Рішення № 72404967, 15.02.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2018м. ДніпроСправа № 904/10298/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Полєва Д.М.

при секретарі судового засідання Малиці К.В.

Полєв Д.М.

за позовом ОСОБА_2, м. Кривий Ріг

до Публічного акціонерного товариства "ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

12.12.17р. гр. ОСОБА_2, м. Кривий Ріг (далі-позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД", м. Кривий Ріг (далі-відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 08.11.2004р. по 30.09.2016р. у розмірі 1585,45грн., стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 1659,97грн., стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 13615,00грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00грн.

Відповідно до відзиву ПАТ "Дизельний завод" №10/01 від 10.01.2018р. останній визнає вимоги позивача щодо стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 1585,45грн., заперечує щодо визнання заявлених позивачем вимог за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 13615,00грн. оскільки позивачем невірно визначено кількість робочих днів при розрахунку середнього заробітку. Згідно розрахунку відповідача середній розрахунок складає 1577,55грн.

Також, відповідач не погоджується із розрахунком компенсації частини заробітної плати, вважає вірно нарахованим індексацію в розмірі 265,72грн. та заперечує проти нарахованої позивачем моральної шкоди у розмірі 10000,00грн. оскільки в позовній заяви не зазначається, в чому полягає завдана шкода та з яких міркувань він визначав розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач відповідно до заяв від 09.01.2018р., 06.02.2018р. позовні вимоги підтримав та просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Ліквідатор ПАТ "Дизельний завод" арбітражний керуючий Лукашук М.В. у відзиві №02-40/181 від 02.02.2018р. визнає заборгованість перед позивачем із заробітної плати в розмірі 1585,45грн. Заперечує проти нарахованої компенсації втрати частини відпустки у зв'язку з порушенням термінів її виплати нарахованої позивачем з вересня 2014р., оскільки заборгованість перед позивачем виникла з жовтня 2016 року. Також заперечує проти заявлених позивачем вимог за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 13615,00грн. оскільки позивачем невірно визначено кількість робочих днів при розрахунку середнього заробітку та моральної шкоди у розмірі 10000,00грн. оскільки позивачем не доведено завдана шкода.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - гр. ОСОБА_2, 08.11.2004р. прийнята на роботу на посаду бухгалтера в відділу бухгалтерії, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

01.10.2016р. наказом № 44 позивача звільнено із займаної посади згідно з п.1 статтею 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

12.12.2017р. гр. ОСОБА_2, м. Кривий Ріг (далі-позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД", м. Кривий Ріг (далі-відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 08.11.2004р. по 30.09.2016р. у розмірі 1585,45грн., стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 1659,97грн., стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 13615,00грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00грн.

У відповідності до ст. 221 КЗпП України трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Відповідно до ст.20 ГПК України даний спір підвідомчий господарському суду Дніпропетровської області, у зв'язку з порушенням справи про банкрутство відносно ПАТ "Дизельний завод" №904/8028/14.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. (п.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, тощо.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст.116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).

Строки виплати заробітної плати передбачені ст. 115 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ст. 233 КЗпП України).

Відповідно до довідки відповідача №25/12-2 від 25.12.2017р. заборгованість із заробітної плати та виплатам за невикористану відпустку перед позивачем за жовтень 2016р. складає 1585,45грн.

За поясненнями ліквідатора зазначена заборгованість складається з виплати за невикористану відпустку.

Відповідачем не подано доказів виплати заборгованості із заробітної плати та виплатам за невикористану відпустку позивачу та наявності станом на день розгляду справи іншого невирішеного спору щодо суми заборгованості.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із заробітної плати задовольнити в розмірі 1585,45грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 13615,00грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з довідкою відповідача №25/12-3 від 25.12.2017р. середньоденна заробітна плата становить 24,27грн.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верхового Суду України №13 від 24.12.1999р. установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, нарахування виплат провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Обчислення середньої заробітної плати для нарахування компенсації за час затримки працівникові всіх належних йому сум, проводиться у відповідності до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Проводячи розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачем допущено помилку при розрахунку оскільки за розрахунок повинен здійснюватись за останні 2 календарних місяці роботи, а саме серпень-вересень 2016р.

Відповідно до довідки відповідача №25/12-3 від 25.12.2017р. середньоденна заробітна плата становить 24,27грн.

Так нарахована заробітна плата за серпень 2016р. склала 121,68грн., за вересень 2016р. - 96,79грн., всього 218,47грн. Кількість відпрацьованих днів: серпень 2016р. - 5, вересень 4, всього 9 робочих днів. Таким чином 218,47грн./9днів=24,27грн. - розмір середнього заробітної плати за день.

За період з 01.10.2016р. по 15.02.2018р. кількість робочих днів склала 344 днів.

Таким чином середній заробіток за час затримання розрахунку складає 24,27грн.* 344 днів =8348,88грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, за період з 01.10.2016р. по 15.02.2018р. в розмірі 8348,88грн. В решті позовних вимог в частині нарахованого середнього заробітку за весь час затримки слід відмовити.

Також, позивач просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 1659,97грн.

Розглянувши зазначені вимоги встановлено наступне.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що у разі, коли величина індексу споживчих цін (індекс інфляції) перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, проводиться індексація грошових доходів населення. Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078.

Крім того, Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів, у т.ч. заробітної плати, у випадку порушення встановлених строків її виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація провадиться у разі затримки виплати на один і більше календарних місяців. Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових коштів у зв'язку з порушенням термінів її виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159. Відповідно до зазначених нормативно-правових актів сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів), на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З огляду на викладене, здійснивши розрахунок компенсаційної втрати частини заробітної плати, суд вважає за необхідне стягнути суму компенсаційної втрати частини заробітної плати у розмірі 265,72грн. (1585,45грн. (заборгованість) х 116,76грн. (сукупний індекс інфляції) /100% - сума борга = 265,72грн.

В решті позовних вимог в частині нарахованої компенсаційної втрати частини заробітної плати відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача моральної шкоди в розмірі 10000,00грн.

Відповідно до позовної заяви позивача відповідач завдав їй моральної шкоди, оскільки їй завдано моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, які полягають в моральному та фізичному стражданні внаслідок порушення мого законного права на заробітну плату.

Розглянувши зазначені вимоги позивача, встановлено наступне.

За змістом ст.124 Конституції України позивач має право звернутися з такими вимогами до суду.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:

- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;

- у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР (далі-ЦК) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону "Про інформацію", ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права";

- при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За змістом ст. 440-1 ЦК та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що позивачем не подано будь-яких доказів, що підтверджують понесення моральної шкоди, суд вважає за необхідне у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1600,00 грн. слід віднести на відповідача, стягнувши його в доход державного бюджету України.

Враховуючи вищеозначене, керуючись ст.ст. 47, 115-117, 238 КЗпП України, ст.ст. 20, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" (50106, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 34, код ЄДРПОУ 00190957) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.н., (50106, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість із заробітної плати у розмірі 1585,45грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять грн. 45 коп.), компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 265,72грн. (двісті шістдесят п'ять грн. 72 коп.), середній заробіток за час затримання розрахунку в розмірі 8348,88грн. (вісім тисяч триста сорок вісім грн. 88коп.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" (50106, м. Кривий Ріг, вул. Електозаводська, 34, код ЄДРПОУ 00190957) на користь державного бюджету (одержувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок отримувача 31215256700001, банк одержувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1600,00грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) - судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.02.2018р.

Суддя Д.М. Полєв