інвалідність встановлена у термін, понад три місяці, який встановлений статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, ніяких протиправних дій чи бездіяльності щодо позивача не вчинено, тому підстави для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відсутні.

Надаючи відповідь на пояснення до позовної заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 зазначив, що заява про виплату одноразової грошової допомоги ним подана у понад тримісячний строк після звільнення з тих підстав, що хвороба, пов'язана з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників у зв'язку з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС проявляється через 5-7 років після аварії. Тому звернутись з відповідною заявою у встановлені строки не мав можливості.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах з 13.11.1975 року по 21.11.1977 року та брав участь в бойових діях. З 22.05.1986 року по 15.06.1986 року брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (а. с. 26) та був звільнений з військової служби в запас.

Відповідно до довідки серії АВ ¹0058445 від 12.01.2014 року при первинному огляді позивачу встановлена третя група інвалідності загального захворювання (а. с. 20).

Згідно із довідкою серії 12 ААА №137674 від 22.12.2014 року при повторному огляді ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності довічно у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а. с. 17).

З матеріалів справи вбачається, що одноразова грошова допомога за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» не призначалась та не виплачувалась за період з повторного встановлення 2-ї групи інвалідності, захворювання пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС по теперішній час, що підтверджується довідкою №4318/05/2-16 від 17.10.2016 року (а. с. 24).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, суд зазначає, що згідно частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом шостим частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Виходячи з тлумачення статті статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає у тому разі, коли інвалідність настала не пізніше тримісячного строку з дня його звільнення зі служби (закінчення зборів), але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її (їх) проходження. Тобто, застосування даної норми закону пов'язується саме з часом встановлення інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби (спеціальних зборів), незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби (закінчення зборів).

При цьому суд зазначає, що пунктом шостим статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено вичерпний перелік видів військової служби, до яких відносяться:

- строкова військова служба;

- військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

- військова служба за контрактом осіб рядового складу;

- військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

- військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);

- військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

- військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Як вбачається з військового квитка серії НОМЕР_1, позивач звільнений в запас по закінченню терміну військової служби згідно наказу МО СРСР №233 від 26.09.1977 року (а. с. 8, 9).

Згідно пункту восьмого статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.

Таким чином, з аналізу зазначених норм та з огляду на обставини справи вбачається, що після звільнення позивача з військової служби у запас в 1977 році, на військовій службі він більше не перебував, а отже його участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС в 1986 році не відноситься до видів військової служби, передбачених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», що свідчить про те, що інвалідність позивача пов'язана не з виконанням обов'язку військової служби, а з перебуванням на спеціальних зборах військовозобов?язаних.

Оскільки суд встановив, що перебування на спеціальних зборах не є видом військової служби, тому суд не бере до уваги експертний висновок Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії на засіданні №2 від 06.02.2014року по встановленню причинного зв'язку захворювань, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС яким встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а. с. 25), оскільки участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в період з 22.05.1986 року по 15.06.1986 року позивач брав після звільнення з військової служби, перебуваючи в запасі.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України в постановах від 18.11.2014 року у справі №21-446а14 та від 21.04.2015 року у справі №21-135а15 де зазначено, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або одержання каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності. При цьому інвалідність позивачу встановлена після звільнення з військової служби та не пов'язана з виконанням військового обов'язку, а отже існує невідповідність вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Керуючись статтями 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Волинський обласний військовий комісаріат про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. В. Дмитрук