Постанова № 72404485, 21.02.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року м. Чернівці

справа № 714/217/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.

суддів: Перепелюк І.Б., Яремка В.В.

секретар - Собчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, головуючий у І-й інстанції - Козловська Л.Д.,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приватбанк» у березні 2017 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 21 січня 2009 року відповідач отримала кредит у розмірі 6 400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач зобов'язувався погашати заборгованість по кредиту та проценти за користування кредитом, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісійні на умовах передбачених договором. Однак належним чином умови кредитного договору не виконувала, внаслідок чого станом на 28 лютого 2017 року утворилась заборгованість по кредиту в розмірі 30 275,08 грн., що складається з: 2

___________________

Справа №714/217/17 Провадження № 22-ц/794/224/18 Головуючий у 1-й інстанції Козловська Л.Д.

Категорія:27 Доповідач Литвинюк І.М.

938,04 грн. - тіло кредиту; 22 757,27 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 900,00 - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. штраф (фіксована складова) та 1 429,77 грн. штраф (процентна складова).

Просив стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості, а також судові витрати, понесені при сплаті судового збору, в розмірі 1600,00 грн.

Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2017 року в задоволені позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

На рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Суд безпідставно застосував строк позовної давності, оскільки .

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання відповідає строку дії картки, який встановлено до квітня 2013 року, однак позивач звернувся до суду з наведеним позовом 24 березня 2017 року.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 12, ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 21 січня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір кредиту № б/н (надалі Договір), на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 6 400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Договір укладено шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між сторонами Договір надання банківських послуг (а.с.7 зворот).

Відповідно до п.6.5. Умов надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п.6.6 Умов надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за Договором на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконала свої зобов'язання за кредитним договором і відповідно до розрахунку заборгованості, наданого банком, станом на 28 лютого 2017 року має заборгованість по кредиту в розмірі 30 275,08 грн., що складається з: 2 938,04 грн. тіло кредиту; 22 757,27 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 900,00 заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. штраф (фіксована складова) та 1 429,77 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року по справі № 6-154цс15.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач подав до суду клопотання про застосування строку позовної давності (а.с. 63).

Відповідно до п.п.3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, строк дії картки вказаний на лицьовому боці карти (місяць і рік) і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі - останнім днем місяця, указаного на картці (в полі MONTH) .

Пунктом 3.1. Умов надання банківських послуг, які є складовою кредитного договору, передбачено, що для надання послуг Банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту карти, їх вид та строк дії визначений в Заяві та в Пам'ятці клієнта, підписанням якої клієнт та банк укладають Договір про надання банківських послуг.

З наявної в матеріалах справи виписки на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що строк дії картки встановлений до 04/13 (місяць/рік). З урахуванням вищезазначених вимог пп.3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою строк дії картки закінчився 30 квітня 2013 року.

Отже, договір діяв до 01 травня 2013 року, після чого у банка виникло право вимагати повернення кредиту згідно з умовами договору, звернувшись до суду в установлений законом строк позовної давності.

Пунктом 3.1.3 Правил користування платіжною карткою передбачено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступила письмова заява держателя про закриття рахунку

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не отримувала від банку картку з новим строком дії.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Таку правову позиці Верховний Суд України виклав у своїй постанові від 9 листопада 2016 року у цивільній справі № 6-1457цс16.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором також вбачається, що відповідачка останній платіж здійснила в сумі 5,54 грн. 02 вересня 2014 року, який був зарахований банком на погашення пені та комісії.

Вказаний платіж не свідчить про визнання боргу за тілом кредиту, а лише визнання боргу по комісії.

Неодноразові платежі, які були здійснені починаючи з 06 серпня 2013 року по 01 вересня 2014 року, також не свідчить про визнання боргу, оскільки були зараховані банком автоматично на погашення комісії, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.4-6).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене та положення ст. 375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: І.Б. Перепелюк

В.В. Яремко