Рішення № 72405180, 23.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2018 року № 826/13150/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термосантехсервіс»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0035731404 від 19.07.2017.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термосантехсервіс» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0035731404 від 19.07.2017 (далі по тексту - ППР №0035731404 або оскаржуване Рішення).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2017 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд на 20.11.2017.

У вказане судове засідання з'явились уповноважені представники сторін. Головуючий суддя оголосив про те, що справа станом на день проведення судового розгляду перебуває без руху, у зв'язку з не підтвердженням позивачем оплати судового збору відповідним платіжним дорученням. Судом зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Термосантехсервіс» до 01.12.2017 усунути вказаний недолік та надати суду документ, який підтверджує сплату судового збору. Зважаючи на вказане, розгляд справи відкладено на 01.12.2017.

В зазначене судове засідання з'явились уповноважені представники сторін. Представник позивача надав належним чином засвідчене платіжне доручення № 529 від 12.10.2017, що підтверджує сплату судового збору. Судом перевірено зарахування судового збору до бюджету у повному обсязі, що підтверджується підписом та печаткою уповноваженої особи банківської установи. Зважаючи на вказане, головуючий суддя оголосила про початок розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, в їх обґрунтування зазначив, що ревізорами-інспекторами при проведенні перевірки було неправильно застосовано норми Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на обставини встановлені при проведенні перевірки контролюючим органом.

Представники сторін заявили клопотання про здійснення судового розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на 01.12.2017), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Зважаючи на вищевказану норму, представник позивача та відповідача письмовим клопотання, яке міститься в матеріалах справи, просили суд здійснювати розгляд справи в письмовому провадженні.

Судом задоволено клопотання та ухвалено про перехід до розгляду справи в письмовому провадженні.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Термосантехсервіс» зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією від 12.04.2005 № 10741020000006518, на податковий облік взято 25.04.2005 № 22014.

На підставі направлень від 29.05.2017 № 559/26-15-14-01-01, № 560/26-15-14-01-01, №1777/26-15-14-03-03, №114226-15-14-06-03, №561/26-15-14-01-01, виданих відповідачем відповідно до ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, уповноваженими особами контролюючого органу, було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Термосантехсервіс» (код 33447996) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017.

На підставі податкової перевірки складено Акт № 270/26-15-14-01-01/33447996 від 26.06.2017, відповідно до якого, Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві встановлено порушення з боку ТОВ «Термосантехсервіс» (в частині оскарження в даній адміністративній справі) п. 2.6 глави 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 № 40/10320 (надалі - Положення).

Тому зважаючи на встановлене порушення в оскаржуваній частині, відповідачем 19.07.2017 винесено податкове повідомлення-рішення № 0035731404 із зазначенням вказаних у висновку Акта перевірки порушень п. 2.6 глави 2 Положення та на підставі п. 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно з п. 1 абз. 3 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (із змінами та доповненнями) № 436/95 від 12.06.1995 ( надалі - Указ Президента № 436/95), та застосовано штрафні санкції за платежем порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 248 738,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 (далі по тексту - Положення №637), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з п. 2.2 зазначеного Положення Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до ч.1 п. 2.3. Положення підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами).

Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат (2.9.).

Як вбачається із матеріалів справи, при проведенні перевірки позивачем надано касову книгу, прибуткові та видаткові ордери, відомості на виплату грошей. На день перевірки ліміт залишку грошей на підприємстві не встановлено.

Контролюючим органом встановлено, що відповідно до касової книги та касових документів за 03.06.2015 з банківської установи АКБ «Укрсоцбанк» позивачем отримано готівку на виплату заробітної плати працівникам підприємства в сумі 49 747,60 грн., операції з оформлення готівки до каси підприємства проводила головний бухгалтер (касир) ОСОБА_1, яка з 19.05.2015 по 12.06.2015 перебувала у відпустці відповідно до наказу від 11.05.2015 № 34 та заяви про надання щорічної основної відпустки від 11.05.2015.

На думку посадової особи відповідача, яка проводила перевірку, позивач повинен був назначити замість бухгалтера, яка перебувала у відпустці, відповідальну особу або створити комісію, таким чином ця призначена особа або всі члени комісії при прийнятті грошової суми з банку і передачі її до касового апарату підприємства, повинні були скласти відповідний акт та підписатись в ньому.

Зважаючи на вказане, відповідач по тексту Акту перевірки дійшов висновку про порушення пункту 4.8 Положення, надходження готівки до каси підприємства не підтвердженні первинними документами, відсутній акт, не складені прибуткові касові ордери належним чином, готівка не обліковувалась в касовій книзі належним чином, а у висновках зазначеного Акту перевірки вказав на порушення п. 2.6 глави 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», тому за висновком відповідача, сума не оприбуткованої готівки склала 49 747,60 грн.

Також слід зазначити, що відповідач в оскаржуваному ППР № 0035731404 вказав на встановлені порушення лише пункту 2.6 глави 2 Положення.

Як встановлено з наданих до матеріалів справи доказів, 03.06.2015 посадова особа позивача бухгалтер (касир) ОСОБА_1 отримала в ПАТ «Укрсоцбанк» готівку в сумі 49 747,60 для виплати заробітної плати за 2 половину травня 2015 та для оренди транспорту, що підтверджується заключною випискою по особовому рахунку ТОВ «Термосантехсервіс» (а.с. 46).

Відповідно до сторінки 10 Касової книги грошові кошти в сумі 42 147,60 грн. отримано з банку ОСОБА_1, а суму в розмірі 7 600,00 - ОСОБА_2 - директором ТОВ «Термосантехсервіс» (згідно Статуту та Наказу № 1, які містяться в матеріалах справи).

Також надходження грошових коштів підтверджується прибутковим касовим ордером № 15 від 03.06.2015 за підписом ОСОБА_1 (а.с. 48) та видатковим касовим ордером від 03.06.2015 за підписом директора, і бухгалтера та касира в одній особі (а.с. 49). Головним бухгалтером 03.06.2015 був поставлений підпис на Відомості на виплату грошей №23 (а.с. 50), на вставному аркуші до додатка № 23 щодо отримання працівниками підприємства заробітної плати (а.с. 51), на Відомості на виплату грошей №24 за травень, де ОСОБА_3 03.06.2015 також розписалась, чим засвідчила виплату грошей в сумі 33 450,00 грн. (а.с. 52), також засвідчила вставний аркуш до додатку № 24 (а.с. 53-54) та Видатковий касовий ордер від 03.06.2015, з якого вбачається, що касир ОСОБА_1 видала 7 600,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, бухгалтер (касир) ОСОБА_1 надавалась щорічна основна відпустка з 19.05.2015 по 12.06.2015, підстава заява ОСОБА_1

В матеріалах справи міститься Довідка від 02.06.2017 від головного бухгалтера ТОВ «Термосантехсервіс» ОСОБА_4 з повідомленням про те, що інших наказів про надання ОСОБА_1 відпусток або наказів про відкликання її з відпустки протягом 2015 року не існує.

Нормами статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що облік доходів, витрат та інших показників, які пов'язані з визначенням об'єктів оподаткування або податкових зобов'язань проводиться на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, а саме відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ,

-назва документа (форми),

-дата складання,

-зміст та обсяг господарської операції,

-одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі),

-посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Згідно абзаців 1, 2 пункту 4.2 Положення про ведення касових

операцій у національній валюті в Україні усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Відповідно до п. 4.3 названого Положення записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Зважаючи на вказані норми та аналізуючи первинні документи, які були складені за підписом бухгалтера (касира) ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що посадовою особою ТОВ «Термосантехсервіс» дотримано усіх правил складання документів, в них наявні усі необхідні реквізити, а саме: назва товариства, назва документа, дата складання, зміст та обсяг господарської операції, адже з кожного документу прослідковується на що витрачено певну суму грошей також наявні посади осіб та їх підписи, що також відповідає зазначеним нормам.

Також дії щодо отримання грошової суми та її оприбуткування записано в Касовій книзі на сторінці 10 (а.с. 47).

Зважаючи на це, Суд не приймає доводів відповідача, що первинні документи не чинні, не законні та складені не правильно.

Слід зазначити, що з наданих копій документів чітко прослідковується, що грошова сума в розмірі 49 747,60 була отримана з банку (а.с. 46,56) та передана в більшій частині працівникам, як виплата заробітної плати, про що свідчить Вставний аркуш до додатка №24, де всі посадові особи позивача поставили свій підпис біля зазначеної отриманої грошової суми (а.с. 51, 53-54), а грошова сума в розмірі 7 600,00 грн. була витрачена на оренду транспорту (а.с. 55).

Зважаючи на вказане та відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення, в якому встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися та суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах, судом не встановлено порушень з боку посадової особи позивача вказаної норми, адже представник позивача не заперечує той факт, що бухгалтер вийшовши за власним бажанням на роботу в період своєї відпустки, виконала свої прямі обов'язки, а представник відповідача не довів тієї обставини, що ОСОБА_1 не виходила в той день на роботу, або що було місце підроблення документів, тому Суд вважає, що слід задовольнити позовну заяву та відповідно скасувати ППР № 0035731404, яким встановлено порушення, якого не встановлено.

Відповідальність до позивача у вигляді накладення штрафних санкцій застосована на підставі статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», згідно з якою у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, до позивача застосовано не може бути, адже контролюючому органу необхідно було довести правопорушення з боку позивача у вигляді неоприбуткування готівки та приховування виручки, для того, щоб посилатись на зазначену норму в ППР, а в конкретній адміністративній справі жодного приховування не відбулося, із первинних документів прослідковується отримана грошова сума у розмірі 49 747,60 грн. та відповідні документи, з яких зрозуміло кому і на які потреби ці кошти було розподілено.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України та зважаючи на наявність в матеріалах справи платіжного доручення № 529 від 12.10.2017 року суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 731,08 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79,139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Термосантехсервіс» задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.07.2017 року № 0035731404.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термосантехсервіс» (код ЄДРПОУ 33447996) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 731,08 (три тисячі сімсот тридцять одна гривня 08 копійок).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Термосантехсервіс», 1001, м. Київ, вул. Михайлівська, 19 кв. (офіс) 8, код ЄДРПОУ 33447996.

Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві, 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980.

Суддя Л.О. Маруліна